Стресс і прийоми емоційного равновесия

`.

План.

1. Поняття стресу. Основні причини. 1. 1.1. Стрес і фрустрація. 2. 1.2. Фізіологічні механізми стресу. 2. Причини та ознаки стресового напруги. 3. Способи виходу з стресса.

3.1.релаксация.

3.2. концентрация;

3.3. ауторегуляция.

3.4. Методи профілактики стресу.

Заключение

.

Список використаної литературы.

Принаймні початку комплексної автоматизації виробництва зростає роль людину, як суб'єкта праці та управління. Людина несе відповідальність за роботу всієї технічної системи та припущена їм помилка можуть призвести деяких випадках до дуже важким последствиям.

Вивчення і проектування таких систем створили необхідні передумови для об'єднання технічних дисциплін і наук про людину та її трудовий діяльності, зумовили поява нових дослідницьких завдань. Це завдання, пов’язані з описом характеристик людину, як компонента автоматизованої системи. Йдеться процесах сприйняття інформаціі, пам’яті, прийняття рішень, дослідженнях рухів, проблемах мотивації, готовності до діяльності, стресса.

1. Поняття стресу. Основні причини возникновения.

Однією з найпоширеніших в наші дні видів афектів є стресс.

У сучасному життя стреси грають значної ролі. Вони на поведінка людини, його працездатність, здоров’я, стосунки з оточуючими й у семье.

Що таке стрес, як і виникає, як на організм чоловіки й як із нею бороться?

Стрес є стан надмірно сильного й тривалого психологічної напруги, що в людини, що його нервова система отримує емоційну перегрузку.

Найширше уживаним визначенням є що: «Стрес — це напружене стан організму людини, як фізичне, і психічне. «Стрес є у життя людини, оскільки наявність стресових імпульсів в усіх галузях людського життя й діяльності безсумнівно. Хто ж емоційний стрес? Будь-яке подія, факт чи повідомлення може викликати стрес, тобто. стати стресором. Стрессорами можуть бути різноманітні чинники: мікроби і віруси, різні отрути, висока чи низька температура довкілля, травма тощо. Але виявляється, що так само стрессорами можуть і будь-які эмоциогенные чинники, тобто. чинники, що впливають емоційну сферу людини. Усе це, що саміт може нас схвилювати, нещастя, грубе слово, незаслужена образа, раптове перешкода наших дій чи прагненням. У цьому, виступить та чи інша ситуація причиною стресу чи ні, залежить тільки від самої ситуації, а й від особистості, її досвіду, очікувань, впевненості у собі й центральної т.д. Особливо велике значення має тут, звісно, оцінка загрози, очікування небезпечних наслідків, яку містить у собі ситуація. Отже, саме виникнення і переживання стресу залежить й не так від об'єктивних, як від піддається, від особливостей самого людини: оцінки їм ситуації, зіставлення своїх зусиль і здібностей про те, чого від нього потрібно, тощо. Стресові ситуації виникають і торговельні доми, і на роботі. З погляду управління, найбільше зацікавлення представляють організаційні чинники, що викликають стрес на робочих місць. Знати ці чинники та приділити їм особливу увагу. Це запобігти багато стресові ситуації та збільшити ефективність управлінської праці, і навіть досягти цілей організації з мінімальними психологічними і фізіологічними втратами персоналу. Адже саме стрес причина багатьох захворювань, а отже, завдає суттєвої шкоди здоров’ю людини, тоді як здоров’я — одне з умов досягнення на успіх будь-який діяльності. Тож у роботі розглядаються і особистісні чинники, викликають стрес. Крім причин появи стресів, аналізується стрессовое стан організму — стрессовое напруга, його це основна прикмета і. У переведенні з англійської стрес — це тиск, тиск, напруга. По словами Р. Сельє, стрес є неспецифічний (тобто. і той ж різні впливу) відповідь організму будь-яку пред’явлене йому вимога, який допомагає йому пристосуватися до цієї труднощі, подолати її. Будь-яка несподіванка, яка порушує звичне протягом життя, то, можливо причиною стресу. У цьому, зазначає Р. Сельє, не має значення, приємна чи неприємна ситуація, з якою ми зіштовхнулися. Важить лише інтенсивність потреби у перебудові чи адаптації. Як приклад учений наводить хвилюючу ситуацію: мати, яку повідомили про загибель у бою її єдиного сина, відчуває страшне душевне потрясіння. Якщо чимало років виявиться, що було хибним із сином несподівано ввійде у кімнату цілим і неушкодженим, вона відчує сильну радость. 3 с.79] Специфічні результати) двох подій — горі Ай-Петрі і радість — цілком різні, навіть протилежні, та їх стрессовое дію — неспецифічне вимога пристосування до нову ситуацію — то, можливо однаковим. Важко знайти науковий термін, використовуваний б отак часто, як слово «стрес ». Застосовуючи цей термін, люди зазвичай розуміють, що вони нині напівживі нервового напруги, що вони стомлені чи придушені. Тим більше що, стрес — зовсім не від «хворобливе «стан, а засіб, при допомоги якого організм з небажаними впливами. Іноді стрес може бути корисною, оскільки у разі потреби задіяти ресурси організму. Але надмірні стреси призводять до виснаження, яка може викликати фізичні і психічне захворювання. Найчастіше люди звертаються до лікаря зі скаргами на фізичні нездужання, тоді як реальної причиною їхньої становища є стрес. Стреси входить у перші десятки причин, викликають хвороби. Найбільш хворобливим і небезпечним травматичний стрес, який настає внаслідок таких небезпечні життя подій, як війни, стихійними лихами, автокатастрофи, кримінальне насильство тощо. Стрес — звичайне і найчастіше що надибуємо явище. Ми всі часом відчуваємо його — то, можливо, як відчуття порожнечі у глибині шлунка, коли устаємо, відрекомендовуючись у п’ятому класі, чи як сильну роздратованість чи безсоння під час екзаменаційної сесії. Незначні стреси неминучі і нешкідливі. Саме надмірний стрес створює проблеми для індивідуумів і закупівельних організацій. Стрес є невід'ємною частиною існування, треба лише навчитися розрізняти допустиму ступінь стресу й великий стрес. Нульовий стрес неможливий. Нині вчені розрізняють эустресс (положительный стрес, який узгоджується з бажаним ефектом і мобілізує організм) і дистресс (негативний стрес з небажаним шкідливим ефектом). При эустрессе відбувається активізація пізнавальних процесів і процесів самосознания,.

