Суспільні трансформації та корупція: проблема взаємообумовленості (реферат)
У моделі, запропонованій Д. Аксемоллу, Т. Вердьє, мотиви для підкупу виконавця клієнтом ендогенізовані. Авторами проводиться аналіз економіки, що складається з нейтральних для ризику учасників, кожний з яких може займатися одним з двох видів діяльності: підприємницькою (торгівля чи виробництво) або суспільною. Також робляться наступні припущення: виробництво відбувається у приватному секторі… Читати ще >
Суспільні трансформації та корупція: проблема взаємообумовленості (реферат) (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Реферат на тему:
Суспільні трансформації та корупція: проблема взаємообумовленості.
Протягом останніх десятиріч проблемі корупції присвячено величезну кількість фундаментальних і прикладних наукових праць, проведено декілька тисяч тематичних міжнародних та національних конференцій, парламентських слухань, якими напрацьовано важливі рекомендації щодо попередження корупції та боротьби з нею. Однак, це не завадило феномену корупції, як і раніше, вкрай негативно і суттєво впливати не лише на соціально-економічний розвиток окремих країн, народів, управлінських інституцій, але й на прогресивні прагнення світового співтовариства у цілому. Така ситуація викликає стурбованість різних міжнародних організацій, однак, практичних результатів у подоланні корупції майже не спостерігається. Все сказане можна віднести й до українських реалій (за даними «Трансперенсі Інтернешнл» у 2006 році серед 163 країн світу Україна за рівнем корупції посіла 99 місце).
Природа корупції в країнах, які знаходяться на стадії посткомуністичної трансформації, є принципово іншою, ніж в розвинених країнах. Сам цей процес є унікальним, оскільки їх економіка вже не командна, але й ще не ринкова, що безпосередньо впливає на причини і форми прояву корупції. В процесі дослідження природи корупції у постсоціалістичних країнах необхідно враховувати, що вказані трансформації містять два взаємодоповнюючі елементи. Перший — це досягнення макроекономічної стабільності, другий — формування адекватних ринковій економіці інститутів. Вказані чинники, не будучи доведеними до логічного завершення, стають основною причиною, що спричиняє специфічну, відповідну посткомуністичній трансформації економіки корупцію.
Метою даної статті є узагальнення наявних та вироблення нових методологічних підходів до дослідження корупції в трансформаційних суспільствах.
Теоретичні засади дослідження та моделі корупції. Більшість вчених, що займаються проблемами корупції розглядають її у трьох аспектах:
— політичному, який виражається у проникненні осіб кримінальної орієнтації до структур політичної влади і використанні їх можливостей для задоволення своїх злочинних потреб;
— соціально-економічному, що полягає у спотворенні (викривленні) корумпованим держапаратом соціально-економічних рішень держави;
— правовому, для якого характерне лобіювання інтересів, гальмування прийняття необхідних законів і рішень або прийняття тих, що дають можливість їх необмеженого тлумачення та використання з кримінальною метою.
Економічною основою корупційних відносин і їх головним лейтмотивом виступає бажання одержати додаткові переваги: для виробників — це, насамперед, рента, яка виникає внаслідок введення всіляких обмежень, а для чиновників — незаконне джерело одержання доходів. Вказане дає змогу виділити наступні можливості встановлення корупційних зв’язків між чиновниками та підприємцями:
— ухилення від сплати податків, що призводить до створення нерівних умов господарської діяльності, а, відповідно, і до зменшення ВВП, що негативно впливає на рівень економічної безпеки країни;
— зменшення витрат виробництва через надання доступу до дешевих ресурсів, пільгові поставки окремих факторів виробництва, дозвіл на використання екологічно шкідливих технологій тощо;
— незаконного додаткового ресурсу: в умовах нестабільності, недосконалості правового регулювання соціально-економічних відносин та невиконання законодавчих рішень виробникові важливо заручитися дієвим альтернативним додатковим ресурсом в особі корумпованого чиновника.
