Тема свободи у Пушкіна

Тема свободи в Пушкіна.

Тема свободи — одну з найважливіших тим, у ліриці Пушкіна. Свобода для Пушкіна — вища життєва цінність, без неї він юності було уявити свого існування. Свобода — основа дружби. Свобода — умова творчості. Життя без свободи фарбувалася в похмурі та лиховісні тону. Навіть доля, що при поета завжди була з поданням щодо несвободі, оскільки людина, за Пушкіним, залежить від неї всевладдя, ставала «святим провиденьем», коли крізь її хмари насувається промінь свободи («І.І. Пущину»). Уявлення про свободу завжди, були основою пушкінського мировоззрения.

Уже віршем 1817−1819 свобода стає то вищим громадським благом — предметом «похвального слова» («Хочу оспівати Свободу світу»), то метою, до котрої я спрямований поет разом із друзьями-единомышленниками («зірка чарівного щастя»), то кроком від помилок і суєтної життя — до «блаженству» істини і мудрості («Я тут, від суєтних кайданів звільнений, / Учуся в Істині блаженство знаходити»), то змістом поетичної «жертви» («Свободу лише учася славити, / Віршами жертвуючи лише їй») і позначенням душевного стану поета («таємна свобода»).

Именно свобода стала головний критерій оцінки життя, відносин для людей, нашого суспільства та истории.

Петербургский період. Свобода — абсолютна, загальнолюдська цінність, вона поза часом та простору, це вище благо і супутниця Вічності. У ньому Пушкін знайшов масштаб з метою оцінки нашого суспільства та перспективу подолання його несовершенств.

Аллегории свободи протипоставлено алегоричним образам «Тиранів світу», «Несправедливої влади», «увінчаного лиходія»… «Вільність» — увесь світ, Не тільки Росія позбавлено волі, тож ніде немає радості, щастя, вроди й блага. Але це теж погляд освічених дворян.

Прославляя Закон як міцну основу Свободи, поет обурено говорить про тиранів. У ні хон бачить джерело несвободи… …з апеляцією до розуму монарха…

Поэт — любитель ненасильництва, свобода може бути досягнуто в рез-те революції (акт відплати тиранам).

В «Селом» свобода не абстрактна ідея спільне добро, а конкретно — свобода російського крестьянства.

В «До Чаадаєву» перший пан виходить внутрішня свобода, без якої мислиться свобода громадська. Свобода пов’язані з життям серця, з уявлення про честі і долге.

Романтическая лірика 1820−1824. Тема свободи — центральна. Кинджал — «таємний страж свободи» («Кинджал»), «Наполеон», «До моря» — пронизує мотив свободи. «До Дельвігу» — «одна свобода мій кумир». Свобода для Пушкіна у роки вигнанства — одне із політичних символів, готували до дорозі «в диму, у крові, крізь хмари стріл», що призводить до торжества свободы.

В 1823 — розчарування, песимістичні настрої через: 1) поразка європейських революцій; 2) в змовниках, які вирішувалися посвятить…3) сумніви щодо можливості скору революцію. «Свободи сіяч пустельний…» — криза віри в можливість швидкого досягнення суспільної свободи (люди не були готові до сприйняття «цілющого сімені» свободы.).

Ведущим став мотив особистої свободи. «В'язень» — волі є всі, що асоціюється зі своєю свободою — хмари, гора, «морські краю», вітер. В’язень — це поет-вигнанець, утомлений від неволі, але з зломлений, не який здався. «До моря» — море, як і океан, стихія, буря, гроза, шторм, завжди асоціювалися зі свободою. Пушкін уподібнює море живої істоти, одержимому бунтівними поривами духу. Море — що й символ людського життя, яке може «винести» будь-куди, до будь-якої «землі». Але тепер його розуміння свободи стало іншим — т.к. свобода — благо, неугодне тиранів, він жадає свободи стихійної, її ідеал завжди живе у серце людини.

«Во глибині…» — послання написано мовою політичних алегорій, близькі й зрозумілих декабристам.

Конец 20-х — 30-ті. Свобода — особиста незалежність, «гідності особистого». Будь-яке порушення прав особистості, якими обставинами воно не було викликано, розцінювалося поетом як придушення особистості людини, прагнення принизити його, звести до становища раба.

Свобода для Пушкіна — це свобода мати власну думку про суспільство, про історичному минулому над народом, можливість критично оцінювати «гучні права, від яких жодна паморочиться голова». До особистої недоторканності належить і сім'я, будинок шлях.

Итог. «Я пам’ятник…». Відмежувавшись від України всього, що може лише принизити людини, Пушкін дійшов новому розумінню вільної життя. У ньому супутниками людини, нічим не обмеженого у своїх пересуваннях землею, будуть природа, краса якої створена творчим генієм Бога, і тими творами мистецтва, створені художниками — людьми, натхненними Богом.