Игровая природа мови роману Саші Соколова Школа для дурнів

Игровая природа мови роману Саші Соколова «Школа для дурнів «

И. У. Азеева, старшого викладача Ярославського державного театрального інституту, здобувач кафедри культурології ЯГПУ Современная вітчизняна проза активно затребувана як і вузівському, і у шкільному процесі. Але матеріалів, які можна використані учителем для аналізу такого твори на уроці, на жаль, обмаль. Запропонований фрагмент аналізу мови прози письменника Саші Соколова може призвести до більш глибокому знайомству має з доробком цього цікавого автора.

Писатель Сашко Соколов визначає себе, немов авангардиста «й не так за стилем, як з світогляду, способом мислення «і вважає, що його «літературне покоління … мав своє місію, який був пов’язаний з модерністськими течіями «(8, с.180). Він «вірить у авангард «й у те, що «на російської грунті він (авангард) може відзначитися, як ще «(там-таки, с.181). Впевненість Соколова полягає в існуванні у російській культурі сильної авангардної традиції, і на цілком особливому відношенні цієї культури до промови, інтересі власне до речі, грі словом, на його самоцінності. На думку автора, мова, загнана до рамок реалізму, «нещаслива й бездиханна ». Прибираються рамки, тобто перестає існувати контролю над словом, мову починає розвиватися, з’являються нові формы.

Соколов як мріє «побачити щось нове у плані мови «(«Я по спеціальності, як кажуть, стиліст і печуся переважно звідси «(там-таки, с.181).Писатель, з погляду, домагається у творчості значних зрушень на збереженні самобутності російської. Перебуваючи довгі роки у еміграції, у чужій мовної середовищі, він шукає порятунок у мові («батьківщина перетворюється на мову «(там-таки, с.184).

Именно мову, як цікаво відзначають П. Вайль і А. Генис, «експериментальна ділянка, де його вирощує свої образи, сад, коли він зриває квіти для ікебани, не соромлячись, як і винахідники цього мистецтва, підкоряти їх природну форму своїм художнім завданням «(2, с.14).

" Його російську мову гнучкий і багатий навдивовижу, — пише Т. Толстая, — ніби він б відкрив ньому такі завулків, відтер від пилу такі відтінки і відливи, що їх не помічали «(11, с.20).

Писатель сам свідчить про носія традиції, продовжувачем якої є. Це В. Набоков, цікавий для Соколова насамперед як стиліст: «Набоков працює із мовою, як і це бачу свою основне завдання — розвиток мови. А мову укладає у собі все, все кінці та початок: мову сам собою насичений почуттями, ідеями «(10, с.66).

Для Соколова значущий лише те автор, який витончено знає мову, змушує читача забувати сюжет. На своєї «експериментальної ділянці «Соколов як робить щеплення, використовуючи матеріал авторитетних йому майстрів прози, а й обробляє надзвичайно благодатний грунт: живу народну мову. Письменник каже, що кілька, проведених ним у селі, серед старих, не прочитали у житті жодної книжки, крім Біблії, дали йому більше, ніж п’ять років університету: «Старі підковані Новим Заповітом, молитвами, Евангелием, котрі знають майже напам’ять. Духовна традиція не порушена, жвавість думки зберігається. Літературна традиція замінюється усній: розповіді, бувальщини, словотворчість «(7, с.2). З казок, бувальщин, скоромовок, словотворчості виростає проза Саші Соколова, авангардиста по словами, який, до речі, зауважив, що Гоголь, «який із народних легенд був авангардистом свого часу «(8, с.181).

Роман «Школа для дурнів », створений автором в 1975 року і опублікована 1976 США, де письменник був у еміграції, став доступний російському читачеві у кінці вісімдесятих. «Це книга про витонченому і дивному хлопчика, потерпає роздвоєнням особистості…, яка може погодитися з оточуючої дійсністю » , — так говорить про романі сам письменник. Соколов створює сучасний «роман виховання «(з визначення А. Гениса — «роман дорослішання «(3,с.237). Дорослішання іде за рахунок мері накопичення досвіду. «Школа «- і є процес набуття досвіду, його переживання і осмысление.

