Дидактика

Дидактика як теорія навчання .

История педагогіки свідчить у тому, що довго поруч із терміном «педагогіка» у тому значенні використовувався термін «дидактика». Впервые термін «дидактика» і запровадив в наукове використання німецький педагог У. Ратке (1571−1635), назвавши його свій курс «Короткий звіт з дидактики «.

Предметом дидактики є спільна теорія навчання всім предметів. Чеський педагог Я. А. Коменский визначив дидактику як «загальне мистецтво вчити всіх всему». В початку ХІХ століття німецький педагог И. Ф. Гербарт додав дидактиці статус теорії воспитывающего обучения.

Нині ДИДАКТИКА сприймається як частина педагогіки, досліджує проблеми навчання дітей і освіти, їх закономірності, принципи, мети, зміст, кошти, організацію, що досягаються результаты.

Функції дидактики :

1- Теоретическая.

2 — практична .

Основні категорії дидактики :

Викладання, навчання, освіту, знання, вміння, навички, і навіть мета, зміст, організація, види, форми, методи, средства.

результати (продукти) обучения.

(звідси отримуємо стисле визначення: дидактиканаука про навчання й освіті, їхні цілі, змісті, методах, засобах, організації, достигаемых результатів.).

Викладання — упорядкована діяльність педагога щодо реалізації мети навчання (освітніх завдань), забезпечення інформування, виховання, усвідомлення і практичного застосування знань .

Вчення — процес (точніше сопроцесс), під час якого з урахуванням пізнання, вправи і набутого досвіду в учня з’являються нові форми поведінки й діяльності, змінюються раніше приобретённые.

Навчання — упорядкований взаємодія вчителя з учнями, спрямоване для досягнення поставленої мети. Це двосторонній процес їхньої спільної діяльності. Навчання — це спеціально організована пізнавальна діяльність учнів, у процесі якого формуються наукові знання, необхідні способи діяльності, емоційноціннісне і творча ставлення до навколишньої дійсності. У навчанні здійснюється розвиток дитини. Основними структурними елементами навчання як системи є: 1) мети, 2) зміст, 3) методи, 4) организационные форми, 5) результаты.

Освіта — система придбаних у процесі навчання знань, умінь, навичок, способів мышления.

Знання — сукупність ідей, що втілюватимуть теоретичне оволодіння предметом. Віддзеркалення у свідомості учня оточуючої його неминучого у вигляді понять, схем, конкретних образов.

Вміння — оволодіння способами (приёмами, діями) застосування засвоєних знань на практике.

Навички — вміння, доведённые до автоматизму, високого рівня совершенства.

Мета (навчальна, освітня) — то, до чого прагне навчання, майбутнє, яким спрямовані його усилия.

Зміст — (навчання, освіти) — система наукових знань, практичних умінь, навичок, способів роботи і мышления.

якими учні опановують у процесі навчання .

Організація — впорядкування дидактичного процесу з певним критеріям, надання їй необхідної форми для найкращою реалізації поставленої цели.

Форма — спосіб існування процесу, оболонка щодо його внутрішню сутність, логіки й змісту. Форма навчання связанна із кількістю учнів у п’ятому класі, часом й місцем навчання, порядком його здійснення і т.п.

Метод — шлях досягнення (реалізації) цілі й завдань обучения.

Засіб — предметна підтримка процесу. Засобами є голос (мова) педагога, його майстерність, підручники, класне обладнання та т.д.

Результати — то, чого приходить навчання, слідство процесу, ступінь реалізації наміченої цели.

Предмет і завдання дидактики :

термін дидактика походить від грецьк. «didactikos» — навчальний .

У сучасному розумінні дидактика є найважливішу галузь наукового знання, що вивчає і досліджує проблеми освіти і навчання .

Дидактика — теоретична і водночас нормативно-прикладная наука.

Дидактика — галузь педагогіки, вивчає питання теорії освіти і навчання .

Навчання — цілеспрямований процес взаємодії вчителя і учнів, під час якої відбувається засвоєння нових знань, умінь, навичок, здійснюється виховання та розвитку учащихся.

Освіта — та сторона виховання, що включає у собі систему культурних і наукових цінностей, накопичених человечеством.

Дидактика відповідає стосовно питань :

— чому учить.

— як учить.

— де учить.

— у яких організаційних формах.

Основні поняття дидактики :

Навчальний процесс.

Принципи обучения.

Методи обучения.

Зміст образования.

Форми організації навчальної праці та др.

Думки про навчання здавна висловлювалися видатними ученими й експлуатаційниками філософами минулого (Сократом, Демокритом, Платоном, Арістотелем).

Вперше за історію педагогічної думки теорію навчання в розумінні системи наукових знань, як педагогічну науку, розробив ЯН АМОС КОМЕНСКИЙ.

. За підсумками філософських роздумів, теоретичного аналізу досвіду роботи шкіл на той час він зробив свою знамениту працю «Великая.

Дидактика «(1657).

