Підприємницьке право

1. Джерела правового регулювання підприємницької діяльності.

Джерелами правовим регулюванням підприємницької діяльність у Україні є Конституцію України, і навіть закони України, Укази президента України, Декрети і Постанови КМУ України, Постанови НБУ та інші нормативні акты.

Основні засади правовим регулюванням підприємницької діяльності утримуватися у Конституції України ст. 42 і Законі України засвідчують підприємницької деятельности.

Організаційно-правові форми суб'єктів підприємницької діяльності регулюється в Законах України «підприємства», «про господарські товариства», «про сільськогосподарської кооперации».

Правовий статусу і регулювання операцій банківського права регулюється Закон України «про банки та надійної банківської діяльності» і постановами Національного Банку Украины.

Правовий статусу і регулювання операцій страхового права регулюється Закон України «страхування» і постановами КМУ «Положення про порядок здійснення діяльності страховими посередниками», «тимчасове положення про суспільство взаємного страхування» та інших.

Правове регулювання інвестиційної діяльності складає підставі Закону України «про інвестиційної діяльності», «щодо білоруського режиму іноземного інвестування», указу Президента «про про інвестиційні фонди і інвестиційних компаніях», Декрету КМУ «про довірчих обществах».

2. Функції держави в умовах вільного вибору предмета підприємницької діяльності.

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між.

підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької.

діяльності.

Органи державного управління будують свої відносини із підприємцями, використовуючи:

податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків й процентів по державних кредитах; податкових пільг; цін й правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;

державне майно й систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми й нормативи; науково-технічні, економічні та соціальні республіканські і регіональні програми; домов на виконання робіт й поставок для державних потреб.

Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів контролю над діяльністю підприємців.

Державні органи й службові особини можуть давати підприємцям.

вказівки лише відповідно до своєї компетенції, установленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції чи вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду чи арбітражу із заявою про визнання такого акта недійсним.

Не допускається прийняття державними органами актів, котрі визначають привілейоване становище суб «єктів підприємницької діяльності однієї із форм власності щодо суб «єктів підприємницької діяльності інших форм власності.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів чи їхнього службових осіб, що призвели до.

порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами чи їхнього службовими особами передбачених законодавством обов «язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом чи державним арбітражем.

Держава гарантує усім підприємцям, незалежно від обраних ними.

організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права й створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних,.

фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

У разі поставок підприємцем товарів, виконання робіт, надання послуг для задоволення державних потреб держава сприяє забезпеченню його матеріально-технічними та іншими ресурсами.

У передбачених законом випадках підприємець чи громадянин, який працює у підприємця за наймом, може бути залучений до виконання в робочий годину державних обов «язків. Орган, що приймає таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки.

Спори про відшкодування збитків вирішуються судом чи арбітражем відповідно до їхні компетенції.

З метою створення сприятливих організаційних та економічних.

умів для розвитку підприємництва держава на умовах й в порядку, передбачених чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані і недобудовані про «єкти та споруди, невикористовуване устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

сприяє організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування підприємців, підготовці й перепідготовці кадрів;

здійснює первісне облаштування неосвоєних територій про «єктами.

виробничої й соціальної інфраструктури із продажем чи передачею їхнього у кредит підприємцям;

стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій,.

податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг;

надає підприємцям цільові кредити;

подає підприємцям інші види допомоги.

3. Адміністративний захист прав власності.

суб`єктів підприємництва.

На підставі У розділі ст 13. Закону України про підприємницьтво Держава гарантує недоторканність майна й забезпечує захист права власності підприємця. Вилучення Державою у підприємця його основних й оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами України.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами,.

юридичними особами й державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.

Література.

1. РОЗ’ЯСНЕННЯ ВИЩОГО АРБІТРАЖНОГО СУДУ УКРАЇНИ № ІР-01−11/2 від 25.10.91 Про деякі запитання практики арбітражних судів по застосуванню Закону України «Про підприємництво «.

2. Відомості Верховної Заради (ВВР) 1991, N 14, ст.168ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО ПІДПРИЄМНИЦТВО.

3. Задіхайло Д. У. Підприємницький право України. Харків 1998 г.