Кримінально-правова та кримінологічна класифікації злочинів у кредитно-фінансовій сфері (реферат)

Реферат на тему:

Кримінально-правова та кри­­мі­ноло­гічна класифікації злочинів у кредитно-фінансовій сфері.

Аналіз криміногенної ситуації, що склалась у кредитно-фінансовій системі (далі - КФС), свід­чить про зростання потенціалу злочинності в цьому секторі економіки держави. Не­зва­жаючи на скоординовані заходи правоохоронних і контролюючих органів, за ос­танні п’ять років рівень злочинності в КФС продовжує зростати. Із усієї сукупності за­ре­є­стро­ваних економічних злочинів, злочини, що виникають у КФС, становлять 18,4% (із них 7,7% у банківській системі) [1]. Починаючи з 1995 року намітилась тенденція до зростання питомої ва­ги даних злочинів — середньорічний темп їх зростання дорівнює близько 10%, і за оцінками ек­спертів 90% таких злочинів залишаються невідомими правоохоронним органам [2]. Зви­чай­но, такий стан злочинності призводить до розбалан­сованості КФС, зумовлює загострення бі­льш складної проблеми сучасного суспільства — побудови ринкової економіки.

На сучасному етапі існує нагальна потреба в проведенні систематизації злочинів у КФС та їх логічне закріплення в кримінальному законодавстві. У науковій літературі класифікації економічних злочинів приділяється підвищена увага. Існує багато класи­фікацій економічних злочинів, основним критерієм поділу яких є законодавча основа (за найменуванням відповідних статей КК), за видом об'єкта посягання та іншими крите­ріями (видом діяльності, сектором економіки, системою господарювання та ін.). Необхідно також вказати, що більшістю вчених-кримінологів при проведенні кримінологічної класи­фікації економічних злочинів виділяється окремим видом злочинність у КФС: злочини, що посягають на фінансову систему [3]- злочини проти банківської та акціонерної систем обмінузлочини в сфері фінансових відносин [4], злочини проти прав і законних інтересів кредиторів, проти порядку обігу грошей, цінних паперів, інших документів [5] Заслуговує на увагу й класифікація економічних злочинів, за­проваджена Литваком О. Пропозицією останнього є проведення класифікації злочинів у сфері економіки шляхом розподілу по групах залежно від наявності певних ознак, а саме — оз­нак розкрадання та зловживання службовим становищем [6].

У юридичній літературі панує ретроспективний погляд, який не дозволяє зрозуміти деякі су­перечності в дослідженні економічної злочинності, в тому числі в КФС. По-пер­ше, не можна по­годитися з вживанням у кримінальному праві поняття «сфера», адже це більш загальний, кри­мінологічний термін. Для кримінального права більш точним є термін «система», зокрема кре­дитно-фінансова. Тому запровадження в назві розділу VІІ «Злочини у сфері господарської ді­яльності» діючого Кримінального кодексу України терміна «сфера» є недоцільним і потребує від­повідного корегування. По-друге, нерідко змішуються кримінологічна з кримінально-пра­вовою класифікацією. По-третє, наголос робиться на кримінально-правову класифікацію зло­чинів в окремих сферах економічної діяльності, проте кримінологічної класифікації злочинів у КФС не проведено, хоча така класифікація набуває теоретичного та практичного значення. Ад­же проведення кримінологічної класифікації даної категорії злочинів дозволить більш повно роз­різняти основні характеристики певних злочинів, конкретизувати вивчення багатьох про­б­лемних питань злочинності в КФС. Врешті, це важливо для вирішення питань не тільки кримі­на­льного права, але й кримінології, сприяє систематизації та можливості детального ана­лізу сус­пільно небезпечних діянь у даній сфері. Очевидно, що у кримінальному законо­давстві ок­ремо слід виділити розділ «Злочини у кредитно-фінансовій системі», оскільки всі пе­ре­ра­хо­вані склади злочинів, що знаходяться в розділі VII «Злочини у сфері господар­ської діяльності» Кри­мінального кодексу України, мають своїм об'єктом посягання саме відносини в КФС.

Щодо питання класифікації злочинів у КФС за видом об'єкта посягання, то ця кла-сифікація мо­же мати такий вигляд:

1. Злочини, що посягають на встановлений порядок виготовлення й використання грошей, цінних паперів, знаків поштової оплати та інших паперів, що мають вартісний вираз: ст. 199, 200, 215, 223, 224 КК.

2. Злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері валютного регулювання: ст. 208 КК.

3. Злочини, що посягають на суспільні відносини в частині забезпечення інтересів юри-дичних чи фізичних осіб та держави, пов’язаних з неплатоспроможністю: ст. 218, 219, 220, 221 КК.

