За кордоном уседенного долі

" За кордоном уседенного долі… «

(о поезії О. Фета удесятеро класі)

На урок по поезії Фета удесятеро класі я піду з цілої чаркою збірок його віршів. Так-так, це помилка двадцять збірок в моїй руці. Тільки збірники ці незвичні: упорядники їх самі учні. За за три тижні до уроку хлопці отримали завдання: самостійно почитати вірші Фета та свій власний збірник, випередивши його вступної статтею з принципу будівлі збірника і необхідними супровідними коментарями. У чому плюси цього завдання По-перше, поет в жодному разі нав’язується хлопцям; навпаки, вони теж мають можливість знайти нехай кілька, але справді близьких їм віршів, розповісти про своє Фете. По-друге, природним чином розширюється коло поетичні твори, із якими знайомляться учні, бо завдання передбачає звернення до досить великому корпусу текстів. По-третє, хлопці пробують свої сили у досі їм незнайомому і важкому жанрі вступної статті, що спонукає їх уважно поставитися до вступним статтям, супроводжувачем різні поетичні збірки, усвідомити особливості їх побудови і характеру інформації, у яких представленной. И, нарешті, по-четверте, оскільки переважна більшість роботи винесено межі уроку, вчитель може, з одного боку, заощадити додаткового часу, з другого, приділити багато уваги аналізу збірок, щоб підвести певні підсумки колективної роботи, наголосити, доповнити і узагальнити висновки хлопців. З цього аналізу та починається урок.

Прежде всього, слід зазначити невелика кількість робіт, виконаних формально. Фет заділ, зацікавив, викликав бажання читати, шукати, навіть став певної потребою звідси пишуть автори багатьох збірок. Намагаючись пояснити цього прикрого феномена, хлопці відзначають, що поезія Фета дозволяє людині піти з сірої, повсякденної життя жінок у світ вроди й гармонії, кличе туди, де там уседенного долі панує вічне, прекрасне:

Щоразу, читаючи вірші Фета, знову і знову переживаєш ті ж самі невловимі миті, захопили колись душу поета. Неясні спогади, напівзабуті слова, невимовні відчуття, численні в вашу душу разом із віршами Фета, допомагають забути про проблеми світу цього, допомагають повірити у себе, досягти повної внутрішньої гармонії із собою .

(Першина Маша).

У нашій життя замало гармонії, любові, раювання, в душах зима. Я не випадково разом із темою весни вибрала тему любові: у свідомості весна асоціюється любовно, а любов із весною. То хай весна розтопить лід наших сердець, а любов зігріє душу, нехай читає це маленьке збірник хоч і кілька хвилин забуде про життєвих турботах і зануриться у цей чистий світ весни, кохання, і життя .

(Радковская Катя).

Мені Фет співак кохання і смерть, музи і Бога, вроди й болю. Але мені здається найголовнішим у його віршах що це тихий, м’який і неяскравий, повний пахощів та краси світло, який, по-моєму, пронизує все вірші Фета. Попри те що, що його вірші не схожі один на друга, вони всі пронизані цим прекрасним світлом. Цей світло об'єднує все вірші Фета до якогось чудовий світ, про який можна сказати звичайними словами .

(Аверинцев Иван) Многие автори збірок у неправомірних спробах найточніше передати враження від легкої, хиткою, невловимо прекрасної поезії Фета вдаються до музичним аналогіям:

Якщо перекласти вірш Фета Довго стояв нерухомо із музикою, то (упорядник переконаний у цьому) вийде повільна, задумчиво-отрешенная, немов із тихого сну країни Спокою яка прийшла, загадкова і неясна, органна меса, і не голос буде цього виконувати, а хор, легко і неспішно несучи нашій ширині і глибині своїх звуків .

(Назарян Асатур) Ребята не помилилися у цьому підході, бо музикальність одне з найважливіших властивостей фетовской поезії. Поети завжди тяготилися словом, його спроможність висловлювати невимовне чітко ставилася під Жуковським, Тютчев. Це і в Фета Про якби без слова позначитися душею можна було! Музика стоїть до невимовному Андрійовича значно ближча поезії, і Фет однією з перших робить прорив у музичну область й у способі розвитку теми, й у ритміці, й у звуковий оркеструванні вірші. Багато в чому від цього поезія її буде не оцінена сучасниками. Втім, не усіма саме музиканти визнають Фета своїм: … можна сказати, що Фет в кращі свої хвилини виходить із меж, зазначених поезії, і сміливо робить в нашу область. Тому часто Фет нагадує мені Бетховена, але ніколи Пушкіна, Гете, чи Байрона, чи Мюссе. Подібно Бетховену, йому дана влада торкатися такі струни нашої душі, які недоступні художникам, хоча ще й сильним, але обмеженим межами слова. Це не поет, скоріш поэт-музыкант, хіба що уникає навіть таких тим, які легко піддаються вираженню словом. Від цього також наявність його часто вже не розуміють, а навіть є і ті добродії, котрые сміються над ним чи знаходять, що вірші на кшталт Неси моє серце в дзвенячу далеч… є безглуздя. Для людини обмеженого і особливо немузичного, мабуть, те й безглуздя, але й недарма ж Фет, незважаючи на безсумнівну мені геніальність, зовсім не від популярний (П.И.Чайковский).

