Системы органів структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації і штатів Індії (порівняльний анализ)

року міністерство освіти Російської Федерации.

Російський Державний Гуманітарний Университет.

Філія г. Домодедово.

Юридичний факультет.

Предмет: У конституційному праві зарубіжних стран.

Контрольна работа На тему: Системи органів структурі державної влади суб'єктів Российской.

Федерації і штатів Індії (порівняльний анализ).

Виконав: студент 1-го курса,.

заочного відділення, грн. ЮЗ-1У.

Ковыляев М.А.

Перевірив: Елагин Р.И.

2002 год.

Зміст.

Введение

…3 Система органів структурі державної влади в суб'єктів РФ…3 Законодавча владу у суб'єктів РФ…5 Виконавча владу у суб'єктів РФ…9 Взаємодія гілок нашої влади суб'єктів РФ…13 Інститут федерального втручання у РФ…15 Система органів структурі державної влади штатів Индии…17 Виконавча власть…17 Законодавча власть…20 Державна владу у союзних территориях…22 Інститут федерального втручання у Индии…23 Заключение…24 Список використаної литературы…26.

Теоретично права під час розгляду питання про систему конституційного права виділяється одне із основних інститутів даної правової галузі, які становлять норми, котрі закріплюють систему державної влади, види її органів, принципи їхньої освіти й деятельности. 1].

Конституція РФ 1993 року ознаменувала принципово новий підхід і трактування характеру структурі державної влади, її головне теоретико-правовое підставу: принцип поділу влади й створення цьому сенсі самостійних органів законодавчої, виконавчої влади і судової власти.

З 1992 року, після підписання Федеративного договору, Російська Федерація розвивається по-справжньому федеративну державу. У зв’язку з цим Конституція РФ 1993 року чітко розмежовує федеральні органи державної влади органи структурі державної влади суб'єктів РФ, формовані ними самостійно за принципами, закріплених в федеральному законодательстве.

У цьому роботі досліджуються основні засади діяльності органів структурі державної влади суб'єктів РФ й Індії: порядок формування та припинення повноважень, компетенція, порядок взаємодії між собою й федеральними органами структурі державної влади, розбіжності й загальні черты.

Система органів структурі державної влади в суб'єктів РФ.

Загальні положения.

Система органів структурі державної влади — необхідний атрибут будь-якого державного утворення. Конституція РФ чітко розмежовує органи структурі державної влади Російської Федерації, тобто. федеральні органи структурі державної влади, і органи структурі державної влади суб'єктів Федерації - система державні органи, які у суб'єктів Російської Федерации.

Відповідно до год. 2 ст. 11 Конституції РФ державної влади в суб'єктів Федерації здійснюють утворювані ними органи структурі державної влади. Слід зазначити необхідність основних почав організації органів структурі державної влади усім її рівнях і інваріантності, властивої конкретним субъектам.

Система органів структурі державної влади в суб'єктів РФ, як й у Російської Федерації, будується з урахуванням принципу поділу влади законодавчу, виконавчу і судову. Встановлення загальних принципів організації системи органів державної влади місцевого самоврядування перебуває у спільному віданні Російської Федерації і його суб'єктів. По предметів спільного ведення видаються федеральні закони та які у відповідність до ними закони та інші нормативні правові акти суб'єктів РФ.

Відповідно до год. 1 ст. 77 Конституції РФ система органів державної влади суб'єкта РФ встановлюється їм самостійно відповідно до основами Конституційного ладу Російської Федерації і загальними принципами організації представницьких і виконавчих органів державної влади, встановленими федеральним законом.

Частина 2 ст. 77 РФ встановлює, що федеральні органи виконавчої влади суб'єктів РФ утворюють єдину систему виконавчої влади Російської Федерації в межах її ведення та службових повноважень з предметів спільного ведення Федерації і його субъектов.

6 жовтня 1999 р. прийнято Федеральний закон «Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів Російської Федерации».

Федеральний Закон РФ встановлює загальних положень, які визначають принципи діяльності органів структурі державної влади суб'єкта РФ, систему органів структурі державної влади суб'єкта РФ, здійснення федеральними суднами і федеральними органами виконавчої своїх повноважень біля суб'єкта Російської Федерации.

Законодавча владу у суб'єктів РФ.

Законодавчу владу у суб'єкт РФ здійснює законодавчий (представницький) орган структурі державної влади, найменування якого, число його депутатів, термін повноважень депутатів встановлюється конституцій (статутом) суб'єкта РФ самостійно. У цьому термін повноважень депутатів не може перевищувати п’яти лет. 2].

Порядок діяльності. Законодавчий орган структурі державної влади суб'єкта РФ самостійно вирішує питання організаційного, правового, інформаційного, матеріально-технічного і фінансового власної діяльності. Витрати забезпечення діяльності даного органу виконавчої влади затверджуються самим законодавчим органів державної влади передбачаються окремим рядком у бюджеті суб'єкта РФ.

Законодавчий орган правомочний у разі обрання до його складу щонайменше дві третини від встановленого числа депутатів. Правомочність його засідання визначається її регламентом або іншим суб'єктам актом, прийнятим даним органом і устанавливающим порядок своєї діяльності. Засідання є відкритими, за винятком випадків, встановленим федеральними законами, конституцією і законами суб'єкта РФ, і навіть регламентами або іншим суб'єктам актом, прийнятим даним органом і устанавливающим порядок його деятельности.

