Українська сім"я у сучасному соціумі: реалії і тенденції

Реферат на тему:

Українська сім'я у сучасному соціумі: реалії і тенденції.

Реформи, що проводилися в Україні протягом останнього десятиліття, значною мірою змінили умови життєдіяльності сім'ї в усіх її сферах. Знижується рівень народжуваності, а отже зменшується кількість населення, змінюються морально-психологічні установки молоді стосовно шлюбу, сім'ї і репродуктивних орієнтацій, погіршується стан здоров’я дітей і дорослих. Надзвичайно високою є дитяча смертність, зростають показники захворюваності дітей, інвалідність, злочинність серед неповнолітніх. Соціально-економічна криза 1990;х років спричинила суттєве зниження життєвого рівня переважної більшості населення України, зростання безробіття і неповної зайнятості, розшарування суспільства на багатих і бідних, погіршення структури споживання більшості сімей. І найбільш уразливими виявилися родини з наднизьким рівнем середньодушових доходів і витрат, споживання продуктів харчування. Зазнає серйозної трансформації виховний потенціал родини. У суспільстві спостерігається поширення проявів жорстокості і насильства, що негативно позначається на процесі виховання підростаючого покоління. Перетворення, що відбуваються, потребують постійного врахування змін умов життєдіяльності сімей і своєчасного формування державної сімейної політики, у тому числі адекватної програми стосовно соціально незахищених родин.

Складною залишається демографічна ситуація в Україні. Протягом попередніх десятиріч середній розмір сімей поспіль скорочувався і майже рівномірно: у 1970 р. він становив 3,4 особи, у 1979 — 3,3, у 1989 — 3,2, а за обстеженням домогосподарств у 1996 р. — лише 3,1 особи. Згідно з оцінками фахівців слід очікувати подальше зниження цього показника до 3,1−3,0, навіть до — 2,9.

Основною тенденцією демографічних змін в Україні є стале зменшення чисельності населення і його природного приросту, а також старіння населення. Високий рівень постаріння населення і, відповідно, низька частка молоді викликані збереженням досить низького рівня народжуваності протягом майже чотирьох десятиріч. За останні 10 років відбувається прискорення темпів скорочення природного приросту населення та кількості народжених серед усіх вікових груп жінок (див. табл. 1, 2).

Таблиця 1.

Народжуваність, смертність і природний приріст населення (за даними Держкомстату України).

За 8 років (1992;1999 рр.), при загальному зниженні народжуваності серед усіх вікових груп жінок на 34,8%, у молодих матерів віком до 20 років народжуваність дітей знизилась на 41,3% (табл. 2). За цей же період у 20−24-річних народжуваність знизилась на 34,2%, а у 25−29-річних — на 29,3%.

Таблиця 2.

Зниження народжуваності за віком матері.

(за даними Держкомстату України).

Слід зазначити зменшення питомої ваги дітей, народжених матерями у віці до 20 років, у загальної кількості народжень, що спостерігається останніми роками. У 1999 р. у молодих матерів віком до 20 років народилося 64,2 тис. дітей, що проти 1998 р. становить лише 86,2%. У цілому стосовно ранніх шлюбів і відповідно ранньої народжуваності в Україні спостерігається тенденція до зниження.

Водночас збільшується кількість позашлюбних народжень. У 90-х роках їх питома вага у загальній кількості народжених зростала від 0,6 до 1% щорічно. Так, починаючи з 1990 р., їх частка в загальній кількості народжених зросла з 11,2 до 15,4% у 1997 р. і до 16,2% - 1998. В абсолютних цифрах 1998 р. кількість народжених у матерів, які не перебували у зареєстрованому шлюбі досягла 67 722, причому по міських поселеннях — 42 802 і сільської місцевості - 24 920 дітей. 1999 р. кількість позашлюбних народжень практично не змінилась і становила — 67 882.

Серед молоді поширюється тип сімей з офіційно неоформленими шлюбно-сімейними стосунками. Частка незареєстрованих шлюбів в Україні серед молодих сімей становить приблизно 11%.