Обязательно стоїть зупинитися у тому, чого реальності коштувала Фету його до до краси і гармонії, поговорити про його життя і долю. Цей аспект також знайшов відбиток у вступних статтях до збірникам. Різке невідповідність життєвого і поетичного планів в особистості Фета дуже зацікавила хлопців. Справді, життя Фета сповнена трагічних моментів: те й боротьби з безжалісною долею у неправомірних спробах повернути втрачене дворянство, і таємнича смерть коханої, і непорозуміння і знущання сучасників. Варто докладно розповісти хлопцям стосовно всіх цих моментах (дуже цікавий матеріал про біографії Фета вчитель знайде у книзі Б. Я. Бухштаба А.А.Фет. Нарис життя і творчества.Л.1990), зупинившись особливо на характеристиці часу, у якому доводилося писати Фету, та її позиції з суперечці про мистецтво.

В роки, коли поезія вочевидь програвав прозі справа дійшла навіть доти, що наприкінці 40-х початку 1950;х років 19 століття товсті журнали практично не друкували віршованих творів, як від мистецтва була потрібна передусім користь, Фет наполегливо проводить думка про а-полезности, а-политичности мистецтва. Поезія і дійсність несопрягаемы. Сфера мистецтва краса. Поет далекий до життя, він безумець з погляду звичайних людей;ср. висловлювання самого Фета:

Поет є божевільний і нікудишній людина, лепечущий божественний дурниця .

Хто розгорне мої вірші, побачить людини з помутившимися очима, з божевільними словами і піною на вустах біжить на камінні і терновникам в порваному вбранні .

Хто неспроможна кинутися з сьомого поверху догори дригом із незмінною вірою у те, що він ширятиме повітрям, не лірик .

Чем важче і безрадісніше життя, тим чистіше, світліше й пречервоній мусить бути поезія цей парадокс Фет стверджував усім своїм життям.

Выше було підкреслено, що з неодмінних умов, завдань, які авторами вступних статей, було пояснення принципу побудови збірника. Як правило, вірші підбиралися й містилися за тематичним принципу. У багатьох збірок виявилися свого роду ключові міфологеми поезії Фета Ніч, Весна, Любов, Музика й т. п. Чимало авторів сходилися у тому це глибоко виправдано, — що це фетовские теми можна поєднати на два великі сфери: Природа і Душа. Ці стихії нероздільні, вони стоять ніби проникають один у друга. Фет будує таке взаємопроникнення в принцип і так формулює завдання поезії:

Лишь в тебе, поет, крилатий слова звук.

Хватает на льоту і закріплює раптом.

И темний марення душі, і трав неясний запах …

Обратим особливе увагу до останній рядок саме життя природи й життя людської душі, повні незрозумілих, невловимих, таємних переживань, і має відбити поезія. Тому така багато в Фета перехресних образів; порівн.:

Дул північ. Плакала трава.

И галузі про недавньому спеці,.

И троянд, проснувшихся ледь,.

Сжималось серце молоде.

.. .. .. .. .

Целый день сплять нічні квіти,.

Но лише сонце за гай зайде,.

Открываются тихо листи,.

И я чую, як серце цветет.

Это фетовский погляд поширювати на світ, його відкриття, його новаторство, різко выделившее його з низки сучасників. Це відзначали багато автори вступних статей:

В моєму збірнику весняної лірики Фета весна постає як як образ, не лише як сезон, а й як стан душі. Природа не виступає у нас собі, вона тісно пов’язана з ліричними переживаннями поета, із живим людським почуттям. І часом неможливо визначити, що ж пише автор про красу навколишнього світу або про красі виникає почуття. Весна в ліриці Фета це пробудження краси світу, час, коли починають звучати струни людської душі .

(Лежнева Таня) Следует, на наш погляд, підкреслити, що особливістю художньої манери Фета була просто фіксація почуття, але інтерес до незрозумілим, невиразним душевним рухам, для передачі яких слід було активізувати все емоційні ореоли слова (Бухштаб), його асоціативні поля. Це з аспектів фетовской музикальності, що дається взнаки різних рівнях вірші; порівн.: Мотиви р. Фета укладають у собі іноді такі тонкі, такі, можна сказати, ефірні відтінки почуття, що немає можливості вловити в певних отчетливых рисах та його лише відчуваєш у тому внутрішньою музичною перспективі, яку вірш залишає у душі читача. (В.П.Боткин).

Думается, що урок, присвячений аналізу збірників і який проходить своєрідному поетичному ключі, доречно завершити прослуховуванням романсу на вірші Фета Сяяла ніч. Місяцем був практично повний сад. у чудовому виконанні Георгія Виноградова музичний фінал як внесе у нього додаткову емоційну струмінь, а й стане прологом ось до чого уроку, втаємниченому культурі міського романсу 19 століття, в розвитку якого поети фетовского напрями надали потужне вплив.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.