Чехословаччина

Чехословакия.

В травні 1945 року Чехословаччина була останнім державою, визволеному від фашистської Німеччини. На виборів у 1946 року комуністи набрали 40% голосами й, завдяки підтримці масових демонстрацій. переформували кабінет міністрів. Президент Бенеш змушений був піти у відставку. І на 1948 року Чехословаччина було проголошено народно-демократичної республікою. комуністична партія і перебувала в влади до грудня 1989 року. Однак у 1968 року чехословацькі комуністи на чолі з Олександром Дубчеком намагалися побудувати «соціалізм із людським обличчям». Цей період розвитку Чехословаччини влився у її історію під назвою «Празька весна». До брати участь у управлінні державою стали превликаться представники інших і рухів, було скасовано цензура, визнавалося бути опозиції. Ці радикальні зміни у Чехословаччини викликали вкрай негативну реакцію з боку керівництва СРСР. Політичне тиск може дати цілком очікуваного ефекту, і 21 серпня завезеними на територію Чехословаччини ввели війська країн — учасниць Варшавського договору (14 травня 1955 года у Варшаві було підписано Варшавський договору про дружбі співробітництво та взаємодопомогу. Його цілями були забезпечення безпеки країн його учасниць та підтримка світу у Європі. 1 липня 1991 року його скасовано.). 25 серпня у Москві на Червоній площі захист «празької весни» групою дисидентів, яка з 8 людина, було проведено демонстрація під гаслом «за нашу і вашу свободу». З 1980 року Чехословаччина існувала як Чеська і Словацька Соціалістична Республіка. Її президентом був Густав Гусак. У Чехословаччини після відставки у грудні 1987. року з партійних постів Гусака і приходу нове керівництво КПЧ на чолі з М. Якешем різко активізувалася суспільне життя. Почалися дискусії щодо нової політичного життя країни, про нове конституції ЧССР. Проте керівництво КПЧ не поспішала з здійсненням реформ. Обговорити їхню концепцію воно мало намір на черговому з'їзді партії. Разом про те керівництво КПЧ відмовлялося від перегляду старих критичних оцінок подій 1968. року й незмінно підкреслювало керівну роль партії, у суспільстві. Такі установки врозріз з швидкої політизацією країни.

Характерною ознакою Чехословаччини була у її життя політичної опозиції, що охоплювала як «більшість учасників подій 1968. року, і інші верстви, хто долучився до неї пізніше. Вона розташувалася в летаргічному стані, хоча після освіти політичної групи, що отримала назву «Хартія-77», несколко пожвавилася.

Становище змінилося 1988. року. Активизировавшиеся опозиційні сили перейшли до рішучих дій. Зовнішнім її проявом стали демонстрації у Празі й інших містах у серпні (у зв’язку з 20. летием запровадження Чехословаччину військ країн Варшавського Договору), наприкінці жовтня (у зв’язку з святкуванням 70. летия освіти незалежної Чехословаччини) й у січні 1989. року (20. летия річниця спалення Яна Палаха). 17. листопада 1989. року студенти провели у центрі Праги демонстрацію протесту з вимогою змін. Поліція жорстоко побила учасників демонстрацій. Це викликало цілу лавину протесту. Вже 20. листопада на Вацлавській площі Празі зібралося стільки людей, що впустити їх у хід поліцію не за можливе. 21. листопада почалися масові демонстрації у Празі. Того ж день створили «Цивільний форум», який об'єднав усі опозиційні сили у чеських землях, і «Суспільство проти насильства» у Словаччині. Спроби влади засудити демонстрації або не мали успіху. Пленум ЦК КПЧ (комуністична партія Чехословаччини) прийняв відставку президії партії. Потім був майже повністю замінено керівництво КПЧ. Йому довелося розпочати діалог із опозицією. Опозиційні сили висунули розгорнуту програму зміни державного устрою і партійного керівництва, виступили за подальші соціально-економічні перетворення. Після спроби реорганізації старого уряду 10. грудня було створено повое уряд М. Чалфы.

Головою Федеральних зборів став А. Дубчек. Після що виникла тоді ж відставкою Гусака приймаючи наприкінці грудня президентом ЧССР був обравши Вацлав Гавел. Почався процес демонтажу старої системи, скасовано стаття конституції про керівної ролі партії, проведено ринкові реформи. У 1991. року з Чехославкии опинився радянські війська. Країна тепер називається Чеської і Словацької Федеративної республікою. Настільки стрімкі пермены за умов збереження світу дали підстави назвати ці події «революцією». Але її розвиток уникнути проблем. Криза призвів до нового загострення відносин між двома народамичехами і словаками. У результаті революції 1989. року швидко було виявлено сепаратистські настрої. У червні 1992. року в виборах й у Чехії, й у Словаччини перемогли партії, виступили за мирний «розлучення» Чехословаччини. У результаті наступних переговорів було вирішено основні процедурні питання, і із першого. січня 1993. року Чехословаччина як єдина держава перестала існувати.