Україна традиційно завжди вважалася країною з високим рівнем шлюбності. На початок 90-х років рівень реєстрації досяг 9,3−9,5 шлюбів на 1000 чоловік населення. У 1991 р. за цим показником Україна посідала перше місце в Європі. Проте вже 1992 р. він зменшився до 7,6%. З 1991 р. загальний коефіцієнт шлюбності скоротився на 28% (з 9,5 у 1991 р. до 6,0 у 1996), а 1996 р. досяг найнижчого рівня за весь повоєнний час.

Таблиця 3.

Шлюби та розлучення.

(за даними Держкомстату України).

Сучасні зміни у шлюбній структурі призводять до скорочення відтворення населення, разом з тим, ці тенденції є об'єктивним і неминучим наслідком трансформації всього комплексу соціальних відносин. Незважаючи на більш-менш стійкі абсолютні показники шлюбів та розлучень (більше того, щорічне зменшення кількості розлучень з 1996;го по 1999 р.), останнім часом відносний показник кількості розлучень, що припадає на один шлюб, тобто коефіцієнт нестабільності шлюбів, продовжує зростати. Так, щодо рівня 1990 р. він зріс з 0,4 до 0,54 у 1997 р. і 0,58 у 1998. Отже, 1998 р. за статистикою на 100 укладених шлюбів припадало 58 розлучень.

Таким чином, можна припустити, що зменшення кількості зареєстрованих шлюбів та їх уразливість, скорочення народжуваності1, з одного боку, відбивають світові тенденції2, зумовлені складним впливом і взаємодією політичних, економічних, соціально-психологічних, біологічних та інших чинників, а з іншого — є наслідком економічної кризи в Україні. Ставлення молоді до шлюбно-сімейних стосунків, зниження показників шлюбів і збільшення кількості розлучень, зниження народжуваності, поширення нетрадиційних форм шлюбів і незареєстрованих шлюбів переконливо свідчать про необхідність адаптації інституту сім'ї до нових соціально-економічних реалій.

За прогнозними оцінками інтенсивність народжуваності в Україні навряд чи зростатиме найближчим часом. Найімовірніше, репродуктивні установки суттєво не зміняться протягом принаймні 5−10 наступних роківспіввідношення повікових коефіцієнтів народжуваності поступово наближатимуться до західноєвропейських. Тенденції народжуваності формуватимуться насамперед під впливом матеріального добробуту та житлової забезпеченості сімей (особливо молодих), збереження у молодих людей установок на багатодітну сiм’ю, а також залежатимуть від чисельності та вікової структури жінок фертильного віку.

Економічна криза, що супроводжувала перехід до ринкової економіки в Україні, виявилася досить гострою. У 1990;1999 рр. ВВП постійно спадав (з коливанням темпів падіння), зменшувалися промислове виробництво, виробництво товарів народного споживання, роздрібний товарообіг, обсяг платних послуг. Змінювалася структура суспільства за рівнем доходів: переважна більшість населення в Україні збідніла, середній клас практично не сформувався, а високодоходна група населення є незначним прошарком.

Кількісний склад сiм'ї є одним iз чинників, що впливає на рівень задоволення потреб її членiв3. У 1995;1999 рр. в Україні у групах сiмей iз низьким середньодушовим доходом склад сiм'ї залишався високим: 3,3−4,5 чол., з високим — низьким: 1,8−2 чол. Структура сукупного доходу в середньому для всiх сiмей у 1990;1999 рр. змiнювалась за такими тенденціями: поступово зменшувалася частка трудових доходiв (у формi оплати працi), зростала частка соцiальних виплат (пенсiй, стипендiй, допомог, iнших виплат), надходжень вiд особистого пiдсобного господарства та доходiв з iнших джерел. Частка оплати працi (у державному, кооперативному, приватному секторах) знижувалася з 67,5% у 1990 р. до 35,5% у 1999, а частка виплат по соцiальному захисту то зростала, то спадала з 13,4 до 16,9%, тобто спостерiгалося зниження частки доходiв, джерелом яких є безпосередньо оплата за працю i виплата нарахувань, що залежать вiд неї. Специфiчною ознакою формування сукупних доходiв сiмей в умовах трансформацiї економiки стало прискорене зростання частки надходжень вiд особистого підсобного господарства (з 10,2 до 27,5%).

