«Мiръ» в поемі Н.А.Некрасова «Кому на Русі жити добре»

«Мiръ» в поемі Н. А. Некрасова «Кому на Русі жити хорошо»

Татьяна Горбатова Прежде ніж розглянути особливості вживання слова «MIРЪ» у творчості Некрасова, необхідно окреслити коло його значень у фольклорі. Цінний з вивчення цього поняття матеріал міститься в прислів'ях і приказках, зібраних Володимиром Далем.

В свідомості народу «мiръ» співвідносився з природними об'єктами (хвилею, горою, морем, виром), з такими ознаками, як масштабність, сила, велич. Крім того, така паралель дозволяє зробити висновок про початкової даності, природності та безмежжя «мiра». Такий порядок життя існує здавна, вже стало традицією і підвладний часу, його міць величезна, його можливості невичерпні. Це і інший групою прикладів, у якій даний концепт самоцінний і потребує порівнянні з природними началами: «У мiра животи і тонкі, так борги»; «Мiръ за себе постоїть»; «Хто субсидіює більше мiра буде!»; «Мiра не перетянешь».

В одному з своїх значень мiръ протиставлено бенкеті («Багатий в бенкет, убогий в мiръ»; «І на бенкет, й у мiръ, все одному») пов’язаний із тим зубожіння, юродства, мандрівництва. Проте інколи ці поняття уподібнюються одна одній: «У мiру, що на п’яному бенкеті»; «У мiру, як і бенкеті: всього багато (щастить, лиха)». Тут, певне, знаходить своє вираз така тема, як «багатогранність, наявність як позитивних, і негативних якостей, суперечливість». У мiре співіснують добро і зло, щоправда і брехня, не ідеальний. Це засвідчують та інші ілюстрації («Мiръ у злі»; «Для чого мiръ ні зинет, те й гине» — про заздрості).

Тем щонайменше в «життя мiром», звісно, є свої моральні цінності: толерантність, взаємодопомога, жаль, людинолюбство («З мiру по нитці, голому сорочка»; «У мiре жити — зі світом жити»; «Валі на мiръ: мiръ все винесе»). Мiръ наділений великий владою, з нього — лише цар і Бог, люди ж ми вправі судити його. Людина усвідомлює не вільною особою, а частиною громади, від волі якої воно повністю залежне: «Де (що, як) мiръ, там (то, так) і ми»; «Як мiръ — то є похочет, поволит, порядит, поставить, приговорит».

Достоинства і недоліки кожного індивіда — це чесноти та вади всього колективу («На мiру винного знайти важко»; «У мiру винного немає»). Гріх одну людину поширюється інших членів громади: «Один злодій всьому мiру разоренье»; «Злодій краде, а мiръ горює». У цих прислів'ях важливий не їхньої прямої сенс, а підтекст: погано й не так те що мiре є злодій, скільки те, що у мiре є злодійство як порок, як зло.

Община не випадкове збори людей. Це чітка система, що діє за своїми законам. На чолі її стоїть староста («І мiръ не без начальника»; «Мiръ без старости ватага»), але виконує лише організуючу функцію, влада ж належить большинству.

Итак, аналіз вышеприведённого матеріалу зі словника В. Даля показує, причетне людини (народу) до «мiру» може бути як поважним, смиренним, і іронічним — в будь-якому разі «мiръ» є дуже важливу, непорушну життєву реалію (що ж яскраво свідчить, окрім іншого, кількість прикладів). «Мiръ» — знак певного типу свідомості, не індивідуалістичного, а колективного, соборної (кожна особистість сприймається як частину цілого, і лише цього контексті вона не має цінність).

Принципы «життя мiром», її ідеали виявляються дуже близькі прагненням Некрасова. Це яскраво відбиває його листування з Тургенєв, Боткиным, Толстим. Виявляється це у художні твори поета. Тема «життя мiром» стане чільною у яких. Але вона завжди житиме підспудно, ускладнюючи основну колізію. Пов’язані з християнською та традиційної народної традицією, ідеали соборності будуть однак стикатися з темами мандрівництва, трудничества, сподвижництва, мучеництва, веры.

Мне хотілося б зупинитися докладніше на аналізі значень слова «мiръ» в поемі «Кому на Русі жити добре».

