Вторинні елементи (акумулятори)

Вторичные елементи (аккумуляторы)

Грове в 1932 року винаходить газовий елемент, котра отримує назва вторинного елемента, оскільки давав струм лише саме його зарядки від якогось стороннього джерела. Але через незручності користування газовий елемент Грове поширення недоотримав.

Примерно в 1859—1860 років у лабораторії Олександра Беккерелідругого представника славної династії французьких фізиків — працював у ролі асистента хтось по імені Гастон Плантэ. Юнак вирішив зайнятися удосконаленням вторинних елементів, щоб зробити їх надійними джерелами струму для телеграфії, Спочатку він замінив платинові електроди газового елемента Грове свинцевими. Затим численних дослідів та пошуків взагалі перейшов до двох однаковим свинцевим листам. Він їх проклав сукниною і намотав усе це на дерев’яну паличку, щоб увійшло круглу скляну банку з електролітом. Потім підключив обидві пластини до батареї. Невдовзі вторинний елемент зарядився, і саме спромігся давати суттєвий струм постійної сили. При цьому їх розряджали відразу, заряд електрики зберігався у ньому тривалий час.

Собственно, це і народженням акумулятора — нагромаджувача електричної енергії. Перші акумулятори Гастона Плантэ мали дуже незначну електричну ёмкость — вони запасали зовсім небагато електрики. Але винахідник зауважив, що й заряджений спочатку прилад розрядити, та був пропустити нього струм в напрямку і повторити той процес кілька разів, то ємність акумулятора збільшиться. У цьому зростав шар окисла на електродах. Цей процес отримав назву формовки пластин і обіймав спочатку близько трьох місяців.

Как і всіх гальванічних елементів, струм акумулятора то більше вписувалося, що більше площа його електродів. Цю істину добре засвоїв Камілл Фор. Він був самоуком — без спеціальної освіти — з юних літ безроздільно захоплювався технікою. Змушений заробляти грошей життя. Фор змінив безліч спеціальностей. Був чертёжником, техніком, робочим, хіміком англійською пороховому заводі, працював у Планте. Різнобічні практичні знання послужили йому добру службу. Після Паризької виставки 1878 року у голову Камілла Фора запалу ідея нового способу формовки пластин. Він спробував заздалегідь покривати їх свинцевим суриком. При зарядку сурик одній із пластин перетворювалася на перекис, але в інший відповідно розпікався. У цьому шар окисла набував пористе будова, отже, і збільшувалася площа взаємодії з кислотою. Процес формовки протікав значно швидше. Акумулятори Фора тим більше ж вазі запасали значно більше електричної енергії, ніж акумулятори Плантэ. Інакше кажучи, їх энергоёмкость було більше. Ця обставина особливо привертала ним симпатії електротехніків. Але головне причина їх зрослої популярності полягала у іншому… Наприкінці століття у багатьох країнах тут і з’явилося електричне висвітлення. Лампи розжарювання харчувалися енергією поки що малопотужних машин постійного струму. Раннім вранці та пізнім ввечері, коли енергії вимагалося значно більше, допоможе машинам приходили акумулятори. Це було набагато дешевше, ніж встановлювати додаткові генератори. Тим більше що у приспокоєні денні і вночі акумулятори могли заряджатися, поглинаючи надлишки енергії вироблюваної машинами.

Дальнейшее вдосконалення свинцово-кислотных акумуляторів йшло шляхом поліпшення конструкції та технології отримання пластин.

Существует ще одна частка акумуляторів — железоникелевый лужної, який розробив Едісон. У ньому негативний електрод виконаний із пористого заліза чи кадмію з великий робочої поверхнею. Позитивний електрод — нікелевий, оточений окисом трёхвалентного нікелю. Як електроліту використовують 21% розчин їдкого натра. Корпус найчастіше виготовляється зі сталі. Коефіцієнт корисного дії у лужного акумулятора менше, ніж в свинцевого. Зате лужної акумулятор краще переносить перевантаження, не чутливий до надлишкового заряду і сильному розряду, міцний, легко переносить перегрів і потребує ремонту. А оскільки з лужних акумуляторів не виділяються гази їх можна зробити герметичними.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.