Половое виховання і підготовка учнів до сімейному житті (Статеве виховання та підготовка учнів до сімейного життя)

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Мушу усім нагадати, — продовжила класний керівник, — що слово секс означає стати, отже, сексуальне виховання — це й є статеве виховання. У шкірного із нас сформовані певні морально-естетичні уявлення про мужність й жіночість, про ті, як слід поводитися чоловікам й що неприпустимо для жінки, є свій досвід інтимного спілкування із особами протилежної статі. Власний критично осмислений досвід, свої… Читати ще >

Половое виховання і підготовка учнів до сімейному житті (Статеве виховання та підготовка учнів до сімейного життя) (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Міністерство освіти України.

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов.

Кафедра педагогіки.

КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:

«Статеве виховання та підготовка учнів до сімейного життя».

студентки Ш курсу групи 334.

Банних Олени Євгенівни.

Науковий керівник: викл. Фадєєва Т.Ю.

Горлівка 2002.

З М І З Т.

Стор.

I. Вступ.

3 II. Основна частина.

Глава 1. Статеве виховання та підготовка учнів до сімейного життя.

1. Для чого людині потрібна сім`я та джерела сімейної злагоди.

2. Сексуальне виховання наших дітей.

3. Соціалізація статевої поведінки.

1. Послідовність прояву ознак пубертатного розвитку в обох статей.

2. Періодизація вікових етапів психосексуального розвитку дитини.

Глава 2. Особливості статевого розвитку для різних віків.

2.1. Молодший шкільний вік.

2.2. Підлітковий період.

Глава 3. Специфіка статевого виховання.

3.1.Здійснення статевого виховання на різних вікових етапах.

3.2.Деякі поради що до статевого виховання.

III. Висновок.

30 IV. Бібліографія.

1. У З Т У П.

Про «єкт — батьківщина й її роль у сучасному суспільстві. Предмет — статеве виховання учнів й підготовка їхнього до сімейного життя. Ціль роботи: показати, як необхідно виховувати дитину грамотною, добро обізнаною, гармонійно розвитою у всіх питаннях, зв «язаних із статевим вихованням, щоб вона, у свою чергу, коли виросте, змогла створити здорову нормальну сім`ю, що відповідала бі нормам, принципам й вимогам суспільства. Задачі - показати в роботі як потрібно й важливо інформувати підлітків про статеве виховання, запобігти і уберегти від тихий, помилок, що часто трапляються в результаті незнання й неграмотності в питаннях про статеве виховання. Показати особливості статевого розвитку дошкільного, молодшого й старшого дошкільних віків. А також дати рекомендації по здійсненню статевого виховання.

У своїй роботі я буду використовувати наступні методи: 1. Аналіз. 2. Синтез. 3. Монографічний.

Я вирішила вибрати тему «Статеве виховання учнів й підготовка їхні до сімейного життя» бо вон, на мой погляд, є однією із самих актуальних й суперечливих. Довгий годину ми ця тема взагалі вважалась ледве не забороненою. Говорити про статевий розвиток, про культуру сексу було б не ті, щоб не прийнято, а навіть непристойно, тім понад в школі. Усі запитання, зв «язані із статевим вихованням, педагоги намагалися обходити стороною. Зараз ця тема, навпаки, стала модною й найбільше широко обговорюваною. Усюди кричати про культуру й волю сексу. Раніше малодоступну, однак, потрібну й корисну літературу можна знайти тепер майже в будь-якому магазині чи на ринку. Одночасно ринок наводнився різного роду виданнями, що б «ють рекорди самої низькопробної порнографії. Ті ж саме можна сказати про пресі й телебаченні. Якщо на заході сексуальна революція закінчилася ще в 70-х роках, то нас вона почалася лише наприкінці 80-х й, можна сказати, трохи затяглася. Це — неминуча, але й хочеться думати, тимчасова Плата десятиліття умовчання й неправди, що диктувалися страхом, перед живою людиною, жагучою й люблячою, Яка здійснює життєві вибори по власних спонуканнях.

1. Статеве виховання та підготовка учнів до сімейного життя 1.1. Для чого людині потрібна сім`я та джерела сімейної злагоди.

Спробуймо запитати по людях, для чого людині потрібна сім «я? Відповіді будуть різними: для продовження роду, щоб створити умови для виховання дітей, для відпочинку, відновлення фізичних й духовних сил…

Маючи однакові про «єктивні умови для створення сім «ї, подружні парі не однаково будують сімейне життя, по-різному виховують дітей. Справді, чим відрізняються щасливі сім «ї від нещасливих? Насамперед взаєморозумінням, взаємопідтримкою, взаємоповагою в родині. Чи гарантує шлюб, основою якого є ціпка кохання двох, міцність сім «ї? Мабуть, ані. Адже серед новостворених сімей майже кожна друга кризова. Здається, ще вчора бажали довгих років сімейного щастя й низку дітей, а сьогодні слухається діло про розлучення. Ще недавно молодята присягали одне одному: «З тобою на край світу, лише смерть розлучить нас». А незабаром однією сім «єю стає менше, а нещасливою дитиною, що зростатиме без батька, більше.

Де джерела сімейної злагоди, звідки приходити нещастя? Згадаємо слова Л. М. Толстого про ті, що усі щасливі сім «ї схожі одна на одну, кожна нещаслива нещасна по-своєму.

Коли про «єднує щасливі сім «ї? Для із «ясування цого запитання психологи провели своєрідне соціологічне дослідження. Коли допомогло уберегти кохання від руйнівних сил повсякденного буття, котрі особистісні риси чоловіка й дружини сприяли зміцненню сім «ї? як показали результати опитування, на п «єдесталі шани виявилися насамперед такі якості, як терпимість, поступливість, чуйність, уміння надати допомогу, винахідливість. Цікаво, що на останньому місці в шкалі значущих рис характеру виявилися такі, котрі, на перший погляд, здаються суто сімейними — економність, господарчі навички, зовнішня привабливість.

Чого не вистачає кризовим сім «ям, навіть тім, котрі ще не обтяжені батьківськими обов «язками, щоб зберегти сімейне вогнище? Насамперед терпіння, уміння поважати звички, інтереси один одного, поступливості, доброти, культури поведінки й спілкування, норми які у сучасних сім «ях грубо порушуються, — твердять психологи, що працюють консультантами в службі сім «ї.