осмислення дійсності, пам’яті. Дистресс, що виникає у робітничій обстановці має тенденцію поширюватися і час. Таке накопичене наслідок важко компенсувати у години дозвілля, потрібно компенсувати у робочий время. Рогов Є.І. с.80] Найбільш загальної площі і повної є класифікація життєвого стресу, одне із варіантів якого запропонований Р.Т.Wong і показаний на рис Міжособистісний стресс.

Рис. Області стресу у повсякденному житті (3 с.97).

У внутрішньому квадраті позначена сама суть нашого існування, яку називають «Я сила », «розумова сила », психічна енергія, чи ресурси. Це те, що дозволяє індивіду долати кризи життя, який визначає інтенсивність опору стресу. Зниження ресурсу сприяє підвищенню уразливості до найрізноманітніших, пов’язаних із стресом, розладам, таких як тривога, страх, розпач, депрессия.

Наступна область — внутріособистісний стрес. Більшість наших вимог до світу та її на нас пов’язані з цим виглядом стресу. Ця сфера є хіба що відцентровій силою, що надає впливом геть усе сфери нашому житті. Якщо ми в світі самі з собою, та наша внутрішнє сум’яття, переживання проявляється у негативному відношенні, впливах зовнішній світ образу і порушує міжособистісні взаємозв'язку. У цю категорію стресу входять такі події, як незбуті очікування, нереалізовані потреби, безглуздість і безцільність вчинків, хворобливі спогади, неадекватність оцінки подій і т.п.

Область міжособистісного стресу взаємодіє зі певними областями життя. Оскільки кожній людині доводиться постійно вирішувати різноманітні соціальні питання є своєї діяльності, то взаємодію Космосу з іншими особами та його оцінка істотно впливають нашу сприйняття, переживання, ставлення до подій і є відносин між людьми.

Особистісний стрес має відношення до з того що робить індивід І що приміром із ним, що він не виконує, порушує певні запропоновані соціальні ролі, такі як роль батька, чоловіка, службовця тощо. п. Він проявляється у зв’язки Польщі з такими явищами як порушення здоров’я, погані звички, сексуальні труднощі, нудьга, старіння, те що на пенсию.

Сімейний стрес охоплює всі труднощі з підтримки сім'ї та взаємин у ній — домі, подружні проблеми, конфлікти між поколіннями, життя з молоддю хворобу і смерть у ній, алкоголізм, розлучення тощо. п.

Робочий стрес зазвичай пов’язані з важкої робочої навантаженням, відсутністю самоконтролю за результатом роботи, рольової невизначеністю і рольовим конфліктом. Погане забезпечення безпеки роботи, несправедливі оцінки праці, порушення осередку може бути джерелом стресса.

Громадський стрес належить до проблем, які відчувають, переживають великі групи людей, — наприклад, економічний спад, бідність, банкрутство, расове напруга й дискримінація .

Екологічний стрес обумовлюється впливом екстремальних умов довкілля, очікуванням такого впливу або його наслідків — забруднення повітря та води, суворі погодні умови, недоброзичливі сусіди, штовханина, високий рівень шуму й т. п.

Фінансовий стрес не вимагає роз’яснень. Неможливість оплатити рахунки, не забезпечення витрат доходами, складнощі у отриманні боргу, невідповідність рівня зарплати результатам роботи, виникнення додаткових і фінансово незабезпечених витрат, й інші обставини можуть бути причиною стресса.

Внутріособистісний стрес заслуговує детальний розгляд як адже нього зверталося недостатньо уваги, а й у зв’язку з, що може проектуватися різні життєві події та проводити особливості ставлення до них і поведінку индивида.

1.1. Стрес і фрустрація. До поняттю і стану стресу близько і поняття фрустрації. Сам термін (від латів. frustratio — обман, расстройство) — стан людини, викликаного об'єктивними непереборними (чи суб'єктивно так сприймаються) труднощами, виникаючими по дорозі. Фрустрація переживається як напруга, тривога, розпач, гнів, що охоплюють людини, коли шляху до досягненню мети він зустрічається з несподіваними перешкодами, які заважають задоволенню потреби. Фрустрація створює, в такий спосіб, поруч із вихідної мотивацією нову, захисну мотивацію, спрямовану подолання виниклого перешкоди. Колишня і нове мотивація реалізуються в емоційних реакциях. 4 с.85] Найпоширенішою реакцією на фрустрацію є виникнення агресивності, спрямованої найчастіше на перешкоди. Адекватна реакція на перешкода у тому, аби здолати кривду або обминути його, якщо це можливо; агресивність, швидко переходячи у гнів, проявляється у бурхливих і неадекватних реакціях: образу, фізичні нападки на людини (щипатимуть, бити, штовхати) чи об'єкт (зламати його). У окремих випадках суб'єкт реагує на фрустрацію відходом (наприклад, виходить із кімнати), супроводжуваний агресивністю, яка проявляється відкрито. Фрустрація тягне у себе емоційні порушення буде лише тоді, коли виникає перешкода для сильної мотивації. Якщо в дитини, почав пити, забрати соску, він реагує гнівом, проте наприкінці ссання — ніяких емоційних проявлений.

