Человек на війні (за повістю Василя Бикова «Сотников»)

Человек на війні (за повістю Василя Бикова «Сотников»)

Тема Великої Великої Вітчизняної війни має важливе місце у творчості Василя Бикова. Честь, совість, людську гідність, вірність своєму боргу — саме ця проблеми зачіпаються письменником. Та все ж головною темою творчості Бикова залишається, безумовно, тема героїзму. Причому письменника цікавить й не так його зовнішнє прояв, скільки те, яким шляхом людина дійшов подвигу, до самопожертви, чому, в ім'я чого робить героїчний вчинок.

Характерной особливістю військових повістей Бикова і те, що у центрі зображення опиняється людина в екстремальній ситуації, і становище таке, що герой має терміново зробити вибір: героїчна смерть чи ганебна життя зрадника. І такому прийому автор вдається невипадково, либонь у звичайній обстановці неспроможна повністю розкритися характер людини. У цьому плані не є винятком і повість «Сотников».

На перших сторінках повісті маємо постають два бійця однієї з партизанських загонів — Сотников і Рибак, які морозної, вітряної вночі вирушають на завдання. Їм доручено у що там що добути продовольство для стомлених, змучених товаришів. Але бачимо, що бійці, у нерівному становищі: Сотников йде завдання з важкою застудою. На питання Рибака, чому не відмовився йти, якщо хворий, відповідає: «Тому й не відмовився, що інші відмовилися». Цей вислів Сотникова кажуть нам про його дуже розвиненому відчуття обов’язку, свідомості, мужність, витривалості.

По ходу розповіді бачимо, що головних героїв переслідує одна невдача одною. По-перше, виявився спаленим хутір, де їх сподівалися дістати продовольство. По-друге, Сотникова поранили в перестрілці з ворогом. Цікава така деталь — автор зовнішнє дію супроводжує дією внутрішнім. Особливо це у розвитку образу Рибака. Спочатку Рибак трохи, незадоволений Сотниковим, його нездужанням, яке дозволяє йому рухатися досить швидко. Це легке невдоволення змінюється то жалістю і співчуттям, то мимовільним роздратуванням. Але Биков показує цілком гідне поведінка Рибака, який допомагає Сотникову нести зброю, не кидає лише його, коли людина неспроможна йти через поранення.

По натурі Рибак зовсім на зрадник і більше не замаскований ворог, а нормальна людина відносини із своїми достоїнствами й недоліками. Рибак — міцний та надійний хлопець, в якій живе почуття братства, товариства, взаємовиручки. Але такаю вона в звичайній бойової обстановці. Залишившись ж віч-на-віч із задыхающимся від кашлю пораненим Сотниковим серед сніжних кучугур, без їжі й у постійної тривозі бути схопленим фашистами, Рибак зривається. І коли в полон, у душі відбувається надлам. Він хоче. Боєць гребує зраджувати батьківщину, намагається знайти вихід із цієї ситуації, де він виявився. Прикметний його розмову з Сотниковим після допиту:

«Ты послухай, — помовчавши, палко зашепотів Рибак. — Треба прикинутися смирними. Знаєш, мені запропонували у поліцію, — якось сам він не хочеш, сказав Рибак. Повіки у Сотникова здригнулися, прихованою тривожним увагою спалахнули очі. — Ось як! І що — побіжиш? — Не побіжу, не бійся. Із ними поторгуюсь. — Дивися, проторгуешься, — уїдливо просипів Сотников».

Рыбак погоджується служити поліцаєм. Він сподівається скористатися цим, щоб бігти до своїм. Але Сотников не помилився, передбачаючи те, що потужна гітлерівська машина знищить Рибака, що хитрість обернеться зрадою.

Финал повісті дуже трагічний: колишній партизанів за наказом гітлерівців страчує свого колишнього товариша по загону. Після цього життя Рибака, раніше така дорога йому, раптом втрачає сенс, виявляється настільки нестерпної, що він замислюється самогубство. Але це їй немає вдасться зробити, оскільки поліцаї знято з нього ремінь. Така «підступна доля заплутавшегося на війні людини», — пише автор.

А що саме Сотников? В нього інший шлях. Він вибирає смерть, цим намагаючись врятувати ні з ніж не винних людей. Героїчна смерть спасіння життів іншим людям — єдиний можливий йому шлях. Адже недарма перед стратою Сотников зауважив серед зігнаних до цього місця сільських жителів хлопчика в старій батьківській будьонівці. Боєць усміхнувся йому одними очима, подумавши при цьому, що заради як-от те маля, йде смерть.

Произведения У. Бикова про Великої Вітчизняної війні розкривають нам увесь жах цього грізного і трагічної події, змушують зрозуміти, якою ціною була завойована перемога. Вони вчать добру, людяності, справедливости.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.