Колі ж формуються в людини якості, риси характеру, потрібні для щасливого подружнього життя? Звичайно, до одруження, у дитячі та юнацькі рокта, коли інтенсивно розвиваються свідомість й самосвідомість особистості, засвоюються ролі дівчини й хлопця, жінки та чоловіка. У новостворену сім «ю морально — психологічні установки, заговорили українською у «язані із виконанням статевих ролей, привносяться, так бі мовити, у «готовому» вигляді, по-різному впливаючи на зміцнення чи ослаблення родинного фундаменту.

Чи замислюються молоді над тім, що шлюб висуває підвищені вимоги до людських якостей? Чи пам «ятають про це їхні батьки?

Чому розмову про статеве виховання дітей, підготовленість до шлюбу юнацтва розпочинаємо з сімейного щастя батьківської родини? Саме бо, як зазначають соціологи, у наше годину народжується новий тип сім «ї - подружжя — співдружність, стабільність якого дедалі понад визначається людським чинником, рівнем моральної, психологічної культури чоловіка й жінки. Ос-кільки все більшої значущості набуває функція сім «ї як «санаторію душі», зростають вимоги до виховання сім «яніна, тобто цілеспрямованого виховання чоловіка й дружини ще із раннього дитинства.

Ніде правди діти, тривалий годину зміцнення родинних стосунків, плеканню почуттів батьківства й материнства ми приділяли катастрофічно мало уваги. Сім «я як первинний колектив лишалася в тіні - мовляв, спрацюють у житті природні інстинкти батьків, їхня інтуїція. Час довів необхідність посиленої уваги до розумів формування людського фактору.

Сім «я посідає найголовніше місце в прищепленні культури міжстатевих взаємин, у соціалізації сексуальності людини. Конкретні дослідження сексологів й сексопатологів, психологів й соціологів свідчать, що низькі моральні засади статевої поведінки, збочення в статевих потягах й міжстатевих стосунках часто беруть свій виток у неблагополучному родинному житті батьківської сім «ї. Отже, правильне статеве виховання в сім «ї багато в чому визначає перспективи особистого щастя й сімейного благополуччя дітей. Метою є ознайомлення батьків із даними досліджень науковців передовими ідеями в цій тонкій сфері людських взаємин, показати усі чинники виховання морально-психологічних засідок статевої поведінки. 1.2. Сексуальне виховання наших дітей (емоції, почуття дитинства).

«Чи приділяєте ві увагу сексуальному вихованню ваших дітей?». Питання, що пролунало на батьківських зборах із вуст класного керівника, викликало присутніх мам й тат іронічне пожвавлення. «Для цого особливої педагогіки не потрібно», — багатозначно посміхаючись, натякнув 40-річний тато. «Чого, чого, а цого усі чи рано пізно навчаться», — похмуро зауважила одна із мамів.

— Мушу усім нагадати, — продовжила класний керівник, — що слово секс означає стати, отже, сексуальне виховання — це й є статеве виховання. У шкірного із нас сформовані певні морально-естетичні уявлення про мужність й жіночість, про ті, як слід поводитися чоловікам й що неприпустимо для жінки, є свій досвід інтимного спілкування із особами протилежної статі. Власний критично осмислений досвід, свої подивися на взаємини особистостей, значущі ціності ми прагнемо передати у спадок дітям, щоб були змолоду щасливі в особистому житті. Статева, сексуальна поведінка зрілої особистості - це й культура статевого життя, і культура міжстатевого спілкування, людської гідності, й ставлення до свого здоровий «я, й культура зовнішнього вигляду. як відомо, статевий інстинкт, інстинкт продовження роду набуває в людині якісно нового рівня. Статеве життя служити не лише меті продовження роду, а і задовольняє суто людські, соціальні споживи чоловіка й жінки — у духовній єдності, у спілкуванні, у психологічній близькості. Алі не усі ми замислюємося над тім, що норми сексуальної поведінки засвоюються, як кажуть, із молоком матері і аж ніяк не із початком вивчення передвесільної науки в старших класах школи.

І справді, коли батьки починають замислюватися над тім, як, наприклад, складаються взаємини їхньої дитини із особами протилежної статі? Найчастіше, коли діти стають підлітками. Отже, дошкільний й молодший шкільний вік, сприятливий для розвитку вміння хлопчиків й дівчаток спілкуватися, здебільшого, школа, лишається поза нашою педагогічною увагою. Сучасні батьки педагогічну тезу про вирішальну роль сім «ї у формуванні особистості, статевої свідомості сприймають подекуди як банальність. А лише не втратила актуальності, а і набула в сучасних умовах особливої гостроти, коли поведінка матері і батька виступає найпершим взірцем для наслідування статевих ролей.

А, щоб обговорювати й викладати цю тему в школі потрібні культурні, грамотні, естетично розвиті, добро обізнані в подібного роду питаннях педагоги. Необхідно створити систему статевого виховання, що винна починатися з наймолодшого віку.

Психологи твердять, що емоції, почуття дитинства, викликані спілкуванням із батьками, мають неабиякий моделюючий потенціал. Тільки в зрілі рокта, маючи власну батьківщину, виховуючи дітей, ми повною мірою можемо відчути, як позначаються на нашій поведінці - стилі подружнього спілкування, методах виховання дітей — наші власні дитячі враження від батьківської сім «ї.

До речі, психоаналітичні теорії, котрі тепер набули великого поширення на Заході, базуються на твердженні, що все життя людини визначається переживаннями раннього дитинства, «драма» якого викликано боротьбою двох сексуальних початків, двох інстинктивних сил — любові і агресії. У віці від 2−3 років, коли хлопчик починає усвідомлювати, що його любов до матері не може бути безроздільною через суперника — батька, виникає так звань «комплекс Едіпа» (роздвоєність почуттів хлопчика до батька й матері). Суперечливу гамору почуттів у ставленні до батька й матері переживає й дівчинка. З погляду психоаналітиків названі вище переживання раннього дитинства із віком витісняються з свідомості, але й продовжують через підсвідомість впливати на статеву поведінку. Проте не все просто. 1.3. Соціалізація статевої поведінки 1.3.1. Послідовність прояву ознак пубертатного розвитку в обох статей.

