Великобритания в $ 20 столітті

Великобритания в $ 20 веке.

В перше повоєнний десятиліття економіка Англії розвивалася складно і суперечливо. Це зумовлювалося, з одного боку, відданістю основної маси англійського суспільства до старим традиційних методів економічного розвитку — «життя з допомогою колоній «— і небажанням вкладати великі цифру розвиток власної економіки. З іншого боку, возраставшая світова конкуренція молодших і енергійних держав все-таки змушувала уряду консерваторів і лейбористів робити певні кроки у бік удосконалення управління економікою, але вони не завжди давали бажані результати і кожна країна дедалі більше поступалася свої позиции.

Мировой економічну кризу в Англії розпочався з деяким запізненням, і це було викликано тим, що в предкризисное час англійська промисловість розвивалася вкрай повільно й до початку кризи ледь досягла рівня. Найбільшою глибини криза досяг навесні 1933 р., коли виробництво впала на 23% від рівня 1929 г.

Экономический криза 1929—1933 рр. важко позначилося на економіці Великобританії. Вихід із складного економічного становища уряду, шукали в посиленні державного регулювання економіки, заохочення зростання монополій і концентрації капіталу, і навіть створенні більш тісної політичної та скорочення економічної союзу метрополії і доминионов.

Существенную роль виході британської економіки з кризи зіграла переорієнтування капіталовкладень на внутрішній ринок, захищений тепер високими митними «стінами ». Це обумовлювалось зниженням доходів від вивезення капіталу через відкликання розладом фінансової систем світового капіталізму і від золотого стандарту фунта стерлингов.

Так, коли іноземні інвестиції Англії 1931— 1936 рр. зросли з 41 млн до 61 млн ф.ст., то внутрішні капіталовкладення дорівнювали у 1931 р. 89 млн, а 1936 р. — 217 млнф.ст.

Несмотря на загальне ослаблення своїх позицій, Англія змогла зберегти перед Другої світової війною місце однієї з найбільш великих держав світу. За ній всі найважливіші ринки докладання капіталу, Англія утримувала сировинну монополію із таких важливим видам сировини, як натуральний каучук й окремі види кольорових металів, мала великими активами в нафтових районах та інші джерелами сировини. Навіть втративши колишню роль головного центру світової капіталістичної торгівлі, Великобританія все-таки зберегла у себе одне з чільних місць серед інших експортерів і імпортерів. Англійські товарні біржі займали монопольне становище чи поділяли його з деякими біржами інших капіталістичних стран.

И все-таки попри всі свої успіхи у 30-ті рр. XX в. Великобританія окремо не змогла ні відновити свого місця на світовому капіталістичному ринку, ні подолати всі що заглиблювалися у ній економічні та політичні процессы.

Война викликала подальше ослаблення економічних пріоритетів і політичних позицій Великобритании.

За роки зменшився загальний обсяг промислової продукції, що становив в 1946 р. 90% від рівня 1937 р. Значно скоротився експорт англійських товарів. Дефіцит платіжного балансу до кінця війни перевищив 4 млрд ф.ст. Устаткування англійських підприємств упродовж свого війни зносилося, технічний прогрес замедлился.

Подводя підсумки економічного розвитку на другий половині 40-х й у 50-ті рр., треба сказати, у цілому економіка Великобританії розвивалася загалом руслі європейських держав, проте за темпам розвитку поступалася ФРН, США, та був і Банк Японії. Втрата колоніальної імперії болісно відбилася на економіці країни, а що почалася епоха НТР зажадала змін у традиційної структурі виробництва. Відчутних коштів вимагали великі військових витрат і розпочате 50-ті рр. технічне переоснащення армії, які спричинили скорочення соціальних програм. Усе це створювало додаткових труднощів під управлінням країною для консервативного уряду, який прагнув поверненню ролі світового лідера для Великобритании.