Повноваження законодавчого органу виконавчої влади суб'єкта РФ може бути припинені достроково разі: 1) прийняття зазначеним органом рішення про саморозпуск, у своїй таке рішення приймається гаразд, передбаченому конституцією (статутом) чи законом суб'єкта РФ; 2) розпуску зазначеного органу вищим посадовою особою суб'єкта РФ (керівником вищого виконавчого органу структурі державної влади суб'єкта) у разі ухвалення даним органом конституції (статуту) і проекту закону суб'єкта РФ, нормативного правового акта, суперечать федеральної Конституції та предметів спільного ведення Російської Федерації і його суб'єктів, коли такі протиріччя встановлено судом, а законодавчий (представницький) орган не усунув їх протягом шість місяців від часу набрання чинності судового вирішення; 3) набрання чинності рішення відповідного верховного суду республіки, суду, краю, області, міста федерального значення, автономної області, автономного округу про неправомочність даного складу депутатів законодавчого органу структурі державної влади суб'єкта РФ, зокрема зі складанням депутатами своїх повноважень. 4) розпуску зазначеного органу виходячи з федерального закону, прийнятого Державної Думою за поданням президента.

Що стосується дострокового припинення повноважень депутатів призначаються позачергові вибори. Зазначені вибори проводяться пізніше як за шість місяців із дня набрання чинності рішення про дострокове припинення повноважень законодавчого органу власти.

Правовий статус депутатів. Депутати обираються громадянами Російської Федерації, котрі живуть біля суб'єкта РФ і з в відповідність до Федеральним законом активним виборчого права. Депутатом може бути обраний громадянин Російської Федерації, у якого згідно з федеральним законом, конституцією і Законом України суб'єкта РФ пасивним виборчого права. Вибори проводяться з урахуванням загального, рівного і прямого виборчого права при таємне голосування. Умови здійснення депутатом депутатської діяльності (на професійної основі, чи професійно платній основі у певного періоду, чи ні відриву від основний діяльності) встановлюється конституцією чи законом суб'єкта РФ.

Протягом терміну своїх повноважень депутат може бути депутатом Державної Думи Федерального Збори РФ, суддею, займати інші державницькі посади РФ чи суб'єкта РФ, державницькі посади федеральної державної служби чи державної служби суб'єкта РФ. Якщо ж діяльність депутата складає професійної основі, вона може займатися інший оплачуваної діяльністю, окрім викладацької, наукової й інший творчої діяльності. Депутат немає права використовувати свого статусу для діяльності, не що з здійсненням депутатських полномочий. 3].

Депутат має недоторканність протягом усього терміну його повноважень не може бути притягнутий до кримінальної чи адміністративної відповідальності, накладають через суд знову, і навіть затриманий, заарештований, підданий обшуку чи допиту без згоди законодавчого органу структурі державної влади суб'єкта РФ, крім випадків затримання на місці злочини і дій депутата, що з злочинами проти особистості, і навіть інших дій, які пов’язані з здійсненням їм своїх повноважень. Недоторканність поширюється на займані їм житлове і службове приміщення, з його багаж, особисті та службові транспортні кошти, листування, які він використовував засоби зв’язку, і навіть на його ж документы.

Питання позбавлення депутата недоторканності вирішується законодавчим органом влади суб'єкта РФ за поданням прокурора суб'єкта Російської Федерації в четырнадцатидневный срок. 4].

Що стосується депутата слідчих дій і Порядок провадження у адміністративним правопорушень здійснюються ж під безпосереднім наглядом прокурора суб'єкта РФ.

Депутат вправі відмовитися від надання показань по цивільному чи кримінальної справи про обставини, стали йому відомими у зв’язку з здійсненням їм своїх полномочий.

Депутат звільняється з призову на військову службу і військові збори все його депутатських полномочий.

Повноваження. Федеральним законом встановлено основні повноваження законодавчого органу структурі державної влади суб'єкта РФ, відповідність до яким він приймає регіональні закони та постанови. Зокрема, він правомочний приймати конституцію (чи статут) суб'єкта РФ і поправки до неї; здійснювати законодавче регулювання з предметів ведення суб'єкта РФ і предметів спільного ведення Російської Федерації і його суб'єктів в межах своїх повноважень; і навіть осуществляеть інші повноваження, установлені Конституцією РФ, Федеральним законом від 6 жовтня 1999 року, іншими федеральними законами, конституцією і законами суб'єкта РФ. Законом суб'єкта РФ: а) стверджується бюджет суб'єкта Російської Федерації і звіт про його виконанні, представлені вищим посадовою особою суб'єкта РФ, а разі, якщо згадана посаду не встановлено, то керівником вищого виконавчого органу структурі державної влади суб'єкта РФ; б) встановлюються відповідно до конституцією суб'єкта РФ основи організації і діяльності законодавчого органу структурі державної влади суб'єкта РФ; в) встановлюється порядок проведення виборів до органів місцевого самоврядування біля суб'єкта РФ, не більше повноважень законодавчого органу структурі державної влади суб'єкта РФ визначається порядок діяльності органів місцевого самоврядування; р) затверджуються програми соціально-економічного розвитку суб'єкта РФ, представлені вищим посадовою особою суб'єкта РФ; буд) встановлюються податки та збори, встановлення яких віднесено федеральним законом до ведення суб'єкта РФ, і навіть порядок їх стягування; е) встановлюється порядок освіти і забезпечення діяльності позабюджетних і валютних фондів суб'єкта РФ, затверджуються звіти про витраті коштів; ж) встановлюється порядок управління і розпорядження власністю суб'єкта РФ, зокрема частками (паями, акціями) суб'єкта РФ в капіталах господарських товариств, товариств і інших організаційноправових форм; із) затверджуються висновок і розірвання договорів суб'єкта РФ;