Соціалізація статевої поведінки — це виховання моральноестетичних поглядів, котрі регулюють ставлення людини однієї статі до іншої, це освіта дитини із питань статевої гігієни, культури інтимного спілкування й подружнього життя. Наші вимоги до дитини, оцінки її дій завжди опосередковані її статевою належністю. бацьки повинні матір уявлення про норму функціонування статевих органів у дітей, про динаміку їхнього розвитку на окремих вікових періодах. Соматосексуальний розвиток має свою послідовність розвитку вторинних статевих ознак у хлопчиків й дівчатах, котрі поступово досягають рівня розвитку зрілого чоловіка й жінки. Наведемо віковий показник й послідовність прояву ознак пубертатного розвитку в обох статей.

1.3.2.Періодизація вікових етапів психосексуального розвитку дитини.

Ос-кільки разом із фізичним й соціальним розвитком дітей змінюється їхня статева поведінка, спеціалісти розробили періодизацію вікових етапів психосексуального розвитку дитини, котра допоможе батькам і педагогам уважніше придивитися до статевої поведінки дітей, краще зрозуміти динаміку оволодіння ними статевими ролями.

Пренатальний етап, період внутрішньоутробного розвитку характеризується диференціацією генів, геніталій й структур мозку.

Парапубертатний (1−7 років) — вперше проявляється усвідомлення свого статевого «Я» як хлопчика чи дівчинки.

Препубертатний період (7−13 років — період, що передує першим ознакам статевого дозрівання) характеризується подальшим закріпленням статевих моральних орієнтацій дитини, вправлянням статевої поведінки в іграх, спілкуванні із ровесниками.

Для пубертатного періоду (12−14 років) характерне формування образу статевого «Я», платонічних еротичних орієнтацій, набуття Першого досвіду міжстатевих інтимних контактів, а також онанізму.

У перехідний період сексуальності (15−18 років) відбувається інтенсивне формування моральних статевих установок й орієнтацій, мають місце й сексуальні фантазії, й петинг (еротичні пестощі), й перше романтичне кохання, й вушко статевого життя. 2. Особливості статевого розвитку для різних віків.

Потрібно враховувати особливості статевого розвитку, що характерні для різних віків: дошкільного, молодшого шкільного й підліткового.

Молодший шкільний вік — період від сформованої статевої ідентичність до початку статевого дозрівання, таким чином, від 6−7 до 11 років. Індивідуальні границі цого періоду можуть коливатися, особливо якщо їхні оцінювати по окремих сторони розвитку. Протягом цого періоду відбувається перехід від адаптації до індивідуалізації. Хоча на цей вік приходяться критичні періоди багатьох сторін гормональної, фізіологічної й психологічної статевої диференціації, середові детермінанти розвитку. Середові детермінанти сам по собі мало незалежні: хлопчиків й дівчинок однаковою мірою стосується й розширення кола й якість спілкування, й поява нових — шкільних — обов «язків, й підвищення інтелектуального і емоційного навантажень, й застосування критеріїв самооцінки й багато іншого.

М.Хьюз відзначав, що на першому році навчання хлопчики частіше дівчинок відчувають труднощі в емоційній адаптації, координації рухів, мови, проявів наполегливості. На іншому році навчання дівчинки перевершують хлопчиків у мовних завданнях, уступаючи їм у моторних навичках й розвитку просторової пам «яті. До кінця навчального року стомлюваність виявляється понад в хлопчиків й виражається в розгальмуванні, непосидючості, відовлекаємості. Звідси можна зробити висновок, що хлопчики сутужніше переносять психологічні навантаження.

У ряді досліджень показано, що хлопчики краще у виконанні завдань, що смердоті вважають «чоловічими», а дівчинки краще справляються із «жіночими», на їхню думку, завданнями. Хлопчики виявляють понад інтересів до заподіяння при матеріальному, а дівчинки — при емоційному заохоченні успіху. Звернувшись до дорослого життя, ми побачимо ті ж: жінки, як правило, не без іронії відносяться доти значення, що чоловікам додають різного роду знаки відмінності. Відрізняють також, що у хлопчиків більший рівень домагань. Хлопчики краще виконують заподіяння поодинці, а дівчинки — у змішаній по статі групі. За даними людських досліджень із відділення гігієни дітей й підлітків, у школах звичайного типу в хлопчиків рівень невротизму вище, ніж у дівчинок, але й до кінця IV класу ця різниця стирається.

Дівчинки акуратніше хлопчиків, понад хлопчиків схильні відповідати вимогам дорослих й завойовувати їхній настрій, подобатися ім. Дівчинки ближче до умовного портрета «гарного учня». Бути «поганим учнем» стає свого роду хлоп «ячим статусом. Ті, що «середовище визначає розвиток дитини» через переживання середовища, позначається не так на особливостях процесів адаптації й компенсації у хлопчиків й дівчинок, але й і у более широкому плані - на взаєминах статей. Дівчинки досить швидко засвоюють тон некритичної переваги над хлопчиками, що спотворює статеву соціалізацію.

Ігри й заняття хлопчиків — війна, спорт, космос, пригоди, «чоловічі» коновки відповідно до інтересах. Хлопчики зачитуються героїчними творами, захоплюються пригодницькою, військовою, детективною тематикою й наслідують своїх героїв. Часто при цьому смердоті переймають зразки грубої «мужністі»: пробують курити, учаться по-особливому спльовувати, ходити «особою» чоловічою ходою, тримати руки в кишенях й т.д. (усі ці деталі дуже залежать від години й моди). Але вони із «являється особлива потреба в близькості до батька, наявністю загальних із ним справ. Якщо батька немає чи відносини із ним не ладяться, то виникає потреба в фігурі, котра замінить батька, якою може статі керівник гуртка, тренер у спортивній секції, учитель-чоловік.

Дівчинки у своєму колі обговорюють літературних й реальних «принців» й «лицарів», починають збирати портрети артистів, співаків й в кого-небудь із них «закохуються», заводять Перші зошити, у котрі записують цікаві пісня, вірші, що часто здаються дорослим примітивними. Виникає особлива потреба близькості із матір «ю. Потреба близькості із батьком (чи дорослим, який його замінює) далеко ще не завжди займає в дівочому житті цого періоду належним чином оцінюване місце.

