Ліричний герой А. А. Блоку

Лирический герой А. А. Блоку

А під маскою було звездно…

А. А. Блок.

В кінці XIX — початку ХХ століття у російській літературі з’являється напрям, отримав назву «символізм». Теоретик символізму У. Соловйов так сформулював його основні принципи. По-перше, принцип Вічної Жіночності. Серед символістів було присутнє чекання нового Богоматері, що була синтезом Марії, матері Христа, звичайним, скромною дівчини. Другим твердженням було те, що «земне життя недосконала», із чого виникало вічне підсвідоме прагнення Небесному, ірреальному. Прямо пов’язані з них і таке твердження символістів: насправді пригнічена любов, а Вічна Жіночність є уособлення любви.

А. Блок дуже багато з теорії У. Соловйова використовував і зробив основою своєї творчості. Проте також що було переосмислено поетом. Саме тому ліричний герой Блоку й не так типовий герой символізму, скільки синтез його особою самого Блоку. Коли дивитися на цього героя загалом, не розділяючи її образ на різні збірники поета, з легкістю визначити риси, які змінюються протягом усього блоківського творчості. Ліричний герой інтелігентний, чистий душею, йому противні непристойність і просто буденність реальності: «Я не люблю порожнього словника любовних слів…»; його розуміння земного недосконалості і віра (і вірить) піднімають його за високий рівень морального та духовної розвитку — це виключно від самого Блоку. Природно, що, володіючи всіма переліченими вище якостями, герой автора яскраво виділяється з натовпу, розуміє всю правду про світ й помічає то, чого бачить інші. Ліричний герой Блоку — багато в чому сам Блок. Але у якого можливістю після пережитої трагедії, а й у духовної смерті знову відродитися для здобуття права «безумно жить».

«Жизнь» ліричного героя пов’язана з життям самого поета, і він (ліричний герой) з кожним збіркою автора стає дедалі і більше трагічним і складним образом.

В першому збірнику А. Блоку «Вірші про Прекрасну Даму» найяскравіше виявляється єдність романтичного і реалістичного і властива поетові бивалентность образу. Герой Блоку — романтик, люблячий, але завжди який потерпав. Щастя йому в існуванні ідеалу Прекрасної Дами, а чи не у реалізації любові щодо нього. Поняття щасливому коханню переосмислюється Блоком: бути щасливим означає бути поруч з коханою: земне почуття — нижчі й упрощеннее ідеалу і самої героя.

Если б зле несли хмари, Серце моє не тремтіло бы…

Скрипнула двері. Затремтіла рука.

Слезы. Пісні. І жалобы.

Вот де реалізація щастя душевного напруги. Самореалізація над «Ти мій», «твоя», «люблю», «Навіки твій», а «передчутті» тебя.

В наступному збірнику «Розпуття» світосприйняття ліричного героя за межі інтимного. Поета цікавить життя рамках реальності, те, що відбувається навколо, то, невід'ємною частиною що він став. Неможливо зрозуміти його роль навколишньому «хаосі пісень води та хрипящих звуків». Чи то він «хлопчик хворий, грає в піжмурки з Вічністю», чи плачучий чорний людина, «гасящий ліхтарики, карабкаючись на лестницу».

В наступному збірнику «Місто» здається, що, попри любов поета до міста, його ліричний герой смертельно втомився від «смердючого кадила міської гари».

В це місто торгівлі Небеса не зійдуть, — робить висновок герой. Отже, це місто задля него.

«Снежная маска» Блоку ділиться на два циклу: «Снігу» і «Маски». Від однієї циклу до іншого з героєм відбувається душевна еволюція, й у «Масках» ліричний герой Блоку вперше переживає духовну смерть. У «Снігах» він «непокірливий і вільний»; він опускається до земної любові, роблячи трагічну помилку: І як, дивлячись на живі струменя, Не побачити себе у вінці? Твої згадати поцілунки На запрокинутом особі? Лише потім герой розуміє свою помилку: Не відкрию тобі дверей.

Нет.

Никогда.

Слишком пізно. Він втрачено чистий, високий ідеал, й у «Масках» «таємно серце просить гибели».

«Все частіше за місту броджу. / Дедалі частіше бачу смерть — і всміхаюся». «Вільні думки» як можна краще передають душевну втома поета. «Моя душа проста». Після переживань, страждань й нудьги ліричний герой перероджується й починає все сначала.

«Страшный світ» — нова грань у світогляді поета. Страшний світ — це реальність, яка витиснула з атмосфери, оточуючої героя, все романтичне і високе. Страшний світ — це нелюбов, як навколишня його, а й «вытравившая» його душу, яка «на останню дорогу вступаючи / Страшенно плаче минулі снах». Спустошення і втома породжують пристрасть. Шукає виходу герой сидить над дилемою: «Прикидатися непогибшим / І грі трагічної пристрастей / Розповідати ще жили» чи віддатися «фатальний відраді гіркою, як полин, пристрасті». Не в силах зробити вибір, «унижаемый і злий», герой робить страшний для світу, для Всесвіту висновок: Живи ще століття — Усі буде так. Виходу нет…

Умрешь — почнеш знову спочатку, І повториться усе як встарь.

«Я сьогодні пам’ятаю, було вчора», — пише Блок наступного своєму збірнику «Відплата». Але починати життя спочатку можна лише з радісним почуттям, він також «смертельно хворий» від того, що його «земне серце утомлювалося / Так багато років значиться, дуже багато дней…».

К життя ліричного героя відроджує його «небесне» серце. «Про, хочу безумно жити!» — пише він у «Ямбах». Повернувшись до життя, Блок повертається до пристрасті у збірнику «Кармен». Для героя «бушує сніжна весна». Але де вже намічається проблема, яка згодом викриють в поемі «Солов'їний сад»: Тут — страшна печатку бути знехтуваним жіночої, За принадність чудову — збагнути її немає сил.

Там — дикий сплав світів, де частина душі вселенської Ридає, виходячи гармонією светил.

В цієї поемі Блок осмислює проблему щастя: чому присвятити своє життя: цивільному чи сімейному щастю? Висновок? «Заглушити гуркотання моря / Солов'їна пісня не вільна!» Блок знаходить оптимальний вихід: він об'єднує інтимну і патріотичну любов, у одному циклі «Батьківщина». У листі до Станіславського Блок пише: «Цією темі я свідомо та безповоротно присвячую жизнь».

Слияние теми Батьківщини з темою любові знаходить своє вираження в ототожненні Русі з чином женщины-крестьянки і коханої ліричного героя. Його образ у творі не однозначний і становить синтез древнього воїна й ліричного героя, чиє життя переосмислюється переважають у всіх циклах і віршах збірника поэта.

В кожному вірші її спосіб змінюється під впливом життєвого досвіду А. Блоку. У останньому етапі поетової творчості його ліричний герой — не герой Символізму, а, скоріш, збори всього пережитого і перечувствованного Блоком.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.