и) встановлюється порядок призначення і проведення референдуму суб'єкта РФ к) встановлюється порядок проведення виборів у легіслатура структурі державної влади суб'єкта РФ, і навіть виборів вищої посадової особи суб'єкта РФ; л) встановлюється адміністративно-територіальний устрій суб'єкта РФ і порядок його; м) стверджується схема управління суб'єктом РФ, визначається структура його вищого виконавчого органу державної власти;

Постановою ж законодавчого органу структурі державної влади суб'єкта Російської Федерації: призначаються посаду і звільняються й від посади окремі посадові особи суб'єкта РФ, і навіть оформляється згоду з їхньої на посаду; призначається дата виборів у легіслатура структурі державної влади суб'єкта РФ, і навіть дата виборів його вищої посадової особи (керівника вищого виконавчого органу структурі державної влади); призначається референдум суб'єкта РФ; оформляється рішення про недовіру (довірі) вищому посадової особи чи керівникам органів виконавчої суб'єкта РФ, в призначенні яких посаду він брав участь; стверджується угоду про зміні кордонів суб'єктів РФ; призначаються посаду судді конституційного суду суб'єкта РФ; визначається порядок діяльності зазначеного органа. 5].

Відповідно до ст. 6 закону право законодавчої ініціативи законодавчому органі структурі державної влади суб'єкта РФ належить депутатам, вищому посадової особи суб'єкта РФ, представницьким органам місцевого самоврядування. Конституцією (статутом) суб'єкта РФ право законодавчої ініціативи може бути надане іншим органам, громадським об'єднанням, і навіть громадянам, котрі живуть біля даного субъекта.

Виконавча владу у суб'єктів РФ.

Відповідно до ст. 17 Федерального закону 1996 р. встановлюється система органів виконавчої влади у главі із вищою виконавчим органом структурі державної влади суб'єкта РФ, очолюваним його руководителем.

Конституцією (статутом) може визначатися посаду вищого посадової особи суб'єкта РФ. Дане обличчя очолює вищий виконавчий орган структурі державної влади субъекта.

Відповідно до Конституцією РФ не більше ведення Російської Федерації, та її повноважень з предметів спільного ведення федеральні органи виконавчої влади і органи виконавчої влади суб'єктів РФ утворюють єдину систему виконавчої власти. 6].

Вище посадова особа суб'єкта РФ обирається громадянами Російської Федерації, котрі живуть біля суб'єкта і з активним виборчого права, з урахуванням загального, рівного і прямого виборчого права при таємне голосування. Вище посадова особа обирається терміном не більше п’яти років не може обиратися на зазначену посаду більше двох термінів подряд. 7].

Найменування посади вищої посадової особи встановлюється конституцією суб'єкта РФ з урахуванням історичних, національних героїв і інших традицій даного субъекта.

Вище посадова особа суб'єкта РФ може бути одночасно депутатом законодавчого органу структурі державної влади даного суб'єкта, депутатом представницького органу місцевого самоврядування, неспроможна займатися інший оплачуваної діяльністю, окрім викладацької, наукової й інший творчої діяльності, якщо інше не передбачено законодательством.

Повноваження вищої посадової особи припиняються достроково разі: її смерті; відмови де його посади Президентом; відставки в власним бажанням; визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення мертвим; вступу до відношенні їх у чинність закону обвинувального суду; виїзду межі Російської Федерації на місце проживання; втрати громадянства РФ; відставки у зв’язку з вираженням йому недовіри законодавчим органом структурі державної влади суб'єкта РФ.

Рішення законодавчого органу структурі державної влади про недовіру вищому посадової особи суб'єкта РФ приймається двома третинами голосів від встановленого числа депутатів із ініціативи щонайменше однієї третини депутатов.

У двопалатному законодавчому органі таке рішення приймається двома третинами голосів від встановленого числа депутатів кожної з палат по ініціативи однієї третини від встановленого числа депутатів палати, наділеною конституцією (статутом) суб'єкта РФ правом ініціювання питання висловлення недовіри вищому посадової особи суб'єкта РФ.

Що стосується негайної відставки вищої посадової особи через висловлювання йому недовіри законодавчим органом влади, у відставку негайно йде очолюваний посадовою особою вищий виконавчий орган структурі державної влади суб'єкта РФ. Після відставки він продовжує діяти до сформування нового. Позачергові вибори вищого посадової особи проводяться пізніше як за шість місяців із дня дострокового припинення його полномочий.

В усіх випадках, коли вища посадова особа суб'єкта РФ неспроможна виконувати свої обов’язки, їх тимчасово виконує посадова особа, встановлений конституцією чи законом суб'єкта. Для такої особи може бути встановлено обмеження за проведення окремих повноважень вищого посадової особи суб'єкта РФ. 8].