І для дівчинок й для хлопчиків період полової гомоселізації - це годину статеворолевого розвитку через самовизначення в системі статевих відносин. Цей розвиток містить у собі виникнення інтересу до протилежної статі, що виявляється у своєрідному залицянні. Уся його своєрідність зрозуміла, якщо врахувати, що це притягання в ситуації відштовхування. Хлопчику треба, не викликавши осуду однолітків, показати дівчинці, що він виділив її серед інших дівчинок, й звернути її увагу у собі. Ці внутрішні суперечливі задачі зважуються системою агресивних (хлопчики) й оборонних (дівчинки) дій. Іноді хлопчик у відповідь на запитання, навіщо він смикнув дівчинку за косу, відповість: «А вона Мені подобається». Таке усвідомлене пояснення у вустах дитини скоріше виключення із правил, але й виключення, дуже точне саме правило. Серйозних конфліктів між дітьми це залицяння не викликає. Відсутність його може викликати в дівчинки почуття «обійденності», своєї непривабливості. Дівчинки часто сам провокують хлопчиків на такий прояв уваги, усіляко жартуючи з них. Іноді ж, нагадуючи тім самим дорослих жінок, смердоті беруть ініціативу у собі. У останні 10−15 років це трапляється раніше й частіше, відбиваючи особливості прийняття статевих ролей у культурі.

Особливості поводження нерідко викликають у цей період в батьків тривогу й прагнення призвати дітей до «порядку». Однак, якщо вихователі всетаки домагаються «успіху», це заважає повному й розгорнутому проходженню закономірного етапу розвитку. Надолуження його в наступному виражається у «застріванні» на інфантильно-агресивних засобах залицяння тоді, коли воно та уже повинне переходити до более зрілих форм.

У молодшому шкільному віці характер починає виявлятися более чітко й виразно. У 10-літньому віці хлопчики более екстравертні, а дівчинки более лейфотичні (нестабільні) й менш щирі. При сторонніх дівчинки менш охоче розкривають своє «Я». Хлопчики в порівнянні із дівчинками — более активні й наполегливі, более напружені й схильні до ризику, менш виконавчі й чуттєві, мають менший самоконтроль. Статеве виховання припускає более глибоке проникнення особливо в характер особистості хлопчика й дівчинки, а чи не безстатевої особистості взагалі «учня».

Приблизно у 13−14-річному років — підлітковий період — у юнаків й дівчаток починає виявлятися потяг до особистостей протилежної статі. Прагнення це спочатку носити безглуздий характер, потім до періоду змужніння (18−35 років) досягає значної сили. Це половий потяг.

Тривалість перехідного періоду життя людини — статевого дозрівання — складає звичайно 3−5 років. У цей годину підсилюють свою діяльність залози внутрішньої секреції, що виробляють гормони — речовини, що надходять у притулок й зухвалі визначені ефекти органів й тканинах. Діяльність цих залоз підлягає діяльності центральної нервової системи й складає із нею як бі єдине ціле.

До цого годині на основному уже сформовані полові органи й полові залози, але й лише в цей період життя людини починається різка диференціація в приміщення тіла й психіки.

Статеве дозрівання дівчинок й хлопчиків протікає по-різному. У ньому можна виділити у дівчинок два періоди: перший — швидкий розвиток молочних залоз й полових органів із одночасним прискореним зростанням тіла. Цей період закінчується початком менструації. Інший період містить у собі завершення перебудови жіночого організму, уповільнення зростанню тіла й вухо формування умів для зачаття у внутрішніх полових органах. Змінюється характер — более вираженими стають сміттям «язливість, кокетливість, улюбливість.

У хлопчиків виділяють три періоди статевого дозрівання, що закінчується до 16−18 років із появою кадика, огрубінням рис обличчя, мутацією голосу, збільшенням м «язової сили, характерною чоловічою статурою.

Період від дитинства до юнацтва відбувається порівняно швидко, й, тому у зовні дорослого юнака зустрічаються ще багато рис дитини, особливо в характері.

Слід зазначити, що дозрівання статевого апарата як у чоловіка то й жінки, починається значно раніш, ніж із «є умови для створення родини.

Хоча потреба в статевою спілкуванні у юнаків виявляється раніш, ніж у дівчаток, прагнення до духовної близькості - відсутнє. Ранній вушко статевого життя, до досягнення необхідної фізичної, психічної й фізіологічної зрілості небажано; це може зробити несприятливий вплив на організм. При цьому існує реальна небезпека зараження венеричними захворюваннями. Крім того, у дівчаток настання вагітності перед «являє незміцнілому ще організму надмірне навантаження.

Акселерація, що спостерігається за годину, підлітків виражається в збільшенні маси й довжини тіла, прискоренні віково-статевій диференціації, более раннім статевім дозріванні.

Це явище викликане, мабуть, багатьма причинами: зміну укладу життя, включенням у харчування великої кількості повноцінних білків, урбанізацією. Визначне значення має й широке поширення шлюбів між обличчями різних національностей й народностей.

Прискорене фізичне й статеве дозрівання ставлять ряд складних проблем й завдань, як перед вихователями, то й самими юнаками й дівчинами.

Підліткам необхідно дати інформацію про статеве дозрівання, про його природу і особливості плину, про основні відносини в цьому процесі, й про неоднакові типи його у підлітків. Необхідно дати знання перед всім про ті, що шкодіти здоровий «ю (алкоголізм, паління й т.д.). 3. Специфіка статевого виховання.

Статеве виховання — процес, спрямований на вироблення якостей, властивостей, а також установок особистості, необхідне суспільству ставлення людини до представників іншої статі. Тому до сфери статевого виховання входять не лише лише такі специфічні відносини між представниками жіночої й чоловічої статей, як подружні, але й також і інші, у суспільному житті, у відпочинку й т.д.

Статеве виховання має власну специфіку, мети й суспільні призначення, задачі, шляхи й методи, принципи організації, а також зміст.

У процесі статевого виховання необхідно вирішити ряд конкретних педагогічних завдань, до числа які відносяться: — виховати почуття відповідальності у взаєминах між людьми чоловічої й жіночої статей за кожний вчинок; - виховати прагнення матір міцну, здорову й дружну батьківщину, що відповідає сучасним вимогам суспільства: рівноправність батька й матері в родині, народження дітей й почуття свідомішого й відповідального ставлення до їхні виховання; - виховати здатність розуміння інших людей й почуття поваги перед тим не дуже до людей взагалі, але й також як до представників чоловічої й жіночої статей, здатність враховувати й поважати специфічні статеві їхні особливості в процесі спільної діяльності; - виховати здатність й прагнення оцінювати свої вчинки люди із обліком їхньої статевої приналежності, виробити поняття гарного й поганого вчинку в сфері цих відносин; - виховати відповідальне ставлення до свого здоровий «я й здоровий «я інших людей, сформувати переконання про шкоду й небезпеку ранніх полових зв «язків, про неприпустимість, безвідповідальність й легкодумства у відносинах із особами іншої статі, сформувати поняття дозволу й недозволенності в цих відносинах; - виробити правильне розуміння дорослості - її зміст, щирі ознаки, прояви й якості.

