Нравственные проблеми вільних людей ранніх розповідях М. Горького

Нравственные проблеми вільних людей ранніх розповідях М. Горького

Жизнь Горького була насичена пригодами й небуденними подіями, крутими поворотами і змінами. Свою літературну діяльність він почав гімном шаленості хоробрих і розповідями, прославлятимуть людини-борця та її прагнення до свободи. Горький вивчав і знав світ знедолених. Адже водночас і він пройшов багато версти дорогами Росії, працював у портах, пекарнях, в багатія господарів у селі, водночас і ночував під музей просто неба, часто засипаючи голодним: «Ходіння моє по Русі було викликане не прагненням до бродяжництва, а бажанням бачити — де живу, що з народ навколо мене», — писав Горький в 1910 року. Саме це період її життя письменника відбилася в його ранніх творах, як «Стара Ізергіль», «Челкаш», «Макар Чудра» і другие.

Эти розповіді не є лише поетичними легендами, у яких — жива життя з її ідейними її пошуками і протиріччями. Ці твори виросли на реальної грунті. Своїми ранніми романтичними розповідями з яскравими, пристраснішими і вольнолюбивыми героями Горький прагнув розбудити душі міщан. Їм, цим міщанам, який намагався і котра опустилася, Горький протиставляє своїх самовідданих героїв: Данко, циганську вольницю, горді натури волелюбних людей, які воліють смерть підпорядкування навіть коханій людині. Удалий молодець Лойко і красуня Радда гинуть, відмовляючись від кохання та щастя, заради чого треба пожертвувати свободою. Радда і Лойко прагнуть бути вільними як вітер, супутник їх табору. Їх незалежність" і гордість захоплюють привертають увагу, а й прирікають цих героїв на самотність і неспроможність щастя. Не стають рабами свого почуття. Вони також готові віддати за свободу життя. Не може «красень Лойко порівнятися з гордою Раддой», оскільки проти нього було дві шляху: вбити Радду чи вбити себе, і він вибрав найжорсткіший шлях, забувши батька дівчини, Данилові. Своєю загибеллю вона стверджує, що щастя — це свобода. Цю думку Горький висловив вустами Макара Чудры, який історичні підвалини про Лойко і Радде випереджає такими (словами: «Ну, сокіл, хочеш скажу одну бувальщина? Ти ж її запам’ятай і, — як запам’ятаєш, — століття свій будеш вільної птахом». Серед гордих і волелюбних героїв навчена життям стара Ізергіль з особливою силою висловлює думку письменника про відповідальність людини за себе, свої дії і вчинки. Стаpyxa Ізергіль, що повідала чудові казки й дуже любляча «гарних і сильних», прожила життя, наповнену «жадібною любов’ю». Вона стала підпорядкована цієї ненаситної пристрасті, але у любові у неї і не дозволяла ні принижувати себе, ані шеляга навіть підкоряти. Вона чудово розуміла людей, цінувала у яких краще, але шукала лише любові, і коли любов проходила, то людина нею хіба що помирав. «Я будь-коли зустрічалась із тими, кого любила. Це нехороші зустрічі, і з покійниками». Через все своє життя пронесла Ізергіль почуття людської гідності; їх могли зломити ні мінливості долі, ні небезпека смерті, ні страх втратити кохану людини, позбутися любові. Історія її життя — це історія волі народів і краси вищих моральних цінностей человека.

Ее оповідання про самовідданому, героїчному подвиг Данко здається нам реальної історією, свідком якої був сама Ізергіль. Ізергіль протистоїть інтелігентам, які втратили волю до життя. Але хто ж саме людей, заради яких Данко пожертвував своїм життям, кого він вивів із темряви лісу й до боліт світ і політичну волю, висвітливши їм дорогою своїм палаючим серцем? Це ті люди, проти яких бореться і Ізергіль. Цим твором Горький закликає сучасників до боротьби за волю і щастя народу, причому негайно. Або ж узяти вище розвиток гордості й вільнолюбства в получеловеке Ларре. Адже простого советского человека вони просто більше не змогли так проявитися. І це покарання для Ларры був цілком людське. «Людина оплачує все сам», — каже Ізергіль. Ларра ж «хотів мати усе й зберегти себе цільним». Він ніби і коли одержав все, став вільний, але не всі отримане без жертв знецінилось, втратила сенс. Ларра, Данко, Лойко Зобар — усі вони можуть відмовитися від чому завгодно, тільки зі свободой.

Герой Горького, відображений у «Челкаше» і багатьох інших творах («Коновалов», «Колишні люди»), — людина, шукає істину, прагнучий справедливості, але натыкающийся на стіну бути знехтуваним, стає анархістом. Челкаш неспроможна знайти любов до волі і тому перетворюється на индивидуалиста-эгоиста, якого життя штовхає на злочину. У Челкаше Горького приваблює очевидно: він здатний шукати правду сенс життя. Челкаш, звісно, романтичний. Він сильний, смів, мужній, по-своєму шляхетний, він може кинути боягузливому і жалюгідної Гаврилі, який майже убив його, всі гроші. Челкаш, як і всі герої раннього творчості Горького, шукає свободу, та його свобода носить ущербною характер: у її основі той ж примітивний інстинкт власника, як і в Гаврила, якому він заздрить: «сама собі господар», «своя земля», «твоя хата»… «Ти можеш вимагати від будь-якого шанування тобі» — такі міркування Челкаша.

В цілому, Горький хіба що відкрив нам, що є десь, не було за морями і океанами, а й у нашій Росії горді та вільнолюбні люди. Ці вільні герої протистоять отвергнувшему їх суспільству своїм волелюбністю, незалежністю, широтою душі, й людяністю. У ранніх розповідях Горького спостерігається широка панорама життя робочих, селян, ремісників, інтелігентів. І це бродяги, і злодії, і представники молодий буржуазії. Перед нами виникає саме реальна, а чи не вигадана життя. І найголовніше те, що кого б не писав Горький, у центрі його подій — особистість. Автор вибирав все найважливіше і суттєве, а відкидав «усе випадкове», що Мінздоров'я може завадити показати людину до таких, який він есть.

Все герої раннього творчості Горького морально емоційні і переживають душевну травму, обираючи між любов’ю та свободою, але де вони вибирають все-таки останнє, обходячи любов стороною, і воліючи лише свободу.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.