[pic] [pic] [pic] | Я.А. |1.Великая Дидактика |-Теоретично обґрунтував і розкрив | |Коменський |2.Материнская школа |принцип наочності; | |1592−1670 |3.Мир чуттєвих |-Проголосив «золоте правило | | |речей в картинках |дидактики» | | |4.Откратая двері |-Обгрунтував і застосував практично | | |мов і культур всіх наук |принципи свідомості, | | | |систематичності, послідовності| | | |та міцності засвоєння знань. | | | |-Прагнув сильніше розвивати | | | |пізнавальні здібності уч-ся, | | | |"загоріться жагу до знань і палке | | | |старанність до вченню" | | | |-Розробив класно-урочну систему | | | |навчання | | | |-Висунув ідею загальної освіти| | | |: «вчити всіх всьому» | |Жан Жак Руссо|Роман-трактат «Еміль |-Дав оригінальну характеристику | | |або про вихованні» |вікового розвитку дитини: | |1712−1778 | |1- від народження до 2 років | | | |від 2 до 12 «сон розуму» | | | |від 12 до 15 розумовий вос-ние | | | |від 15 до повноліття «період | | | |збурень і пристрастей» | | | |-Запропонував навчальні заняття | | | |проблемного, пошукового характеру | | | |-Дав характеристику методам навчання| | | | | | | |-Висунув ідею зв’язку навчання з | | | |життям, з спостереженнями явищ | | | |природи | |Иоган Генріх |1.Лингард і Гертруда |-Розробив теорію елементарного | |Песталоцці |2.Как Гертруда вчить |освіти ;Вважав що у основі | |1746−1827 |своїх дітей |пізнання світу лежать 3 елемента: | | |3.Азбука наочності |форма, число, слово | | |4.Наглядное вчення про |-Розробив принцип наочності, | | |числі |хоча надмірно ускладнив і довів до | | | |абсурду | |Адольф |Керівництво до |-Головне завдання навчання | |Дистервег |освіті німецьких |розвиток розумових здібностей | |1790−1866 |вчителів |дітей | | | |-Створив дидактику розвиває | | | |навчання (виклав їх у вигляді 33 | | | |законів і керував навчання) | | | |-Багато приділяв закріплення | | | |матеріалу | | | |-Стверджував: «поганий вчитель | | | |повідомляє істину, а хороший вчить її | | | |знаходити «| |Костянтин |1.Родное Слово |-Розробив методик викладання | |Дмитрович |2.Детский світ |навчальних предметів | |Ушинський |3.Человек як предмет|-Выступал за зв’язок навчання з | | |виховання |життям, ніяк не | |1824−1870 | |-Розробив принципи навчання, | |Основоположни| |основи змісту початкового | |до початкового | |освіти | |навчання у | |-Розкрив психологічні основи | |Росії | |навчання |.

Великий внесок у розвиток теорії навчання внесли виховні та психологічні роботи П. П. Блонского, С. Т. Шацкого, Л. С. Выготского.

Істотно збагатили теорію початкового навчання психологопедагогічні дослідження В. Давыдова, Д. Б. Эльконина — =про вікових можливостях засвоєння знань, Л. В. Занкова = щодо формування рівня розвитку молодших школярів, П. Я. Гальперина = формування розумових здібностей .

Певний внесок зробили і румунські дидакты — Чергит, раду, Нікола, Банташ, і др.

Сучасну дидактику збагатили педагоги-практики ;

Шалва Амонашвили.

С.Н.Лысенкова.

М.Шаталов.

Н.Ильин.

С.Потапова і др.

Завдання дидактики на етапі. 1. Виховує вплив навчання формування моральних та вольових якостей личности.

2. Формування пізнавальної активності і самостоятельности.

3. Активізація рівня розвитку молодших школьников.

4. Розвиток дослідницько-експериментальної і формування розумових способностей.

5. Проблемний характер викладу навчального материала.

6. Індивідуалізація і диференціація обучения.

7. Демократизація і гуманізація обучения.

8. Межпредметная зв’язок, опора на життєвий досвід учащихся.

9. Програмирование і комп’ютеризація обучения.

10. Фундаментальна обізнаність із обдарованими детьми.

11. Формування особистісних взаємовідносин, висока культура общения.

Спеціальні дидактики — приватні методики .

Кожна навчальна дисципліна має свої характерні особливості, свої закономірності, вимагає своїх особливих методів і організаційних форм навчання. Цими питаннями займаються приватні дидактики чи методики преподавания.

Усі приватні методики є педагогічними дисциплінами, заснованих тих-таки принципових положеннях, які розкриваються у спільній дидактике.

Отже, загальна дидактика є теоретичної базою для всіх приватних методик.

Приватні методи і загальна дидактика розвиваються у тісному єдності. Велика роль належить самоосвіти. САМООСВІТА — систематична пізнавальна діяльність, спрямовану задоволення потреб знання, які виникли в людини .

Етапи становлення дидактики .

I Етап — традиційної дидактики (XVII — XIXв.) акцент на викладанні, основне джерело знань: сприйняття, авторитарне керівництво навчанням .

II Етап — сучасна дидактика (кінець XIX — перша половина XX в.) акцент на діяльності преподавание-учение — основний источнок знань, особистісний підхід, психологічне управление.

III Етап — постсовременный — курикулум (друга половина XX в.), акцент на діяльності викладанняучкение — оцінка знань — основне джерело знань — діяльність психолого — соціально обумовлена. У основі - педагогіка співробітництва, з урахуванням вимог часу, особистісного розвитку та творчості .