Висновок. 
Характеристика моногенетичних сисунів і значення їх як збудників захворювань риб

Моногенетичні присисні, моногенєї (Monogenoidea), клас паразитичних плоских черв’яків. На відміну від трематод, у М. с. розвиток прямий. Тіло білатерально-симетричне, сплощення, зазвичай витягнуте (рідше майже округле). Задній кінець несе прикріплювальний диск, озброєний хитіноїднимі гачками або клапанами (що діють як затиски), м’язистими присосками або поєднанням цих утворень; часто сам диск перетворений в потужний присосок. Довжина М. с. зазвичай не перевищує 1 мм, рідше за 40—50 мм (Callorhynchicola branchialis — паразит химер). Тіло безбарвне або злегка забарвлене внутрішніми органами, що просвічують, головним чином кишечником. Покриви представлені кутикулою. М. с. — безпорожнинні черв’яки: простір між покривами і кишкою заповнений сполучною тканиною — паренхімою. Травна система сильно розвинена; ротовий отвір розташований на передньому кінці тіла або зміщений на черевну сторону; є м’язиста глотка і 2 гілки кишечника. Органи кровообігу і дихання відсутні. Видільна система побудована за типом протонефрідієв, відкривається назовні 2 бічними отворами. Нервова система представлена крупним головним ганглієм і 2 подовжніми стволами; зазвичай в прикріплювальному диску кільцеподібна нервова комісура з декількома гангліями. З органів чуття є чутливі папілли і на передньому кінці тіла 1—2 пари очей. М. с. — гермафродити; яйцекладущи; рідше яйцежівородящи (види роду Loimos і ін.) або живородящі (види сімейства Gyrodactylidae). Близько 2000 видів. М. с. — паразити риб, рідше земноводних або плазуючих (черепахи); 1 вид — Oculotrema hippopotami паразитує в очах гіпопотама. Більшість М. с. має складний цикл розвитку, пристосований до особливостей господарів. Так, паразит жаби — многоустка жаб’яча — заражає своїх господарів лише на стадії пуголовка, зміцнюючись спочатку на його зябрах; при метаморфозі пуголовка в жабеняти і атрофію зябер личинка паразита через кишечник проникає в сечовий міхур, де через 3—4 р. досягає статевої зрілості. М. с. частіше живуть на зябрах або шкірі господарів, рідше є ендопаразитами (наприклад, Acolpenteron — паразит сечоводів риб). Деякі М. с. завдають великого збитку ставковому господарству, викликаючи масові епізоотії риб (наприклад, Dactylogyrus vastator — причина загибелі молоди коропа). Поширення М. с. пов’язано переважно з географічним поширенням їх господарів. Клас М. с. ділять на 2 підкласи — нижчі М. с. (Polyonchoinea) і вищі М. с. (Oligonchoinea), що розрізняються будовою прикріплювального апарату, статевої системи і циклом розвитку. М. с. походять від ректальних війкових черв’яків .