Прозаик, драматург, публіцист (Про Л.Н.Андрееве)

Прозаик, драматург, публіцист (Про Л.Н.Андрееве)

Андреев відносив себе на учням Льва Толстого. У зв’язку з смертю останнього він писав: «Як літератор міг би сказати багато про ту серцевої вдячності, якої ми всі, його діти так і учні, вдалі і невдалі, погані і актори гарні, зобов’язані нашому померлим вчителю». У 1901 р. Андрєєв висилає Л.Т. в Гаспру, де той перебував на лікуванні, збірник своїх оповідок із дарчої написом: «Вельмишановному леву Миколайовичу Толстому — Л.Андреев. 9 грудня 1901 р.» У відповідь Л.Т. написав Андрєєвим: «Дякую, Леонід Миколайович, за надсилання вашої книжки. я вже колись надсилання прочитав майже всі розповіді, з яких багато дуже сподобалися мені Найбільше мені сподобався рассказ"Жили-были», але кінець, плач обох, як на мене неприродним і непотрібним. Сподіваюся коли-небудь побачитися з вами тоді, якщо ви це цікаво, навіть більше докладно про переваги ваших писань та його недоліках". Пізніше, читаючи розповіді Андрєєва, Л.Т. особливо виділяє такі твори, як «Захист», «Перший гонорар», «Християни», развивавшие багато в чому мотиви романа"Воскресение". Їх автор визнавав, що коли частина його творів є відгуками на написане Л. Т. Таким він вважав нервовохворою і «Розповідь сім повішених», присвячений Льву Миколайовичу Толстому.

Из нових українців письменників початку сучасності, за свідченням Н. Н. Гусева, секретаря Л.Т., Толстой найбільше цікавився Андрєєвим. Ставлення для її творчості в нього було неоднозначним. Твори, написаних близько реалістичної манері і містять глибоку етично орієнтовану художню думку, йому подобалися, самі, створені на кшталт модернізму, викликали несхвалення.

Интересен факт, пов’язані з розповіддю Андрєєва «Безодня». 7 лютого 1904 р. в «Новому часу» було надруковано лист С. А. Толстой, у якому вона стверджувала, що Андрєєв «любить насолоджуватися ницістю явищ порочної людського життя й цієї любові до пороку заражає нерозвинену, морально ще непорядну … читаючу публіку і молодь, не яка вміє дати раду життя». Толстой також відгукнувся про цьому оповіданні «з відразою». Андрєєв з болем відреагував цей відгук і попросив у Л.Т. «кілька хвилин особистого розмови».

Помня запросити Л.Т., Андрєєв, в 1907 р. збирається відвідати Ясну Поляну, проте поїздка все-таки відбулося. Не відбулася вона й 1909 р., хоча обидва письменника старанно готувалися до неї. Л. Н. грунтовно, до рук з олівцем, перечитав чимало творів Андрєєва. Відгуки про прочитане він усе-таки робив з полів книжок: виставляв оцінки цифрами від «0» до «5», літерами «П» і «Х» (погано й добре), підкреслював і отчёркивал найважливіші чи слабких місць у творах, давав словесні коментарі - «Дуже добре», «Було було б гаразд, якби почуття заходи», «Фальш», «Нісенітниця» та інших.

Встреча письменників відбулася у Ясній Поляні за півроку — 21−22 квітня 1910 р. Їх розмови проходили наодинці, і йшлося у яких про творчості письменника замолоду. Певне, розмова була серйозним і гострим для Андрєєва. Через двох років він запише у одному з листів А. Е. Грузинскому: «Мені шкода лише — знов-таки над моїх інтересах, а інтересах повнішого висвітлення особистості Л. М. Толстого, що не можу привести те, що особисто при побаченні розмовляв про моїх речі глибокі і про мені … хіба що тоді, коли помру сам, нехай інші розкажуть…» Л.Т. після діалогу з Андрєєвим занотував у своєму щоденнику: «Ні серйозного ставлення до життя, а тим часом поверхово стосується цих питань». Про своєму відвіданні Ясній Галявини Андрєєв розповів у спогадах «За півроку до смерті». У 2 т. М., 1978. З. 410−414).

Из трьох відомих нам листів Л.Т. до Андрєєвим особливе значення має тут останнє, написане 2 вересня 1908 г. Л.Т. дякує письменника замолоду за присвята йому «Оповідання сім повішених»: «…ваше присвята мені означає ваші до мене добрі почуття, те, що бачив та у листі вашому до мене, і це мені дуже приємно». Далі Л.Т. стисло формі викладає суть власного погляду на «письменництво», зазначаючи чотири важливих ознаки — «справжню потреба висловити цю думку», простоту як «необхідна умова прекрасного», працю, який доводить думку «до визначеності та», не потурання смакам читаючої публіки, а повчальність, проповідництво, заснований на бажанні «сприяти благу людей».

В результаті наведемо слова однієї з дослідників проблеми «Толстой і Андрєєв». «Отже, — пише П. В. Николаев, — бажання зайняти самостійну позицію у сучасній літературі, прямий виклик реалісту Толстому, з одного боку, і міцна прихильність до Толстому-патриарху, підпорядкування її авторитету, визнання його ролі літературного вчителя, — з іншого: такі крайності відносини Андрєєва до свого великому сучаснику. З одного боку, різка критика Толстим творінь Андрєєва, його нищівні відгуки про Андрееве-модернисте, з іншого боку, визнання ролі Андрєєва у сучасній літературі, висока оцінка його таланта».

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.