Відповідно до цих завдань кожна дівчинка, підліток, дівчина винна на рівні свого віку знаті специфічні особливості хлопчиків, вважати їхнього природними й закономірними, правильно розуміти принцип рівноправності чоловіків й жінок. Незнання цих особливостей — пороти виховання.

Підлітки й дівчини повинні засвоїти, що раннє полові життя має в собі погрозу зараження венеричними захворюваннями. Треба відзначити, що в епоху розкріпачення сексуальних удач поширеність, переданих половимо шляхом захворювань, сильно зросла у всіх кулях суспільства. Це обумовлене головним чином великим числом сексуальних партнерів, із якими зустрічаються середньостатистичний Чоловік чи жінка. У числі численних венеричних інфекцій й найважча — вірус СНІДу. На думку фахівців, ефективний засіб від цого захворювання якщо створено не раніше, ніж через 7−8 років. А поки єдиним загальнодоступним методом профілактики СНІДу — є відмовлення від зв «язків із малознайомими людьми, використовування запобіжних засобів, обмеження статевого життя одним партнером.

А, щоб підлітки зрозуміли реальну небезпеку зараження венеричними захворюваннями, необхідно, щоб у школі проводилися бесіди, у які приймали доля як безпосередньо класний керівник, то й лікарі, запрошені із жіночих консультацій.

Зважаючи тих, що молодь тепер дуже рано починає жити половимо життям, треба грамотно й доступно розмовляти із підлітками про методи профілактики. Важливе заподіяння полягає до того, щоб у випадку підозри на зараження зуміти переконати підлітка звернутися до центру по анонімному обстеженню.

Шляхом правильного статевого виховання необхідно закласти основи майбутніх гармонійних подружніх відносин. При цьому необхідно виробити здатність до взаємної адаптації майбутніх чоловіків.

У шкірного підлітка повинний бути сформований моральний ідеал родини, розуміння її ціності й необхідності для людини. Батьківщина є основою життєвого благополуччя, бо вона сприяє збереженню здоровий «я, полегшує перенесення життєвих труднощів.

Необхідно, щоб для дівчинки, підлітка, дівчини був природна думка, що в неї обов «язково будуть діти, щоб дівчина, вступивши в наслідку в шлюб, заздалегідь відчувала потребу матір визначену кількість дітей й свідомо, із обліком цого будувала свої життєві плани.

Статеве виховання варто здійснювати із використанням всіх традиційних методів педагогічного впливу, не зводячи його до рангу суто особливого, спеціального, а тім понад таємничого. Не всі ті, що має значення для статевого виховання, може використовуватися спеціально, более цього у деяких ситуаціях може лише перешкодити виховному ефекту.

Варто враховувати, що виховання базується на інформації, що одержує дитина. Ця інформація може матір словесну чи наочно-образну форму — особистий приклад, визначена ситуація, у якій дитина є діючою чи спостерігачем. Ефективною у виховному відношенні виявиться та інформація, що залишиться не так на рівні запам «ятовування, а торкне особистість. Для цого необхідно, щоб ця інформація впливала на почуття, викликала визначені емоції.

До засобів виховного впливу при статевому вихованні, відносяться: — правильна й своєчасна реакція дорослих на тих чи інші особливості поводження, підлітка, дівчини, їхнього взаємини із однолітками протилежної статі, емоційна оцінка цих особливостей; правильна реакція на тих чи інші прояви сексуального розвитку, заснована на твердому знанні того, що є нормативним, а що відхиленням від норми Педагоги вол «язані завжди пам «ятати, що їхня реакція на усі ці прояви — один із важливих шляхів статевого виховання; - приклади правильного ставлення дорослих до представників іншої статі.

Дорослі не повинні доводити до відома дітей свої конфлікти, не повинні із «ясовувати в такому разі свої відносини. Вчителю варто спеціально звертати увагу учнів на позитивні приклади відносин людей різної статі один до одного, на взаємні прояви любові, увагу й турботи дорослих, супроводжуючи їхні відповідними коментаріями. Це може розглядатися як спеціальний метод статевого виховання — виховання на позитивних прикладах. Приклади можуть бути узяті із художньої літератури, кіно й т.д.; - повідомлення учням орієнтованої інформації - як у відповідь на їхні запитання, то й за власною ініціативою, чи індивідуально у виді спеціально організованих бесід, зайняти, а також інформації, включеної в зміст різних предметів. Ця інформація може бути донесена як роздільно — по статевій приналежності, то й спільно для хлопчиків й дівчинок.

Інформація, що повідомляється підліткам, винна знаходитися на доступному розумінню рівні, бути природною характером, із акцентом на моральну бік, цікавою й досить вичерпаною, щоб школярі були задоволені й не шукали інших джерел інформації, коректною за формою, навіть якщо запитується що-небудь не цілком пристойне, із погляду педагога, за своїм характером що спонукує, тобто зухвале прагнення довідатися що-небудь нове, задуматися про моральну бік відносин представників чоловічої й жіночої статей.

Правильно здійснюване статеве виховання є важливим чинником підготовки до самостійного життя, у тому числі й до сімейного.

Зміст статевого виховання включає наступні запитання: — фізіологічні, психологічні, педагогічні особливості підлітків, зв «язані із їхньою статевою приналежністю; - батьківщина й взаємини в ній; - народження й виховання дітей, наступність поколінь.

як відзначено вище, шляхи й методи статевого виховання різні. Це можуть бути й спеціальні заняття по окремих темах, й різні ситуації із життя, і приклади із художньої літератури, й із історії й т.д. У зв «язку із цим в інтересах статевого виховання можуть бути використані чикотрі елементи шкільної діяльності, спільного життя педагогів й учнів, учнів різних статей. Обов «язковою умовою здійснення статевого виховання є зацікавленість педагогів й батьків. 3.1. Здійснення статевого виховання на різних вікових етапах.