Поп в однойменної главі розповідає мандрівникам про своєму становищі після 1861 року, порівнюючи його з минулим, дореформеним. Примітно, що, говорячи про собі, він передає життя всій Росії на той час. Така особливість й у багатьох персонажів «Кому на Русі жити добре»: особиста, індивідуальна доля є елементом загальної, колективної життя. Герой поеми виділено, щоб яскравіше підкреслити його приналежність «мiру».

В промови попа слово «мiръ» (і похідні від цього) з’являється неодноразово. Розглянемо ці случаи.

Попу поправка добрая, Мирянам свято праздником.

Живи з одних крестьян, Сбирай мирські гривенки…

В цих прикладах основне значення слова («сільська громада») доповнюється такими відтінками: мирська життя протиставляється монастирської, а «мiръ» є прихід певній церкви.

Болящий, умирающий, Рождающийся в мир Не обирають времени…

В даному контексті локальний «мiръ» («громада») набуває значення іншого слова, близького йому за звучання, але дуже може похвалитися зі своєї семантикою. «Мiръ» розростається до «світу» із наступними характерними йому значеннями «всесвіт», «земної кулю, люди, населення земної кулі». «Мiръ», в такий спосіб, є усталена форма буття із притаманними їй особливостями. Закони такого життя універсальні - де вони залежить від часу, поширюються все і весь, не знаючи винятків.

Особо цікавий наступний пример:

Всё у світі змінюється,.

Прейдёт і світ…

По своєї всеосяжність він багато в чому близький попередньому, та в нього є держава й деякі особливості. Перша частина цитати («Усе змінилося на світі мінливий») близька прислів'ю «У мiру, як і бенкеті: всього багато (щастить, лиха)» з словника В. Даля з характерним семантичним відтінком суперечливості, багатогранності. Друга частина суперечить виділеним нами раніше аспектам даного значення слова. У відповідність до матеріалом тлумачного словника Даля, «мiръ» — споконвічний закон життя; він був, є і. У тексті поеми з’являється невпевненість у його безсмертя. З чим пов’язана? Слова ці вимовляє піп. Можливо, скасування кріпацтва породила у ньому сумнів щодо стійкості «мiра». Адже кожен реформа, який би для людини була — позитивної чи негативною, психологічно переживається дуже складно. Будь-який поступово пристосовується життя, звикає до визначеному її ритму, відповідно до цього будує подальші плани. Нововведення вибивають грунт з-під ніг, створюють враження нестабільність у майбутньому. Схожий образ Росії взаємопов'язані як втраченого за гріхи раю створюється й у промови поміщика Оболта Оболдуева. Після реформи 1861 року починається руйнація традиційних патріархальних устоїв, йде поезія маєткових, «дворянських гнёзд», настає епоха розвінчання цієї утопии.

Несколько раз «мiръ» з’являється у частини «Крестьянка»:

У німця — хватка мёртвая:

Пока не пустить по миру, Не відійшовши, сосёт!

Послала дітей по миру…

Данные приклади відповідають виділеним нами раніше відтінкам значення: «жебрання, юродство, странничество».

Я світу ноги кланялся, Да світ ми який? —.

рассказывает свёкор Матрёны Тимофеевны.

Здесь «мiръ» безпосередньо означає «селянська сходка; збори на вирішення важливих вопросов».

— Виконаємо повелённое! -.

Сказал мирян староста…

В цьому прикладі перше місце виступає ієрархічність світу, чітке розподіл у ньому соціальних ролей. На чолі громади стоїть староста, і він править світом не одноосібно, останнім словом в суперечках усе ж таки залишається поза ним. Номінація «миряни» вживається, як ми пам’ятаємо, й у промови попа, але але немає протиставлення мирської і монастирського життя. Отже, можна дійти невтішного висновку у тому, що у різних контекстах слово «мiръ» викликає дуже різноманітні асоціації.

Нет у солдатки-матери Во всьому світу дружка!