4. Злочини, що посягають на суспільні відносини у сфері забезпечення законності фінансування, кредитування, здійснення певних видів діяльності в КФС: ст. 202, 205, 209, 222 КК.

Виходячи із знань про структуру КФС, можемо провести класифікацію злочинів за критерієм — вид діяльності в КФС, на який посягає злочин (місце вчинення злочину). До даної групи належать:

1) злочини, що вчиняються в банківських установах;

2) злочини, що вчиняються в спеціалізованих небанківських кредитно-фінансових ус­та­но­ва­х;

3) злочини, що вчиняються в установах поштово-ощадної системи.

Необхідно вказати, що, провівши кримінологічну класифікацію злочинів у КФС, ми змо­же­мо окремо виділити злочини, що безпосередньо посягають на КФС, і злочини, що за об'єктом по­сягання пов’язані з КФС. Аналіз злочинів, що вчиняються безпосередньо в КФС, дає змогу вста­новити, що шляхом зловживання посадовим становищем можуть вчинятися такі посягання: незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків, фік­тивне банкрутство, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової не­спроможності, незаконні дії у разі банкрутства, шахрайство з фінансовими ресурсами, по­ру­шен­ня порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів.

Слід зазначити, що завдати шкоди кредитно-фінансовим відносинам можуть також зл­о­чи­ни, які головним чином спрямовані на суспільні відносини щодо забезпечення нормальної ді­яльності державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування, об'єднань гро­ма­дян, окремої організації, підприємства та установи, але поряд з цим шкода у зв’язку з да­ним посяганням завдається і КФС. До таких посягань необхідно від­не­сти злочини у сфері служ­бової діяльності: зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службова недбалість, одержання хабара, да­вання хабара.

Складніше провести відмежування злочинів, коли суспільно небезпечні діяння спрямо­вуються на декілька об'єктів: власність, кредитно-фінансову сферу, життя і здоров’я одно­часно. Нерідко злочини посягають спочатку на КФС, потім посягання переходить на від-носини власності чи життя та здоров’я, або навпаки. Певно, у таких випадках слід кваліфікувати по усіх ознаках складу злочину, відокремлюючи головні ознаки об'єкта і суб'єктивної сторони. До таких складних злочинів потрібно віднести фіктивне підприємництволегалізацію (від­ми­вання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхомшахрайствопри­влас­нен­ня, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем то­що. Очевидно при складних ситуаціях злочини слід аналізувати окремо, а потім за сукупністю.

Проведений аналіз злочинів у КФС під кутом критерію посягання останніх на декілька сфер суспільних відносин дає змогу провести наступну класифікацію:

— корисливі злочини, що посягають на кредитно-фінансові відносини та вчиняються шляхом порушення меж посадових повноважень і не мають ознак розкрадання: ст.ст. 208, 218, 219, 220, 221, 222, 223 КК;

— корисливі злочини, які при посяганні на відносини в сфері службової діяльності зав­­да­ють шкоду окремому комплексу кредитно-фінансових відносин: ст. 364, 365, 366, 367, 368, 369 КК;

— корисливі злочини, що посягають на кредитно-фінансові відносини без порушення меж посадових повноважень та без ознак розкрадання: ст. 199, 200, ч. 2 ст. 202, 205, 208 (при вчиненні злочину неслужбовою особою), 209, 215, 224 КК;

— корисливі злочини, що посягають на КФС та можуть мати ознаки розкрадання: ст. 205, 209 КК;

— злочини проти власності, що мають ознаки розкрадання та є основними причинами та умо­вами посягання на КФС: ст. 190, 191 КК та інші майнові злочини.

Слід вказати, що класифікація злочинів у КФС по окремих видах також дозволяє сис­те­ма­ти­зувати заходи протидії вказаним злочинам. Майже всі автори приходять до висновку, що необхідно виділити три напрями профілактичної роботи:

— загальна профілактика (виявлення та усунення криміногенних факторів, що обумов­люють злочини в КФС);

— спеціальна профілактика (виявлення та недопущення злочинів у КФС, вчинення яких готується);

— індивідуальна профілактика (встановлення осіб, від яких з високим ступенем вірогід­но­с­ті можна очікувати вчинення злочинів у КФС, та вжиття до них заходів виховного характеру) [7].

