Вступ. 
Хронотоп як елемент структури віртуального дискурсу

Постановка проблеми. Комп’ютерний і віртуальний дискурси становлять актуальну лінгвістичну проблему в наш час. Дослідники ще й досі не мають єдиного розуміння поняття віртуального дискурсу, що передусім зумовлене динамікою розвитку зазначеного явища. Для позначення комунікації за допомогою Інтернету Н. Барон запропонував поняття «комп'ютерно-медійне спілкування». Наразі з лінгвістичної точки зору існують різні дефініції комунікації в Мережі: кіберкомунікація (Г. Трофімова), мережевий дискурс (П. Кондрашов), віртуальний дискурс (О. Вавилова), інтернет-дискурс (Н. Асмус), комп’ютерний дискурс (П. Кондрашов, О. Галичкіна) тощо. А. Самаричова тлумачить комп’ютерний дискурс як сукупність текстів, об'єднаних спільною тематикою [5], О. Галичкіна під поняттям комп’ютерного дискурсу розуміє спілкування в комп’ютерних мережах [3]. О. Лутовинова наголошує, що віртуальний дискурс становить собою текст, занурений в ситуацію спілкування у віртуальній реальності, яка наділена всіма основними властивостями віртуальної реальності (погодженість, актуальність, автономність, інтерактивність, зануреність) і є видом символічної реальності, створеної на основі комп’ютерної та некомп’ютерної техніки, яка реалізує принцип зворотного зв’язку [5, с. 10]. Дослідниця визначає чотири групи моделювання віртуального дискурсу: особистісно зорієнтований (побутовий) дискурс, інституціональний реальний дискурс, віртуальний побутовий дискурс, віртуальний інституціональний дискурс [5, с. 32].

Віртуальний дискурс у цілому та окремі його структурні елементи зокрема стали предметом досліджень таких науковців, як Н. Асмус, О. Галичкіна, Л. Компанцева, О. Горошко, П. Кондрашов, В. Нестеров, Ф. Смирнов, Т. Яхонтова.

Мета статті — дослідження хронотопу мовленнєвого жанру віртуального дискурсу та визначення його дискурсоутворювальної функції.