1.2. Фізіологічні механізми стресу. Дослідження свідчать, що фізіологічним ознаками стресу належать виразки, мігрень, гіпертонія, біль у спині, артрит, астма і у серце. Психологічні прояви включають дратівливість, втрату апетиту, депресію і знижений інтерес до межличным і сексуальним відносинам та інших. Нині ніхто поза сумнівом, що з стресі (чи це хвороба, біль, фізичне страждання чи емоційне потрясіння — сильне, слабке, тривале, короткочасне) включаються найскладніші нервові механізми. Припустимо, відбулася сварка чи якесь неприємною подією: людина збуджено, неспроможна знайти собі місця, його гризе несправедлива образа, досада тому, що ні зумів себе правильно повісті, не знайшов слів. Воно й радий був би абстрагуватися від цих думок, але знову і знову поперед очі стають сцени події; і знову накочує хвиля образи, обурення. Можна виділити три фізіологічних механізму подібного стресу. По-перше, в корі мозку сформувався інтенсивний стійкий осередок порушення, так звана домінанта, яка полонить всю діяльність організму, все вчинки, і помисли людини. Отже, для заспокоєння треба ліквідувати, розрядити цю домінанту або ж створити нову, конкуруючу. Усі відривають прийоми (читання захоплюючого роману, перегляд кінофільму, переключення на заняття улюбленою справою) фактично спрямовані формування конкуруючої домінанти. Чим цікавіше справа, яким намагається переключитися засмучений людина, тим їй легше створити конкуруючу домінанту. Саме тому кожному людей корисно мати якесь хобі, які відкриває шлях позитивним емоціям. По-друге, за появою домінанти розвивається особлива ланцюгова реакція — порушується одне з глибинних структур мозку — гіпоталамус, який змушує сусідню особливу залозу — гіпофіз — виділити до крові велику порцію адренокортикотропного гормону (АКТГ). Під упливом АКТГ надниркові залози виділяють адреналін та інші фізіологічно активні речовини (гормони стресу), що викликають багатосторонній ефект: серце починає скорочуватися частіше й сильніша (пригадаємо, як він «вискакує» з грудях при страху, хвилюванні, гніві), кров’яний тиск підвищується (тож може розболітися голова, виникнути серцевий напад, ставати частіше подих). У цю фазу готуються умови для інтенсивної м’язової навантаження. Але сучасне людина, на відміну первісного, за стресом звичайно пускає у хід скопившуюся м’язову енергію, тому в нього на крові ще довго циркулюють біологічні активні речовини, які не дають заспокоїтися ні нервовій системі, ні внутрішніх органів. Необхідно нейтралізувати гормони стресу, і кращий помічник тут — фізкультура, інтенсивна м’язова навантаження. з. ] По-третє, тому, що стресова ситуація зберігає своєї актуальності (конфлікт не було вирішено добре і якась потреба і залишилася невдоволеною, інакше було б негативних емоцій), в кору мозку знову і знову надходять імпульси, підтримують активність домінанти, а кров продовжують виділятися гормони стресу. Отже, треба знизити собі значимість цієї несправдженого бажання або ж відшукати шлях до його реализации.

2. Причини та ознаки стресового напряжения.

Знижуючи ефективність яких і добробут індивідуума, надмірний стрес дорого обходиться організаціям. Багато проблем співробітників, що написані як у їх заробітку і результатах роботи, і для здоров’я й добробут співробітників, лежать у психологічному стресі. Стрес і побічно вдвічі збільшує видатки для досягнення цілей організацій корисною і знижує якість життю значної частини трудящихся.

Стрес може бути чинниками, пов’язані з роботою та діяльністю організації, або подіями особистому житті людини. Розглянемо тих чинників, діючі всередині організації, що викликають стресс.

1. Перевантаження або занадто мала робоча навантаження, тобто. завдання, яке слід завершити за конкретний період времени.

Працівникові просто доручили непомірну кількість завдань чи необгрунтований рівень випуску своєї продукції тепер. І тут зазвичай виникає занепокоєння, фрустрація (почуття катастрофи), і навіть почуття безнадійності і матеріальних втрат. Проте недовантаження може викликати точно такі самі почуття. Робітник, який отримує роботи, що відповідає її можливостям, зазвичай відчуває стурбованість щодо своєї цінності й положення у соціальній структурі організації та почувається явно невознагражденным.

2. Конфлікт ролей. Конфлікт ролей виникає тоді, коли до працівника пред’являють суперечливі вимоги. Наприклад, продавець може мати простий завдання негайно реагувати на прохання клієнтів, але, що його бачать разговаривающим з клієнтом, то кажуть, що він не забував заповнювати полки товаром. Конфлікт ролей може також статися результаті порушення принципу єдиноначальності. Два керівника можуть дати працівникові суперечливі вказівки. Наприклад, директор заводу вимагатиме від цеху максимально збільшити випускати продукцію, тоді як начальник відділу технічного контролю вимагає дотримання стандартів якості. Конфлікт ролей може також виникнути внаслідок різниці між нормами неформальній групи та вимогами формальної організації. У цій ситуації індивідуум може відчути напруга й занепокоєння, бо Польща хоче сприймали групою, з одного боку, й виконувати вимоги керівництва — з другой.

3. Невизначеність ролей. Невизначеність ролей виникає тоді, коли працівник невпевнений у цьому, чого від нього очікують. На відміну від конфлікту ролей, тут вимоги не будуть суперечливими, а й ухильні і невизначені. Люди повинен мати правильне уявлення про очікування керівництва — що вони мають робити, як вони мають робити й як його після цього оценивать.

4. Нецікава робота. Окремі дослідження показують, що індивідууми, мають більш цікаву роботу, виявляють менше занепокоєння менше схильні до фізичним нездужанню, ніж займаються нецікавою роботою. Проте погляди на поняття «цікава «праця в людей різниться: те, що здається цікавим чи нудним на одне, не обов’язково буде цікаво знати іншим. Успіх, який би вона була, залишає менше наслідків старіння, отже, каже Сельє, ви можете довго чекати і щасливо жити, якщо виберете підходящу собі роботи й вдало впораєтеся із нею. Стрес може виникнути внаслідок поганих фізичних умов, наприклад, відхилень в температурі приміщення, поганого висвітлення тих чи надмірного шуму. Неправильні співвідношень між повноваженнями і відповідальністю, погані канали обміну у створенні й необгрунтовані вимоги співробітників друг до друга також можуть гідно викликати стрес. Ідеальним буде таке становище, коли продуктивність перебуває в максимально рівні, а стрес — на максимально низькому. Щоб домогтися цього, керівників Західної й інші співробітники організації повинні навчитися справлятися стресові лише у собі. Які ж управляти, щоб підвищити продуктивність й знизити рівень стресу? Люди, які від надмірного стресу на роботі, можуть спробувати застосувати такі методы.