Повноваження вищої посадової особи. Вище посадова особа суб'єкта РФ: а) представляє суб'єкт РФ у відносинах федеральними органами структурі державної влади, органами структурі державної влади суб'єктів РФ, органами місцевого самоврядування і за здійсненні зовнішньоекономічних зв’язків, у своїй вправі підписувати договори і угоди від імені суб'єкта; б) оприлюднить закони, засвідчуючи їх оприлюднення шляхом підписання законів чи видання спеціальних актів, або відхиляє закони, прийняті законодавчим органом структурі державної влади суб'єкта РФ; в) формує вищий виконавчий орган структурі державної влади суб'єкта; р) вправі вимагати скликання позачергового засідання законодавчого органу структурі державної влади суб'єкта Російської Федерації, і навіть скликати новообраний легіслатура структурі державної влади першу засідання раніше терміну, встановленого законодавством суб'єкта РФ; буд) вправі брати участь у роботі законодавчого органу державної влади суб'єкта РФ з правом дорадчого голоса;

З питань своєї компетенції вища посадова особа суб'єкта РФ в межах чинного законодавства і підзаконних актів видає укази (постанови) і распоряжения.

Вище посадова особа формує вищий виконавчий орган структурі державної влади відповідно до законодавством суб'єкта РФ. Вищий виконавчий орган державної власти.

Вищий виконавчий орган є постійно чинним органом виконавчої суб'єкта РФ. Його найменування, структура, порядок формування встановлюється конституцією (статутом) і законами суб'єкта. Фінансування вищої виконавчого органу влади та очолюваних їм органів виконавчої влади здійснюється за світло коштів бюджету суб'єкта РФ.

Вищий виконавчий орган структурі державної влади суб'єкта Російської Федерації: а) розробляє та здійснює заходи комплексного соціальноекономічного розвитку суб'єкта Російської Федерації, бере участь у проведенні єдиної державної політики у сфері фінансів, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення та медичної екології. б) здійснює у своїх повноважень заходи для реалізації, забезпечення і захист права і свободи людини і громадянина, охороні власності і суспільного ладу, боротьби зі злочинністю; в) розробляє до подання вищим посадовцем у легіслатура структурі державної влади проект бюджету суб'єкта РФ, а також проекти програм соціально-економічного развития;

г) забезпечує виконання суб'єкта РФ і готує звіт про виконанні зазначеного бюджету та взагалі звіти про виконання програм соціальноекономічного розвитку до подання їх вищим посадовцем у легіслатура структурі державної влади суб'єкта РФ;

д) формує інші органи виконавчої суб'єкта РФ;

е) управляє і розпоряджається власністю відповідно до законами суб'єкта Російської Федерації, а таккже федеральної власністю, переданої у керування суб'єкту РФ відповідно до федеральними законами й іншими нормативними правовими актами РФ; ж) вправі запропонувати органу місцевого самоврядування, його виборному чи іншому посадової особи навести відповідність до законодавства РФ видані ними правові акти у разі, якщо вказані акти суперечать Конституції РФ, федерального законодавства чи конституції, законодавству суб'єкта РФ, і навіть вправі звернутися з цих питань в суд;

з) укладає відповідно до федеральним законом договори з федеральними органами виконавчої про розмежування предметів ведення і повноважень, і навіть домовленості про взаємної передачі здійснення частини своїх повноважень; і) здійснює інші повноваження, встановлені федеральними законами, конституцією (статутом) і законами суб'єкта Російської Федерації, і навіть угодами з федеральними органами виконавчої, передбаченими статтею 78 Конституції Російської Федерации. 9].

Взаємодія гілок нашої влади суб'єктів РФ.

З метою управління процесами економічного і соціального розвитку суб'єкта РФ й у інтересах її населення, в відповідність до конституційним принципом поділу структурі державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, законодавчий (представницький) орган структурі державної влади суб'єкта РФ і вищий виконавчий орган структурі державної влади суб'єкта здійснюють свої повноваження самостійно, але умовах взаимодействия.

Правові акти вищої посадової обличчя і органів виконавчої влади направляють у легіслатура структурі державної влади суб'єкта РФ, який має право звернутися з пропозицією внесення змін і доповнень у ці акти, або про їхнє скасування. Він також вправі їх оскаржити через суд знову чи звернутися у Конституційний суд РФ із запитом про відповідність Конституції даних нормативних правових актів. Вище посадова особа, своєю чергою, має аналогічними правами щодо постанов законодавчого органу структурі державної влади суб'єкта РФ.

Законодавчий орган структурі державної влади спрямовує вищому посадової особи суб'єкта Російської Федерації плани законопроектної праці та проекти законів суб'єкта РФ. На його засіданнях вправі може бути з правом дорадчого голоси керівники органів виконавчої суб'єкта або особи, ними уповноважені. На засіданнях ж органів виконавчої вправі може бути депутати або за дорученням законодавчого органу державної влади чи його голови, працівники апарату даного органа.

Законодавчий орган структурі державної влади вправі висловити свою недовіру керівникам органів виконавчої суб'єкта РФ, в призначенні яких посаду він брав участь, якщо інше не передбачено конституцією суб'єкта РФ.

Прийняття рішення про недовіру зазначеним керівникам тягне негайне звільнення їхню відмінність від посади або інші наслідки, встановлені конституцією і Законом України суб'єкта РФ. 10].

У разі розбіжностей суперечки між законодавчим і виконавчим органом структурі державної влади суб'єкта Російської Федерації з питань здійснення їхніх повноважень дозволяються відповідно до погоджувальними процедурами, передбаченими Конституцією Російської Федерації, конституцією (статутом) і Законом України суб'єкта Російської Федерації, або у судовому порядке.

Інститут федерального втручання у РФ.