Вперше економічну модель корупції було запропоновано в праці С. Роз-Аккерман [1], в основу якої покладено конкуренцію «зовнішніх» у відношенні до державної організації фірм щодо отримання контракту чи ренти. Вказаний контракт виборюється за допомогою хабара державному чиновнику, який дають конкуруючі фірми, клієнти чи один з них, тобто у такій моделі кожний клієнт (фірма) прагне здійснити підкуп бюрократа для одержання урядового контракту. Модель дозволяє чітко сформулювати ряд проблем, що виникають при розгляді корупційної поведінки, — яким є сам ринок корупційних послуг (монопольний, олігопольний чи конкурентний), якими є витрати учасників такої угоди (матеріальні, моральні), від чого залежить їх розмір і як вони пов’язані з інституційною системою — законодавством, звичаями тощо.
Мікроекономічне дослідження корупції, проведене М. Бінштоком [2], є своєрідним розвитком моделі С. Роз-Аккерман. У цій моделі враховуються варіації ймовірності виявлення незаконної угоди і коливання розміру штрафних санкцій, а також обговорюється економічний ефект корупції.
Аналогічний підхід пропонується А. Шлейфером та Р. Вишні [3] - розглядаються механізми та можливості крадіжок у держави тих благ, які розподіляє державний службовець, а також роль монополії та монопсонії у розповсюдженні корупції і взаємозв'язок структури політичних, економічних інститутів з рівнем корупційної активності. Авторами робиться макроекономічний аналіз, на основі якого корупція розглядається як продаж державними службовцями державної власності в особистих цілях.
У праці А. Ламберт-Могіланскі [4] досліджується виконання нелегально укладених контрактів. Оскільки легальні кошти для гарантії їх виконання не можуть бути задіяними, в роботі пропонується наступна модель: існує легальна мережа фірм та один бюрократ, з яким фірми можуть укладати нелегальні угоди. Виконання таких контрактів є гарантованим, оскільки державний службовець пов’язаний з фірмами, що працюють в легальній мережі. Якщо будь-яка з фірм порушує нелегальний договір, то чиновник бойкотує всю легальну мережу фірм до тих пір, поки порушника не буде виключено з об'єднання.
У моделі, запропонованій Д. Аксемоллу, Т. Вердьє [5], мотиви для підкупу виконавця клієнтом ендогенізовані. Авторами проводиться аналіз економіки, що складається з нейтральних для ризику учасників, кожний з яких може займатися одним з двох видів діяльності: підприємницькою (торгівля чи виробництво) або суспільною. Також робляться наступні припущення: виробництво відбувається у приватному секторі, а суспільний сектор необхідний лише для гарантування прав власностіучасники економічних відносин різняться за рівнем підприємницького талантувиробництво опосередковується через контракти між підприємцями-виробниками та підприємцями-посередниками. Гарантом дотримання інтересів сторін цього контракту виступає державний службовець. Для збільшення розміру свого прибутку підприємець-посередник прагне підкупити бюрократа. Укладення такої угоди може призвести до зниження інвестицій у виробництво. Рівноважний стан моделі включає окремі елементи корупції, а також індекс прав власності та інвестицій у виробництво. Одним з положень моделі є висновок про існування корупції навіть при максимально можливій оптимізації організації суспільства і виробництва.
Дослідження К. Блісса та Р. Тепла виходить з того, що в країнах, які підвищили рівень конкуренції в економіці [6], іноді спостерігається зростання рівня корупції. Складність вивчення впливу конкуренції на рівень корупції полягає у тому, що конкуренція не обов’язково виступає екзогенним параметром, який в моделі можна змінювати і робити висновки про його вплив на рівень корупції. Корупція, у свою чергу, також впливає на рівень конкуренції, тому авторами пропонується модель, у якій рівноважна кількість фірм і рівень корупції визначаються ендогенними параметрами корупції.
Одним із напрямів дослідження позитивної ролі корупції в усуненні наслідків неринкового розподілу ресурсів є наукові праці, в яких моделюється вплив хабарництва на розподіл ресурсів за допомогою черг. Серед них можна назвати працю Ф. Луї [7], в якій пропонується модель розподілу ресурсів з механізмом «живої» черги. Час, який витрачається непродуктивно на чекання в черзі, можна значно скоротити за допомогою хабара, причому, чим більшим буде його розмір, тим меншими будуть витрати часу. В роботі показується, що такий механізм багато у чому подібний до механізму «тіньових цін» і він може призвести до підвищення ефективності перерозподілу. У той же час, питання щодо розповсюдження зробленого висновку на моделі загальної рівноваги з нерівноважними цінами, квотами і чергами, залишається відкритим і очевидно його вивчення є досить перспективним для дослідження впливу корупції на розвиток економіки.