1. Розробіть систему пріоритетів у роботі. Оцініть свою роботу так: «має зробити сьогодні «, «зробити пізніше на цьому тижні «і «зробити, коли час » .

2. Навчіться говорити «немає «, коли досягнете краю, після якого ви не можете прийняти більше роботи. Поясніть свого начальника, що розумієте важливість завдання. Потім опишіть конкретні пріоритетні роботи, з яких нині працюєте. Якщо наполягає на виконанні нового завдання, запитаєте, яку роботу ви повинні відкласти до завершення нового задания.

3. Налагодьте особливо ефективні і тривкі стосунки зі своєю начальником. Зрозумійте його існують, та допоможіть зрозуміти ваші. Навчіть вашого начальника поважати ваші пріоритети, вашу робоче навантаження і навіть обгрунтовані поручения.

4. Не згоджуйтеся зі своєю керівником чи будь-ким, хто починає виставляти суперечливі вимоги (конфлікт ролей). Поясніть, що це вимоги тягнуть Вас у протилежних напрямах. Попросіть влаштувати нараду з усіма заінтересованими сторонами, аби з’ясувати питання. Не займайте обвинительно-агрессивной позиції; просто поясніть, які конкретні проблеми створюють вам суперечливі требования.

5. Повідомте своєму керівникові, або співробітникам, як ви відчуєте, що очікування чи стандарти оцінки вашого завдання не зрозумілі (невизначеність ролей). Скажіть їм, що ви кілька невпевнені щодо цілої низки конкретних, що з завданням запитань і хотів би матимуть можливість обговорити це питання з ними.

6. Обговоріть почуття нудьги або відсутність інтересу до роботи із своїм керівником. Вкотре врахуйте, годі було ставати на становище яка. Поясніть, що ви — прибічник що вимагає віддачі сил праці та хотіли б мати можливість і взяти що у інші види діяльності. 7. Знайдіть щодня час для відключення відпочинку. Закрийте п’ять хвилин двері щоранку, підніміть і обіпріть на щось ноги, повністю розслабтеся і викинете роботу з голови. Звернімося до приємним думкам чи образам, щоб освіжити мозок. Ідіть раз у раз з контори, щоб змінити обстановку чи хід думок. Не обідайте то й не затримуйтеся подовгу по тому, як Вам варто було вже йти додому чи зайнятися інший роботою. До іншим чинникам, що з зниженням ймовірності стресу, ставляться дотримання належного харчування, підтримку себе у формі з допомогою фізичних вправ і досягнення загального рівноваги в жизни.

Отже, стрес — це напружене стан організму, тобто. неспецифічний відповідь організму на пред’явлене йому вимога (стресову ситуацію). Під впливом стресу організм людини відчуває стрессовое напруга. Розглянемо різні стану людини, які можуть опинитися сигналізувати про наявність у організмі внутрішнього напруги. Свідома оцінка здатна перевести ці сигнали зі сфери емоційної (почуття) в сферу раціональну (розум) і тим самим ліквідувати небажане состояние.

Ознаки стресового напруги 1. Неможливість зосередитися чомусь. 2. Занадто часті помилки у роботі. 3. Погіршується пам’ять. 4. Зачасто виникає відчуття втоми. 5. Дуже швидка мова. 6. Думки часто випаровуються. 7. Досить часто з’являються болю (голова, спина, область шлунка). 8. Підвищена збуджуваність. 9. Робота не доставляє колишньої радості. 10. Втрата відчуття гумору. 11. Різко зростає кількість выкуриваемых сигарет. 12. Пристрасть до алкогольних напоїв. 13. Постійне відчуття недоїдання. 14. Втрачається апетит — взагалі втрачено смак до їжі. 15. Неможливість вчасно закінчити работу.

Якщо ми виявили в себе ознаки стресового напруги організму, то необхідно уважно вивчити її причины.

Причини стресового напруги. 1. Набагато частіше нам доводиться робити чи, хотілося б, бо, що потрібно, що входить у наші обов’язки. 2. Постійно немає часу — не встигаємо нічого. 3. Нас їм щось або хтось підганяє, ми постійно кудись поспішаємо. 4. Починає здаватися, що це оточуючі душать лещатах якогось внутрішнього напруги. 5. Нам постійно хочеться спати — неможливо можемо виспатися. 6. Ми бачите занадто багато снів, особливо коли дуже втомилися протягом дня. 7. Дуже багато куримо. 8. Споживаємо алкоголю більше, ніж зазвичай. 9. Нам майже не подобається. 10. Будинку, у ній — постійні конфлікти. 11. Постійно відчувається незадоволеність життям. 12. Робимо борги, навіть знаючи, як ви їх розплатитися. 13. З’являється комплекс неповноцінності. 14. Немає з ким поговорити про проблеми, та й не спостерігається бажання. 15. Не відчуваємо шанування собі вдома, і работе.

Мабуть, тут наведено в повному обсязі причини стресового напруги. Кожен людина має сам проводити аналіз свого майна і виявляти причини стресового напруги, можливо характерних лише щодо його організму (з погляду його власних відчуттів). Схильність до стресовому напрузі можна визначити і з допомогою різних тестов.

3. Способи виходу з стресса.

Вкотре повернемося до визначення поняття стрес. У переведенні з англійської мови слово «стрес «означає «тиск, тиск, напруга ». А енциклопедичний словник дає таке тлумачення стресу: «Сукупність захисних фізіологічних реакцій, що виникають у організмі тварин і звинувачують людини у у відповідь вплив різних несприятливих чинників (стрессоров) ». А першим дав визначення стресу канадський фізіолог Ганс Сельє. Відповідно до його визначенню, стрес — усе це, що веде швидкого старіння організму чи викликає хвороби. Постає питання, як людський організм може протистояти стресу і управляти ним? Що може бути протиставлене стресу? Звернімося до активним способам підвищення загальної стійкості людського організму. Їх можна спробувати розділити втричі групи:. Перша група — включає способи, використовують фізичні чинники впливу — це фізична культура, загартовування організму, біг підтюпцем тощо.. Друга ж група — аутогенная тренування, психотерапія, гіпноз.. Третю групу способів підвищення загальної стійкості організму пов’язані з біологічно активними веществами.