Показником зниження життєвого рiвня населення є збiльшення витрат на харчування в структурi бюджету сiмей. В середньому питома вага витрат на харчування, у відсотковому вираженні до сукупного доходу сiм'ї, зросла з 35,5% у 1990 р. до 65,6% у 1999 р. Порiвняння вартостi спожитих основних продуктiв харчування i споживчий кошик iз 22 видів продуктiв харчування, що регулярно розраховується Держкомстатом України, показує, що у 1996 р. вартiсть споживання дорiвнювала 83,6%, 1997 р. — 66,7%, 1998 р. — 67,1%, 1999 р. — 83% середньодушового грошового доходу, тобто якщо у населення не було б надходжень з особистого пiдсобного господарства, то близько 67−84% отриманих середньодушових грошових доходiв за мiсяць населення витрачало б на харчування.

Забезпеченість населення непродовольчими товарами (предметами культурно-побутового та господарського призначення тривалого вжитку) протягом 1990;1999 рр. постiйно знижувалась. 1999 р. забезпеченiсть сiмей (у розрахунку на 100 сiмей) телевiзорами досягла 39%, радiоприймальними пристроями — 51%, годинниками — 39%, фотоапаратами — 64%, холодильниками i морозильниками — 49%, пральними машинами — 61%, електропилососами — 52%, мотоциклами i моторолерами — 12%, велосипедами i мопедами — 28%, швейними машинами — 45%, або в середньому — 44% проти рiвня 1990 р.

Впродовж 1990;1999 рр. скорочувалася сукупна площа введеного в експлуатацію житла і кількість збудованих квартир. Якщо 1990 р. введено житла загальною площею 17 447 м2, то 1999 р. тільки 6004 м², тобто в 2,9 раза менше, з неї у сільській місцевості відповідно 3423 і 1196 м². Розрахункова забезпеченість житлом поступово зростає: з 17,8 м² на одного жителя у 1990 р. до 20,4 м² у 1999 внаслідок скорочення чисельності населення. Вищими темпами зростала забезпеченість житлом міського населення (на 16,4% впродовж 1990;1999 рр., 12,6% - у сільській місцевості). Незважаючи на поступову ліквідацію комунальних квартир (за три роки — 19%), їх ще досить багато — майже 80 тис., зараз в них проживає 254 тис. осіб. Ще 1,7 млн. осіб змушені проживати у гуртожитках. Щорічне введення нового житлового фонду з високим рівнем благоустрою, а також обладнання житлових будинків при капітальному ремонті різними видами зручностей підвищило якість житла, в основному міського. Рівень же благоустрою житла на селі здебільшого не відповідає сучасним вимогам.

Слід зазначити, що в останні роки можливість одержання житла із державного або колективного фонду зведено до мінімуму. Потреба в житлі залишається нагальною і болючою для 2 мільйонів сімей, які перебували у черзі на одержання житла на кінець 1998 р. При значному скороченні будівництва за рахунок державних і кооперативних коштів серед міського населення зменшилась кількість сімей та одинаків, які перебували на квартирному обліку: з 2592 тис. у 1990 р. до 1871 тис. у 1999. Частка сімей та одинаків, які поліпшили житлові умови у 1999 р., становила всього 1,4% загальної кількості тих, хто перебував на квартирному обліку (1990 р. — 8,8%), тому проблема забезпечення населення житлом у найближчі роки також залишатиметься нерозв’язаною.

Найгострішим питання житла є для молодих сімей, що суттєво впливає на реалізацію соціокультурної та репродуктивної функцій сім'ї. За даними результатів лонгітюдного соціологічного дослідження «Молода сім'я України 90-х», яке проводить Український інститут соціальних досліджень (проект 1994;2015 рр.), 42% молодих сімей народження дітей пов’язують із зміною матеріального становища, а 33% - із зміною на краще житлових умов сім'ї. Статистичні дані Держкомстату України підтверджують наявність проблеми забезпеченості молодих сімей житлом, оскільки темпи надання їм квартир удвічі нижчі, ніж у середньому по країні. Так, 1998 р. із 93 тис. молодих сімей, які перебували на черзі, квартири одержали тільки 752 сім'ї, або 2,0%.

