Успіхи обчислювальних наук

Успехи обчислювальних наук

Наталия Дубова В 1970 року відкрили факультет ВМиК МГУ.

1970 рік. У Новосибірську проходить Друга всесоюзна конференція з програмування. Це місто, де сформувалася що ведуть до країні школа системного і теоретичного програмування під керівництвом Андрія Петровича Єршова, вченого вже зі світовим ім'ям. Перша конференція відбулася двома роками раніше у ще одному центрі вітчизняної програмістської думки — Києві, де працюють Вікторе Михайловичу Глушков та її школа. Дві всесоюзні конференції викликають кінець нинішнього десятиріччя і жодної — попри всі наступні. Розвиток дослідницько-експериментальної і вдосконалення обчислювальної техніки на напівпровідниках, розмаїтість технічних рішень, поява високопродуктивних машин змушують шукати нові шляхи для управлінню машиною з допомогою самої машини, підтримувати высокоуровневых мов, до програмного забезпечення комплексів ЕОМ. Атмосфера творення і співтворчості, захопленості й ентузіазму — так згадують роки нині навчені досвідом та званнями творці перших трансляторів і операційних систем. Час уніфікованих сімейств обчислювальних машин з математичним забезпеченням за образом і подоби американських розробок ще настало.

В центрі уваги новосибірської конференції були, природно, досягнення у області операційними системами. Ми вже у тому, що сверхпроизводительной БЭСМ-6 стимулювало розробку відразу кількох операційними системами. Один із них була створена Об'єднаному інституті ядерних досліджень, у Дубні і мала назва рідного міста — «Дубно». У 1970 року у лабораторії обчислювальної техніки і автоматизації ОІЯД під керівництвом Миколи Миколайовича Балакуна було завершено розробка мониторной системи «Дубно», яка крім основних функцій ОС забезпечувала управління завданнями і роботи з багаторівневими програмними бібліотеками.

На конференції у Новосибірську Андрій Єршов робив підсумковий доповідь у проекті ЛЕЛЕКА (автоматичні інформаційні станції). Це був один з перших масштабних робіт зі створення архітектури обчислювальних комплексів і дослідженню проблем їх програмного забезпечення. Вперше у країні було розгорнуто система поділу часу, сочетавшая у собі пакетну обробку завдань і кошти ведення діалог із машиною.

Очень ті, чиї прізвища асоціюються досягнення у сфері програмування цих років, пов’язані із Московською університетом, мехматом, кафедрою обчислювальної математики. Ця кафедра — майже ровесниця радянської цифровий обчислювальної техніки — початку 50-х з ініціативи свого завідувача Сергія Олександровича Соболєва починає готувати фахівців із програмування. Серед перших випускників кафедри — ті, хто становитиме ядро провідних московських програмістських колективів в ИТМиВТ й Інституті прикладної математики.

Второе десятиліття кафедра розвивалася дуже динамічно, що цілком зрозуміла — серед студентів ріс інтерес до спеціальності, безпосередньо що з обчислювальної технікою, з другого боку, посилювалась потреба у таких фахівцях. Наприкінці 60-х кафедра обчислювальної математики випускала щорічно 100 чоловік і стала найбільшої на мехматі. До цьому в неї була потужна науково-виробнича і навчальна база — Обчислювальний центр. Сформований в 1955 року, коли за постановою уряду подібні організації стали виникати всій країні, ПЦ мав у своєму багажі численні обчислювальні роботи з різних кафедр МДУ, власні наукові дослідження, що у програму з освоєння космосу. Але найбільше тісні зв’язки у ПЦ встановилися, природно, з кафедрою обчислювальної математики.

Время вимагало, щоб підготовка фахівців із прикладної математики й програмування вийшла якісно нового рівня. Цьому напрямку стало тісно у межах кафедри механіко-математичного факультету. З 1960 року кафедрою завідував Андрію Миколайовичу Тихонов. Розуміючи необхідність змін, він виступив спочатку з ініціативою освіти нового відділення на мехматі — відділення обчислювальної математики (традиційно факультет ділиться їх на відділення — математики механіки). Керівництво факультету цю пропозицію не підтримало. Тоді було висунуто ще більше смілива ініціатива — створити новий факультет. Активним її прибічником став президент АН СРСР Мстислав Всеволодович Келдиш.

11 березня 1970 року було видано наказ, який наказував вже із 16-го березня відкрити в Московському університеті факультет обчислювальної математики кібернетики. Першим деканом факультету став Тихонов. З початку на ВМиК сформувався дуже сильний серед професорсько-викладацького складу — сюди практично у його складі перейшла кафедра обчислювальної математики, дійшли фахівці Обчислювального центру, фізичного факультету. З іншого боку, Тихонову вдалося залучити до роботи на факультеті блискучий склад сумісників, серед яких були видатні математики програмісти Самарський, Прохоров, Понтрягин, Яблонський, Лупанов, Лавров, Шура-Бура, Корольов.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.