У федеративних державах зазвичай передбачаються конституційні підстави для втручання федеральної влади у права суб'єктів федерації. Такими підставами зізнаються повстання, масові заворушення и.т.п. Наприклад, таки в Індії задля наведення в штатах конституційного порядку вводилося пряме президентське правление. 11].

У РФ інструментами, які сприяють виправленню порушень конституційних норм суб'єктами Федерації, є: погоджувальні процедури до розв’язання розбіжностей між федеральними органами державної влади органами структурі державної влади суб'єктів Федерації; право президента припиняти дію актів виконавчої влади, суперечать Конституції РФ; право запровадження надзвичайного чи військового становища на або це частини території РФ, і навіть право розпуску законодавчих і виконавчих органів влади суб'єктів РФ в випадках ухвалення ними правових актів, які відповідають Конституції РФ і федерального законодавства. Останнє право було надано президенту внаслідок прийняття у 2000 року змін доповнення в федеральний закон від 6 жовтня 1999 года.

Що стосується, якщо відповідним судом встановлено, що законодавчим (представницьким) органом структурі державної влади суб'єкта РФ прийнято конституція (статут), його або інший нормативно-правової акт, суперечать Конституції РФ чи федерального законодавства, і в протягом шість місяців від часу набрання чинності рішення чи протягом іншого передбаченого рішенням Господарського суду терміну прийняв у своїх повноважень заходів для виконання рішення суду, Президент РФ виносить йому предупреждение.

Якщо недоїмку протягом трьох місяців і з винесення Президентом РФ попередження зазначений орган прийняв у своїх повноважень заходів для виконання рішення суду, Президент РФ вносить у Державну Думу проект федерального закону про розпуск даного органу структурі державної влади суб'єкта РФ. Державна Дума протягом двох місяців зобов’язана його рассмотреть.

Повноваження законодавчого органу структурі державної влади суб'єкта РФ припиняються від часу набрання чинності федерального закона. 12].

Президент РФ имееет право виносити попередження вищому посадовій особі суб'єкта РФ у вигляді указу у разі. Якщо відповідний суд встановлює, що вищий посадова особа видало нормативно-правової акт, що суперечить Конституції РФ і федерального законодавства, і протягом двох місяців із дня набрання чинності рішення суду не ухвалило межах своїх повноважень заходів для його виправленню. Або коли вона протягом двох місяців із дня видання Указу про призупинення дії якогоабо його правового акта ухилялося з його скасування, внесення змін до акт змін і доповнень чи то з звернення до суду до розв’язання спору. Якщо недоїмку протягом місяці від дня винесення попередження вказане обличчя не прийняло заходів для усунення причин, що послужили підставою його винесення, Президент у вигляді указу приймають рішення про відмові вищої посадової особи суб'єкта РФ з посади, що вабить у себе і відставку очолюваного зазначеним обличчям вищого виконавчого органу структурі державної влади суб'єкта РФ.

Президент РФ також вправі гаразд, встановленому кримінальнопроцесуальним законодавством, за поданням Генерального прокурора РФ тимчасово усунути вища посадова особа суб'єкта РФ від виконання його обов’язків у разі пред’явлення їй звинувачення у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого преступления.

Існує можливість оскарження до суду указу Президента РФ про відмові вищої посадової особи суб'єкта РФ з посади в десятиденний строк після його офіційного опублікування. Верховний Суд розглядає скаргу, і приймають рішення пізніше днів від її подачи. 13].

Система органів структурі державної влади в штатах Индии.

Як і Російської Федерації Конституція Індії чітко розмежовує федеральні органи державної влади органи структурі державної влади суб'єктів федерації - штатів. Діяльність органів структурі державної влади штатів будується з урахуванням принципу поділу влади. Штати самі визначають порядок формування та діяльності своїх органів структурі державної влади з урахуванням принципів, закріплених у Конституції. Отже, Конституція Індії - основний нормативно-правової акт, який регламентує діяльність органів структурі державної влади штатов. 14].

Виконавча владу у штатах.

На відміну від суб'єктів РФ, де вища посадова особа зазвичай є і главою вищого виконавчого органу виконавчої влади, Конституція Індії чітко розмежовує ці дві посади. У Росії її губернатори суб'єктів федерації обираються населенням трохи більше, ніж 2 терміни поспіль, а Індії вони призначаються президентом п’ять років на необмежена кількість термінів поспіль. Можливо призначення однієї особи губернатором кількох штатів. Губернатором то, можливо громадянин, який сягнув 35 років, як у Росії, не вправі займати якусь іншу оплачувану посаду, бути депутатом парламенту Індії легіслатури штата.

