Калейдоскоп поетичних шкіл
К кінцю першого десятиліття ХХ століття символізм закінчувався. Вже миготіли перші блискавиці футуризму. Епоха була похмурої. Горіли поміщицькі садиби. Пухнули люди з голоду. Капітал готував війну. Росія стала синіти, немає від неба, як від мундира жандарма. Затем виник футуризм. Люди різних політичних і поетичних напрямів задихалися між жорнами футуризму і символізму. З-під жорен розмеленої… Читати ще >
Калейдоскоп поетичних шкіл (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Калейдоскоп поетичних шкіл.
К кінцю першого десятиліття ХХ століття символізм закінчувався. Вже миготіли перші блискавиці футуризму. Епоха була похмурої. Горіли поміщицькі садиби. Пухнули люди з голоду. Капітал готував війну. Росія стала синіти, немає від неба, як від мундира жандарма.
Литература
нагадувала дамочку, яка знає життя. Поезія з кабінету виходила лише у будуар.
Символизм, який виник як революційне протидія натуралізму і побутописанню, зіграв реакційну роль.
Борясь проти літературної безграмотності корифеїв натуралізму, символізм був змушений боротися й дочку проти політичної сутності натуралізму, ведучи читача зі світу ідей у світ символів, відриваючи від життя і наближаючи до «неземному ». Боротьба проти форми стала боротьбою проти содержания.
Объективно символізм виставив соціальну сутність поезії, і певний політичний акцент віршем деяких символістів звучали по суті відмовою від своїх позиций.
Символизм виявився ідеологом тієї частини інтелігенції, яка була розчавлена реакцією та поступово відмовилася тільки від революції, але навіть від надій на революцию.
Течение з зовні літературного стало перероджуватися в філософське, ідеалістичний, з відтінком неохристианского і містичного. Жизнестроительство змінилося аналогічними зазіханнями богошуканням і богоборством. Борючись з натуралізмом, тобто із фотографуванням життя, символізм заодно змушений був боротись і з реалізмом, тобто із течією, трактовавшим сутність мистецтва, як створення життя. Поезія Блоку була одинока.
Символисты запевняли, що художнє твір із боку змісту має допускати незліченну кількість тлумачень. За зовнішнім змістом таяться інші, цих інших — легіони. Проте до останніх днів символізм було розмежуватися з алегоризмом, беручи критерієм відмінності, в сутності, лише художнє совершенство.
Символизм міг жити лише у обстановці болота політичного життя. Тісно пов’язані з зростанням буржуазії, як класу тут і будучи її дзеркалом, він залежав від буржуазії. Але короткочасною переможниці потрібен був не туманний символізм, та ще більш буржуазний акмеїзм. Літературна фаворитка була відставлена. Вже при першій протязі революції сама ідея символізму зникла, як пропадає фата-моргана.
На зміну символізму вже поспішав акмеїзм. Він повернув поезію в речовинний, реальний, предметний світ без містики, без таємниць і прокльонів. Виконавши своєї ролі, і він тихо пішов із арени російської поезії, залишивши по собі нез’ясовану любов до предмету.
Затем виник футуризм. Люди різних політичних і поетичних напрямів задихалися між жорнами футуризму і символізму. З-під жорен розмеленої поезії посипався імажинізм. Він народився закономірно і, штовхнувши поезію на шлях поетизації, закономірно исчез.
При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet.