Вступ. 
Взаємодія музею і суспільства як соціокультурна проблема

Актуальність дослідження. Сьогодні в Україні відбуваються складні соціальні процеси, які свідчать про перехід від однієї соціально-політичної системи до іншої. Зміни, що відбуваються в нашому суспільстві, віддзеркалюють нові реалії у світі. Глобалізація стимулювала не тільки інтеграцію, але й регіоналізацію світу. Проблема відношення суспільства, в тому числі, до регіональної культури, свідчить про ступінь трансформації світогляду і світосприйняття людьми культури як такої, в цілому. Переоцінка моральних цінностей і пошук нових ідеалів змушують суспільство по-новому зрозуміти культурну спадщину.

Музеї, які є скарбницями культури, центрами культурно-духовного відродження народу, сприяють гуманізації суспільства, ствердженню української нації як частини світової спільноти. Як соціокультурні інститути суспільства, музеї об'єднують через соціокультурні процеси покоління людей, їх духовність, патріотизм.

Зміна умов діяльності музею в сучасному суспільстві вимагає нових підходів до аналізу змісту поняття «музей як соціокультурний інститут».

Актуальність теми визначається:

• -аналізом досліджень музею як соціокультурного інституту;
• -вивченням різних підходів до прогнозування і пояснення взаємодії суспільства і музею;
• -важливістю вивчення співвідношення музею з іншими інститутами культури в умовах нової соціокультурної ситуації;
• -вивченням можливостей розвитку музею у сучасному суспільстві в умовах глобалізації.

Стан дослідження проблеми. Дослідженням проблеми музеїв займаються різні науки: історія, соціологія, філософія, археологія, культурологія, музеєзнавство, психологія. Тому аналіз історіографії даної проблеми вимагає комплексного дослідження широкого кола робіт.

Загальне філософське осмислення музеїв вперше дав М. Ф. Федоров, який основну увагу звернув на значимість музею в галузі культури [1].

Проблемам ролі музеїв в системі освітніх закладів, типології музеїв, теоретичному осмисленню соціальної ролі музеїв присвячені праці А. Луначарського, П. Флоренського, В. Дубровського, І. Грабара та ін. 2 ].

В рефераті були досліджені праці, в яких з позицій соціокультурного підходу вивчені різні аспекти самого наукового поняття «культура». Це, насамперед, дослідження П. Сорокіна, М. Данилевського, О. Щпенглера, А. Тойнбі, Т. Парсонса, М. Кагана, Ю. Бромлея, А. Коена, А. Гуревича, А. Хаттона та ін. [ 3 ].

Роль музеїв як соціального інституту, який виконує освітньо-виховні функції, також досліджувалась великою групою вчених [ 4 ].

Глобалізаційним процесам в житті суспільства присвячені праці А. Хаттона, І.Лангера [ 5 ] .

Джерельною базою дослідження є основні законодавчі та нормативні акти щодо даної галузі (Закон України «Про музеї та музейну справу», Закон «Про благодійництво та благодійні організації», стаття 22 Конституції України «Основи законодавства України про культуру»).

В ході дослідження були опрацьовані фонди Сумської Обласної наукової бібліотеки, бібліотеки имені Т. Г. Шевченка, бібліотеки обласного краєзнавчого музею, що містять вітчизняну і зарубіжну літературу по даній проблематиці. Аналіз періодичних видань, зокрема журналів «Мир музея», «Вопросы философии» та ін. дозволив визначити актуальні проблеми діяльності музеїв відповідно до вимог сучасного суспільства.

Метою дослідження є аналіз сутності музею як соціокультурного інституту.

Завдання дослідження:

проаналізувати можливості застосування соціокультурного підходу в дослідженнях, присвячених музеям;

визначити, як пояснюються соціальні і культурні функції музею в працях дослідників;

розкрити, як у сучасній історіографії визначаються можливості використання інформаційних технологій в діяльності музею.

Методи дослідження: історичні - для аналізу історії накопичення знань з даної проблематики; загальнонаукові - системний, функціональний, структурний — для визначення основних концепцій і напрямків в дослідженнях діяльності музеїв; методи аналізу, синтезу, індукції і дедукції для вивчення філософської культурологічної, соціологічної, історичної літератури з питань розвитку музею.

Структура роботи відповідає цілям і завданням дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.