Данная цитата — ще одне, доки вказане нами значення. Взагалі, для промови Матрёны Тимофіївни характерно досить вузьке, конкретне в суті своїй вживання даного поняття (на відміну тієї самої попа, у своєму оповіданні якого «мiръ» универсализируется). Проте тут «мiръ» використовується непросто для номінації певного явища дійсності; слова героїні набувають узагальнена характер. Не «попівський» «мiръ» у значенні «всесвіт; земної кулю, його мешканці» (такому тлумаченню сильно заважає схиляння), але й просто «мiръ» в локальному значенні «община».

В на відміну від попа і поміщика, у Матрёны Тимофіївни відчуття краху «мiра», є, скоріш, упевненість у початкової її непогрішності. Впевненість ця найяскравіше проявляється у фіналі глави, де тема жіночого горя набуває фатальний, нерозв’язний характер. «Жіноча притча» вкотре побічно характеризує «мiръ» — він зовсім ідеальний. Але крім того вона констатує і непохитність його законів (нехай недосконалих), непорушність патріархальних традиций.

В «Последыше» «мiръ» вживається у своєму основному значенні «сільська громада» виключно для номінації цього факту:

1) «зібрався світ, галдит!»;

2) «Луга-то (ті ж), // Так горілка, і з три короби // Обіцянок те й зробили, // Що світ вирішив помалчивать…»;

3) «Долгонько думав світ»;

4) «Упрёшься — світ осердиться, // А світ дурень — доймёт!»;

5) «І світ давно б валився // Без розуму панського…»;

6) «Скажи спасибі, Власе Ілліч: // Я світу порадел» та інші.

Контекст тут не несе негативної оцінки (крім, мабуть, прикладів № 2 і 4). Проте сюжетний і ідейний рівні спрямовані на розвінчання «ідеальності» світу, на виділення слабких його сторін. Община ласа на матеріальними благами, них багато членів її готові поступитися честю, гідністю. За горілку, подарунки і обіцяні землі вони погоджуються розігрувати перед князем Утятиным комедію: робити вигляд, ніби кріпосне право повернуто. Староста Влас Ілліч відмовляється від прийняття цього, кажучи, і що може «на спросы безглузді // Ответствовать. Безглузді // Накази виконувати». Але він нездатна рішення всього «мiра», хоча і є його главою (пригадаємо прислів'я з словника Даля).

Особо слід розглянути вживання даного нас слова в заголовку «Бенкет весь світ». На певному етапі роботи над поемою (до 1847 року) Некрасов хотів закінчити подорож селян зустріччю з Матрёной Тимофіївною і з Савелієм. «Жіноча притча» і цю розповідь богатиря кинули на всі попередні події особливий, безвихідно трагічний відсвіт. Проте автор переглянув композицію поеми, зробивши деякі сюжетні перестановки і, прийнявши остаточне постанову по заключній главі, що стали оптимістичній. Її життєствердний пафос яскраво позначилося в назві. «Мiръ» тут уподібнений «бенкеті», що у принципі не суперечить народної традиції. Це уподібнення вносить в значення основного концепту теми «сповненості життя», «радості», «свята», причому й не так у тому побутовому, як у філософському сенсі. Адже саме у цій частини поеми ми вперше зустрічаємося із Гришею Добросклоновым, яку Некрасов покладає величезні надії. Поява цього героя (й подібних людей) асоціюється з здобуттям Росією істинного щастя, порятунку. От відкіля виникає ця ідея «мiра» як «бенкету», тобто веселощів, багатства, гостинності, торжества.

П про буд в е буд є м тощо про р і. У тлумаченні значення слова «мiръ» Некрасов, як бачимо, спирається на народну традицію. Община — непорушний порядок життя, встановлений здавна. У поняття це включається і природа (особливо явно це відбувається у «Пролозі»), та все ж поета більше його цікавить коло соціальних асоціацій. Характерною рисою його творів і те, що слово «мiръ» практично використовується лише у основному своєму значенні; у різних контекстах воно породжує різні асоціації. Більшість їх теж не виходить межі традиційної народної культури. Проте деякі зі своєї семантикою максимально розширюють межі локального значення «громада», универсализируются, поширюються все народ, всю Русь (в ролі синонімів щодо нього використовуються таке слово, як «ми», «вотчина», «вахлачина», «люди добрі», «мужики», «народ», «царство мужицьке», «страдное російське крестьянство»).

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.