При здійсненні статевого виховання молодших школярів (IIII кл.) варто враховувати такі моменти, як вухо виховного впливу школи, процес адаптації дітей до навчального навантаження, до шкільного життя, формуванню класного колективу. Для молодших школярів характерні також особливості недостатності до високопродуктивних темпів роботи, нездатність до концентрації уваги, швидка стомлюваність й т.д. Однак молодші школярі, у першу чергу дівчинки, дуже сприйнятливі до виховних процесів: авторитет вчителя їм дуже високий. У цьому віці чітко виявляється характер відносин до однолітків іншої статі. Дівчинки скоріше й легше, як правило, адаптуються до нових умів, чому в істотній мері сприяє й тієї факт, що за рівнем «біологічної» зрілості смердоті помітно (на 1−1,5 року) випереджають хлопчиків.

Зміст статевого виховання в молодших класах включає такі запитання, як поняття родини, місце родини в суспільстві, права і обов «язки членів родини, сімейні традиції, статеві розходження в природі і у людському суспільстві. Необхідно розглянути запитання про поділ професії в суспільстві на чоловічі й жіночі, підкресливши, що такий розподіл заснований на схильностях чоловіків й жінок до визначеного роду діяльності й найкращої їхньої здатності виконувати визначену роботу, але в тім, що однією із важливих завдань суспільства є збереження здоровий «я жінок, їхньої здатності бути матерями й виховувати дітей. З цого випливає, що найбільш небезпечні професії для здоровий «я жінок — професії чоловічі.

При розгляді запитання про статеві розходження варто враховувати, що в питаннях статей молодші школярі виявляють суто пізнавальний інтерес. Задаючи запитання й вислухуючи відповідь на нього, дівчинка із «ясовує для собі лише якусь обставину. Іноді вона хоче довідатися значення почутого десь слова, й запитує, не маючи уявлення про ті, що це слово означає. Сам факт звертання до дорослого за троянд «ясненням почутого, є доказом, що нічого поганого в цьому слові для дитини ані, інакше вона не звернулася б до дорослого. Діти дуже тонко почувають неправду й не хочуть залишатися «у дурнях». У випадку ж, якщо дитина здобула правдиву й для його рівня сприйняття вичерпну інформацію від близької йому людини (батька, вчителя), то почувши в дворі цинічний вимисел, вон легко спростує його й доведе істину, тім самим затвердити собі у очах однолітків: одночасно зміцниться довірчий зв «язок між дитиною й дорослим.

Педагог повинний враховувати, що в цьому віці дівчинки, як правило, майже не мають досвіду спільної діяльності із хлопчиками. Тому необхідно намагатися організувати спільну діяльність хлопчиків й дівчинок у класі, сформувати у яких здатність до поділу обов «язків в інтересах загального позитивного результату.

При здійсненні статевого виховання молодших підлітків (IV-VI кл.) варто враховувати, що в цей період школярі уже адаптовані до навчального процесу. Продовжує розвиватися класний колектив, що робить великий виховний вплив на учнів. У цьому періоді на особливостях стану й самопочуття, на відношенні до навчання й один до одного значною мірою позначається процес статевого дозрівання, що особливо інтенсивно відбувається в V-VI класах.

У цей годину спостерігається нестійкість діяльності центральної й вегетативний нервових систем. Поряд із моментами підвищеної активності й працездатності школярі нерідко впадають у стан загальмованості й навіть деякої пригніченості. Часто спостерігається вегетативне порушення, сонливість, порушення терморегуляції, пітливість. У умовах посиленого зростанню, що відбуває в цей період, організм випробує велика напруга; із ним зв «язаний й дефіцит різних речовин; відносно часті й схильні до затягування деякі захворювання (ГРЗ, запальні процеси й т.д.).

Основні складності виховного характеру, із якими зустрічаються педагоги в цей період, зв «язані із різними проявами негативізму підлітків. Вони нерідко вступають у конфлікти між собою й із дорослими. Нерідко спостерігаються вчинки, що нічим не мотивовані.

У дівчинок статеве дозрівання на півтора-два рокта починається раніш, ніж у хлопчиків, й саме в цьому періоді педагог фактично має собі за дві різновікові групи дітей. Це є однією із причин тимчасового відчуження між хлопчиками й дівчинками.

Основною задачею статевого виховання в цьому віці є подолання відчуження й негативних реакцій дівчинок й хлопчиків, розвиток у них потреби в спільній діяльності й здатності взаємно враховувати й поважати їхні статеві особливості. Важливо саме в цьому періоді організовувати спільні заходь (походи, екскурсії, спільні роботи в школі й т.д.), що давали бі можливість підліткам переконуватися у наявності позитивних якостей в шкірного школяра й необхідності рівних дружніх відносин між хлопчиками й дівчинками.

Підліткам необхідно дати зведення про статеве дозрівання, про його природу і особливості плину, про основні відхилення в цьому процесі й про неоднакові темпи його розвитку в різних підлітків, а також зведення про менструації й про їхнє фізіологічне значення, основні зведення про гігієну дівчинок, підлітка.

При здійсненні статевого виховання старших підлітків (VIIVIII кл.) варто враховувати, що основною особливістю періоду є їхня активна діяльність на основі формування стійких мотивів поводження. Завершення статевого дозрівання сприяє бо в крові постійно циркулює значна кількість полових гормонів. Їхнім впливом порозумівається поновлення й посилення взаємного інтересу між хлопчиками й дівчинками. Уся інформація сексуального характеру стає актуальною. На підставі наростаючого інтересу до іншої статі спостерігається вираження її вибірковості, переваги одного когось іншим. Одночасно відбувається поширення сфери спілкування підлітків далеко за межі школи й поширення їхніх інтересів, котрі понад не обмежуються інтересами навчання. Пошук свого місця серед інших людей одночасно із тягою до спілкування і інтересом до іншої статі приводять доти, що старші підлітки можуть виявитися в різних компаніях, що годиною значно відрізняються між собою.

Діяльна активність й яскрава мотивація поводження старших підлітків дають гарну можливість для формування особистості. Однак у випадку нерозуміння дорослими внутрішньої логіки їхніх інтересів й поводження можуть бути упущені.

