Ирония — дійовий спосіб красного письменства

Ирония — дійовий спосіб художньої литературы

Я нікому не зробив у житті зла.

Н. А. Некрасов.

Ирония, від грецького «вдавання, глузування», досить побутував у нашої літературної класиці прийом, використовуваний поетами й з письменниками для осміяння, а зрештою викорінення пороків суспільства і людини.

В 50-ті роки XIX століття, на початковому етапі знають творчості, Миколо Олексійовичу Некрасов частенько використав цей художній метод у тому, щоб у формі заперечення висміяти явища і характери, гідні цього, підкреслити подвійний сенс, де істинним буде прямо висловлюваний, а протилежний йому, котрого уявляємо; що більше протиріч з-поміж них, тим сильніше іронія. У «Сучасною оді» іронія підкреслюється і назвою вірші. Як відомо, ода — хвалебна пісня. Так кого ж «співає хвалу» автор?

Не образиш ти даремно і гадини,.

Ты допомогти і лиходію готовий,.

И червінці твої не вкрадено.

У сиріт беззахисних і вдів.

В дружбу до сильному влізти не хочеш ти,.

Чтоб успіху справ допомогти,.

И без наміру з ним залишаєш ти.

С оку на очей красуню дочка.

Перед очима читачів вимальовується до болю знайома портрет карьериста-выскочки, який йде до запланованої мети, не розбираючи коштів — усі хороші цьому шляху.

Не запитаю я, звідки явилося,.

Что нині у скринях твоїх є:

Знаю: з неба до тобі все свалилося.

За твою чеснота і честь!..

Украшают тебе чесноти,.

До яких іншим далеко,.

И — беру небеса у свідки —.

Уважаю тебе глибоко…

Ирония очевидна, якби автор говорив усе це серйозно, він вживав при цьому більше підходяще у російській займенник «ви» і не б отак нещадно є прямолінійним. «Колискова пісня» належить до цього ряду творів, де явно видно другому плані. Поет каже одне, а передбачає зовсім інше, і читачі це чудово розуміють. Підзаголовок «Наслідування Лермонтову» лише увиразнює цю позицію автора.

Спи, пострел, поки нешкідливий!

Баюшки-баю… Підростеш і світ хрещений.

Скоро сам зрозумієш,.

Купишь фрак темно-зелений.

И перо візьмеш.

Скажешь: «Я благонамерен,.

За добро стою!".

Спи — твій шлях прийдешній вірний!

Баюшки-баю.

Если у перших двох віршах автор нам розповідає своїх героїв, виводячи в «антигерої», то творі «Моральний людина» ми чуємо самооцінку самого діюча особа. Вірш написаний формі сповіді людини, досить впевненої у собі, який живе, на його переконання, «безгрішно». Живучи погоджується з строгою мораллю, Я нікому не зробив у життя зла. А перед читачем розгортається зовсім інше картина. Дружина від такої «благодійника» спочатку втекла до коханцеві, і потім «злягла у ліжко і». У дружбі він також виявляється «високоморальним людиною».

Приятель вчасно мені боргу не представив.

Закон засудив їх у в’язницю.

В ній помер він, не заплативши алтини,.

Но я — не серджуся… Я борг йому вибачив того ж числа.

С ким ні спілкується цей «безгрішний», все гинуть, і переконаний, що.

Живя погоджується з строгою мораллю,.

Я нікому не робив зла.

Это двустишье повторюється у вірші рефреном, нагнітаючи авторську іронію, що переходила в сарказм. М. А. Некрасову підвладні теми, художні методи. Вона могла бути лиричен і суворий, трагічний чи безшабашно веселим, саркастично зол, але завжди з-під його пера виходили прекрасні вірші, які становлять «золотий фонд» нашої великої літератури.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.