И імла зникає. .

«И імла зникає... «

Мотивная структура елегії У. А. Жуковського «Море»

Александр Шуралёв Кушнаренковский педагогічний колледж Республика Башкортостан Наряду з на різні форми лінгвістичного і літературознавчого аналізу цікаво і, здається, корисно розглянути на уроці текст елегії У. А. Жуковського «Море» з культурологічної погляду, виявивши його мотивну структуру у її взаємозв'язку з подібними мотивами інших літературних творів.

В першої рядку — «Безмовне море, блакитному море», що містить початок звернення ліричного героя на море, ми виявляємо 1) мотив діалогу чоловіки й природи. До того ж це вельми своєрідна діалог, що суворо терминологически ми мала б назвати монологом, оскільки, по-перше, весь текст — це звернення ліричного героя на море, тобто монолог ліричного героя, по-друге, вже найперше слово тексту — «безмовне» — хіба що підкреслює, що відповідей від моря нічого очікувати. Але море — це частина природи. Частиною природи є й сама людина. З розвитком монологу бачимо бажання ліричного героя осягнути таємницю моря, поринути у глибинний зміст її буття, хіба що оцінити світ очима моря. Ставлячи морю, по суті, риторичні запитання, ліричний герой сам ними й відповідає, тобто, це не тільки монолог в споконвічному сенсі терміна.

Также бачимо, як від рядки до рядку море дедалі більше відбиває людську сутність, відбувається взаємопроникнення духовного світу чоловіки й моря.

Следующая особливість звернення людини на море, що ж впадає правді в очі, — те, що ліричний герой розмовляє з морем на «ти» і тим самим підкреслює близькість і біологічне, й духовне кревність чоловіки й моря. Людина бачить у море себе і море у собі. Отже, тут проглядає такий мотив — 2) мотив близькості, біологічної зброї та духовної спорідненості чоловіки й природи, їх взаємозв'язку, взаимоотражения, взаємопроникнення.

Во другий рядку — «Стою зачарований над безоднею твоєї» — ми виявляємо 3) мотив чаруючого впливу природи на людську свідомість (згадайте аналогічне пушкінське «Очей очарованье!», «зачарований мандрівник» М. З. Лєскова).

В третій, і четвертої строчках:

Ты жваво, ти дихаєш; смятенной любовью, Тревожною думою наповнений ти... —.

мы виявляємо 4) мотив любові до усього живого і сущого, відтворений у одушевлении моря, и 5) мотив наділення природи розумом.

Следующая рядок — «Відкрий мені глибоку таємницю свою» — містить 6) мотив проникнення таємниці природи як шляху відкриття і осмислення свого призначення у житті й пошуків сенсу життя загалом.

Проделаем таку роботу з наступною рядками елегії.

Что рухає твою неосяжне лоно?

Чем дихає твоя напружена груди? —.

7)мотив вічного руху як засобу існування матерію та прагнення відкрити першопричину цього руху, першопричину виникнення життя на земле;

Иль тягне тебе з земныя неволи Далёкое, світле небо себе? —.

8)мотив вічної устремлённости земного до небесному, до ідеалу, вічного прагнення до неземної свободі, вічного конфлікту душі, й тіла, вічної незадоволеності земним бытием;

Таинственной, сладостной повне жизни, Ты суто у присутності чистому його... —.

9)мотив морального очищення у вигляді прямування піднесеним ідеалам; 10) мотив поєднання повноти життя і чистоти її (ніж повніше життя, тим вона чистіше, і що чистіше життя, тим вона полнее);

Ты льёшься його светозарной лазур’ю... —.

11)мотив вторинності земного стосовно небесному;

Вечерним і ранковим світлом гориш... —.

12)мотив нескінченності світла; 13) мотив чергування вечора навчався і ранку, занепаду й сходу, циклічності земного існування (згадайте — «І було вечір, і це утро»);

Ласкаешь його хмари золоті... —.

14)мотив лелеяния людиною своєї принадності навіть недосяжною мрії; 15) мотив постійної потреби наділяти когось своєї ласкою, мотив источения нежности;

И радісно блищиш зірками його... —.

16)мотив співпричетності радості іншого живої істоти, вміння радіти за других;

Когда ж сбираются темні хмари —.

Чтоб ясне небо відібрати в тебе... —.

17)мотив трагічності існування живого на земле;

Ты бьёшься, ти виєш, ти хвилі подъемлешь, Ты рвёшь і мучиш ворожу імлу... —.

