Шляхи підвищення життєдіяльності в умовах радіаційної небезпеки

Історія використання атомної енергетики нараховує цілий ряд проб тем пов’язаних її використанням радіаційної безпеки при експлуатаційному режимі роботи АЕС та аварійному, а також підвищення життєдіяльності населення, яке проживає на забруднених територіях.

Незважаючи на високі вимоги, які пред’являються до безпеки ядерно паливних комплексів та безпеки АЕС. Відбуваються окремі відкази обладнаний, непланові зупинки блоків частіше всього внаслідок помилкових лій обслуговуючого персоналу.

В ядерних енергетичних реакторах теплову енергію отримують внаслідок поділу ядер важких елементів. Ядерне паливо, що завантажується м реактор, є відносно слабо активним матеріалом, який не представляє небезпеки як джерело зовнішнього випромінювання.

Процес поділу ядерного палива супроводжується нейтронним та гами" випромінюванням, утворенням цілого ряду радіоактивних продуктів поділу їй накопичення інших трансуранових елементів. Реакція поділу ядер урану чи іншого палива в реакторі триває місяцями, внаслідок чого відбувається накопичення газоподібних, рідких та твердих продуктів, які в своєму складі мають практично всі існуючі радіонукліди.

При цьому на долю газоподібних продуктів поділу припадає біля 50 відсотків.

При розгерметизації оболонок твелів в теплоносій головним чином надходять газоподібні та леткі продукти поділу. Якщо відбуваєш, трубопроводів і обладнання першого контуру то газоподібні продукти поділу можуть надходити у виробниче середовище.

При зупинці реактора основними джерелами гамма-випромінювання продукти поділу, а також радіонукліди, які утворилися внаслідок активації нейтронами конструктивних елементів реактора. Різні нили технологічного обладнання АЕС є об'ємними джерелами гамма випромінювання Активність теплоносія на АЕС визначається трьома складовими осколочної, корозійної та власної.

Розгерметизація твелів починається з появи мікротріщин, що в деяких випадках переходять в крупні дефекти, через які може бути прямий теплоносія з паливом. При порушенні герметичності оболонок твелін і теплоносій, в першу чергу, виходять газоподібні та леткі продукти подіну радіонукліди криптону., ксенону, йоду, цезію, теллуру, рутеній, молібдену Корозійна активність теплоносія визначається активними корозії, які утворилися на матеріалах обладнання, трубопроводах першій контуру, а також конструктивних елементах активної зони реактора. Як шині продукти корозії накопичуються на внутрішніх стінках обладнання та трубопроводів і є основним джерелом опромінення при виконанні ремонтних робіт.

Накопичуються активні продукти корозії внаслідок тривалої багатократної циркуляції теплоносія. При цьому відбувається відкладення їх на найбільше напружених ділянках контури — на поверхнях твелів, де потоки нейтронів підвищують процеси активації. З твелів активні продукти корозії змиваються і теплоносієм по контуру переносяться на внутрішні поверхні обладнання, парогенераторів, барабанів, сепараторів, насосів, трубопроводів, арматури, де утворюються плівки активних відкладень.

Вплив активних відкладень, абсорбованих на внутрішніх поверхнях обладнання, та характер змін радіаційної обстановки в виробничих середовищах АС постійно аналізується для прогнозування доз опромінення в процесі виконання планових ремонтних робіт.

Власна активність водного теплоносія, що використовується в реакторах, утворюється внаслідок взаємодії в активній зоні реактора потоків швидкий нейтронів з ядрами нуклідів кисню, які входять до складу води і іридій взаємодії утворюються короткоживучі радіонукліди азоту Радіаційна обстановка виробничого середовища на АС визначається випромінюванням, радіоактивними газами та аерозолями, які знаходяться в повітрі, радіоактивним забрудненням поверхонь обладнання та будівельних Конструкцій. Надходження радіонуклідів в повітря виробничого середовища на АС та забруднення поверхонь мають місце при проведенні робіт, пов’язаних з ревізією та ремонтом обладнання, а також внаслідок порушення герметичності: Технологічного обладнання.

Високі локальні концентрації радіоактивних аерозолів створюються при ремонтних роботах шляхом зварювання чи механічної обробки обладнанім, забрудненого радіоактивними речовинами.

Описана картина спостерігається при роботі АС в звичайному експлуатаційному режимі і зовсім інша при аварійному режимі.

Внаслідок руйнування реактора відбувається викид всіх утворених накопичених при експлуатації радіонуклідів, із-за чого відбувається радіоактивні забруднення не тільки виробничого середовища, але і оточуючого природною середовища та середовища проживання людини.

При аварійних ситуаціях найбільший вплив на оточуюче природи! середовище життя, розвиток та спадковість людини має йод-131, стронцій, цезій-137, плутоній-239, вуглець-14.

