Лев Толстой у сенсі І. А. Буніна

Лев Толстой у сенсі І. А. Бунина

Значение творчості полягає і ідей Л. М. Толстого у розвитку російської суспільної відповідальності і філософської думки важко переоцінити. У свідомості нашого народу кінця XIX — початку ХХ століття Толстой — людина, котрий зі своєю теорією непротивлення злу насильством фактично переглянув багато принципів християнства і зробив його нове трактування, і навіть створив нову філософську систему. Тож сучасники Левка Миколайовича неодноразово зверталися до аналізу проблем, поставлених Толстим, тому ми можемо казати про вплив ідей Толстого на світогляд багатьох російських письменників та тому постать Толстого, його доля і значущість російського суспільства стала об'єктом інтересу багатьох мислителів на той час. Не був тут винятком і цьогорічний І. А. Бунін.

Можно без перебільшення, що Л. М. Толстой став хіба що «темою життя» І. А. Буніна. До його від імені Бунін звертається неодноразово, від юнацької певного кінця своїх днів. Найповніше своє ставлення до Л. М. Толстому І. А. Бунін сформулював у книзі «Звільнення Толстого», виданої 1937 року. Створенню цієї книжки передували довгі роздуми з особистості, творчістю, і філософією Толстого. Не помилимося, якщо скажемо, до часом написання твори І. А. Бунін вже «перехворів» ідеями толстовства, стадія захоплення пройшла. Перед нами постає зрілий і обдуманий аналіз істинного значення життєвого шляху генія.

«Освобождение Толстого» — не звід спогадів: документальні свідчення про життя письменника (від імені самого Буніна, Софії Андріївни, дітей Толстого) наводяться тільки до підтвердження загальної бунинской концепції сенсу життя мислителя. Твір є радше религиозно-моралистическим трактатом, у якому підбиваються підсумки життя, і свого роду реквіємом по художнику, по філософу, який висловив трагедію творця загалом і самого І. А. Буніна зокрема.

И. А. Бунін загострено відчуває дистанцію собою і Л. М. Толстим і розуміє, що сама не має силою «пророка», тому велич моральності Л. М. Толстого займає його ще більше. Нарис починається з й з повчань Будди, і її І. А. Бунін проводить паралель між філософією Толстого і «нерухомими» східними релігіями і доводить, що філософські і здійснювати релігійні пошуки Толстого, що підпорядкували собі життя, перетворили їх у подвиг, додали особливої цінності творчості письменника, напитав її духовністю.

Для І. А. Буніна Л. М. Толстой — одне з небагатьох за історію людства людей, хто замислювався про сенс життя й підпорядкувала цих ідей усе своє існування. А тому Л. М. Толстой стоїть у одному ряду з найбільшими пророками, святими, мудрецями. «Одноманітність Толстого аналогічно одноманітності, яке властиво давніх священних книгам Індії, пророків Іудеї, повчань Будди, сурам Корану», — пише І. А. Бунін. Протягом усієї життя письменника Л. М. Толстой залишається йому творцем абсолютних цінностей на сфері мистецтва і думки. «Мріяти про щастя вбачати його» — ось захоплений лейтмотив, що визначає тональність бунинских роздумів про Товстому. І це з'єднується і непогрішний авторитет митця і захоплення близькістю Толстого народу, його поглядами на людини, життя і смерть.

Всю життя Л. М. Толстого І. А. Бунін ділить на 12 семирічних етапів: 1 — дитинство, 2 — отроцтво, 3 — юність, 4 — служба, 5 — те що зі служби, одруження, початок великої роботи над «Війною й цивілізованим світом», 6 — життя сім'ї, «Війна і світ», 7 — «Ганна Кареніна», народження шістьох дітей, 8 — «Испоадже», «У чому моя віра», 9 — Москва, розповіді для народу, 10 — відмови від авторських прав на твори, 11 — «Воскресіння», 12 — смерть. Життєвий шлях мислителя представляється у своїй постійної боротьбою між чимось нескінченно великим і неприборканим, з одного боку, і вузьким, тілесним — з іншого. Наприкінці життя в Л. М. Толстого ми маємо ні граду, ні батьківщини, ні миру. Ось тільки «звільнення», те що, повернення до Бога, повне розчинення у ньому. Все життя бившийся над розгадкою таємниці смерті, І. А. Бунін входить у результаті розширення зрештою до її поетизації. Смерть постає руйнівницею всіх протиріч та початком нового, невідомого існування: «Час прокинутися, тобто померти». Аналізуючи смерті героїв Л. М. Толстого, наприклад Андрія Болконського, який останні хвилини думає тільки про любові, І. А. Бунін створює реквієм самому письменнику.

И. А. Бунін не може взяти ленінського розуміння Толстого. Якщо Ленін каже, що «Толстой смішний як пророк, що відкривав нові рецепти порятунку людства», то І. А. Бунін що саме так лише таким чином сподівається Толстого. Буніну нецікаво громадське значення творчості письменника, він проходить повз соціальних протиріч Шевченкових творінь. Думка Буніна тече у позаісторичному, внесоциальном, космічному руслі, в «загальнолюдському» контексті і підкріплюється постулатами буддизму, судженнями Біблії і записами самого Л. М. Толстого. І. А. Бунін намагається вивести закони єдиного ланцюга людського існування, мізерно малої часткою якої постає окрема особистість в міріадах людей. Його цікавить питання: «Яке походження великих?» В усіх життєвих рисах і манерах Л. М. Толстого І. А. Бунін бачить окремі прояви «зоологічної» особистості генія.

И. А. Бунін часто йде від прямий авторської оцінки ланок життя Л. М. Толстого, підбираючи свідоцтва його близьких, друзів, вдаючи висловлювання самого Толстого і зближаючи його з цитатами щось із Біблії, настановами Будди, античних мислителів. Так поступово вимальовується основною темою нарису: Бунін прославляє життя Толстого, котра представляється у його зображенні непросто як йти шляхом «розчарування в мирянському», але, як безмірне розширення особистості, що призвело до відмові всього корисливого, суєтного, тимчасового, до болісним зусиллям вирішити «найголовніше» — зрозуміти сенс існування.

Несомненным гідністю книжки є спостереження з особистості Л. М. Толстого, і вони допомагають простежити постійну боротьбу думок та почуттів. Стверджуючи існування неосяжного світу художника, І. А. Бунін показує, як поступово включає в себе особистість Л. М. Толстого все скорботи, чаянья й невеличкі радощі світу. Для І. А. Буніна життя Л. М. Толстого — великий подвиг, де головним було розширення особистості, відмови від егоїстичного існування; сама ж постать Л. М. Толстого, на його думку, настільки величезна, що можна порівняти лише із Буддою і Христом.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.