18)мотив вічної боротьби добра і зла, світлих і темних сил;

И пітьма зникає, і хмари йдуть... —.

19)мотив духовного оптимізму (згадайте — «Завтра краще, ніж учора»), торжества добра над злом, світлих сил над тёмными;

Но, повне минулої тривоги своей, Ты довго вздымаешь испуганны хвилі... —.

20)мотив відображення будь-якого події у його наслідки (ефект кинутого у воду каменю); 21) мотив нерозривність минулого, сьогодення й будущего;

И солодкий блиск возвращённых небес Не зовсім тобі тишу повертає... —.

22)мотив особистої участі земних істот у творенні своєї долі; 23) мотив вічного зміни, метаморфоз, переходу із одного стану в другое;

Обманчив твій нерухомості вид... —.

24)мотив неадекватності зовнішніх проявів земних істот їх внутрішньому состоянию;

Ты в безодні покійної ховаєш смятенье, Ты, небом милуючись, дрожишь для неї... —.

25)мотив відповідальності земних істот за все те що у Всесвіті, співпричетності кожної живої істоти всієї всесвіту життя.

Итак, ми вичленували з тексту елегії 25 вербальних фрагментів, які проинтерпретировали як мотиви, що утворюють структуру твори.

Следующий етап роботи — це створення навколо цих мотивів асоціативного контексту і розгляд їх нинішнього розширеному контексті. Проілюструємо можливості такий роботи з найперших мотиви елегії.

1-й і 2-ї мотиви елегії «Море» ми можемо порівняти з цими мотивами у багатьох віршах А. З. Пушкіна, у яких ліричний герой звертається до природи і зокрема, на море («Прощавай, вільна стихія!»); у його «Казці про мертвої царівною і семи богатирів» (звернення героя до сил природи); в казці З. Т. Аксакова «Червона квіточку», де добре чудовисько хіба що зливається із дикою природою саду і червона квіточку стає його серцем; вісі оповідань А. П. Платонова «Юшка» і «Невідомий квітка»; в повісті М. М. Пришвіна «Комора сонця» і інших.

Анализируя мотивосодержащие вербальні фрагменти у тих згаданих літературних творів, ми виявляємо такі об'єктивні закономерности:

1. Діалог людини із дикою природою (чи звернення людини до природи) відбувається у стані емоційної напруги людини, обумовленого сильними зовнішніми подразниками, часто негативного властивості, до яких можна отнести:

а)непонимание і утиск з боку навколишніх людей (А. П. Платонов. «Юшка»);

б)потеря чи загроза втрати близької людини (М. А. Некрасов. «Мороз, Червоний Ніс»; «Слово про похід Ігорів»; А. З. Пушкін. «Казка про мертвої царівною і семи богатырях»);

в)вынужденное прощання з батьківщиною, звичними умовами життя та близькими людьми (А. З. Пушкін. «Прощавай, вільна стихія»; «Слово про полку Игореве»);

г)ситуация, що становить небезпеку обману життя самого героя (М. А. Шолохов. «Тихий Дон»).

2. Що емоційну напругу людини, то виразніше проти нього розкривається краса природи, не помічена їм у спокійному стані.

«Пока під серце не кольнёт, ходимо і округ себе щось бачимо... Я он яку життя прожила і було на кшталт сліпий, та як пішла з станиці над Доном і як надумала, що це скоро треба буде прощатися зі всього цього, і кубыть очі відкрилися! Дивлюся на Дон, а, по ньому брижі, і зажадав від сонця він суто срібний, і переливається весь, аж очам дивитися нею боляче. Повернуся колом, гляну — Боже, красота-то яка! Я неї і не примічала... «(діалог Дарії й Наталки з «Тихого Дону» М. А. Шолохова).

3. Людина, як правило, звертається до природи за співчуттям і допомогою (плач Ярославни, звернення Маньки з оповідання Ю. П. Казакова «Манька» тощо).

4. У діалозі людини з дикою природою проявляється його справжня сутність, можна знайти найпотаємніше його душі.

5. У цьому діалозі заключён механізм вічному рухові життя.

Точно як і ми знайдемо асоціацію та всім двадцяти п’яти мотивів. Порівнюючи, щоб ці схожі мотиви по-різному вербалізуються у різних художні тексти, учні глибше осягають своєрідність кожного з цих творів.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.