Початок цього явища іде у далеку давнина, а масштаби вражаючі. Поширення кока і Південній Америці (XIVв.) і опію на Середньому Сході (XVIIв.) припадають на критичний період, як у цих районах Землі лютував голод. Спроби лікувати депресію (проводити знижений настрій) ставляться до давнину: та ще й в VIII в. до нашої ери асирійці вживали листя кокаїну, щоб «створити ситість у голодних, силу у слабких забуття негараздів». Певною притягальної силою має і алкоголь, що полягає у його особливостях дії людське психіку. Вплив алкоголю різнобічно. Помірковане і епізодичне вживання алкоголю підвищує настрій, пом’якшує занепокоєння, тривогу, напруженість, робить людини більш товариським, контактним. Не відкидатимемо тимчасове антистрессорное дію алкоголю і нікотину, але поруч із цими особливостями їм властива ще одне, — хворобливе пристрасть до використання. Та порівняно з на хронічний алкоголізм чи інший наркоманією стрессор — просто ягня. Ми можемо уявити дію стрессора на організм у вигляді невеличкий схеми (Рис). Маючи антистрессорным дією, алкоголь, очевидно, повинен надавати певний вплив на центральну нервову систему, хоча ні практично однієї системи, жодного органу на людини, які проходили змін під впливом систематичного прийому алкоголю. Отже, поза сумнівом, що алкоголь не ліки стрессора, а небезпечна річ. Притупив кілька відчуття негативних емоцій, вона ризикує потрапити до мережі хронічного алкоголізму, що незрівнянно від будь-якого стрессора.

Рис (3 с.32).

|Психогенні впливу |.

|Кора мозку |.

|Гіпоталамус |.

|Продолговатый мозок | |Гіпофіз |.

|Спинной мозок | |Ендокринні залози |.

|Внутренние органи: | |Серце, шлунок, легкі, печінку, | |шкіра, судини тощо. |.

Оптимальний спосіб звільнення від тривалого стресу — повністю розв’язати конфлікт, усунути розбіжності, помиритися. Якщо зробити це неможливо, слід логічно переоцінити значимість конфлікту, наприклад, пошукати виправдання для своєму кривднику. Можна виділити різні способи зниження значимості конфлікту. Перший можна охарактеризувати словом «зате». Суть його — зуміти користати, щось позитивне навіть у невдачі. Другий прийом заспокоєння — довести собі, що «може бути й гірше ». Порівняння власних негараздів з чужою ще більшою горем («іншому набагато гірше ») дозволяє мужньо витримувати й спокійно відреагувати на невдачу. Цікавий спосіб заспокоєння на кшталт «зелений виноград»: подібно лисиці з класичної байкою сказати собі, що «чи до чому хіба що безуспішно прагнув, непогані добре, як здавалося, і тому цього мені треба ». Одне з кращих способів заспокоєння — це спілкування з близьким людиною, коли можна, по-перше, кажуть, «вилити душу », тобто. розрядити осередок порушення; по-друге, переключитися на цікаву тему; по-третє, спільно відшукати шлях до благополучного вирішенню конфлікту чи навіть до зниження його значимості. Коли людина виговоритися, його порушення знижується, і тоді момент з’являється можливість роз’яснити йому щось, заспокоїти, подати його. Потреба розрядити емоційну напруженість у русі іноді в тому, що людина метається кімнатою, рве щось. А, щоб швидше нормалізувати свій стан після неприємностей, корисно дати собі посилену фізичне навантаження. Важливий спосіб зняття психічного напруги — це активізація почуття гумору. Суть відчуття гумору в тому, щоб повністю бачити й відчувати комічне там, де є, суть у тому, щоб сприймати як комічне те, що претендує бути серйозним, тобто. зуміти поставитися чогось хвилюючому як до малозначащему і недостойного серйозного уваги, зуміти усміхнутися чи розсміятися у важкій ситуації. Сміх спричиняє падіння тривожності; коли людина отсмеялся, його м’язи менш напружені (релаксація) і серцебиття нормализовано. По функціональної значимості сміх так могутній, що її називають навіть «стаціонарним бігом підтюпцем ». Розглянемо можливі способи боротьби з стресом:. релаксацію;. концентрацію;. ауторегуляцию дыхания.

3.1. Релаксація. Автоматична реакція тривоги складається з трьох послідовних фаз (відповідно до теорії Р. Сельє): — імпульс; - стрес; - адаптація. ] Інакше кажучи, якщо настає стрес, незабаром стрессовое стан йде знижуються — людина однак заспокоюється. Якщо ж адаптація порушується (чи взагалі немає), то можливо виникнення деяких психосоматичних захворювань чи розладів. Отже, Якщо людина хоче направити свої зусилля зберегти здоров’я, то, на стресовий імпульс він має усвідомлено відповідати релаксацією. З допомогою цього виду активного захисту людина у змозі втручатися у будь-яку із трьох фаз стресу. Цим він може зашкодити впливу стресового імпульсу, затримати його (якщо стресова ситуація ще настала) послабити стрес, запобігши цим психосоматичні порушення у організмі. Активізуючи діяльність нервової системи, релаксація регулює настрій і рівень психічного порушення, дозволяє послабити чи скинути викликане стресом психічне й м’язове напряжение.