Безусловно, найважливіший у романі мотив школи. Школа — це спеціальна школа («школа для дурнів »). І це літературна школа письменника. І це школа для читачів, минулих, проходять, станущих проходити «науку життя «разом із Сашком Соколовим. Школа — те й клішованість мислення, виховання. І з цим пов’язана любов до перечислениям і кількість шматків тексту, що становлять хіба що шматки з підручника російської. Школа — те й занурення в «чуже слово «і подолання його стереотипів, штампів, кліше, і можливість їх позбутися лише одною способом — обыгрывая.

Крылатое вираз «школа для дурнів «давно існує у народній мови, як позначення навчального закладу для дітей, відстаючих в розумовий розвиток. Це дозволяє нам казати про цитатной природі назви роману. Цікаво, проте, що вираз увійшло «Словник сучасних цитат «К.Душенко не як народне, анонімне, бо як назва роману Саші Соколова (4, с.330). Отже, він одержав «друге життя «і тепер, в сучасному, сказати б, гуманітарному свідомості асоціюється спочатку з романом Соколова і потім — з певним навчальним заведением.

Обозначая цитатну природу назви, ми цим звертаємо увагу до присутність у романі чужого слова, оскільки текст роману є ставлення до свого названию.

Речевое кліше «школа для дурнів «входить у роман і мені стає його назвою «із подачі «героя, оброблено свідомістю, обіграна і прийнято його мовою («Дорогий автор, я назвав би вашу книжку ШКОЛА ДЛЯ ДУРНІВ; знаєте, є Школа гри фортепіано, Школа гри на барракуде, а й у вас нехай буде ШКОЛА ДЛЯ ДУРНІВ, тим паче, що вона як про мене чи про зв е р про, буд р у р про р про, а про усім нам, разом узятих, учнів, і учителей…(9, с. 177, виділено автором).

Автор виводить свій гру: пише роман. Герой, народжений цю гру, розуміє її правила і живе за їх законам: «Ви вправі робити з нами, героями і заголовками, як вам сподобається, отже … клейте: ШКОЛА ДЛЯ ДУРНІВ «(там же).Это зауваження дозволяє нам характеризувати процес вибору назви як ігровий: автор, обговорює зі своїми героєм проблему вибору назви роману — підкреслено умовна ситуація, яка усвідомлюється читачем як ситуація «несправді «.

Таким чином, вираз «школа для дурнів «запозичене автором що з народного мовлення, і у власного героя. І це єдиний приклад «засвоєння «автором мови героя. Їх зближує і спільність початку, рефреном який струменіє крізь усе роман («Дорогий учень такий-то, я, автор книжки… «- «Дорогий автор… »), і самі структура мови, а слідом відтак і структура розповіді. Зразком запозичення автором мови героя може бути фінальний монолог автора: «Учень такий-то, дозвольте мені, автору, перебити вас і ясно сказати, який у мене уявляю собі час вами довгоочікуваного листа з академії, в мене, як і ви, непогана фантазія, я гадаю, що зможу… «(там-таки, с.170−175).

Мы спостерігаємо розмивання кордони між автором і персонажем, наслідком чого стане у себе поява імпліцитного героя і єдиної мовного поля роману, де й «росте «центральна метафора роману «школа для дурнів », винесена на обложку.

" Школа для дурнів «- це метафора світоустрою, з якою згодні ні герой, і його автор. Якщо герой, як у А. Генис, «намагається втекти на природу, до батьків, в «країну вічних канікул », вирватися з школи, але й історії, котра тягне їх туди, куди їй потрібно, а туди, куди над усім «(3, с.237), то автор, також тужний про свободу, створює текст, сама форма якого вільна: потік свідомості. Невипадково про публікації роману Батьківщині наприкінці 1970;х років і бути були. Невипадково і те, що роман створюється Соколовим у кризовій ситуації, коли письменник сам намагався втекти «з історії «, щоб стати вільним, отже матимуть можливість писати: «Школу для дурнів «я написав у Росії, на Волзі. Працював там єгерем щодо одного лісовому господарстві… Вирішив жити за містом, волі «(6, с.197).

