Концепт розум і дурість в українській та французькій лінгвокультурах

Концепт розум і дурість в українській та французській лінгвокультурах

Актуальність цього дослідження пояснюється необхідністю поглибленого вивчення способів вираження мовних концептів в умовах прогресуючого міжкультурного діалогу. Очевидно, що немає такої сфери людської діяльності, де б не зустрічалася характеристика розуму або дурості людини. Будучи складним переплетенням когнітивних і моральних аспектів, розум і дурість супроводжують людську комунікацію і реалізуються в ній. Цілком зрозумілий інтерес дослідників до одвічних проблем розуму і дурості. Дослідження початку XXI століття характеризуються зростаючою увагою до мовних концептів, що неминуче порушує питання, що стосуються ментальних здібностей людини. Предмет дослідження складають національні універсальні і специфічні мовні засоби, що реалізовують ці концепти в двох мовних картинах світу — української та французької. Об'єктом цього дослідження є мовні концепти розум і дурість, виражені за допомогою лексичних, фразеологічних мовних одиниць в обох мовах. Мета цієї роботи — виявити і описати національну своєрідність мовних концептів розум і дурість в українській та французькій мовних картинах світу, а також визначити їх місце в українській і французькій мовних картинах світу.

Поняття концепт вивчає когнітивна лінгвістика. Когнітивна лінгвістика (від англ. cognition «знання, пізнання», «пізнавальна здатність») — мовознавчий напрям, який розглядає функціонування мови як різновид когнітивної, тобто пізнавальної, діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджує через мовні явища [1].

Концепт є багатовимірним, в ньому можна виділити як раціональне, так і емоційне, як абстрактне, так і конкретне, як універсальне, так і етнічне, як загальнонаціональне, так і індивідуально-особистісне.

Концепт розглядається як ментальна одиниця, яка відображатиме певний фрагмент реальності і сприятиме категоризації об'єктів дійсності. Оскільки навколишня дійсність і способи її відображення в нашій свідомості можуть бути різні, то й концепти неоднорідні за своєю суттю [2, с. 56].

Змістовний мінімум концепту розум виражається як «висока здатність думати і розуміти». Ця здатність конкретизується в наступних напрямах: 1) розумний від природи, 2) розумний внаслідок придбаної освіти і досвіду, 3) розсудливий, 4) дотепний, 5) хитрий.

Фрейм інтелектуальної якості людини будується як образ зосередженої, розуміючої людської особи. Розумна людина здатна швидко міркувати, легко навчатися, робити слушні висновки, бачити суть, керуватися здоровим глуздом, поводитися обережно і обачливо, бути практичною, проявляти чуйність і розуміння, дотепність і винахідливість; вона може обманювати і лицемірити, поводитися безпринципно і підступно, прикриваючись дипломатичністю і показною доброзичливістю.

Об'єктивізація концепту розум у свідомості українців і французів особливо яскраво виражена у використанні фразеологічних одиниць. Порівняльний опис концептів розум і дурість на матеріалі українських і французьких фразеологічних одиниць дозволяє, з одного боку, виявити універсальні смислові компоненти названих концептів, з іншої - визначити національну специфіку представлень народів про опозицію розум — дурість.

Зіставляючи прислів'я про розум, ми бачимо, що для українських і французьких мов є актуальним смисловий компонент «мова як засіб пред’явлення інтелектуальних здібностей людини»: якісні характеристики висловленого слова або його відсутність стають показником рівня інтелектуального розвитку. Наприклад: українське [3]: Який розум, такі і розмови; і французьке [4]: Ce que le sorbe tient au coeur est sur la langue du buveur (що у тверезого на серці, у п’яного на язиці).

У мовах широко представлені також вирази із смисловим компонентом «розум як побутовий досвід». Наприклад: український вираз [3]: Не лізь поперед батька в пекло; і французьке [4]: Mieux vaut la vieille voie que le nouveau sentier (Краще старий шлях, чим нова стежина).