Звичайно, що стратегічним напрямом подолання (обмеження) злочинності в КФС є ре­аль­не впровадження профілактичних заходів протидії, адже це один із головних шля­хів, який мо­же зменшити обсяг злочинних проявів у КФС та їх негативний вплив на еко­номіку держави та суспільство. Відповідно до напрямів профілактичної діяльності можемо виділити такі заходи про­тидії злочинності в КФС:

1) загальні заходи:

— створення реальної програми економічного розвитку та проведення відповідної реформи в КФС;

— удосконалення законодавства, що регулює діяльність суб'єктів кредитно-фінансових відносин;

— зниження податкового тиску держави на суб'єктів кредитно-фінансових відносин;

— кодифікація злочинів у КФС;

— декриміналізація сумнівних злочинів у КФС з подальшим переведенням їх у межах ад­мі­ні­стративного законодавства;

— використання в санкціях статей злочинів у КФС невеликої та середньої тяжкості аль­тер­на­ти­вних заходів покаранню у вигляді обмеження або позбавлення волі - штраф, конфіскація ма­йна;

— прийняття Закону України «Про кредит» (визначення порядку надання кредитів суб'єктам підприємницької діяльності, впровадження ефективного контролю та запобігання фактам безпідставної видачі та пролонгування кредитів, попередження шахрайств з фінансовими ресурсами);

— створення реальної програми запобігання утворення «фіктивних фірм» та «конвер­таційних центрів» ;

— прозорість роботи КФС (доступність інформації правоохоронним і контролюючим органам, висвітлення в засобах масової інформації);

2) спеціальні заходи:

— оперативне перекриття суб'єктів КФС, які формують «кістяк» економіки держави;

— реформування бухгалтерського обліку в КФС (спрощення, комп’ютеризація, на­дійний за­хист, ефективний контроль за проведенням сумнівних фінансових операцій);

­- реальна робота фінансового моніторингу;

­- чітка взаємодія фінансового моніторингу, відповідних служб банківського контро­лю з прав­оохоронними органами (своєчасність повідомлення про вчинення правопору­шень і злочинів, повнота документування та передачі відповідних матеріалів перевірки);

­- встановлення схем вчинення злочинів у КФС та отримання злочинних здобутків, їх аналіз і розробка відповідних методів протидії;

­- створення обліково-інформаційної системи статистичного обліку злочинів і правопо­ру­­шень у КФС (аналіз, прогнозування, напрями «руху» незаконно одержаних коштів і майна);

­- розробка нових засобів захисту електронних мереж кредитно-фінансових установ;

­- своєчасне повідомлення органів податкової служби до відповідних правоохоронних органів про суб'єктів КФС, які більше ніж 2 місяці не звітуються про фінансову діяльність;

­- повна реєстрація злочинів у КФС, контроль за провадженням кримінальних справ;

3) заходи індивідуальної профілактики:

— виявлення осіб, які вчиняють злочини в КФС (робота відповідних служб правоохо­рон­них органів та органів безпеки кредитно-фінансових установ (далі - КФУ);

­- ведення спеціальних обліків осіб, схильних до вчинення правопорушень та злочинів у КФС, а також проведення профілактичних засобів з ними;

­- надання допомоги з боку правоохоронних органів адміністрації КФУ з організації профілактичних заходів;

­- обмін інформацією між відповідними контролюючими органами з метою обмеження доступу або недопущення правопорушників до виконання певних посадових функцій у КФУ;

­- обговорення питань профілактики злочинів у трудових колективах КФУ;

­- шефство, наставництво над працівниками КФУ, яких було викрито у вчиненні не­знач­них правопорушень, запровадження різного роду контролю трудового колективу над ними.

Практика підтверджує, що методика попередження злочинів у КФС потребує нових наукових під­ходів і сучасних знань про способи вчинення вказаних злочинів. У вирішенні цієї проблеми, на нашу думку, головне значення має проведення кримінологічної систематизації злочинів у КФС. Така система надасть можливість більш ефективно використовувати інформаційні зв’язки між елементами кримінологічної характеристики вказаних злочинів з наступним зас­то­су­ванням методів різних наук у дослідженні причин та умов, що сприяють вчиненню зло­чинів у КФС, а також розробці окремих заходів щодо попередження злочинності в КФС.

Література:

1. Злочинність в Україні: Стат. збірник. / Державний комітет статистики України. — 2001.

2. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: у 2 кн. / М.В. Корнієнко, Б. В. Романюк, І.М. Мельник та ін.- За заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — С. 76.

3. Медведєв А. М. Экономические преступления: понятие и система // Советское госу-дар­ство и право. — 1992. — № 1. — С. 79.

4. Матусовский Г. А. Экономические преступления. — Харьков: Консум, 1999.

5. Дудоров О. О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова харак-теристика: Монографія. — К.: Юридична практика, 2003. — С. 21−22.

6. Литвак О. Державний вплив на злочинність: кримінологічно-правове дослідження. — К., 2000. — 280 с.

7. Курс кримінології: Особлива частина: Підручник: у 2 кн. / М.В. Корнієнко, Б.В. Рома­нюк, І.М. Мельник та ін./ За заг. ред. О. М. Джужи. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — С. 82.