Тургенєв

Тургенев.

Тургенев — одне із мої улюблені письменників. Читаючи його твору, бачимо як персонажів, а й у чимось самого автора. І відразу згадуєш слова героїні островського (щоправда, говорила вона про Тургенєву, але…): «Кожне слово, яке йде мова і чую, я відчуваю» Це Іван Сергійович живе життям героїв, це він переживає долю кожного з них.

«Я народився і виріс, — говорив письменник, — в атмосфере, где панували потиличники, стукалки, пощечины…

Ненависть до кріпакові праву що тоді жила у мне".

Может, цей спогад створило так багато твір, героями яких були простий люд, крестьяни, які життя цікавою й доброї.

Тургенев — людина з глибоким серцем, яке було і прагнуло до любові. Часточка цього відчуття, яке І.С. відчував до Поліні Віардо, передалося і Базарову, що є однією з головних героїв що був нам для аналізу эпизода.

Отрывок плавно пов’язані з загальним ходом розповіді. У ній ми бачимо відвертого, прямого діалогу двох молоді, який допомагає нам зазирнути у глибину їхнього душ, зрозуміти їх, намалювати собі з образ.

В нам служить неповторний за красою мову Тургенєва. Навіть У цьому вся епізоді ми переконуємося у цьому, автора жив нерозривно з дикою природою, він але ненав’язливо та дуже яскраво вплітає пейзаж в розповідь. Йдеться самого Базарова включає у собі розмовні слова, такі як: шлятися, напханий, тютя тощо., що доповнює «демократичний, вільний від забобонів образ Базарова». Письменник як і вкладає у вуста героя різні наукові терміни, приміром, «паліативні кошти», так би підкреслити його розум і освіченість. А сам Базаров називає свою голову «атомом, математичної точкою» Перу Тургенєва як і належать й багато цікавих визначення і поняття. Пригадаємо, хоча б думку з епізоду про «протилежному загальному місці. З усієї цього можна дійти невтішного висновку, що І.С. любив мову, яким писав. Підтвердженням цього служить його заклик до письменникам: «Бережіть нашу мову, наш прекрасний російську мову, цей скарб, це надбання. Звертайтеся шанобливо з цим знаряддям; до рук умілих у змозі здійснювати чудеса».

Но перейдемо ближче до самого епізоду. Він доводить нам, що у Базарі і є щось глибоко людяне. Євген Вас. Сміється над родинним почуттям Кірсанова, але сам знає історії своєї сім'ї, про своє предків (про дідусеві). Але відразу суперечить собі, та був перебивши розповідь батька, виявляє неповагу до його спогадам, такі йому дороги.

Епізод як і підкреслює молодість Аркадія і душевну зрілість Базарова. Навіть узяти, їх ставлення до любові. Євген перериває розмова Вже з Кірсанов, ніж дає зрозуміти, що його любов — не солоденька романтика Аркадія, а жагуче та складне почуття, спаленіле сильна і багатої натурі. Відчуття, раскрывшее в «нигилисте» бадьорі, людські якості.

Кирсанов приземленіше Базарова, його хвилюю будиночки чоловіки й поняття справедливості. У ньому немає ні тієї роздвоєності, розладу у собі., які наводять Євгена на думку про незначності свого життя. «Частина часу, яку вдається прожити, так незначна перед вічністю, де мене бо й нічого очікувати».

Ещё одну розбіжність, показану епізоді, — це заперечення собі Базаровим природи, мистецтва та все ж добре ставляться Аркадія до них. У першому він мав рацію: Євген неспроможна очікувати, чого не розуміє, не знає. Його, гадаю, не читав як слід Пушкіна та не заглиблювався в природу заради її краси, а чи не через жаб.

Говоря про ставлення до своїх героїв, слід зазначити, що сама епізод це не дає точного відповіді це запитання. Але, Тургенєв симпатизував Базарову, адже вінголовне винахід автора. Та й саме І.С. писав Герценові, що «при творі Базарова як Не сердився нею, але відчував щодо нього «влеченье, рід недуги». Це «влеченье» передається і ми, читачам. З огляду на Євгена Аркадій виглядає слабше, мій погляд, але Тургенєв приписує це молодості і наділяє Кірсанова долею дворянина-землевладельца, хоча, по-моєму, вона цілком вдало ж виконує функцію позитивного героя (за весь роман Ар. Не зробив поганого), при цьому у тому юному романтиці є приязні якості.

Кстати, про ролі, гадаю, що перенести образ цих героїв на екран дуже важко. Тому потрібно віддати належне тим, котрі ризикнули зіграти Базарова і Аркадія у кіно і театре.

Что досі, то я захоплююся творчістю Тургенєва, романом «Батьки й Діти» зокрема. Мені подобаються Базаров, Кірсанов і навіть Павло Петрович через те, що у кожному їх живе частинка їхнього творця, Який з права належить до кращих російських писателей.