Усвідомлення прагматичної корисності розуму властиве і українцю, і французу. Народна мудрість говорить, що розумному жити легше, легше справлятися з труднощами існування. Наприклад: українське прислів'я [3]: Грамоті вчитися завжди згодиться; французькі [4]: Un honnкte homme trouve sa patrie partout (Розумна людина скрізь знайде собі місця), Savoir, c’est pouvoir (Знати — означає могти).

Про співвідношення розуму і грошей український народ міркує іронічно, пор. приказки із смисловим компонентом «залежність розуму від грошей» [3]: Ума на гроші не купиш — у кого грошей немає; Були б гроші і за розумного визнають. Французькі вирази позбавлені іронічного відтінку і акцентують увагу на ощадливості розумного і його здатності до раціональних витрат. Наприклад [4]: Un imbйcile et son argent sont bientфt sйparйs (Дурень і гроші швидко розлучаються). Це є загальноєвропейською моральною цінністю, на відміну від властивого слов’янського марнотратства, що називається щедрістю.

Проте у свідомості українського і французького народів розум — це щось кількісне вимірюване. Наприклад [4]: Autant de tкtes, autant d’avis — Скільки голів, стільки і умів.

У французькій та українській мовах можна відмітити сакральний компонент. Наприклад: французьке [4]: Quand Dieu quelqu’un veut chatier, de bon sens le fait varier (Кого Бог хоче знищити, він позбавляє його спершу розуму). розум дурість лінгвокультура Слід зазначити, що розум характеризує людину з кращого боку, тоді як дурість завжди засуджувалася в суспільстві, була і залишається об'єктом глузування.

Змістовний мінімум концепту дурість в обох мовах виражається як «обмежена здатність думати і розуміти». Ця здатність конкретизується в наступних напрямах: 1) патологічно безглузда людина, 2) дурна, 3) та, яка веде себе безглуздо.

Смисловий компонент «без клепки в голові, як показник відсутності розуму» найбільш актуальний в українській мові. Наприклад [3]: Лоб широкий та мозку мало. Зустрічаються з даним смисловим наповненням прислів'я і у французькій мові [4]: Estomac plein cerveau vide (Повний шлунок, пустоголова людина).

В українській і французькій мовах існує думка про те що дурням живеться легше. Наприклад: українське вираження [3]: Дурням щастить, Дурному й море по коліна; французьке [4]: Qui rien ne sait de rien ne doute (Хто не знає нічого, ні в чому не вагається).

Значна кількість фразеологізмів в українській мові порівнює поняття дурості з тваринним світом. Наприклад [3]: Як баран на нові ворота, курячий розум.

У французьких вираженнях можна відмітити сакральний компонент. Наприклад [4]: Quand Dieu quelqu’un veut chatier, de bon sens le fait varier (Кого Бог хоче знищити, він позбавляє його спершу розуму).

Таким чином можна сказати, що є спільні та відмінні риси відношення українців і французів до здатності людини мислити, міркувати, отримувати знання. Спільним для обох мов є змістові компоненти: розум і мова, розум і побутовий досвід, корисність розуму, обчислюваність розуму; а відмінним є компоненти: розум і гроші. Розглядаючи концепт дурість, можна відмітити, що спільним для позначення цього концепту є соматичний компонент і змістовий компонент безтурботність життя, а відмінними є сакральний та зоонімічний компоненти.

Література

• 1. Жаботинская С. А. Концептуальний анализ: типы фреймов / С. А. Жаботинская // Вісник Черкаського університету. — Сер. Філологічні науки. — 1999. — Вип. 11. — С. 12−25.
• 2. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Пер. с англ. А. Д. Шмелева под ред. Т. В. Булыгиной. — М.: Языки русской культуры, 1999. — 780 с.
• 3. Ужченко В. Д. Фразеологічний словник української мови / В. Д. Ужченко — К.: Освіта, 1998. — 224 с.
• 4. Французько-український фразеологічний словник / [уклад. Г. Ф. Венгреновська, М. А. Венгренівська]. — К.: Радянська школа, 1987. — 236 с.