То що таке релаксація? Релаксація — це метод, з допомогою якого частково чи цілком позбуватися фізичного чи психічного напруги. Релаксація є дуже корисним методом, оскільки опанувати нею досить легко — при цьому не потрібно спеціальної освіти і навіть природного дару. Але є одне неодмінна умова — мотивація, тобто. кожному треба зазначити, чого він хоче освоїти релаксацію. Методи релаксації потрібно освоювати заздалегідь, щоб у критичного моменту можна було запросто протистояти роздратуванню і психічної втоми. При регулярності занять релаксационные вправи поступово стануть звичкою, асоціюватимуться з приємними враженнями, хоча до здобуття права їх освоїти, необхідно завзяття й терпіння. Більшість із нас настільки звик до душевного і м’язовому напрузі, що сприймають його як природний стан, навіть усвідомлюючи, наскільки це шкідливо. Треба чітко усвідомити, що, освоївши релаксацію, можна навчитися ця плавна напруга регулювати, припиняти і розслаблятися з власної волі, за власним бажанням. Отже, виконувати вправи релаксационной гімнастики бажано в окремому приміщенні, без сторонніх поглядів. Метою вправ є повне розслаблення м’язів. Повна м’язова релаксація надає позитивне впливом геть психіку знижує душевну рівновагу. Психічна ауторелаксация може викликати стан «ідейній порожнечі «. Це означає хвилинне порушення психічних і розумових зв’язку з довкіллям, що дає необхідний відпочинок мозку. Тут слід виявляти обережність і не перестаратися з відмовою від мира.

Спочатку вправ необхідно ухвалити початкове положення: лежачи на спині, ноги розведені убік, ступні розгорнуто шкарпетками назовні, руки вільно лежать вздовж тіла (долонями вгору). Голова злегка закинута тому. Усі тіло розслаблено, очі закриті, подих через нос.

Ось приклади релаксаційних вправ: 1. Лежіть спокійно майже двом хвилини, очі закриті. Спробуйте уявити приміщення, у якому перебуваєте. Спочатку спробуйте подумки обійти всю кімнату (попід стінами), та був проробіть шлях з усього периметру тіла — від голови до п’ять і навпаки. 2. Уважно стежте за своїм диханням, пасивно усвідомлюючи, що дихайте через ніс, Подумки відзначте, що вдихуваний повітря кілька холодніше видихуваного. Зосередьтеся своєму подиху протягом 1−2 хвилин. Постарайтеся не думати що іншому 3. Зробіть неглибокий вдих і мить затримайте подих. Одночасно різко напружте всі м’язи сталася на кілька секунд, намагаючись відчути напруга в усьому тілі. При видиху розслабтеся. Повторіть 3 разу. Потім полежите спокійно кілька хвилин, розслабляючись і зосередившись на відчутті тяжкості свого тіла. Насолоджуйтесь цим приємним відчуттям. Тепер виконуйте вправи окремих частин тіла — з попеременным напругою і розслабленням. 4. Вправа для м’язів ніг. Напружте відразу всі м’язи ніг — від п’ять до стегон. Кілька секунд фіксуйте напружене стан, намагаючись відчути напруга, та був розслабте м’язи. Повторіть 3 разу. Потім полежите спокійно протягом декількох хвилин, повністю розслабляючись і відчуваючи тяжкість своїх розслаблених ніг. Усі звуки довкілля реєструйте у свідомості, але з сприймайте. Це ж стосується й думкам, проте, не намагайтеся їх подолати, їх потрібно лише реєструвати. На закінчення подумки «пробегитесь «за всі м’язам тіла — не залишилося чи де-небудь хоч найменшого напруги. Якщо можна, то намагайтеся орендувати його, оскільки розслаблення має бути повним. Завершуючи релаксационные вправи, зробіть глибокий вдих, затримайте дихання і він якусь мить напружте м’язи всього тіла: при видиху розслабте м’язи. Після цього довго лежіть на спині - спокійно, розслабляючись, подих рівне, без затримок. Ви знову набули віру у власних силах, здатні подолати стресову ситуацію — і складається враження внутрішнього спокою. Після виконання цих вправ ви мають відчути себе відпочилим, повним зусиль і енергії. Тепер відкрийте очі, потім зажмурьте кілька разів, знову відкрийте і солодко потягніться після приємного пробудження. Дуже повільно, плавно, без ривків сядьте. Потім як і повільно, без різких рухів, встаньте, намагаючись якомога довше зберегти приємне відчуття внутрішнього розслаблення. Згодом це вправи робитиметься швидше, ніж на початку. Пізніше можна буде потрапити розслаблювати тіло тоді, коли понадобится.

3.2. Концентрація. Невміння зосередитися — чинник, тісно пов’язаний із стресом. Наприклад, більшість працюючих жінок вдома виконують три функції: домашньої господині, дружини і материна родини. Кожна з цих функцій жадає від жінки зосередженості, граничного уваги і, природно, повної самовіддачі. Виникає багатократний несосредоточенность. Кожна з цих функцій викликає низку імпульсів, відволікаючих увагу жінки — від виконуваної в цей час роботи і здатних викликати стресову ситуацію. Таке розривання на частини день у день спричиняє результаті розширення зрештою до виснаження, переважно психічному. У разі концентраційні вправи просто незамінні. Їх можна виконувати де й коли завгодно протягом дня. Спочатку бажано займатися вдома: рано-вранці, перед відходом працювати (навчання), чи ввечері, перед сном, чи — ще краще — відразу після повернення додому. Отже, позначимо приблизний порядок виконання концентраційних упражнений.

1. Постарайтеся, щоб у приміщенні, де ви припускаєте займатися, був зрителей.

2. Сядьте на табуретку чи звичайний стілець — лише боком до спинці, ніж спиратися її у. Стілець в жодному разі мушу бути з м’яким сидінням, інакше ефективність вправи знизиться. Сядьте, якнайзручніше, щоб могли перебувати нерухомо протягом визначеного времени.

3. Руки вільно покладіть навколішки, очі закрийте (повинно бути закриті до закінчення вправи, аби зафіксувати увагу не відволікалося на сторонні предмети — ніякої візуальної информации).

4. Дихаєте через ніс спокійно, не напружено. Намагайтеся зосередитися тільки тому, що вдихуваний повітря холодніше выдыхаемого.