Губернатор має низку важливих повноважень, які можна підрозділені сталася на кілька категорій: 1) Повноваження у сфері законодавства: як й у РФ губернатор скликає сесії легіслатури штату, закриває їх, має право відкладального вето, яке долається простим більшістю голосів (до двома третинами). Проте він також має низку важливих повноважень, нетипових для РФ. Він призначає 1/6 членів верхньої палати легіслатури штату, вирішує питання дискваліфікації членів палат легіслатури. Він може у будь-якої миті розпустити нижньої палати легіслатури. Губернатор резервує в руки президента ті законопроекти, вступу що у силу потрібно, відповідно до Конституції, схвалення президента. У перервах між сесіями легислатур може видавати укази, мають силу закону, які припиняють свою дію після закінчення 6 тижнів з скликання легіслатури. 2) Повноваження у сфері виконавчої: губернатор є главою виконавчої штату, вся виконавча діяльність уряду штату здійснюється від імені. Він видає правила ведення справ урядом штату і має право інформацію про виконавчої діяльності уряду. Як і РФ губернатор проти неї робити окремі призначення: він призначає головного міністра і на його раді інших міністрів кабінету, генерального адвоката, голови і членів комісії у справах державної служби. 3) Повноваження сфера фінансів: як й у РФ губернатор представляє в руки легіслатури проект бюджету та взагалі все фінансові законопроекты. 15] Фонд надзвичайних витрат штату перебуває у її розпорядженні. 4) Повноваження у сфері правосуддя та її відправлення нетипові для губернаторів суб'єктів РФ. Вона має право помилування засуджених, право припиняти приведення вироку у виконанні, скорочувати термін і пом’якшувати міру покарання. Він призначає суддів окружних судов.

Губернатор і уряд штату. Як конституційного глави штату губернатор зобов’язаний діяти за раді Ради міністрів штату. Таким чином, багато повноваження, яким він юридично наділений, насправді здійснюють його міністри, за чиїми радам він має действовать. 16] Лише у випадках вона має право діяти за своєму розсуду: якщо його призначають управляючим сусідньої територією, вона здійснює свої адміністративні повноваження незалежно від Ради міністрів; якщо з’являється конфлікт між федеральним уряд і урядом штату при наявності із боку федерального уряду вказівок діяти належним чином. Це правда звана дискреционная влада губернатора.

На відміну від РФ, для формування уряду штату, губернатор призначає главу уряду за своєму розсуду, лише лідера партії переважно легіслатурі штата. 17] Потім, з його раді, губернатор призначає інших членів Кабміну. Уряд (Рада міністрів) несе колективну перед легіслатурою. Жоден з міністрів неспроможна залишатися у посаді більше 6 місяців, який був членом легіслатури штата.

Повноваження урядів штатів багато в чому аналогічні повноважень вищих виконавчих органів суб'єктів РФ: вони здійснюють заходи для реалізації правами людини, боротьби зі злочинністю, охороні суспільного ладу; розробляють й виконують бюджет й молодіжні проекти соціально-економічного розвитку; формують інші органи структурі державної влади штату. Уряди штатів мають ряд важливих повноважень, нетипових для суб'єктів РФ. Уперших, Рада міністрів дає поради губернатору, виходячи з що їх зобов’язаний здійснювати своєї діяльності (зокрема і призначеннях посадових осіб штатів). По-друге, Рада міністрів, не який одержав вотуму довіри від легіслатури штату, може звернутися губернатора з вимогою її роспуска.

Важливо становище головного міністра, який фактично є главою виконавчої штату і дуже впливає законодавчу. Він головує на засіданнях кабінету, вирішує, які питання буде поставлені в руки кабінету, координує його, надає визначальний влив на призначення, які формально покладено на губернатора (у разі призначення генерального адвоката, міністрів уряду тощо.). Він координує законотворчість легіслатури, спираючись на підтримку партійного большинства.

Генеральний адвокат штату. Стаття 165 Конституції містить становища щодо генерального адвоката кожного штату, посади, нетиповою для суб'єктів РФ. Він призначається губернатором за рекомендацією Ради міністрів. Генеральним адвокатом може бути призначена тільки обличчя, що має кваліфікацією судді Вищої суду. Його обов’язки: давати уряду поради за всі правовим питанням, виступати від імені уряду у Вищому суді за всі справам, у яких штат є стороною, представляти штат в Вищому Суді прирассмотрении апеляції у справі особливої важности.

Посада генерального адвоката носить політичного характеру, і зміни у уряді штату ведуть до нового призначення цей пост.

Законодавча владу у штатах.

Законодавча владу у штатах здійснюється легислатурами, які з однієї, або двох палат: Законодавчого збори і Законодавчого ради. Рішення з приводу створення чи скасування верхньої палати приймається двома третинами голосів нижней. 18].

Нижню палату — Законодавче збори, як й у РФ, обирається громадянами з урахуванням саме таких виборів мажоритарною системою відносної більшості п’ять років. Вона трохи більше, ніж 500 і проінвестували щонайменше, ніж 60 членів, пропорційно населенню штату. У Законодавчому зборах резервуються місця для каст і племен пропорційно населенню. Якщо з одномандатному округу висунуть лише 1 кандидат, він оголошується обраним без голосування — звані безперечні вибори. У суб'єктів РФ такого не предусматривается.

Депутатами Законодавчого зборів може бути громадяни, досягли 25 років, які мають кваліфікацією, продиктованої законом парламенту. Як і РФ, вони можуть одночасно бути членами обох палат легіслатури, членами легислатур кількох штатів, членами федерального парламенту. Депутати легислатур штатів, на відміну їх російських колег, що немає недоторканністю. При висування своєї кандидатури, зобов’язані внести виборчий залог.

У Конституції Індії вказані посади Спікера і заступника, обраних Зборами у складі його членів. Спікер, після обрання зобов’язаний вийти зі складу своєї партии. 19] Вона має широкі повноваження: тлумачить регламенти палат, формулює поправки припостановке їх у голосування, має право накладати дисциплінарних стягнень на депутатів і др.