Мир несвободи проникає до тями героя і знаходить свій відбиток у його мові, приносячи в нього свої мовні кліше («життя дається людині одного разу, і прожити її треба те щоб… », «боротись і шукати, знайти й не здаватися… «(9, с.82). Свідомість, що прагне до свободи, протестує, і кліше переживає разючі метаморфози: «упосліджені та ображені «стають «приниженими і закривавленими «(там-таки, с.135), звільнення «за власним бажанням «може бути «по щучим велінням «(там-таки, с.152), «почесну варту «перетворюється на «поважний «(там-таки, з. 167), крокуюча по долин і з узгір'ям вперед дивізія породжує «який крокує по долин небуття і нагорьям страждань «улюбленого наставника (там-таки, с.125), бюро пропаганди і агітації трансформується на «женевське туристичне бюро пропаганди і агітації за кращу сімейне життя «(там-таки, с.135), і надії плани майбутнє стає здоровішим та зовсім абсурдними «надіями і планктоном у майбутнє «(там-таки, с.153), відділ народної освіти зло перетворюється на «відділ народного оборзования «(там-таки, с.167).

Насыщенность мови кліше, мають ідеологічного забарвлення — одне із яскравих показників внутрішньої несвободи людини, його ангажованості «системою ». Людина, вірно службовець системі, до свободи рветься, отже не тільки намагається позбутися мовних кліше, але, навпаки, активно використовує їх, причому як ідеологізовані, а й будь-які інші. Вільна від мовних кліше мову з вуст такого героя не звучить. Прикладом може служить мова батька «учня такого-то «- прокурора: «вчора в нього був важкий засідання, він каже, що буд т зробив у про л т з до і в з т, а л, зате все п про л у год і л і п про із і з л у р, а м… Знаем ми цих інвалідів, — вишкіряється тато, -цим б інвалідам б, а р ж і 2002 р р у із тощо и, а чи не зв і з до р і п про год до, а x п і л і до, а т т, чи моя воля, вони в мене попиликали, м про ц, а р т и ф і 2002 р про в и «(там-таки, с. 155, виділено нами. И.А.).

Напротив, ігрове ставлення до мовному кліше говорить про внутрішню свободу чи, по крайньої мері, про явному до неї прагненні, що ми бачимо виявляємо у «учня такого-то » .

В ролі мовних кліше у романі досить часто використовуються славнозвісні цитати, що ми готуємося вже спостерігали, та їх експлуатація може мати іншій характер. Мовний світ роману органічно і емоційно вбирає те, що беззастережно приймається і автором, і персонажами: «Знайте, друзі, зв і з в е т е з год і з т т я зв е т, нічого такого, нічого схожого, зв про зате — Господи! — е з т и ж депутати наприкінці кінців п про до про і й у про л я «(там-таки, с. 23, виділено нами.И.А.), — стверджує вітрогон Норвегов. «Р и ц, а р и б е із з т р, а x чи у п р е до а, географ ш е л один проти будь-кого з от до р и т и м із, а б р, а л про м, розгнівано. Він може подумати мене погано, — хвилюється автор роману, — вирішить, мабуть, що куди годжуся — ні як п про е т, ні як р р, а ж буд, а зв і зв «(там-таки, с. 176, виділено нами. И.А.).Подобным чином чужим словом користуються герої, котрі прагнуть свободі. Вони справді «обіграли », а чи не використовують через відсутність власного, як ми спостерігали це в батька прокурора.

Мы можемо говорити про певну «резервації «, за якої людина може знайти свободу. Для Саші Соколова та її персонажів такий резервацією стає мову. «Паролем «в просуванні на заповітну територію є игра.

