Темы і мотиви поезії Б. Пастернака

Темы і мотиви поезії Б. Пастернака

(по віршам «Лютий. Дістати чорнила й почала плакати…», «На ранніх поїздах», «Літо у місті», «Гамлет», «Зимова ночь»).

Поэзия Бориса Пастернака є явище, цілком нову у російській літературі взагалі і у літературі Срібного віку зокрема. Сам Пастернак вважається однією з найбільших поетів у рамках зазначеного періоду, а й у контексті всієї російської літератури. Поезії він присвятив всього себе, все своє життя, вважаючи, що тільки творчість здатне підняти людини над сірістю повсякденного життя, піднести його світлих вершин буття. Вірші Пастернака оригінальні і за формою, і за змістом. Поет ставив за мету — вловити невловиме і просить передати віршем сюхвилинність настрої, стану, атмосфери з допомогою різноманітних художніх засобів і прийомів. Світ у його віршах постає рухається, пориві, в відсвітах і найбільш неповторних образах.

Прежде ніж братися до аналізу тим гаслам і мотивів, притаманних поезії Пастернака, слід сказати кілька слів про особистої долі поета, яка, поза всяким сумнівом, наклала значний відбиток попри всі його творчості. Варто сказати про тому, що його виключили зі Спілки письменніиків й змусили відмовитися від заслуженої Нобелівської премії, присудженої за чудовий роман «Доктор Живаго». Цькування поета спричинило переважно його небажанням писати про існування влади з метою нього і з її замовлення. Він людина і її доля вище історії, вище революції і революційних ідей. Буквально кожне вірш Пастернака пронизане трагедийными нотами, витоки які слід шукати у його власного життя, і в долях тих, хто був близький за духом, за покликанням (мають на увазі доля поетів-сучасників Пастернака).

Многие вірші Бориса Пастернака наповнені тугою безвиході і досадою те що, що немає достатньої свободи до творення, змушений виборювати виживання у тому жорстокому світі. Так було в знаменитому вірші «Лютий» (1912г.), що належить до ранньої прозі Пастернака і у збірник «Початкова час», поет висловлює свій настрій — а хто печальний, сумовите, розчароване, гнітюче:

Февраль.

Достать чорнила й почала плакати!

Автор завжди намагається точно вказати сезон, стан природи, яка є майже переважають у всіх творах і допомагає розкрити душевне; стан ліричного героя. Відомо, що у віршах Пастернака природа (пейзаж) і автор цих практично становлять єдине ціле, і найчастіше не Пастернак розповідає дощі і вітрі, що самі ведуть мову про душевному стані поета.

В тому ж вірші звучить тема поезії, творчості. Поет розповідає у тому, як болісно йому даються рядки, натякаючи зважується на власну нелегку долю:

Писать про лютому вголос,.

Пока гуркітлива сльота.

Весною черною горить.

Поэт уточнює, що «ніж случайней, то невідворотніший складаються вірші вголос». І це мотив випадковості всього що у життя Пастернак часто використовують у своєї ліриці, зазначаючи, що справжні вірші народжуються часто миттєво, несподівано, звідси їх правдивість, влучність, неповторна краса.

Другое вірш, що належить до пізнішого періоду творчості (початку Великої Великої Вітчизняної війни), — «На ранніх поїздах» (Переділкіно, 1941 р.) — поет знову розпочинає переговори з описи пори року, погоди: «зима», «січень», «сніг», «холоднеча», «надворі ні зги»…

Само назва зазначає, у цьому вірші буде повторений знайомий за багатьма творам Пастернака мотив залізниці, мотив шляху. У поїзді, дивлячись у вагонне вікно, поет «крізь минулого перипетії й роки воєн та злиднів» дізнається «Росії неповторні риси». Стукіт коліс навіває йому далекі спогади дитинства. З почуттям «обожнювання» і «боготворения» бачить за тими, хто йому зустрічається по дорозі: «тут було баби, слобожани, учні, слюсаря», — і тихим радістю і є гордістю захоплюється витривалістю простих російських людей:

В них було слідів холопства,.

Которые кладе потреба,.

И новини, і незручності.

Они несли як добродії.

Тут спостерігається інша тема, тема Росії — змученій батьківщини — та російського народу. Буквально в кількох рядках поет зумів зобразити Росію у важкий період, і висловив щиро і ніжно все своє любов до країни й народові. І тут поет знову торкається теми творчості, долі мови та літератури, ділячись з читачами своїми спостереженнями за «взасос» читаючими дітьми і підлітками.

Тема поета і поезії звучить й у вірші «Гамлет» (1946 р.), котра до збірника віршів Юрія Живаго, героя відомого роману Пастернака «Доктор Живаго». Вже перших рядках письменник рядком «я ловлю далекого отголоске, що станеться на на моєму віку» визначає своє передчуття долі, точніше, її трагічного фіналу: «невідворотний кінець шляху». Поет натякає на обставини власного життя (адже він у насправді знаходився під жорстким контролем): «На мене наставлено сутінки ночі тисячею біноклів на осі», — і молить у тому, що його уникнула доля багатьох інших колег із перу (розстріл, посилання, вигнання).

В тому ж, 1946 р. Пастернак пише інше чудове вірш — «Зимова ніч», також яке увійшло до збірника Юрія Живаго. Знову зима, лютий, сніг, заметіль: «Мело, мело у всій землі…». Образ заметілі символічний: заметіль — революція, громадянська війна. Мело людей, як снігом, круговорот історії замітав в невідомість людські життя і доля («долі скрещенья»). Вірш одна із самих геніальних, мій погляд, творів Пастернака.

Буквально в кожному рядку — образи, символи. Приміром, свіча — біблійний образ, втілення світла, і надії віри поета в прояснене майбутнє, в торжество добра та справедливості яких. «Озаренный стелю» — небо, Бог. «Скрещенья рук, скрещенья ніг, долі скрещенья», «хрест», «ангел» — зв’язку з чином Ісуса Христа, надія з його воскресіння. Вірш наскрізь пронизане християнськими мотивами і вірою в божественне, справедливе торжество, в відродження світу щастить землі, і особливо у Росії. Отже, в поезії Пастернака можна виокремити декілька значних тим: тему поезії і трагічною долі поета у радянському державі, тему же Росії та російського народу, тему Бога і тему природы.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.