Щоб сформувати верхньої палати легіслатури — Законодавчого ради — застосовується особливий порядок, нетиповий для суб'єктів РФ. 20] Кількість членів Ради на повинен перевищувати 1/3 членів Законодавчого зборів, але, у будь-якому разі, може бути менше сорока. Він формується шляхом застосування відразу кількох способів: саме таких виборів, непрямих та призначення. Виборні члени Ради становлять 5/6 його членів, призначені - 1/6. Непрямими виборами обираються 2/3 його членів: 1/3 — виборчими колегіями, які з членів органів місцевого самоврядування штаті, а 1/3 — інший палатою легіслатури штату (законодавчим зборами), але у складі осіб, які є її членами.

У прямі вибори в Законодавчий рада беруть участь громадяни, складові особливі виборчі курії: 1/12 частину його членів обирається особами, окончившими університет і вже після цього проработавшими щонайменше 3 років у цьому штаті; 1/12 — особами, які від 3 років займалися викладацькою роботою у навчальних закладах не нижчу за середню школы.

Інших членів Законодавчого ради призначає губернатор штату з осіб, мають спеціальні знання з науки, літератури, мистецтва, суспільної діяльності. Кожні 2 року відбувається відновлення Законодавчого ради на 1/3.

Членами Ради можуть бути обрані особи, не молодший 30 років, які мають кваліфікацією, передбаченої Законом парламенту. Як і РФ хто б то, можливо членом відразу обох палат легіслатури штату, двох або кількох легислатур, федерального парламенту Індії. Невідвідування засідань палати в протягом 60 днів веде до оголошенню депутатського місця вакантным.

Законодавчі ради дуже слабкими законодавчими органами. Законодавчий рада зобов’язаний розглянути законопроект, ухвалений нижньої палатою легіслатури протягом 4 місяців (фінансовий — 14 днів). Відкинений нею законопроект вдруге розглядається нижньої палатою і, будучи знову прийнятим, стає законом. 21] Губернатор зобов’язаний його підписати і опублікувати, якщо він застосовує право вето. Інших повноважень у Законодавчих рад нет.

Отже, панування у сфері законодавства і фінансів займають нижні палати легислатур — Законодавчі зборів. У цілому, вони мають багатьма повноваженнями, характерними й у вищих представницьких органів влади суб'єктів РФ. Вони стверджують бюджет і програми соціально-економічного розвитку штатів, встановлюють місцеві податки та збори, порядок розпорядження власністю штатів, схему управління штатом, структуру вищого виконавчого органу штату, виносять вотум довіри чи недовіри уряду штату. У той самий час роль законодавчих зборів штатів у цілому структурі структурі державної влади вулицю значно більше, ніж роль вищих представницьких органів суб'єктів РФ. Фактично виконавча владу у штатах формується легислатурами (партією більшості) й має їх повну ответственность. 22] Більшість в легіслатурі може дуже проводити своїх однопартійців інформації з уряду штата.

Державна владу у Союзних територіях. Крім штатів у складі федерації входять 6 союзних територій (столиця країни й кілька островів в Індійському океані). Поруч союзних територій одноосібно управляють призначені федеральним урядом адміністратори, за іншими у вирішенні парламенту Індії при призначених лейтенант-губернаторах створюються виборні зборів, яких можуть прибирати закони для територій і утворювати уряду. Проте легіслатура й місцеве уряд можуть надавати лише необов’язкові поради управляючому, закони території потребують його схваленні. Керуючий повністю підпорядкований президента й уряду, він може видавати правила, обов’язкові для території. Вищу Законодавчу владу біля здійснює федеральний парламент. 23].

Інститут федерального втручання у Индии.

У зв’язку з тим, що Індія — багатонаціональну держава, у якому дуже сильні сепаратистські тенденції реакційних сил, які підігрівалися релігійним фанатизмом, особливе розвиток отримав інститут федерального втручання. Часті заворушення окремими штатах і нездатність місцевих влади контролювати ситуацію призводили до частому використанню втручання на практике.

Федеральне втручання має місце у такому разі: під час введення режиму надзвичайного стану (як й у РФ) і прямого президентського правления.

При запровадження надзвичайного стану біля будь-якого штату, що відбувається президентом за вказівкою федерального уряду, парламент Індії отримує право законодавствувати для штату, де оголошено надзвичайний стан, по будь-яким питанням, а виконавча влада повністю бере під сферу впливу адміністративні установи штата.

Пряме президентське правління вводить президент (за вказівкою уряду) з доповіді губернатора штату чи з власної ініціативи (знов-таки практично за вказівкою уряду), тоді як штаті виникла ситуація, коли він управління ним неспроможна здійснюватися у відповідність з конституцією, встановленими нею засобами. За підсумками ст. 356 Конституції президент шляхом видання особливої прокламації може взяти він функції уряду штату, а повноваження законодавчого органу штату передати парламенту Індії. Законодавче збори штату розпускається, уряд штату зміщується, а влада переходить до раніше призначеному чи спеціально призначеному губернатору або іншому повноважного представника президента, який відновлює у штаті порядок, та був організує вибори у легіслатура штату, яка формує на партійної основі нове уряд штата.

Заключение

.

Індія й Росія — багатонаціональні федеративні держави, тому їм як ніколи актуальними представляє питання ефективної діяльності органів структурі державної влади суб'єктів федерації. Кожна країна має свою особливу систему даних органів. Дві системи мають схожі й різні моменты.