Найбільш типовими несприятливими для цого віку є моменти, зв «язані із неправильними формами спілкування (у першу чергу дурні компанії), що приводити до запозичення шкідливих звичок, до раннього статевого життя.

При здійсненні статевого виховання старших школярів (IX-XI кл.) варто враховувати, що саме в цьому віці приходити завершення у формуванні особистості, становлення життєвої позиції.

Саме в старших класах найчастіше виявляються дефекти колишніх років у вихованні й становленні особистості. Педагог має можливість й вол «язаний допомогти дівчинкам й юнакам знайти собі гідне місце в суспільстві.

У цей період статеве виховання повинне бути в першу чергу спрямовано на адаптацію школярів до статевих соціальних умів, що полягають у визнанні навколишніми їхнього дорослими, в усе більшій волі їхнього поводження й спілкування із іншою статтю, що формує їхнє дозвілля. Раніше отримані гігієнічні зведення необхідно доповнити поняттям про гігієнічні захворювання і ознайомити їхнього з призначенням медико-генетичних консультацій, зведеннями про фізіологію пологів, вагітності, про методи попередження вагітності. Великої уваги варто приділити фізіологічним аспектам народження дітей, питанням догляду за дитиною. 3.2. Деякі поради що до статевого виховання.

Хотілось бі звернути увагу батьків на недостатньо висвітлену тему в статевому вихованні особистості - це наше ставлення до голості тіла. Сексологи, із «ясовуючи деформовані статеві установки дорослої людини, як правило, запитують: «Чи вільно ві роздягаєтесь, коли знаходитесь у кімнаті сам?» «Коли ві відчули б, коли б побачили оголену людину протилежної статі?» й т.п. Коли стоїть за такими запитаннями? Виявляється, незакомплексоване ставлення до голості тіла — важлива умова нормального статевого життя дорослої людини. Ніяковість, боязкість споглядання не лише рідної людини, а і власного тіла, що негативно позначаються на сексуальних зносинах, своїм корінням сягають часто в дитячі рокта, у сімейне виховання. Адже саме в дитячому віці голість тіла сприймається природно, бо пояснення, що лише роздягненим, оголеним можна добро помитися чи що гімнастику краще робити напівроздягненим, що корисно приймати повітряні ванни й т.п., сприймаються як достатнє обгрунтування, чому люди й не повинні соромитись оголеності.

як підкреслюють німецькі вчені Р. Нойберт й З. Шнабль, можливість у ранньому дитинстві споглядати голизну тіла матері чи батька, інших дорослих чи дітей відстрочить ранні статеві потяги, котрі зумовлюються насамперед цікавістю доти, що ретельно приховується одягом. У світлі сказаного зрозумілою стає порада Р. Нойберта, звернена до батьків, не соромитися із «являтися на очі своїм малолітнім дітям зовсім роздягненими. Доти ж це і корисно для здоровий «я.

Чи вміє ваша дитина мити все тіло теплою водою, обтирати тіло й мити ноги холодною, стежити за нігтями, самостійно зачісуватися? Розвинуті із дитячих років навички гігієни тіла важко переоцінити. У дошкільному віці батьки повинні допомагати малюкові засвоїти гігієнічні правила, котрі допоможуть у зрілі рокта зберегти здоров`я, працездатність, можливість народжувати і виховувати повноцінне потомство. Усі це безпосередньо стосується засвоєння дитиною статевої ролі. Через порушення гігієнічних норм у догляді за дитиною батьки можуть ненароком спровокувати її ранні статеві відчуття, котрі в майбутньому принесуть підлітку небажані статеві потяги — онанізм (мастурбацію).

Заважає дорослим у відносинах із їхніми дітьми — відсутність здатності на будь-яке запитання глянути із різних точок зору. У основі такого підходу лежить споконвічне переконання до того, що істина завжди одна, й дорослий — її визнаний носій. У результаті, дорослі виявляються нездатними, хоча б одну годину статі на іншу точку зору, зрозуміти мотиви поводження своїх дітей. Багато дорослих не можуть й не хочуть згадувати собі у аналогічному віці. Нарешті, конфліктам сприяють й відсутність почуття гумору, нездатність побачити комічне в тім факті, що матір всерйоз конфліктує із дочкою, начебто це чужі люди, доти ж зовсім незацікавлені в згладжуванні цого конфлікту. Бажання обов «язково «виховувати» дочка приводити до дріб «язковості, до обсмикування на будь-яке запитання по будь-якому приводу, а результаті й доти, що між ними виникає значний бар «єр й знову матері заздалегідь сприймаються негативно. На шкода аналогічні відносини складаються в дітей з вчителями. І в основі лежить не зіпсованість молодших, а педагогічна неспроможність деяких викладачів. А щоб у відносинах із підлітками не виникало конфліктів, варто уникати повчань, відчитувань, моралей.

Багато дорослих не знають особливостей сексуального розвитку дівчинки, підлітка, дівчини й, вважаючи їхнього у нормі цілком сексуально нейтральними, й тому насторожено й навіть панічно сприймають будь-які прояви сексуального розвитку, а також цілком законний інтерес до іншої статі, чи виявляється він у яких-небудь особливостях чи поводженнях чи ж у питаннях, що задаються. У результаті смердоті прагнуть облишити свою дочку в повному неведенні усього, що зв «язано зі словом «стати». Вони вважають, що кращий спосіб виховання — ізоляція дівчинки від однолітків чоловічої статі чи обмеження контактів із ними до мінімуму.

У основі настороженого ставлення дорослих до цілком законного інтересу до іншої статі часто лежить зіпсованість, лицемірне прагнення прикрити власні життєві устремління, сексуальну незадоволеність й заклопотаність ореолом моральності. Зовсім ясно, що, ані в самому сексуальному розвитку, ані в будь-яких конкретних його проявах немає нічого поганого, поганим чи гарним, моральним чи аморальним може бути лише ставлення перед тим, у тому числі панічне ставлення, що повинне розцінюватися чи як прояв глибокого неуцтва, чи як ознака аморальності.

Деякі батьки вважають, що життя саме усьому навчить й, тому спеціально займатися статевим вихованням не вважають потрібним. У результаті багато підлітків не мають представлення про життєво важливі речі. Така байдужна установка батьків приводити до різноманітних негативних результатів — неміцний шлюб, вагітність неповнолітніх, раннє полові життя, і т.д.

