Этимологический аналіз слова буржуазия

Найпомітнішим явищем у розвитку російської промисловості стало початок промислового перевороту. У технічному плані він висловився в переході від мануфактури (де вже спостерігалося внутрипроизводственное поділ праці і частково застосовувалося водне колесо) до фабрики, обладнаної паровими двигателями.

Соціальний аспект стало те, що під час промислового перевороту відбувалося швидке формування двох класів капіталістичного суспільства — промислового пролетаріату і буржуазії. У виконанні вітчизняної історіографії існують різноманітні погляду щодо початку і завершення промислового переворота.

Так, Струмилин С. Г. вважав, що промисловий переворот у Росії завершився ще до його скасування кріпацтва, на відміну нього Рындзюнский П. Г. припускав, що переворот відбувався 1960;1990;ті роки в XIX ст. Більшість істориків відносить його початок до 30-х — 40-х років в XIX ст., пов’язуючи його з поширенням на транспорті, і у промисловості парових машин. По новітнім підрахунками, межі 50−60-х років ХІХ ст. фабрики становили близько 18% від загальної кількості великих підприємств, ними працювали майже 45% всіх робочих (майже 300 тис. человек).

Кріпосне право у Росії затримувало як технічне переоснащення підприємств, і формування пролетаріату. Широке застосування нової техніки вимагало початку найманої праці, але працю кріпаків і посесійних робочих обходився дешевше, ніж видатки механізацію виробництва та купівлю робочої силы.

Протиріччя полягала у тому, що, будучи дешевшим, такий працю був набагато менше продуктивною проти працею вільнонайманих робочих. У той самий час значної частини цих робочих складалася з кріпаків, відпущених на оброк.

Попри гальмує вплив кріпацтва, розвиток промисловості з початком промислового перевороту значно прискорився, проте від країн Європи Росія цей час відставала дедалі більше (особливо помітно було при порівнянні кількості продукції, що припадає душу населення). Економічне зростання країни, зокрема і певний підйом продуктивних наснаги в реалізації селі, сприяли розвитку процесу соціального розшарування в середовищі селянства. Він був із виділенням про «капиталистых «селян, займалися торгівлею, лихварством, підприємництвом, які експлуатували працю інших селян. Іноді такі селяни самі набували кріпаків, записуючи їх у ім'я свого поміщика. Цей процес відбувається йшов у дореформений період що дуже повільний і істотно розрізнявся в різних груп селян. То в державних селян він пішов набагато швидше, ніж в селян поміщицьких. У оброчної селі він проявлявся краще, ніж селянам, що були на панщині. По-різному він протікав у окремих губерніях Росії. Якщо з визначень, то сільських жителів (вільних заможних селян) можна назвати капіталістами у сенсі цього терміну. Якщо слідувати прямий етимології, то: буржуа — (франц. bourgeois) городянин у країнах Західної Європи на Середні століття, бюргер; в капіталістичному суспільстві - представник класу буржуазії, і навіть часто — «міської обиватель», «міщанин», представник дрібної буржуазії. / Велика радянська енциклопедія. АН СРСР. — М.: 1971. / І саме з на цій причині селян не може належати до буржуазії, навіть мелкой.

Результатом соціально-економічного розвитку на аналізований період стало формування нових верств — промислових робітників і буржуазії. Російський найманий робітник у цей час найчастіше був або поміщицьким селянином, відпущеними до міста за оброком, або державним селянином, також тісно пов’язаних із своєї селом, землею, общиной.

Серед буржуазії переважали торговці, купецтво, які дедалі частіше починали вкладати гроші у підприємництво. Серед російських підприємців були й заможні селяни, які володіли тисячами і десятками тисяч карбованців, але водночас найчастіше залишалися кріпаками людьми. Чимало їх ми намагалися викупитися за грати, сплачуючи великі суми грошей. Отже, розглянувши загальну ситуацію, можна розпочати самому аналізу понятий.

