Нелінійна поляризація середовища та пов'язані з нею нелінійні оптичні явища
У «долазерну» епоху фізики, де вивчали поглинання світла речовиною, відбивання світла від межі розділу різних середовищ, розсіювання світла і таке інше, знали, що головними чинниками, що визначають характер цих процесів, є частота та поляризація світлової хвилі. Питання про те, яка прозорість даного середовища, не є в достатній мірі коректним, поки не уточнено, про яку область оптичного спектру… Читати ще >
Нелінійна поляризація середовища та пов'язані з нею нелінійні оптичні явища (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Світлова хвиля, яка є хвилею електромагнітної природи, що характеризується частотою, амплітудою та поляризацією. Гармонічна (або монохроматична) хвиля, яка поширюється вздовж осі Oz, описується виразом:
E (t, z)=eAcos (at-kz), (1.1).
де: E — електричний вектор хвилі; e — одиничний вектор, який характеризує напрям поляризації (орієнтацію електричного вектора); A — амплітуда; ачастота; k=(w/c)nхвильове число; с — швидкість світла у вакуумі; n — показник заломлення середовища, в якому поширюється світло.
З амплітудою A пов’язаний потік потужності чи інтенсивність хвилі.
I=cnA2/8р, (1.2).
при цьому повна потужність: P=Iрa (Вт). (1.3).
У «долазерну» епоху фізики, де вивчали поглинання світла речовиною, відбивання світла від межі розділу різних середовищ, розсіювання світла і таке інше, знали, що головними чинниками, що визначають характер цих процесів, є частота та поляризація світлової хвилі. Питання про те, яка прозорість даного середовища, не є в достатній мірі коректним, поки не уточнено, про яку область оптичного спектру йде мова: про видиму, ультрафіолетову або інфрачервону. Більше того, складний характер спектру поглинання середовища вимагає вказати точне значення частоти. Вивчення залежності поглинання світла від частоти ?, або довжини хвилі л лежить в основі оптичної абсорбційної спектроскопії? області, що стала самостійною наукою і має величезне число відгалужень. Шкала частот, або довжин хвиль, до недавнього часу була основною шкалою, за допомогою якої класифікували ефекти взаємодії світла з речовиною; в основі такої класифікації лежить неявне припущення про те, що в процесі взаємодії світла з середовищем частота світла істотно не змінюється. [2,6].
Питання про величину коефіцієнта відбивання світла на межі двох середовищ також не є коректним, якщо не вказано напрямок поляризації падаючої хвилі. Наприклад, при куті падіння, що дорівнює куту Брюстера, світло, поляризоване в площині падіння, взагалі не відбивається, незважаючи на стрибок показника заломлення.