Ентеросгель: застосування у комплексній терапії пацієнтів з гострим вірусним гепатитом В з супутнім дисбактеріозом кишківника

Реферат на тему:

Ентеросгель: застосування у комплексній терапії пацієнтів з гострим вірусним гепатитом В з супутнім дисбактеріозом кишківника Вірусні гепатити належать до числа найбільш поширених в Україні інфекційних захворювань, характеризуються несприятливим перебігом та наявністю імунологічних порушень. При даних захворюваннях реєструються істотні зміни з боку Т-системи імунітету у вигляді дефіциту загального числа Т-лімфоцитів, дисбалансу імунорегуляторних субпопуляцій, а також порушення функціонального стану макрофагів.

Патологія шлунково-кишкового тракту (ШКТ), що виникає на фоні вірусних гепатитів, також відіграє важливу роль у механізмах розвитку захворювання та впливає на його клінічний перебіг. Як відомо, в організмі людини є два основні органи детоксикації: печінка, яка здійснює захист організму шляхом окисних реакцій, та мікрофлора ШКТ — за допомогою гідролітичних відновних процесів. Порушення взаємодії цих систем призводить до взаємних функціональних та структурних змін у них самих та організмі в цілому. Зниження детоксикуючої функції мікрофлори ШКТ при дисбіозі кишківника збільшує навантаження на ферментні системи печінки та за певних умов сприяє і поглиблює метаболічні і структурні зміни [4, 5].

Гострі та хронічні вірусні гепатити супроводжуються вираженими патологічними змінами у складі мікрофлори кишківника, а саме — виникненням дефіциту облігатних мікроорганізмів і зростанням контамінації товстого кишківника [2, 5−7].

Метою дослідження було визначення особливостей перебігу вірусних гепатитів у поєднанні з дисбіотичними порушеннями, а також можливість корекції цих порушень ентеросорбентом Ентеросгель та вивчення його впливу на імунологічні показники.

Матеріали та методи

В ході дослідження було обстежено 144 хворих на гострий вірусний гепатит В (ГВГВ) середньої тяжкості, віком від 19 до 57 років (середній вік — 42,01 ё 2,59 роки). Діагноз підтверджувався виявленням в сироватці крові HBsAg та АbНВсІgМ методом ІФА, у 20 хворих (13,8%) була проведена пункційна біопсія печінки (ПБП).Хворих було рандомізовано на 3 групи, співставні за віком, статтю та тяжкістю перебігу захворювання:

І група (контрольна) — 24 хворих без порушень мікробіоценозу кишківника;

II група — 59 хворих на вірусний гепатит В з супутнім дисбактеріозом кишківника, які отримували лише базисну терапію;

ІІІ група (основна) — 61 хворий на вірусний гепатит В з супутнім дисбактеріозом кишківника, яким паралельно з базисною терапією призначався препарат Ентеросгель (по 15 г 3 рази/добу протягом 15 днів).

Клінічну ефективність препарату Ентеросгель визначали за такими показниками:

• -.суб'єктивні дані (слабкість, втомлюваність, зниження апетиту, нудота, метеоризм, розлади випорожнень, важкість у правому підребер'ї, свербіж шкіри);

• -.дані об'єктивного обстеження (колір шкіри та слизових оболонок, перкусія та пальпація живота, зміна кольору сечі);

• -.лабораторні показники (загальний аналіз крові та сечі, загальний білок, АЛТ, АСТ, білірубін, протромбіновий індекс, мікробіологічне дослідження фекалій);

• -.імунологічні показники — визначення кількості Т-лімфоцитів методом комбінованого розеткоутворення.

Динаміка клініко-лабораторних даних у групах оцінювалась на 5-й, 10-й та 20-й день від початку терапії. Вплив препарату на імунологічні показники оцінювався за коефіцієнтами імуностимулюючої дії (КІД) та імуномодулюючої дії (КМ).

Результати та їх обговорення

Для визначення особливостей перебігу гепатиту В з супутнім дисбактеріозом порівнювали наявність та швидкість еволюції основних клінічних симптомів у І та II групах хворих.

Під час аналізу тривалості об'єктивних проявів хвороби (жовтяниці та зміни кольору сечі) було відзначено, що у хворих на гепатит В з дисбактеріозом кишківника, порівняно з пацієнтами контрольної групи, збільшувалася тривалість жовтяниці (26,1 ё 1,17 проти 22,5 ё 0,92) та пізніше наставала «сечова» криза. В жовтяничному періоді у хворих на гепатит В з дисбактеріозом збільшувалася частота майже всіх симптомів, але достовірно — лише розладів випорожнень: 47,5 ё 10,8% проти 25,0 ё 8,83% (t = 2,06 при р < 0,05). Значно більшою, хоча й без достовірної різниці, виявилися частота здуття живота (66,1 ё 10,2% проти 37,5 ё 9,87%) та шлункового дискомфорту (76,2 ё 9,25% проти 62,5 ё 9,87%), що пов’язано з дисбіозом кишківника у цих хворих.

Заслуговує на увагу і тривалість проявів хвороби в жовтяничному періоді. Основними симптомами, що найдовше зберігалися в обох групах, були слабкість, важкість у правому підребер'ї та нудота. Проте тривалість шлункового дискомфорту (33,3 ё 10,2% проти 12,6 ё 6,74%) та здуття живота (14,3 ё 7,62% проти 4,16 ё 4,07%) виявилася більшою, хоча й без достовірної різниці, у хворих на гепатит з дисбактеріозом.

Зміни мікробіоценозу товстої кишки у 120 хворих на ГВГВ характеризувалися порушенням кількісного та якісного складу мікрофлори. Компенсований дисбактеріоз було виявлено у 48 хворих (40%), субкомпенсований — у 72 (60%).

При аналізі еволюції клінічних проявів у ІІ та ІІІ групах хворих виявлено, що застосування Ентеросгелю зумовило більш швидку регресію симптомів жовтяничного періоду гепатиту (табл. 1). Серед хворих ІІІ групи здуття живота зберігалося до 5-го дня терапії у 42% пацієнтів, до 10-го дня — у 21%, до 20-го дня — у 5%- розлади випорожнень спостерігалися відповідно у 37%, 21% та 10% хворих. У пацієнтів ІІ групи тривалість цих порушень була більшою: здуття живота зберігалося відповідно у 57%, 33% та 14% хворихрозлади випорожнень — відповідно у 43%, 28% та 14% пацієнтів. Тобто, диспептичні порушення зберігались до 20-ї доби у 1/3 хворих ІІ групи та 1/5 пацієнтів ІІІ групи. Відсутність будь-яких скарг до 20-ї доби від початку терапії відзначали ½ хворих ІІ групи та ¼ пацієнтів контрольної групи.

У хворих III групи, що отримували Ентеросгель, спостерігалася також більш швидка динаміка змін загального білірубіну сироватки крові: до 5-го дня лікування рівень загального білірубіну становив 255 ё 14,35- до 10-го дня — 162,3 ё 13,01- до 20-го дня — 49,5 ё 3,85. У пацієнтів II групи цей показник становив відповідно 258,0 ё 12,66- 193,5 ё 12,4- 80,9 ё 3,71. Рівні АлАТ та АсАТ суттєво не відрізнялися у порівнюваних групах.

Після терапії препаратом Ентеросгель у більшості хворих (51 особа, 83,6%) спостерігалася нормалізація мікробіоценозу кишківника, на відміну від контрольної групи, в якій позитивні зрушення відбулися лише у 25 (42,3%) пацієнтів (різниця достовірна).

Аналіз впливу Ентеросгелю на імунологічні показники (за станом Т-клітинної ланки імунітету) свідчить про покращення, хоча й недостовірне, імунного гомеостазу у обстежених хворих (табл. 2). Так, у пацієнтів ІІІ групи КІД становив 1,0, а у хворих ІІ групи — 0,89. Проте слід відзначити значну позитивну динаміку рівня циркулюючих імунних комплексів (зменшення ЦІК до 136 ё 23 в ІІІ групі, при 245 ё 20 у ІІ групі, р < 0,05). Щодо імуномодулюючої дії, то хоча цей показник при застосуванні Ентеросгелю був кращим, різниця з ІІ групою (з базисним лікуванням) теж була недостовірною: КМ у ІІІ групі становив 0,58, у ІІ групі - 0,5.

Отже, застосування ентеросорбенту Ентеросгель у хворих на вірусний гепатит В із середньотяжким перебігом та супутнім дисбіозом кишківника є обррунтованим, оскільки покращує суб'єктивний стан пацієнтів (усуває диспептичний та інтоксикаційний синдроми), прискорює позитивну динаміку біохімічних показників і нормалізацію мікробіоценозу кишківника та певною мірою впливає на відновлення імунологічного гомеостазу. В ході лікування ускладнень та побічних ефектів препарату виявлено не було.

Висновки.

1. Перебіг вірусного гепатиту В з супутнім дисбактеріозом кишківника характеризується посиленням ендогенної інтоксикації та більшою тривалістю диспептичних порушень, що потребує застосування засобів детоксикації.

2. Включення у комплексну терапію хворих на вірусний гепатит В з дисбіотичними порушеннями ентеросорбенту Ентеросгель не тільки усуває токсикоз, а й сприяє швидкій регресії основних клінічних симптомів захворювання та нормалізації мікробіоценозу кишківника.

3. Використання Ентеросгелю сприяє покращенню деяких імунологічних показників у хворих на вірусні гепатити В з дисбактеріозом кишківника, але найбільш вираженим ефектом застосування препарату є значне зменшення рівня циркулюючих імунних комплексів.

4. Терапія препаратом Ентеросгель є безпечною для пацієнтів, що пов’язано з його доброю переносимістю та відсутністю побічних ефектів.

5. Результати дослідження доводять необхідність включення ентеросорбенту Ентеросгель до комплексної терапії хворих на гострий вірусний гепатит В, який перебігає з дисбіотичними порушеннями, що дозволяє покращити результати лікування хворих і скоротити його тривалість.

Література.

[1] Андрейчин М. А., Іщук І. С., Господарський І. Я. Клінічні та імунологічні критерії ефективності ентеросорбції у лікуванні хворих на вірусний гепатит В// Інфекційні хвороби. 1995. — № 2. — С. 17−21.

[2] Ардатская М. Д., Дубинин А. В., Минушкин О. Н. Дисбактериоз кишечника: современные аспекты изучения проблемы, принципы диагностики и лечения// Терапевт. архив. — 2001. — № 2. — С. 67−72.

[3] Береза Н. Н. Проблемы дисбактериоза кишечника и его коррекции// Гастроэнтерология. — 2000. — Вып. 31. — С. 432−435.

[4] Бондаренко В. М., Боев Б. В., Лыкова Е. А. и др. Дисбактериоз желудочно-кишечного тракта// Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. — 1998. — Т. 7, № 1. — С. 66−70.

[5] Григорьев П., Яковенко Э. Нарушение нормального состава кишечной микрофлоры, клиническое значение и вопросы терапии. Методическое пособие. — М., 2000.

[6] Кучеренко Н. П., Бобровицька А. І., Верещагін І. О. Мікробіоценоз товстої кишки у хворих на вірусний гепатит// Матеріали науково-практичної конференції і пленуму асоціації інфекціоністів України. — Тернопіль, 2004. — С. 115−116.