Проблема розподілу ресурсів розглядається також Д. Лаєном [8], у моделі якого вивчаються можливі недоліки розподілу, які пов’язані з корупційною діяльністю. Так, кількість недоліків у розподілі ресурсів значно збільшується при зростанні ступеня дискримінації чиновником одного клієнта на користь іншого (наприклад, завдяки дружнім відносинам з одним із клієнтів).
Таким чином, більшістю авторів ринок корупційних послуг подається через моделі економічної рівноваги з двома видами цін і відповідно двома ринками — легальним та нелегальним. На легальному ринку ціни є фіксованими, а тому товари чи послуги, які обертаються на ньому, можуть стати дефіцитними. Механізмом, що призваний компенсувати наявні «провали», виступає тіньовий ринок, де ті ж блага розповсюджуються за реальними цінами, виходячи з попиту на них.
Корупція в Україні набула досить тривожних масштабів, що засвідчує ряд публікацій зарубіжних авторів, де наводяться специфічні корупційні моделі системи державного управління, характерні лише для України:
— модель державного шантажу. Широкомасштабне і систематичне використання шантажу органами влади виступає засобом впровадження політичного контролю. Всеохоплюючий державний нагляд та збір компромату дозволяє владним структурам України систематично застосовувати шантаж для забезпечення виконання директив влади [9];
— модель країни з олігархічним правлінням. Її суть полягає у тому, що олігархи контролюють вищий законодавчий орган України — Верховну Раду. В Україні не існує політики в демократичному сенсі (рівні права — різним людям і для загального блага), а партії створюються не для представлення інтересів суспільства, а для захисту від закону (депутатська недоторканість) і захисту від ринкової конкуренції через отримання пільг при оподаткуванні, наданні субсидій та інших привілеїв. Доступ до ресурсів держави можна отримати не тільки через політичні, але і через адміністративні ресурси, обіймаючи посаду в уряді чи адміністрації. Зв’язок бізнесу та влади несе прибутки як підприємцям, що отримують перевагу перед конкурентами, так і представникам бюрократії, які отримують «знаки подяки» від підприємців [10].
Взаємозв'язок корупції та суспільно-політичних трансформацій. Протягом останніх десятиліть найбільш інтенсивні суспільні та політичні зміни відбулися в колишніх планових економіках.
Вперше проблема взаємозв'язку між зростанням масштабів корупції та динамічними соціально-економічними і політичними трансформаціями була піднята С. Хантінгтоном, який доводив, що корупція збільшується до своїх максимальних рівнів, коли швидкість суспільної модернізації є найвищою [11]. На сьогодні більшість теорій, що присвячені проблемам взаємозумовленості трансформаційних процесів та корупції, базуються на вказаному підході.
Теорія, запропонована С. Хантінгтоном виходить з припущення, що внаслідок значного прискорення суспільних модернізацій у суспільстві відбувається швидка трансформація «веберовської» моделі суспільства у значно «спрощене традиційне» суспільство, в якому превалюють дві головні форми угод — сімейно-дружні та ринкові з невеликою часткою формальних ієрархічних та політичних угод (рисунок).
Рисунок. Модернізація «веберовської» моделі суспільства Досліджуючи корупційні прояви в процесі проведення політичних (В) та ринкових © угод, автор теорії прийшов до дещо парадоксального висновку, який полягав у тому, що корупція в модернізованому суспільстві поширюється не внаслідок аномальної поведінки окремих чиновників, а є результатом існуючих норм, що не відповідають бажаній поведінці чиновників.