В перший період після аварії на атомних реакторах найбільшу небезпеку для здоров’я людини представляють радіонукліди йоду («ре важно йоду-131), які і основною масою радіоактивних викидів.

В живих організмах радіоактивний йод накопичується в щитовидній залозі. З організму виводяться з фізіологічними потребами, тому ефективний період його напіврозпаду складає 3−5 днів.

Особливо небезпечними для людини є стронцій-90 та цезій-137, які при попаданні в організм з їжею, водою, повітрям депонуються в кістковій тканині пі м’язах і, знаходячись там «продовжують опромінювати організм з середини.

Основним шляхом підвищення безпеки життєдіяльності в умовах радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища є: захист людини від зовнішнього опромінювання; від ураження радіоактивними опадами, а також захист органів дихання та шлунково-кишкового тракту від попадання всередину організму з їжею, водою чи повітрям.

Для населення, яке проживає в забруднених районах, повинно в основному зводитися до дотримання відповідних норм та правил поведінки, особистої гігієни та здійснення загальних санітарно-гігієнічних заходів.

В разі повідомлення про радіаційну небезпеку необхідно негайно виконати такі заходи:

1. Укритися в середовищі проживання чи виробничому середовищі Стінки дерев’яних будівель послабляють іонізуюче випромінювання 0,5 рази, а цегляних 10 разів. Заглиблені укриття з дерев’яним покриттям послабляють дозу випромінювання в 7 разів, а цегляним чи бетонним-в 40−100 разів.

Здійснити заходи захисту середовища проживання від проникнення всередину РР з повітрям. Для цього необхідно ущільнити рами та дверні пройоми, а насамперед закрити кватирки та вентиляційні люки.

Створити запас питної води, набрати її в закриті посудини. Після чого крани перекрити. Підготувати мило чи інші прості засоби санітарного призначення для обробки рук і т.ін.

Після спеціального оповіщення провести екстрену йодну профілактику. Йодна профілактика полягає в прийомі препаратів стабільного йоду; таблеток йодистого калія чи водно-спиртового розчину йоду. Ці препарати є перешкодою для надходження радіоактивного йоду в щитовидну залозу та сприяють виведенню з неї вже потрапивши радіонуклідів. Йодистий калій слід приймати після їжі разом з чаєм_; киселем або водою 1 раз в день на протязі 7 днів.

Водно-спиртовий розчин йо/у необхідно приймати після їжі 3 рази в день на протязі 7 днів:

дітям до двох років по 1−2 краплі 5%-ї настойки на 1 мл. молока (консервованого чи харчової суміші);

дітям старшим та дорослим — по 3−5 крапель на склянку молока (консервованого) чи води.

Крім цього, на протязі 7 діб необхідно 1 раз в день наносити на поверхню кистей рук настойку йоду у вигляді сітки.

Передозування препаратів йоду має цілий ряд побічних явищ, таких як алергійний стан та запальні процеси в носоглотці.

Підготуватися до можливої евакуації. Для цього підготувати документи та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одежі на 1−2 зміни. Зібрати запас консервованих продуктів на 2−3 доби. Зібрані речі упакувати в поліетиленові мішки та пакети.

Радіоточка про повідомлення інформації штабу ЦО повинна бути включеною.

Виконуючи правила радіаційної безпеки та особистої гігієни, необхідно в їжу використовувати тільки консервовані продукти, що зберігалися в закритих приміщеннях та не підпали під радіаційне забруднення. Не вживати молоко від корів, які перебувають на забруднених полях, пасовищах, тому що РР циркулюють по біологічних ланцюгах;

не вживати овочі, які росли у відкритому ґрунті та зірвані після викиду РР в навколишнє природне середовище;

їжу приймати тільки в закритих приміщеннях, перед їжею ретельно вимити руки з милом; рот прополоскати 0,5% розчином питної соди; не вживати воду з відкритих джерел та з водогонів після офіційною повідомлення про радіаційну небезпеку; колодязі закрити кришками чи плівкою;

уникати тривалого перебування на забрудненій території, особливо на фунтових дорогах чи траві, не ходити в лісові насадження, утримуватися від купання у водоймах;

7. При пересуванні по відкритій місцевості, рот та ніс необхідно прикрити змоченими водою носовичком, рушником, марлею чи чимось іншим. Шкіру та волосяний покрив прикрити будь-якими предметами одежі, головними уборами, косинками, накидками та таким іншим. При крайній необхідності виходу на вулицю рекомендується надіти гумові чоботи.

Дотримання приведених правил дасть можливість значно зменшити ризик — чинники несприятливого радіаційного наслідку при надзвичайних ситуаціях на АС.