Ефективність навчально-виховного процесу багато в чому залежить від того, як педагогом здійснюється індивідуальний підхід до учнів. Статева приналежність школярів — один із важливих факторів індивідуальності, й враховувати її необхідно. Продовження роду — основний закон життя. Без нього не був б можливим не лише розвиток людського суспільства, але й й саме його здійснення.

Щось «непристойне» у слові «стати», у сфері міжстатевих відносин можна знайти лише до того випадку, якщо попередньо це «непристойне» спеціально туди вкласти. Ос-кільки продовження роду неможливо без поділу людей на дві статі: чоловічу й жіночу, й визначених відносин між ними, то перебування чогось «непристойного» у сфері міжстатевих відносин рівносильно відмовленню від самого собі. Якщо міжстатеві відносини непристойні, означати непристойно й ті, у результаті їхні виходить.

Вище приведені лише основні моменти, характерні для окремих вікових періодів й основні запитання, котрі необхідно розглянути в тихий чи інших класах. Педагог сам повинний сформулювати назви зайняти, виходячи із конкретної педагогічної обстановки, й поставити собі за на кожнім занятті конкретні виховні задачі.

III. Висновок.

Союз чоловіка й жінки, про «єднаних почуттям любові й дружби, взаємної поваги, що ведуть при цьому загальне господарство і оказують один одному моральну й матеріальну підтримку називається родиною.

Найважливішою задачею родини є виховання дітей, розвиток їхнього фізичних й духовних наснаги в реалізації органічному зв «язку з суспільним вихованням.

Батьківщина — це форма співжиття людей чоловічої й жіночої статей, котра виробилася за багато століть в інтересах створення нормальних умів для їхньої повсякденної життєдіяльності, збереження здоровий «я, народження й виховання дітей, передачі життєвого досвіду. Батьківщину треба всіляко зміцнювати.

Питання про статеве виховання може бути правильно вирішено лише тоді, коли батьки й педагоги добро собі представляють мітку, що смердоті повинні переслідувати в статевою вихованні своїх дітей. Якщо ця позначка якщо зрозуміла, то ясними стануть й шляху її досягнення.

Говорячи про виховання майбутнього статевого почуття дитини, про виховання її як майбутнього сім`янина, треба також говорити й про її майбутню любов.

З продовженням роду зв «язані вищі духовні ціності людини й людства в цілому. Одна із них — любов. А. С. Макаренко писавши: «Якщо, виростаючи, дитина не навчилася любити батьків, братів, сестер, свою школу, Батьківщину, якщо в її характері виховані качани грубого егоїзму, то дуже важко розраховувати, що вон здатна глибоко любити обрану їм жінку».

Питання про статеве виховання вважається одним з самих важких у педагогіці. І дійсно, ані в яким питанні не було б скільки наплутане й скільки висловлено неправильних думок. А тім годиною практично це запитання зовсім не таке уже важке. Воно стає важким лише тоді, коли його розглядають окремо й, коли йому додають занадто велике значення, виділяючи його із загальної маси інших питань.

У період статевого дозрівання особливо важливо проводити в школі бесіди, у які приймали бі доля як педагоги, то й лікарі, й батьки, й сам діти.

Між дітьми та батьками винна бути атмосфера особливої довіри й делікатності.

Створення системи статевого виховання має свої етапи. Потрібно серйозний підхід й заглиблені знання в цьому питанні, розробка нових засобів й методів. Алі що не винне лякати — прокладати дороги завжди важко. Про наявність системи статевого виховання можна якщо посправжньому говорити лише тоді, коли дана система розчиниться в повсякденному житті й стані її невід «ємною частиною. Найважливішим чинником, що наближає цей годину, є ті, що вихователі сам в цьому зацікавлені. Вони повинні постійно шукати нові творчі підходи до рішення цієї задачі.

У своїй курсовій роботі, я спробувала розглянути і освітити усі аспекти статевого виховання. Мети й задачі я досить чітко виклала. Свою тему я намагалася розглядати із різних точок зору: із погляду педагога, батьків й самих дітей.

IV. БІБЛІОГРАФІЯ.

1. Антропова М. В. Основи гігієни учнів. — М., 1971. 2. Большакова М. Д. Гігієна дітей й підлітків. — М., 1966. 3. Васил`єва В.Є. Про фізичний розвиток дітей та підлітків. — М., 1969. 4. Вовчик-Блакитна М. В. Сімейне виховання: юнацтво. — До.: Рад.шк., 1982. 5. Говорун Т. В., Шарган О. М. Батькам про статеве виховання дітей. — До.: Рад.шк., 1990. 6. Громашевський Л. В. Коли необхідно знаті про інфекції. — М., 1990. 7. Громова З. П. Гігієна та фізичне виховання учнів в родині. — Мінськ., 1973. 8. Д`яченко Н.І. Починай із початку// Сім`я й школа. — 1987 — № 3 — С. 16. 9. Дьоміна І.С Етика та психологія сімейного життя. — До.: Рад.шк., 1985. 10. Зарубкін Г. П. Особиста гігієна. — М., 1987. 11. Зацепін В.І. Про життя сімейне. — М., 1987. 12. Іванов М. А. Шлюб, сім`я, діти. — М., 1980. 13. Ісаєв Р.І., Качан Д. С. Статеве виховання учнів. — Л., 1979. 14. Качан В. С. Вихователю про сексологію. — М., 1991. 15. Колесов Д. В. Бесіди про статеве виховання. — М., 1976. 16. Колесов Д. В., Сильвестрова І.Б. Фізіолого-педагогічні аспекти статевого созрівання. — М., 1979. 17. Кондратюк В.І. Вивчення методів сімейного виховання. Нач.шк.- 1993 -№ 1. С. 70. 18. Коп І.С. Вступ до сексології. — М., 1989. 19. Леслафт П. О. Сімейне виховання дитини та його значення. М.- Педагогіка, 1991. 20. Мойберт З. В. Коли я повідаю своїй дитині. — М., 1989. 21. Осокіна М. В. Фізіологія розвитку дитини. — М,. 1973. 22. Ходаков М. М. Молодій подружжю. — М., 1992. 23. Хріпкова О.Г. Замітки про статеве виховання. — М., 1970. 24. Чередніченко В. С. На межі відвертості. — Вих. школярів. — 1989; № 3 — С. 138. 25. Шибаєва А.І. Батькам про статеве виховання. — М., 1989.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою