Анотація. 
Мистецьке життя Львова у 1730–1770-х роках: архітектори, скульптори, малярі

Лильо О. М. Мистецьке життя Львова у 1730−1770-х роках: архітектори, скульптори, малярі - Рукопис. 2006 р.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 — історія України. — Львівський національний університет імені Івана Франка. — Львів, 2006 р.

У дисертаційній роботі досліджено процес формування, розбудови та подальшого розвитку мистецького осередку Львова у 1730−1770-х рр. На основі архівних та опублікованих у науковій літературі матеріалах зібрано й систематизовано значну кількість як вже відомих, так і нових відомостей про представників середовища архітекторів, скульпторів та малярів даного періоду. На прикладі окремих особистостей розкрито діяльність «фабрикмайстерень» у місті та поза його межами. Детальніше розглянуто і окреслено середовище львівських майстрів та визначено їхні контакти з іншими мистецькими центрами західноукраїнських земель.

історичний мистецький архітектор скульптор

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. До кола малодосліджених проблем в історичній науці належить процес відродження та розвитку культурно-мистецького осередку Львова у 1730−1770-х рр. На підставі архівних матеріалів можна відтворити особливості формування середовища львівських архітекторів, скульпторів, малярів, яких, крім суто професійних інтересів, нерідко пов’язували також родинні зв’язки. На сучасному етапі існує обмежена кількість моноґрафічних праць, де робляться спроби оцінки творчості та робіт окремих майстрів. Разом із цим на сьогоднішній день відсутнє узагальнююче дослідження, в якому б комплексно, з науковою неупередженістю аналізувався увесь складний процес розвитку Львова як мистецького центру українських земель у складі Речі Посполитої, обґрунтовувалися роль і місце митців у суспільно-політичному та культурному житті міста XVIII ст. Дане дослідження має на меті висвітлити особливості становлення й розвитку мистецького життя Львова XVIII ст. і таким чином заповнити прогалину з даної проблеми в сучасній історії України та українського мистецтва загалом.

Об'єкт дослідження — львівський культурно-мистецький осередок 1730−1770-х рр., предмет — історія становлення, розбудови мистецького середовища архітекторів, скульпторів і малярів та їх діяльність у даний період.

Мета і завдання дисертації. Метою дослідження є відтворення процесу формування і розвитку львівського культурно-мистецького осередку 1730−1770-х рр. Мета конкретизована у наступних дослідницьких завданнях:

• — проаналізувати становлення і розвиток мистецького середовища львівських майстрів архітектури, скульптури, малярства XVIII ст.;
• — показати внесок майстрів-іноземців з Центральної і Західної Європи у розбудову львівського мистецького осередку XVIII ст.;
• — відтворити діяльність «фабрик-майстерень» на основі аналізу творчості окремих представників мистецьких середовищ Львова;
• — прослідкувати контакти майстрів архітектури, скульптури і малярства з іншими мистецькими центрами західноукраїнських земель, що входили до складу тогочасної Речі Посполитої;
• — висвітлити участь львівських митців у мистецькому, професійному і суспільно-політичному житті міста.

Нижня хронологічна межа дослідження: 30-ті рр. XVIII ст. — початок культурно-мистецького піднесення у місті. Саме в 30−40-х рр. до Львова прибули перші майстри, здебільшого німецького походження, які заклали основу для майбутнього осередку; верхня межа: 70-ті рр. XVIII ст. Характерною особливістю цього періоду був поступовий занепад у розвитку львівської пізньобарокової скульптури, архітектури і малярства після включення західноукраїнських земель до складу Австрії у 1772 р.

Методологічною основою дисертації є принципи об'єктивності та історизму, системний підхід до вивчення мистецько-культурних та соціально-економічних явищ у їх розвитку і взаємозв'язках. Використання загальнонаукових методів аналізу та синтезу, узагальнення, системно-структурного, порівняльно-історичного, проблемно-тематичного, описового та історико-хронологічного підходу із одночасним залученням до наукового обігу маловідомих та нововиявлених документів дозволило оптимально вирішити завдання дослідження.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній:

• — визначено роль митців західноєвропейського походження у встановленні і розбудові середовища львівських архітекторів, скульпторів та малярів, важливе місце в житті яких відіграв момент європейських зв’язків;
• — зібрано й систематизовано, як вже знані, так і нові відомості про майстрів мистецького осередку Львова середини XVIII ст. — архітекторів М. Урбаніка, Ф. Кульчицького, А. Косинського, скульпторів К. Кученрайтера, С. Фесінгера, Ф. Оленського, Я. Оброцького, М. Римського, Я. Ґертнера, малярів Я. Зембицького, Т. Богушевича, П. Вітаницького та ін.;
• — проаналізовано кількісний склад середовища малярів Львова 20−30-х рр. XVIII ст.;
• — висвітлено процес та особливості протистояння львівських митців з цехом та з’ясовано роль у цій боротьбі професійних об'єднань — «фабрик-майстерень»;
• — на прикладі окремих персоналій простежено контакти львівських майстрів з іншими культурними центрами Руського воєводства;
• — встановлено соціальний статус майстрів та їх активну участь у мистецькому та громадсько-політичному житті Львова 1730−1770-х рр.

Практичне значення. Результати і висновки дослідження можуть бути використані для написання узагальнюючих наукових праць з історії Львова та українського мистецтва XVIII ст., навчально-методичних посібників, програм, загальних спеціальних курсів з краєзнавства, історії України у вищих навчальних закладах.