5. Нині ж два варіанта концентраційних вправ: а) концентрація на рахунку. Подумки повільно вважайте від 1 доі зосередьтеся у цьому повільному рахунку. Якщо якусь мить думки почнуть розсіюватися і що ви над стані зосередитися на рахунку, почніть вважати спочатку. Повторюйте рахунок у протягом декількох хвилин. б) концентрація на слові. Виберете якесь короткий (найкраще двусложное) слово, яке викликає в вас позитивні емоції або з яким пов’язані приємні спогади. Нехай це завжди буде ім'я кохану людину, чи ласкаве прізвисько, яким вас називали у дитинстві батьки, чи назву улюбленого страви. Якщо слово двусложное, то подумки вимовляєте першому складі на вдиху, другий — на видиху. Зосередьтеся на «своєму «слові, що його відтепер стане вашим персональним гаслом при концентрації. Саме таке концентрація приведе до бажаного справи побічної результату — релаксації всієї мозковий деятельности.

6. Виконуйте релаксационно-концентрационные вправи протягом декількох хвилин. Упражняйтесь до того часу, це тільки доставляє вам удовольствие.

7. Закінчивши вправу, проведіть долонями по століть, неквапом відкрийте очі й потягніться. Ще кілька секунд спокійно посидьте на стільці. Зверніть увагу, що ви змогли перемогти рассеянность.

3.3. Ауторегуляция дихання. У нормальних умов про подиху хто б думає і згадує. Але коли його із якихось причин виникають відхилення від норми, раптом буває важко дихати. Подих стає затрудненным і важким при фізичному напрузі чи стресовій ситуації. І навпаки, при сильному переляку, напруженому очікуванні чогось люди мимоволі затримують подих (затамовують подих). Людина має можливість, свідомо керуючи диханням використати його для заспокоєння, зі зняттям напруги — як м’язового, і психічного, в такий спосіб, ауторегуляция дихання може стати дійовим засобом боротьби з стресом, поруч із релаксацією і концентрацією. Противострессовые дихальні вправи можна виконувати у кожному становищі. Обов’язково лише одну умову: хребет має перебувати у суворо вертикальному чи горизонтальному становищі. Це дає можливість дихати природно, вільно, напруження, повністю розтягувати м’язи грудної клітини, і живота. Дуже важливо було також правильне становище голови: вона має сидіти на шиї і вільно. Розслаблена, прямо сидить голова певною мірою витягує вгору груди інші частини тіла. Якщо всі гаразд і можна м’язи розслаблені, можна тренуватися у вільному подиху, постійно контролюючи його. З допомогою глибокого і спокійного ауторегулируемого дихання можна попередити перепади настрої. При сміху, подихах, кашлю, розмові, співі чи декламації відбуваються певні зміни щодо ритму дихання проти так званим нормальним автоматичним диханням. З цього випливає, що і ритм дихання можна цілеспрямовано регулювати з допомогою свідомого уповільнення і поглиблення. Збільшення тривалості видиху сприяє заспокоєнню та повної релаксації. Подих спокійного і врівноважену людину істотно відрізняється від дихання людини у стані стресу. Отже, за ритмом дихання можна визначити психічний стан людини. Ритмічне подих заспокоює нерви і психіку; тривалість окремих фаз дихання має значення — важливий ритм. Від правильного дихання значною мірою залежить здоров’я, а отже, і тривалість життя. А якщо ж подих є уродженим безумовним рефлексом, то, отже, може бути свідомо регулювати. Чим повільніше і - глибше, спокійніше та ритмічніше ми дихаємо, що швидше ми звикнемо до цього способу дихання, то швидше він буде складовою нашої жизни.

3.4. Методи профілактики стресу. Спосіб життя — це наша повсякденне життя з ранку до пізнього вечора, щотижня, щомісяця, щороку. Складовими частинами активного і релаксационного життя є і почав трудового дні й режим харчування, і рухової активності, і якість відпочинку і сну, і стосунки з оточуючими, і реакція на стрес, й багато іншого. Саме ми залежить, яким буде нашого життя — здоровим, активним або ж нездоровим, пасивним. Якщо вдасться позитивно спричинити свої основні життєві принципи, домогтися, щоб релаксація і концентрація стали складовою частиною нашого життя, ми станемо урівноваженішими і більш спокійно реагувати на стресогенні чинники. Необхідно знати, що ми стані свідомо впливати тих чи інші процеси, що відбуваються в організмі, тобто. володіємо здатністю ауторегуляции. Можна виділити чотири основні методи профілактики стресу з допомогою ауторегуляции: релаксація, противострессовая «переробка «дня, надання першої допомоги при гострому стрес і аутоанализ особистого стресу. Використання цих методів за необхідності доступно кожному. Про релаксації ми вже казали, тому розглянемо три інших методу. Найчастіше люди при поверненні додому переносять свою робочу активність, збудженість до сім'ї. Що ж потрібно, щоб позбутися своїх денних вражень і, переступивши поріг вдома, не зганяти на домашніх свою погану настрій? Адже в такий спосіб ми додому стрес, а у дію пішло — наше невміння відійти від накопичених протягом дня вражень. Насамперед, встановити хорошу традицію: повернувшись додому з роботи, чи навчання, відразу ж потрапити проводити релаксацію. Ось лише кілька які рекомендуються способів релаксації за 10 минут.

1. Сядьте у крісло, розслабтеся й відпочиньте. Вони ж сядьте зручніше на стілець і прийміть релаксационную «позу кучера » .

2. Заварите собі міцної гербати чи зваріть кави. Розтягніть їх у 10 хвилин, намагайтеся у цей час ні за чим серйозному не думать.

3. Увімкніть магнітофон і послухайте свою улюблену музику. Насолоджуйтесь цими чудесними миттєвостями. Постарайтеся повністю поринути у музику, відключившись від ваших мыслей.

4. Якщо ваші близькі вдома, випийте чай чи кави водночас і й поговоріть про щось. Не вирішуйте свої проблеми відразу ж після поверненні додому: може втоми, розбитості це важко, а часом неможливо. Вихід із тупикового становища ви натрапите на по тому, як пройде трохи часу і спаде напруга трудового дня.

5. Наповните ванну невідь що гарячою водою і полежите у ній. У ванній проробіть заспокійливі дихальні вправи. Зробіть глибокий вдих через сомкнутые губи, опустіть нижню частина обличчя і ніс в води і зробіть дуже повільний видих. Постарайтеся видихати якомога довше (видих з опором). Уявіть собі, що з кожним видихом загальне напруга, накопичене протягом дня, поступово спадает.