Дійсно, як засвідчують результати опитувань, більшість громадян посткомуністичних країн вважають, що перехід їх країн супроводжувався значним збільшенням рівня корупції. Досить ілюстративним у цьому плані може стати дослідження, емпіричною базою якого слугували матеріали опитувань, що проводилися у ряді посткомуністичних країн (Чеській Республіці, Словацькій Республіці, Болгарії та Україні) — було опитано 7300 громадян, з яких — 1300 чиновники, які безпосередньо співпрацюють з населенням (охорона здоров’я, освіта, соціальне забезпечення, правоохоронні органи тощо), а також створено 26 фокус груп експертів, які відповідали на запитання щодо:
1) внутрішніх цінностей;
2) гіпотетичної поведінки в разі вимагання у них хабара або його пропозиції;
3) особистого досвіду у вимаганні та пропозиції хабара;
4) відношення до хабарництва [12].
Опитування вказали, що як громадяни, так і посадовці засуджують хабарництво. Водночас, багато хто із них визнавав, що отримував або давав хабарі, і ще більша кількість інтерв'юерів відповідали, що будуть давати їх у разі потреби або приймуть їх, якщо виникне така можливість. Це має місце не тому, що у них відсутні певні внутрішні цінності, а тому, що їм протистоять зовнішні обставини. У громадян вимагають хабарі, а посадовцям їх пропонують — такий стан речей відіграє більшу роль, аніж внутрішні цінності людини.
Відповідно до результатів дослідження, що проводилися С. Гілманом і К. Люїсом у 1996 році [13] та Смелтзом і Швіні у 1999 році [14], суттєвої різниці у підходах громадян різних країн до явища корупції не існує - скоріше, є різниця у підходах посадовців (табл. 1).
Таблиця 1.
Внутрішні цінності: засудження використання контактів, подарунків та хабарів. | |||||
Відповіді. | В середньому (%). | Чеська Республіка (%). | Словацька Республіка (%). | Болгарія (%). | Україна (%). |
На думку громадян: | |||||
Погано | |||||
Погано, але неминуче. | |||||
Віддаю цьому перевагу. | |||||
На думку посадовців: | |||||
Погано | |||||
Погано, але неминуче. | |||||
Віддаю цьому перевагу. |
З метою дослідження поведінки громадян у разі вимагання у них хабара було поставлене запитання: «Якщо вам необхідно вирішити важливу проблему і посадовець прямо вимагатиме у вас гроші для її вирішення, то чи будете ви: а) платити, якщо зможете собі це дозволитиб) відмовитися платити, навіть якщо зможете собі це дозволити?» Переважна частина опитаних не змогла дати пряму відповідь, але у кожній країні, за виключенням Чехії, більшість визнала, що буде давати хабар і лише третина з опитаних заявила про відмову (табл. 2).
Таблиця 2.
Корумпованість: чи будуть громадяни давати хабарі,. якщо їх будуть вимагати? | |||||
Відповіді. | В середньому (%). | Чеська Республіка (%). | Словацька Республіка (%). | Болгарія (%). | Україна (%). |
Платитимуть | |||||
Відмовляться. | |||||
В залежності від обставин. | |||||
Різниця =. платитимуть — відмовляться. | +10. | — 22. | +10. | +13. | +37. |
Показовими є результати іншої частини опитування, що стосувалася посадовців. Їх запитали, чи приймуть вони «незначний подарунок», «цінний подарунок — гроші або ж коштовну річ» від клієнта для вирішення його проблем. В середньому, 47% заявили, що вони приймуть «незначний подарунок», а 17% висловили готовність прийняти «гроші чи коштовну річ». (табл. 3).
Таблиця 3
Корумпованість: чи будуть посадовці брати подарунки, які їм пропонують? | |||||
Відповіді. | В середньому (%). | Чеська Республіка (%). | Словацька Республіка (%). | Болгарія (%). | Україна (%). |
Візьму незначний подарунок. | |||||
Візьму гроші чи коштовну річ. | |||||
Можна брати що-небудь для прискорення роботи. | |||||
Можна брати що-небудь за додаткову роботу. |
Цікаво, що серед опитаних посадовців найменш схильними до отримання незначних подарунків були співробітники правоохоронних органів, але, у той же час вони не відмовлялися від того, аби взяти щось інше. З іншого боку, працівники закладів охорони здоров’я найчастіше висловлювали згоду брати як великі, так і малі подарунки (табл. 4).