Таблиця 4.

Квартирна черга та поліпшення житлових умов молодих сімей.

За даними: Молодь України у цифрах / Державний комітет статистики України. — К., 2000. — С. 24.

Відмінності у рівнях доходів сімей відбиваються на диференціації витрат, структурі споживання і харчуванні, майновій і житловій забезпеченості. Зокрема це стосується молодих, неповних та багатодітних сімей.

Суб'єктивна оцінка власного життя членами молодих сімей відрізняється досить сталим песимізмом. За результатами соціологічних досліджень проекту «Молода сім'я України 90-х» 44% молодих подружжів зазначають, що доходів вистачає лише на саме необхідне, 29% вважають, що грошей постійно не вистачає, хоча економлять на всьому, в тому числі й на харчуванні. Складність соціально-економічної ситуації в країні спричинила те, що переважна частина молодих сімей (70%) не може прожити на офіційні джерела доходу. Причому чоловіки значно легше сприймають проблеми матеріального характеру, з них 61% зазначають, що можуть мужньо перенести фінансові труднощісеред жінок таких лише 41%. В останні роки спостерігається стійка тенденція щодо активної трудової діяльності членів молодих сімей, які намагаються покращити матеріальне становище своєї сім'ї. Так, 25% чоловіків та 8% жінок підробляють після основної роботи. Соціологічні дані доводять, що 43% молодих одружених жінок вважають себе фінансово залежними від чоловіків, 26% - частково залежними і лише 17% - незалежними.

Найбільше молодих людей хвилюють повільність економічних реформ і підвищення цін (67% відповідей), низький рівень медичного обслуговування (55%), загальне зниження рівня життя і загроза безробіття для себе особисто і членів своєї сім'ї (54%), складнощі із житлом (53%), зростання злочинності (52%). Результати соціологічних досліджень свідчать також і про те, що молоді сім'ї не обминають конфліктні ситуації. Так, щодо наявності сімейних конфліктів, третина молодих подружніх пар зазначила, що сваряться передусім через житлові умови, втручання батьків у їхні взаємини (у разі спільного проживання в одній квартирі), постійну нестачу грошей. Причинами конфліктних ситуацій називаються такі: надзвичайна стомленість (33%), непорозуміння щодо розподілу домашньої роботи (22%), зловживання алкоголем чоловіка (15%), несерйозне ставлення до виконання обов’язків чоловіка та батька (13%), відсутність кохання та поваги один до одного (2%).

Загальна характеристика рівня життя неповних сімей свідчить про те, що саме ця група населення є найбільш уразливою. Про це свідчать і різні індикатори доходів, витрат, рівня бідності, забезпеченості житлом та допоміжними засобами існування (передусім земельними ділянками), раціону харчування тощо. Так, за рівнем загальних і грошових доходів неповні сім'ї помітно поступаються середній українській родині: якщо в середньому на умовного дорослого загальні доходи становлять 148,16 грн. на місяць, а грошові - 96,68 грн., то в неповних сім'ях — відповідно 129,54 грн., і 86,11грн.

Таблиця 5.

Рівень загальної суми та основних компонентів загальних доходів різних типів сімей України грн./ міс.

(за даними обстеження умов життя домогосподарств Держкомстатом України 1999 р.).

Основною статтею загальних витрат є харчування, місячна вартість якого оцінюється в неповній сім'ї в 74,05 грн. у розрахунку на умовного дорослого (в цілому по Україні - 125,83 грн.). Внаслідок крайньої обмеженості грошових (та й натуральних) ресурсів неповні сім'ї вимушено нехтують майже всіма другорядними потребами: витрати на непродовольчі товари зводяться до придбання одягу та взуття. З усіх видів послуг неповні сім'ї користуються тільки житлово-комунальними (при тому, що значну частину їх вартості покривають пільги та субсидії).