6. Пройдіться на свіжому воздухе.

7. Надіньте спортивний костюм, кросівки і побігайте ці 10 хвилин. Дуже важливо було, щоб ініціатива таких «переробок «дня виходила ми самих. Необхідно попередити своїх близьких, що недовго ми забуваємо про своє домашніх обов’язки, і спробувати провести ці 10 хвилин водночас і. На свіжу голову влади на рішення всіх домашніх проблем, знадобиться набагато менше нервової і зниження фізичної енергії. Якщо ми несподівано опиняємось у стресовій ситуації (нас розлютив, вилаяв начальник чи хтось із домашніх змусив понервувати) — ми починається гострий стрес. Спочатку треба скласти в кулак все своє волю і скомандувати собі «Стоп! », щоб різко загальмувати розвиток гострого стресу. Щоб зуміти вийти зі стану гострого стресу, щоб заспокоїтися, необхідно знайти ефективний засіб самодопомоги, свій метод. І тоді критичну ситуацію, яка може виникнути щохвилини, ми зможемо швидко зорієнтуватися, застосувавши цьому методу допомоги при гострому стресі. Тепер на, як і знайти й пояснити реакції свого організму на стресові ситуації. Тобто Україна як можна визначити свій власний стрес. Зрозуміти своє власне стресову ситуацію надзвичайно важливо: уперших, прояв стресу в кожного людини індивідуально; по-друге, у стресу, зазвичай, може бути єдиною причини — таких причин завжди безліч; по-третє, ви натрапите на найприйнятніший собі вихід із ситуації. Найбільш оправдавшим себе методом аутоанализа особистого стресу є щоденник стресів. Метод цей нескладний, проте вимагає терпіння. У протягом кількох тижнів — наскільки можна щодня — треба робити в щоденнику прості позначки: що й за жодних обставин знайшли ознаки стресу. Краще записувати свої спостереження та відчуття ввечері після роботи, чи перед сном, коли легше пригадати найменші подробиці і деталі. Коли наприкінці дня позначок ухилитися, то, на наступного дня, в життєвих турботах і метушні забудеться, коли що сталося. Аналіз записів у щоденнику допомагає це й швидко визначати, які події чи життєвих ситуацій сприяють виникненню стресу. Саме регулярно повторювані ситуації, достойні щоденнику, може бути причиною виникнення стресу. Корисно записувати своїх відчуттів відразу в разі настання гострого стресу, щоб потім у спокійному і урівноваженому стані проаналізувати їх. Якщо ми пролистаем власні запису і спробуємо їх систематизувати, то виявимо, деякі це основна прикмета стресу повторюються: дратівливість, неможливість зосередитися, забудькуватість, часті зітхання, відчуття котрі бігають тілом мурашок, м’язове напруга, «неуспокаивающиеся ноги «(не сидиться дома) відчуття внутрішньої тяжкості, сухість в роті, неспокійний сон, швидка втомлюваність, незрозуміле почуття страху, поганий настрій, стан депресії, часті головний біль (особливо у потиличній частини), біль у суглобах, відсутність апетиту чи, навпаки, переїдання, запори, прискорене серцебиття. Проаналізувавши записи, можна визначити, коли дня найчастіше настає нездужання, відбувається це роботі або з поверненні додому. З допомогою ведення щоденника стресів бачимо собі, що мені заважає у житті, що викликає наш особистий стресс.

Заключение

.

Чи можна жити без стресу? Ні, без стресу жити неможливо й навіть шкідливо. Значно складніше спробувати покінчити з проблемою: «Як можна жити за умов стресу?» Проте стрессоры бувають різними: стрессор — друг, який приносить самі величезну користь нашому здоров’ю, стимулюючий діяльність; стрессор — від якої можна легко відмахнутися і крізь годину-другу просто забути чи згадати з усмішкою і почуттям деякого невдоволення. Але зустрічається (і значно частіше, ніж нам хотілося) стрессор — ворог, яка наносить страшні удари із найбільш життєво важливих органам. Стрес дезорганізує діяльність людини, порушує нормальний перебіг його поведінки. Стреси, якщо вони часті і тривалі, надають негативний вплив як на психічний стан, а й у фізичне здоров’я. Вони уявляють собою головні «чинника ризику» при прояві і загостренні таких захворювань, як сердечносудинні і захворювання шлунково-кишкового тракту. Деякі життєвих ситуацій, викликають стрес можна припустити. Наприклад, зміну фаз розвитку та становлення сім'ї або ж біологічно зумовлені зміни у організмі, характерні кожного з нас. Інші ситуації несподівані і непередбачувані, особливо раптові (нещасні випадки, природні катаклізми, смерть близької людини). Є ще ситуації, зумовлені поведінкою людини, прийняттям певних рішень, певним ходом подій (розлучення, зміна місця роботи, чи місця проживання та т.п.). Кожна з таких ситуацій здатне викликати душевний дискомфорт. У цьому людині необхідні хороші адаптаційні здібності, які допоможуть пережити найважчі життєвих ситуацій, вистояти в жорстких життєвих випробуваннях. Ці адаптаційні здібності ми й можемо у собі виховати, й удосконалювати з допомогою різних упражнений.

Список використовуваної литературы.

1. М. Мескон, М. Альберг, Ф. Хедоури. Основи менеджменту: перекл. з анг. ;

М.: «Річ ЛТД», 1994.-702с. 2. Стрес життя: Збірник./ Упорядники: Л. М. Попова, І. У. Соколов. (О.

Грегор. Як протистояти стресу. Р. Сельє. Стрес без хвороб. — Спб,.

ТОВ «Лейла», 1994;384 з. 3. Бодров В. А. Інформаційний стрес. — М., 2000. — 352с. 4. Коган Б. М. Стрес і адаптація. М.: Знання, 1980 № 10. 5. Рогоа Є.І. Емоції і волю. — М., 1999. — 240 з. 6. Столяренка. Основи психології, 1998.

———————————;

Особистісний стресс Финансовый стресс.

Внутрішні ресурсы.

Внутриличностный.

стресс Экологическиїв стресс.

Сімейний стресс.

Робочий стресс.

Общественный стресс.