Таблиця 4
Різниця у корумпованості серед різних інституцій | |||||
Відповіді. | Охорона здоров’я (%). | Освіта (%). | Соціальна допомога (%). | Правоохоронні органи (%). | Правові. послуги (%). |
Якщо клієнт запропонує, можу взяти… | |||||
Незначний подарунок | |||||
Гроші чи коштовну річ. | |||||
Можна брати що-небудь для прискорення роботи. | |||||
Можна брати що-небудь за додаткову роботу. |
Результати дослідження особистого досвіду респондентів у вимаганні та пропозиції хабара, показали, що не лише значна частка громадян відчувають вимагання хабара у явній чи прихованій формі, але й посадовці часто одержують пропозиції щодо хабара від клієнтів. Питання до громадян стосувалося їх нещодавніх стосунків із посадовцями — «просили чи очікували від вас або членів вашої родини гроші чи подарунок для посадових осіб». Лише 6% громадян заявили, що їх просили прямо, інші 51% вказували, що їм давали явно зрозуміти, що посадовець від них чогось хоче. Більше половини опитаних вказала, що посадовці «створювали штучні проблеми для отримання грошей чи подарунку для їх вирішення» і 29% вказали, що це «траплялося із ними дуже нечасто» (табл. 5).
Таблиця 5
Зовнішні чинники корупції: нещодавній досвід громадян щодо вимагання. | |||||
Відповіді. | В середньому (%). | Чеська Республіка (%). | Словацька Республіка (%). | Болгарія (%). | Україна (%). |
В останні декілька років, хтось із посадовців питав вас чи вашу родину. дати подарунок чи хабар, або не просив прямо, але давав про це зрозуміти? | |||||
Казав прямо. | |||||
Очікував. | |||||
Ні. | |||||
Як часто посадовці створювали непотрібні проблеми для вас. чи вашої родини для отримання грошей чи подарунку для їх вирішення? | |||||
Часто чи інколи. | |||||
Нечасто. | |||||
Ніколи. |
Стосовно посадових осіб, то 30% з них зазначали, що їх клієнти часто пропонували їм «незначні подарунки», а 10% заявили, що їх клієнти часто пропонували їм гроші чи цінні подарунки. 67% посадовців отримували пропозицію «незначного подарунку» «хоча б інколи», а 27% - пропозицію грошей чи значних подарунків. Посадовці можуть не піддаватися на нечасті пропозиції, але піддаються частим. Один із членів фокус-групи цілком справедливо зазначив, що «ми самі привчили їх до цього» .
Список використаних джерел
1. Rose-Ackerman S. The Economics of Corruption // J. Political Economy, 1975. — № 4.
2. Beenstock M. Corruption and Development // World Development, 1979. — V. 7.
3. Shleifer А., Vishny R.W. Corruption // Quarterly J. Economics, 1993. — V. 107. — № 33.
4. Lambert-Mogiliansky A. Essays on Corruptions /Department of Economics. — Stockholm, Univ. 1996.
5. Acemolgu D, Verdier T. Property Rights, Corruption and the Allocation of Talent: A General Equilibrium Approach // CERAS, DELTA, 1996. — № 96−12.
6. Bliss С., Tella R. D. Does Competition Kill Corruption? // J. Political Economy, 1997. — V. 105. — № 5.
7. Lui F.T. An Equilibrium Queueing Model of Bribery // J. Political Economy. — 1985. — V. 93. — № 4.
8. Lien D.D. Corruption and Application Efficiency // J. Development Economics. — 1990. — № 33.
9. К. Дарден. Шантаж як засіб державного домінування: Україна за часів Кучми: Східно-Європейський Огляд. — 2003. — № 2/3. — Т. 10.
10. http://www.ukrweekly.com/Archive/2001/340 120.shtml.
11. Huntington, S.P. (1968). Political order in changing societies. — New Haven: Yale University Press.
12. Miller W.L. Corruption and Corruptibility. World Development, 2006. — № 2. — Vol. 34, Р. 371−380.
13. Gilman S.C., Lewis C.W. (1996). Public service ethics: A global dialogue. Public Administration Review. — Р. 56, 517−524.
14. Smeltz D.S., Sweeney A.E. (1999). On the take: Central and East European attitudes towards corruption. — Washington, DC: USIA.
Є.Д. Скулиш. Суспільні трансформації та корупція: проблема взаємо обумовленості. «Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)» 14'2006.