Обыгрывание мовного кліше у Соколова може мати форму каламбуру. Каламбури Соколова досить різноманітні. У потоку свідомості героя переважають каламбури, засновані на співзвуччі, серед що їх виявляємо зіставлення співзвучних слів щодо одного семантичному контексті: «тепер вас звільнять за власним бажанням, але, власне, якій підставі? «(там-таки, с.149). Та значно частіше письменник використовує заміну однієї з слів, які входять у стійке словосполучення (прислів'я, впізнавану цитату, мовленнєвий кліше, приказку), співзвучною йому словом, у яких іронічний зміст у поєднані із контекстом: два учених, які представляють одягу «(перспективних), «за вашої нервової пошті «(нервової грунті), «капля…торжественно капне в Лету «(кане в Лету), «з таким становищем лящів (станом справ) важко ні «, «мотив з Дітей капітана Блэда «(Гранта, Блада), «болекровие «(білокрів'я), «стаття друкується безладно дискусії «(гаразд дискуссии).

Замена, начебто, має приводити до переосмислення кліше, тоді каламбур «заграє «. Що ми спостерігаємо в каламбурах «капне в Лету », «болекровие », «безладно дискусії «і багатьох інших. Але набагато частіше ми зустрічаємося із підкреслено абсурдним заміщенням, заснованому лише з співзвуччі («становище лящів », «Діти капітана Блэда «та інші). Комізм виникає саме внаслідок абсурдності поєднання. Такі заміщення «виправдовуються «і «дивним свідомістю «героя-повествователя, та її інфантилізмом: зрозуміло, чому підсвідомість породжує не підкріплені змістом, але «кумедні «асоціації, а пристрасть до такого роду ігор наслідком інфантилізму. Фрейд свідчить про властиву дитини схильність до «безтямному, нецелесообразному поведінці, яке пояснюється прагненням отримати задоволення від нісенітності «(12, с.296). Безглуздим і недоцільним може бути «мовленнєвий поведінка «дитини. Цим може бути мотивовані і абсурдні каламбури Соколова.

Кроме каламбурів, споруджуваних на співзвуччі, Соколов використовує каламбури, засновані на полісемії та повної і часткової омонімії: «все місто у таку погоду поїхав за місто », «вона лежить у шкільництві завідуючої навчальної частиною, частиною навчання », «бери греби і греби додому », «це дозвіл у домі будь-коли перекладається і перекладається даремно «(про спирте).

" Власне дотеп «(«справжня дотеп «з визначення Фрейда) представленій у романі щонайменше яскраво і різноманітно, ніж із її підвидів, каламбур.

В ролі «власне гри слів «можуть бути «дотепні перерахування «(термін, використовуваний Фрейдом). «Качайте пиво з бочок і у візках «- приєднання з допомогою союзу «і «зрівнює непорівнянне, надаючи дієслову різні сенси. Інший приклад: «стомлені пошуками і сонцем ». Комічний ефект породжує перерахування, те що всередині стійкого словосполучення, яке в такий спосіб «поширене «додатковим членом. З іншого боку, те й теж що означає відповідає различному означаемому, що надає словосполученням комічний сенс. Йде гра значеннями слів, яка настільки й у постмодернизма.

Соколов може обігравати і двозначність буквального і метафоричного значення стійкого словосполучення: «осіб немає, не лише сорочечка й штани », використовує розкладання слів на складові і обіграє які під час цьому «нові «сенси: «ми рекомендували б заняття музикою, будь-якою інструменті, терапія…, акордеон, скрипка, фортепіано, скоріш форте, ніж п’яно » .

Наше пильна увага до каламбурам і грі слів у Соколова може бути зайвим. Але нам до здається, що таке докладний аналіз цього явища цілком доречний, якщо до уваги традиції російської ігровий прози, у межах якої ми бачимо розглядаємо творчість письменника. На думку, Соколов є прямим продовжувачем традицій Ф. М. Достоевского, чия любов до каламбурам відома (звідси див. главу «Використання багатозначності слів і висловів у творах Достоєвського «у книзі М. С. Альтмана «Достоєвський. По віх імен » .(1,с.209−246). Соколов, дотримуючись традицій, використовує каламбури у цілях створення комічного ефекту, а й воістину трагічного. «Бувають каламбури у сенсі цього терміну — т р, а р і год е з до і е » , — їх бачить Альтман у Достоєвського (там-таки, с.211). Цікаво, що у одному з «трагічних «каламбурів Соколов обіграє саме Достоєвського: «упосліджені та закривавлені «(«упосліджені та ображені «).