Буржуазія — в капіталістичному суспільстві: клас власників, коштів виробництва, існуючий з допомогою додаткової вартості, яку за результаті застосування найманої праці. (це теж міські і сільські дрібні власники, живуть своєю працею, і часом привертають до роботі найману силу). / Ожегов С.І. Шведова Н. Ю. Тлумачний словник російської. РАН Інститут російської їм. В. В. Виноградова. — 4-те видання, доповнене. — М.: Азбуковник, 1997. — 944 стор. /.

Буржуазія — (франц. bourgeosie від латин. burgus — укріплений місто) — панівний клас капіталістичного суспільства, у якого власністю коштом виробництва та існуючий з допомогою експлуатації найманих робочих. Джерело доходів буржуазії - додаткова вартість, створена неоплаченим і міцно привласнена капіталістами. У період феодалізму в країнах Західної Європи слово «буржуа» спочатку означало жителів міст взагалі. Розвиток ремесел, товарно-грошових відносин призвело до класовому розшарування міського населення з яких виділилися елементи буржуазії. Становлення буржуазії, як класу пов’язані з епохою первинного накопичення капіталу. Розвиток капіталістичного способу виробництва робило необхідним буржуазії усунення політичного панування феодалів. У боротьби з феодалізмом буржуазія зіграла історично прогресивну роль. У Росії її процес створення буржуазії, як класу затягнувся незалежності до середини XIX століття. Це можна пояснити тим, у Росії пріоритет завжди віддавався сільського господарства, причому методи ведення господарства були екстенсивними. І на початку ХХ століття Росія залишалася переважно аграрної країною. Кріпосне право скасували лише у другій половині дев’ятнадцятого століття, і з моменту в Росії стали широко використовувати найманої праці. До у першій половині XIX століття співіснували мануфактури, використані працю кріпаків, й побудувати нові заводи і фабрики, використовували найманої праці. Тільки з початком промислового перевороту 50-ті роки дев’ятнадцятого століття промисловці і землевласники стали широко використовувати працю найманих робітників. / Велика радянська енциклопедія. АН СРСР. — М.: 1971. /.

Буржуазія — (франц. bourgeosie) — панівний клас капіталістичного суспільства, володіє засобами виробництва та експлуатує найманої праці. Джерело доходів буржуазії - додаткова вартість. На на початкових етапах розвитку капіталізму буржуазія сприяла швидкому зростанню продуктивних сил, затвердила своє економічний і політичний панування. На середину XIX століття з виходом на історичну арену пролетаріату, буржуазія ставати дедалі більше реакційної, перетворившись на епоху імперіалізму у Ганно-Леонтовичевому чільний гальмо громадського прогресу. Буржуазія складається з різноманітних верств — великої, середній і дрібної. Причому на вирішальній ролі грає велика буржуазія, особлива фінансова олігархія, котра, за суті, визначає внутрішню й зовнішню політику капіталістичних держав. / Політичний словник. Видання п’яте, доповнене. М.: Политиздат. 1988. — 477 з. /.

Выгода від капіталістичних відносин була зовсім не всім. А кому було вигідно переходити до капіталістичним відносинам? Насамперед Російської православній церкві. Вона мала до середини XIX століття великі земельні володіння, і багатства. Її землі оброблялися переважно кріпаками селянами. Перехід до капіталістичним відносинам означав для церкви втрату дешевої робочої сили. Невигідним було переходити до капіталістичним відносинам й цілком безземельним, найбіднішим кріпакам. Працюючи на панському полі бою або з полів монастирів, отримали притулок і їжу незалежно від якості і кількості виконаної роботи. З іншого боку, якби в них було б власна земля, то знарядь праці та початкового капіталу в себе не мають, і почав повноцінно трудитися, заробляти на хліб не можна було б. Через податків їм невдовзі довелося продати б землю, яка була б до рук середній і великої буржуазії. І наймах біднота була б у гіршому становищі, ніж коли їх було кріпаками і на панському поле.