Система стримування і противаг в РФ

[pic].

Система стримування і противаг у складі Федерации.

Державна владу у РФ складає основі поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади самостійні. Кожен державний орган, здійснює жодну з трьох функцій структурі державної влади, взаємодіє зі іншими органами, цьому вони контролюють і обмежують одне одного. Така схема взаємовідносин називається системою стримування і противовесов.

Законодавча владу покладено на Федеральне Збори; виконавчу владу здійснює Уряд РФ; судова влада здійснюється Конституційним, Верховним, Вищим Арбітражним та інші судами РФ. Президент РФ є глава держави, гарантом Конституції РФ, права і свободи людини і громадянина; формально вони не належить лише до гілки влади і, відповідно до ч.2 ст. 80 Конституції РФ, забезпечує узгоджене функціонування і їхню взаємодію органів державної власти.

Законодавчий орган — Федеральне Збори — і двох палат: Ради Федерації й підрозділи Державної думи. Депутати Державної Думи обираються населенням, а членами Ради Федерації є представники законодавчих і виконавчих органів регіонів (чи його нинішні глави до закінчення полномочий).

Федеральне Збори приймає закони, визначає нормативну базу діяльності всіх органів структурі державної влади, впливає парламентськими способами на діяльність виконавчої (можливість відмови Президента РФ з посади, можливість висловити свою недовіру Уряду), у тому чи іншого формі бере участь у формуванні Уряди, судових органів Російської Федерации.

Президент може розпустити Державну Думу, проти неї вето в відношенні законів, прийнятих Федеральним Зборами. Президент звертається до Федеральному Собранию зі щорічним посланням про становище у країни й про основних напрямах внутрішньої і до зовнішньої політики держави, представляє законопроекти, кандидатури на відповідні посади, підписує закони, прийняті Державної Думою і схвалені Радою Федерации.

Уряд Російської Федерації (до його складу входять Голова Уряди РФ, заступники Голову Уряди РФ і федеральні міністри) здійснює виконавчу владу: організує виконання законів, у різний спосіб впливає законодавчий процес (право законодавчої ініціативи, обов’язковість укладання Уряди на законопроекти, потребують залучення додаткових федеральних коштів). Уряд розробляє і становить Державній думі федеральний бюджет і звіт про виконанні, проводить єдину політику економічній галузі, культури, охорони здоров’я, екології, управління федеральної власністю, і навіть зовнішній політиці, забезпечує безпеку і оборону страны.

Президент РФ може затвердити рішення про відставку Уряди РФ. Він має право визначати склад Уряди (включаючи голови), призначати й зміщати його членів. Державна Дума може погодитися чи ні з кандидатурою Голову уряду. Після триразового відхилення представлених кандидатур Голову Уряди РФ Державної Думою Президент призначає Голову Уряди, розпускає Державну Думу і призначає нові выборы.

Голова Уряди вправі пропонувати Президенту кандидатури на посади своїх заступників і федеральних міністрів, також може перед Державної Думою питання довірі Уряду РФ. Якщо Державна Дума у довірі відмовляє, Президент котрі сім днів приймають рішення про відставку Уряди або про розпуск Державної Думи та призначення нових выборов.

Державна Дума може висловити йому недовіру Уряду РФ (постанову ж про недовіру Уряду приймається більшістю голосів від загальної кількості депутатів Державної Думи), після чого Президент вправі оголосити про відставку Уряди або можу погодитися з рішенням Державної Думи. Якщо воно протягом трьох місяців і повторно висловить недовіру Уряду, то Президент оголошує про відставку Уряди чи розпускає Державну Думу.

Конституційний, Верховний Головнокомандуючий і Вищий Арбітражний Суди Російської Федерації заслуговують законодавчої ініціативи щодо їхньої ведення (ст. 104 Конституції РФ). Ці суди для межах своєї компетенції розглядають конкретні справи, сторонами яких є інші федеральні органи структурі державної влади. У системі розподілу влади федеральному рівні особливу увагу належить Конституційному Суду Російської Федерації. Це виявляється у таких повноваженнях, закріплених його Конституцією: дозвіл справ відповідності Конституції федеральних законів, нормативних актів Президента, палат Федерального Збори і Уряди Російської Федерації, можливість розв’язання спорів про компетенції між федеральними органами структурі державної влади, тлумачення Конституції (ст. 125).

Система стримування і противаг лише на рівні суб'єктів Російської Федерації встановлюватиметься ними самостійно відповідно до ст. 10 Конституції та даним федеральним законом (див. ст. 77 Конституции).