Игра, джерело якої в розкладанні слів на складові, використовується письменником як до створення комічного ефекту чи із єдиною метою демонстрації дотепності героя, а також особливого стану її свідомості, але й дуже серйозних цілей. М. Липовецкий звертає увагу до існування у романі своєрідних «мовних лавин », позбавлених знаків препинания і що становлять потік які перетікають один одного метафор, ідіом, цитат, у яких першому плані виходять ритмічні і фонические відносини (5, с.183). Такі «мовні лавини «розкидані на всьому тексту, але цікаві вони у першої главі, оскільки з їхньої ритмічного і метафоричного «матеріалу «народжуються деякі персонажі і образи роману (9, с.16−17, с.40−42). Породжені «мовними лавинами «метафоричні зчеплення, як вірно помічає Липовецький, «надалі починають існувати абсолютно самостійно: так з’являється з гілки акації жінка Вета Акатова, що з слова «би-леты «проступає ріка Лета… и багато іншого «(5,с.183). Зауважимо, що у цих «мовних «(«словесних ») метамарфози Соколов активно використовує техніку каламбуру. Обігрування каламбуром омонімії в поєднані із використанням фонічної асоціації прочитується в «процесі «народження, у романі одній з героїнь: » … як твого імені мене називають гілкою я Гілка акації я Гілка залізниці «(9, с.16). Саме тут і розкладання слів на складові до створення і обігравання нових смислів: » … тарарам трамваї т р, а метрів за чи аі вечір добрий квитки бі лети чого не Лети річки лети її немає Вам аі кольору… «(там-таки). П. Вайль і А. Генис пишуть, що Соколов сповідує пантеїзм мови, «в нього він говорить лексика, фонетика, синтаксис, граматика », письменник «охоче вслухується в приставку, суфікс, глагольную форму, падежную флексію «(2,с.16). Цими словами можна прокоментувати вищенаведені цитати, точніше, саме ця цитати й дозволяють констатувати пантеїзм мови в Соколова.

Игровое використання мовних кліше, каламбури, фонические мовні гри, які спираються на фольклорні традиції - вони є прояв ігровий природи мови романа.

Список литературы

1. Альтман М. С. Достоєвський. По віх імен. — Саратов: Изд-ва Саратовського ун-ту, 1975.

2. Вайль П., Геніс разом А. Уроки школи для дурнів // Літ. огляд. — 1993. — N ½. — С.13−16.

3. Геніс разом А. Горизонти свободи. Сашко Соколов // Зірка. — 1997. N 8. — З. 236−238.

4. Душенко К. В. Словник сучасних цитат. — Аграф: 1997.

5. Липовецький М. Н. Російський постмодернізм. Нариси історичної поетики. — Єкатеринбург: Вид-во Уральського гос.пед. ун-ту, 1997.

6. Соколов З. «Час приватних розмов… «/ Сашко Соковилов — Віктор Єрофєєв // Жовтень. — 1989. N 8. С.195−202.

7. Соколов З. Чи легко бути громадянином світу: [Розмова з письменником] // Учит.Газ.- 1989. 29 липня.- С. 2.

8. Соколов З. Порятунок в языке:[Беседа з письменником Сашком Соколовим / Записав А. Михайлов] // Літ. навчання.- 1990. N 2. С.180−184.

9. Соколов З. Школа для дурнів. Між собакою і вовком. — М.: «Вогник «- «Варіант », 1990.

10. Соколов З. Загальна зошит, чи Груповий портрет СМОГа // Юність. — 1989. — N 12. С.66−68.

11. Товста Т. [Про Сашкові Соколове] // Вогник. — 1988. N 33. С.20−21.

12. Фрейд З. Дотепність та її ставлення до несвідомого // «Я «і «Воно »: Праці різних років. Книжка 2. — Тбілісі: Мерані, 1991.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.