Анализ казки М.Е.Салтыкова-Щедрина «Премудрий піскар»

Анализ казки М.Е.Салтыкова-Щедрина «Премудрий пескарь».

Сочинение підготував Леонід Зусманов М.Е.Салтыков-Щедрин народився січні 1826 року у селі Спас-Угол Тверській губернії. По батькові належав до стародавньому багатого дворянського роду, по матері - купецькому стану. Після успішного закінчення Царскоселького ліцею Салтыков стає чиновником військового відомства, але служба його цікавить.

В 1847 г. в друку з’являються його перші літературні твори — «Суперечності» і «Заплутана справ». Але всерйоз про Салтыкове, як про письменника, заговорили лише у 1856 р., коли він почав публікацію «Губернських нарисів».

Свое надзвичайне обдарування він те що, щоб бачити очима, показати тим, хто ще бачить цих подій країни беззаконня, процвітаючого невігластва і тупості, торжества бюрократії.

Но сьогодні мені хочеться зупинитися на казковому циклі письменника, розпочатому в 1869 г. Казки з’явилися своєрідним результатом, синтезом идейно-творческих пошуків сатирика. Тієї пору через існування суворої цензури автор було остаточно оголити пороки суспільства, показати всю неспроможність російського управлінського апарату. І все-таки з допомогою казок «для дітей неабиякої віку» Щедрін зміг донести її до людей різку критику існуючого ладу.

Для написання казок автор використовував ґротеск, гіперболу і антитезу. Також для автора був має велике значення эзопов мову. Намагаючись приховати від цензури істинний сенс написаного, доводилося користуватися й цим прийомом.

В 1883 р. з’явилася знаменита «Премудрий піскар», став за минулі сто років хрестоматійною казкою Щедріна. Сюжет цієї казки відомий кожному: жив-був піскар, який спочатку нічим не відрізнявся від масі собі подібних. Але, боягуз по характеру, вирішив він усе життя прожити, не висовуючись, у своїй норі, здригаючись від кожної шереху, від транспортування кожної тіні, яка майнула поруч із його норою. Ось і життя пройшла повз — ні, ані дітей. Ось і зник — чи сам, чи щука яка заковтнула. Тільки перед смертю замислюється піскар про прожитим життям: «Кому він допоміг? Кого пошкодував, що він взагалі зробив у життя хорошого? — Жив — тремтів і помирав — тремтів». Тільки перед смертю усвідомлює обиватель, що ніхто-те не потрібен, ніхто не знає і про неї не згадає.

Но це — сюжет, зовнішній бік казки, те щоб поверхні. А підтекст карикатурного зображення Щедріним у цій казці моралі сучасної міщанської Росії гаразд пояснив художник А. Каневский, що робив ілюстрації до казці «Премудрий піскар»: «…кожному зрозуміло, що Щедрін каже щодо рибі. Піскар — боягузливий обиватель, тремтячий за власну шкуру. Він людина, а й піскар, у цю форму пануючі в селі його письменник, і це, художник, повинен її зберегти. Завдання моє - поєднувати образ заляканого обивателя і пічкура, поєднати риб’ячі і людські властивості. Дуже важко „осмислити“ рибу, дати їй позу, рух, жест. Як відобразити на риб’ячому „особі“ навіки застиглий страх? Фігурку пескаря-чиновника доставила мені чимало клопоту…».

Страшную обивательську відчуженість, замкнутість у собі показує письменник в «Премудром пескаре». М.Е.Салтыкову-Щедрину гірко і сюди боляче за російського людини. Читати Салтикова-Щедріна досить непросто. Тому, то, можливо, багато не зрозуміли сенсу його казок. Та більшість «дітей неабиякої віку» оцінили творчість великого сатирика належне.

В укладанні хочеться додати, що висловлені письменником в казках думки сучасні і сьогодні. Сатира Щедріна перевірено часом і особливо гостро вона достукується до період соціальних негараздів, схожих на ті, що переживає сьогодні Россия.