Результати опитування, що проводилося Українським інститутом соціальних досліджень серед членів сімей, в яких дітей виховує один із батьків, дозволили визначити основні проблеми неповних сімей в сучасних умовах. Серед них: складне матеріальне становище, постійна нестача грошейтруднощі у влаштуванні на роботу матері з малою дитиноюмізерна державна допомога матерям, які самі виховують дітейсоціальна незахищеність одинокої матері - постійне приниження через необхідність оформлення соціальних виплат, збір великої кількості документівпроблеми з підготовкою дитини до школи, труднощі у разі продовження навчання дитини у вищих навчальних закладах, а також з отриманням безкоштовної освіти.

Викликає тривогу матеріальне становище і соціальне-психологічне самопочуття багатодітних родин. Рівень доходів і витрат, поширення бідності і раціон харчування таких сімей визначаються значно гіршими показниками, ніж в цілому по Україні. Так, в сім'ях з чотирма дітьми і більше споживання яєць і риби, рибопродуктів становить лише 34% середнього рівня по країні, м’яса і м’ясопродуктів — 41%, овочів — 55%, а молока та молочних продуктів навіть на 25% менше, ніж в цілому по країні.

Близько 2% сукупних витрат сімей з дітьми становить оплата медичних послуг та оздоровлення, хоча сума, безумовно, знижується пропорційно кількості дітей: якщо в середній сім'ї з однією дитиною щомісячно на ці потреби витрачається 4,7 грн. у розрахунку на умовного дорослого, то в сім'ї, з чотирма дітьми — тільки 3,0 грн.

Значне підвищення цін на підручники, канцелярські товари та на перебування дітей у дошкільних закладах призвело до істотного зростання витрат на навчання та дошкільне виховання в бюджетах сімей з дітьми. Так, середня родина витрачає на ці потреби щомісячно 2,1 грн. у розрахунку на умовного дорослого (1,1% сукупних витрат), у тому числі сім'я з однією дитиною — 2,5 грн. (1,3%), а з чотирма і більше — 1,0 грн. (0,9%). Незначний відсоток грошей витрачається на товари першої необхідності та одяг. Багатодітна сім'я не має змоги витрачати кошти на проведення дозвілля, культурний розвиток.

Опитування багатодітних родин, проведене Українським інститутом соціальних досліджень у серпні 2000 р., свідчить, що окрім матеріальних проблем багатодітні сім'ї стикаються і з такими, як недоброзичливість, негативне ставлення з боку оточуючих, працівників державних установ, а також відсутність моральної підтримки, соціальної значущості багатодітної родини в державівідчуття відмежованості від соціумунизький матеріальний достаток — не вистачає грошей на найнеобхідніше: продукти харчування, одяг, медикаментивідсутність соціального захисту дітей, а саме — пільг на лікування, оздоровлення, отримання освіти, придбання медикаментівскладнощі з отриманням освіти і підготовкою дітей до школи — придбання підручників, необхідного приладдя, одягує проблеми з безкоштовним влаштуванням дітей у позашкільні заклади — гуртки та секції.

Отже, шляхи розв’язання актуальних проблем сучасної української родини мають спрямовуватися на забезпечення державною політикою оптимальних соціально-економічних умов становлення, розвитку та повноцінного і самодостатнього функціонування сім'ї, народжування та виховання в ній дітей. Пріоритетними мають стати заходи щодо зміцнення іміджу, стану і статусу сім'ї, створення сприятливих умов для її морально-психологічного, соціального і культурного розвитку, недопущення бродяжництва, безпритульності дітей і насильства в сім'ї, формування у свідомості людей розуміння важливості ролі сім'ї у забезпеченні суспільної стабільності та прогресу.

Література:

1 Про становище сімей в Україні (доповідь). — К.: НВФ «Студцентр», 1999. — С. 8- Про становище сімей в Україні (Доповідь за підсумками 1999 року). — К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. — С. 11.

2 Антонов А. И., Медков В. М. Социология семьи. — М.: Изд-во МГУ, 1996. — С. 43- Антонов А. И., Сорокин С. А. Судьба семьи в России ХХ1 века. — М.: Изд. дом «Грааль», 2000. — С. 28.

3 Про становище сімей в Україні (Доповідь за підсумками 1999 року). — С. 53- Голод С. И. Семья и брак: историко-социологический анализ. — СПб.: ТООТК «Петрополис», 1998. — С. 18.

4. www.politik.org.ua.