Во другої половини 60—70-е рр. економіка Великобританії лежить у вкрай складному становищі. З одного боку, бурхливо росли гігантські монополії у найбільш сучасних галузях виробництва, які диктували свої умови і надавали могутньо вплинути на внутрішню й зовнішній політиці уряду. З іншого — збільшився державний сектор, який охоплював переважно старі традиційні галузі виробництва та вкрай повільно перебудовувався під впливом НТР, його продукція не могла успішно конкурувати на світовому рынке.

Колоссальные Витрати соціальних програм сприяли появі у суспільстві тенденцій до «утриманства », а спроби скорочення витрат викликали бурхливий протест із боку могутнього профспілкового движения.

Жестокая конкуренція з боку і Банк Японії змусила Англію розпочати ЄЕС, а й цей крок відмовив усіх проблем.

Таким чином, що у 70-ті рр. Великобританія перетворилася на застійне суспільство, яке те що рухалася тому, просто її головні суперники швидше йшли вперед. Систему керування економікою стала корпоративної, тобто. рішення приймалося через укладання угод між урядом, профспілками і підприємцями. Але вони була тенденція ділити економічний пиріг у своїх інтересах. Це було суспільство орієнтації скоріш на виробника, ніж потребителя.

Правительство консерваторів, зайшле до влади 1979 р., очолила енергійна М. Тэтчер.

Следствием урядовою М. Тетчер економічної політики — був економічного зростання країни у 80-ті рр. загалом лише на рівні 3—4% в рік, було вище, ніж у сусідніх західноєвропейських країнах. Щотижня в середньому створювалося 500 нових фірм. За 80-ті рр. продуктивності праці в середньому росла лише на рівні 2,5% на рік, поступившись лише Японии.

Еще переконливішою було зростання ефективність використання основний капітал — капиталоотдачи. Англія, окрім Японії, була єдиною з розвинутих країн, де цей показник зріс проти 70-ми гг.

В 80−90 у соціально-економічній і політичною політичного життя Великобританії з’явилися тривожні ознаки. Так, серйозним прорахунком консервативного кабінету М. Тетчер стало проведення навесні 1990 р. реформи місцевого оподаткування, що передбачала запровадження нового закону. Економічні вигоди виявилися незначними, а соціально-психологічні наслідки вкрай негативно позначилися на престиж уряду, соціально-економічна політика якого викликала «роздратування «в багатьох англійців. У 1990 р. новим лідером консерваторів і польським прем'єр-міністром Великобританії став Дж. Мейджор. М. Тетчер подав у отставку.

В першій половині 90-х рр. економіки Великобританії відбувалися позитивні процеси. Так, досить стабільно ріс валовий внутрішній продукт і скорочувалася безробіття. Якщо у першому кварталі 1993 р. ВВП становив 2,5%, то першому кварталі 1994 р.— 4%; безробіття в першому кварталі 1993 р. дорівнював 10,5%, у першому кварталі 1994 р. — 9,9, а четвертому кварталі 1994 р. — 8,9%.

Особенно важливим досягненням нового уряду стало поліпшення торгового балансу. За період із 1991 по 1995 р. вдалося забезпечити сприятливе поєднання стійко високих темпи зростання і низьких у період з початку 1960;х рр. темпів інфляції. З іншого боку, помітно поліпшилося стан платіжного балансу, що у 1995 р. вперше починаючи з 1987 р. був зведений з активним сальдо.

Таким чином, підбиваючи підсумки економічного розвитку Англії 80—90-е рр., треба сказати, що «тетчеризм «стосовно умовам Британії виявилося досить ефективним. Обличчя Англії істотно змінилося. «Тетчеризм «як британська модель неоконсерватизму підтвердив, що капіталізм виявився гнучкою системою, здатної пристосовуватися до змінюваним соціально-економічним умовам, перелаштовуватися і модернизироваться.

При підготовці цієї праці були використані матеріали із російського сайту internet.