Основний критерій відмінності - питання хто формує уряд суб'єкта федерації. У це робить вища посадова особа суб'єкта, яка обирається населенням. У Індії ж роль губернатора, призначуваного президентом, для формування уряду носить суто формальний характер, оскільки він призначити головою уряду лідера партії переважно легіслатурі штату, що й формує уряд за партійним принципом. Отже, таки в Індії уряд штату може ефективніше здійснювати своєї діяльності, спираючись на партійне більшість у легіслатурі штату, що може будь-якої миті забезпечити прийняття потрібних йому законів. У суб'єктів РФ досить часті конфлікти між законодавчої і виконавчої гілками центральної влади, котрі представляють різні політичні партії, що ні найкращим чином позначається з їхньої діяльності. У зв’язку з цим, гадаю, Росії би, логічно запозичати в Індії принцип формування урядів суб'єктів федерации.

У Індії також застосовується особливий порядок формування верхніх палат легислатур штату, яким невелику частину депутатів призначається губернатором з людей, які мають спеціальними знаннями у різних сферах життя. Безумовно, такий порядок був корисний для суб'єктів РФ, оскільки знання цих депутатів знайшли б практичне використання у розробці ефективно діючих законов.

Також суб'єктам РФ було б запозичити у штатів Індії деякі заходи дисциплінарного характеру у відношенні депутатів представницьких органів влади. Наприклад, виплату їм платні лише кожне засідання, де вони брали участь, і мандата за невідвідування засідань протягом 60 дней.

Суб'єктам обох федерацій, вважаю, було б остаточно відмовитися і зажадав від двопалатних вищих представницьких органів влади, так як вони, зазвичай, є дуже слабкими органами влади й не грають такій важливій ролі, як у федеральному рівні. До того їх вибори зміст лягають додатковим тягарем на регіональний бюджет.

Російської Федерації також потрібен здійснювати жорсткий за належної діяльністю органів структурі державної влади її суб'єктів, для чого розвивати й удосконалювати інститут федерального втручання. У цьому в Індії, яка настільки ж, як і Росія, є багатонаціональною державою і дуже сильні сепаратистські тенденції, можна запозичити багато цінного, зокрема, інститут прямого президентського правления.

Отже, завершуючи огляд цієї теми, можна сказати, що Росія як по-справжньому федеративну державу розвивається лише протягом десятиріччя, тому представлена система органів структурі державної влади потребує ще опрацюванні, розвитку й удосконаленні з урахуванням досвіду розвинених країн, зокрема, можливо, і Индии.

Список використаної літератури. 1. Конституційне законодавство Суб'єктів РФ. Авакьян С. А; Богданова.

Н.А; М, 1999 р. 2. Суб'єкт РФ. Правове положення і відповідних повноважень. Полянов С. К; М, 2001 р. 3. Конституція Російської Федерації. 4. Федеральний в законі про загальні принципи організації законодательных.

(представницьких) і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів Російської Федерації від 6 жовтня 1999 р. 5. Федеральний закон зміни й доповнення до федерального закон.

" Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів Российской.

Федерації від 6 жовтня 1999 р" від 19 липня цього р. 6. Індія — союз штатів. Семенова Н.І, Чичеров А.І; М, 1981 р. 7. Державний лад Індії. Шарма Ш. П; М, 1992 р. 8. Основи конституційного права Індії. Басові, Дурга Дас; М, 1985 р. 9. Основи державного права Індії. Кашкін С.Ю. М, 1986 р. 10. У конституційному праві розвинених країн. Чиркин В.Є. М, 1997 р. 11. Конституція Індії. 12. Конституція СРСР 1977 р. 13. Державне право Російської Федерації./ під ред. Кутафина О. Е; М,.

1993 р. 14. У конституційному праві Російської Федерації. Баглай М. В., Габричидзе.

Б.М; М, 1998 г.

———————————- [1] Державне право РФ. / Під ред. Кутафина О. Е. М., 1993. Т. 1. З. 26. [2] Федеральний в законі про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів РФ. У розділі ст 4, п 1−4. [3] Суб'єкт РФ: правове ситуацію і повноваження. / Полянов С. К. М. 2001 р. [4] Федеральний в законі про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів РФ. У розділі ст 13, 14 [5] Федеральний в законі про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів РФ, ст 5, п 1−3. [6] Федеральний в законі про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів РФ, ст 17, п 3. [7] Саме там, ст 18, п 5. [8] Федеральний в законі про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів РФ, ст 19 [9] Федеральний в законі про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів РФ, ст 21. [10] Федеральний в законі про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів РФ, ст 24, п 2. [11] У конституційному праві РФ. / Баглай М. В., Габричидзе Б. М. М. 1998 р. стор 277. [12] Федеральний в законі про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів РФ, ст 9, п 4. [13] Федеральний в законі про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів структурі державної влади суб'єктів РФ, ст 29. [14] Кашкін С. Ю. Державне право Індії. М. 1986 р. стор. 35 [15] Конституція Індії, ст 207. [16] Шарма Ш. П. Державний лад Індії. М. 1992 р. стор 252 [17] Шарма Ш. П. Державний лад Індії. М. 1992 р. стор 256 [18] Конституція Індії. ст. 169 [19] Чиркин В.Є. У конституційному праві розвинених країн. М. 1997 р. стор. 506 [20] Конституція Індії. ст. 171 [21] Конституція Індії. ст 197, 198 [22] Басові, Дурга Дас. Основи конституційного права Індії. М. 1985 р. стор 458 [23] Чиркин В.Є. У конституційному праві розвинених країн. М. 1997 р. стор 516.