План-конспект лекції 1

Курс: ІІІ.

Група: 31Е Спеціальність: Економіка та підприємство Тип заняття: лекція Тема: Доходи державного бюджету Мета: Визначення доходів державного бюджету України, характеристика їх. Вивчення та засвоєння методів формування джерел доходів бюджету. Визначення складу і структури доходів бюджету.

План заняття:

• 1. Загальна характеристика доходів державного бюджету.
• 2. Методи та джерела формування доходів бюджету.
• 3. Класифікація та структура доходів.

Список літератури:

• 1. Конституція України. — К.: Преса України, 1997.
• 2. Василик ОД., Павлюк К. В. Бюджетна система України: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 544 с
• 3. Бюджетний кодекс України //Урядовий курґєр. — № 131. — 2010. — 25 липня.
• 4. Кириленко О. П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика).-К.:КЮС, 2000. -384 с.
• 5. Крисоватий А.І., Десятнюк О. М. Податкова система: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2004. — 331 с.

Хід заняття:

• 1. Організація заняття (привітання, знайомство з аудиторією, перевірка присутніх, оголошення типу заняття та теми заняття)
• 2. Зміст лекції

Ключові слова: доходи, бюджет, загальний та спеціальний фонди, податки, податкові надходження, неподаткові надходження, трансферти.

1. Загальна характеристика доходів державного бюджету.

Доходи держбюджету — це сукупність грошових надходжень до централізованого фонду фінансових ресурсів держави, що використовуються для виконання її основних завдань та функцій.

Державні доходи — це грошові відносини, які складаються між державою і фізичними у процесі вилучення і акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання, тобто для виконання державою своїх функцій.

Таким чином, об'єктом цих взаємин є валовий внутрішній продукт.

В доходній частині відображаються обсяги та джерела надходжень до бюджету.

Доходи утворюються за рахунок надходжень від сплати фізичними та юридичними особами податків та зборів, від операцій з власністю, від торгівельної діяльності будь-якої форми, від приватизації та інших операцій з майном від зовнішньоекономічної діяльності та отриманих трансфертів за міжнародною угодою.

За Бюджетним Кодексом «доходи бюджету» — це всі податкові та неподаткові і інші надходження на безповоротній основі справляння яких передбачено чинним законодавством України.

Склад доходів державного бюджету визначається бюджетним кодексом України та законом про державний бюджет на майбутній рік.

Починаючи з 2000 року, державний бюджет розділений на дві складові частини — загальний фонд і спеціальний фонд.

Загальний фонд включає всі доходи бюджету крім тих, які призначені для зарахування до спеціального фонду, як правило загальний фонд наповнюється за рахунок надходження податків та інших платежів.

Спеціальний фонд бюджету включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень, гранди подарунки (з розрахунком вартості), отримані розпорядниками бюджетних коштів на конкретні цілі.

Передача коштів між загальним і спеціальним фондом дозволяється тільки в межах бюджетних призначень, шляхом внесення змін до закону «Про державний бюджет».

Доходна частина бюджету формується на поточний рік з врахуванням бюджетної класифікації з розподілом на загальні та спеціальні фонди, з розрахунком граничного обсягу дефіциту або профіциту, обсягів міжбюджетних трансфертів та бюджетних призначень.

1. Методи і джерела формування доходів бюджету.

Доходи бюджету можуть формуватися на основі чотирьох методів централізації грошових коштів:

• — Перший метод: це пряме вилучення доходів з державного сектора.
• — Другий: отримання доходів від державних угідь, майна і послуг.
• — Третій: перерозподіл доходів серед юридичних і фізичних осіб за допомогою податків.
• — Четвертий: залучення позик, кредитів.

Розкриємо суть першого методу формування доходів бюджету.

У державному секторі сама держава здійснює підприємницьку діяльність і як підприємець, воно має право на отримання підприємницького доходу — прибутку. Але певні права на цей прибуток має і колектив підприємства. Тому практично ніколи весь прибуток державного сектора не вилучається до бюджету. При цьому у взаємовідносинах державних підприємств з бюджетом може використовуватися як пряме вилучення доходів (шляхом платежів і прибутку), так і оподаткування прибутку на загальних підставах.

В умовах ринкової економіки, коли переважає приватний сектор, держава вилучає лише податки, у той час як в умовах адміністративної економіки переважає пряме вилучення доходів до бюджету.

В Україні нині надходження від державного сектора незначні. Це пояснюється двома причинами.

• — Перша причина: держава, як правило, працює в непривабливих для приватного бізнесу сферах діяльності.
• — Друга причина: діяльність державних підприємств носить, як правило, неприбутковий характер, і вона спрямована на виробництво необхідних регіону певних товарів послуг, а не на отримання прибутку.

Сутність другого методу полягає в тому, що доходи від державних угідь, майна і послуг формуються в залежності від обсягів власності держави. Так, в Україні досі існує загальнонародна власність на землю, всі угіддя, надра, корисні копалини належать державі. А значить, і доходами від їх використання є платежі за ресурси, а саме: лісовий дохід, плата за спеціальне використання прісних водних ресурсів, плата за використання надр при видобуванні корисних копалин. Разом з тим надходження від державної власності в Україні мінімальні і складають близько 2 відсотків від загального обсягу надходжень до бюджету.

Третій метод, податковий метод, він формує доходи в бюджет, а через них перерозподіляє доходи юридичних і фізичних осіб. Причому пряме вилучення доходів у державному секторі може здійснюватися тільки на підставі законів.

І четвертий, позичковий метод, який формує доходи до бюджету на поворотній основі. Як правило, основу бюджету складають податки (95−98%), а позики лише 2−5%.

Крім реальних доходів бюджету, які формуються на основі перерахованих вище методів, держава може використовувати для виконання бюджету емісійний дохід. Але в період емісії інфляція збільшує грошову масу, а реальна вартість фінансових ресурсів не змінюється, що і призводить до економічної кризи в країні.

Внутрішніми джерелами формування доходів бюджету виступають:

• — Створений валовий внутрішній продукт (ВВП)
• — Національне багатство (накопичені матеріальні цінності і розвідані природні ресурси). Національне багатство повинне використовуватися тоді, коли не вистачає ВВП є певний надлишок природних ресурсів.

Що стосується зовнішніх джерел формування доходів бюджету, то вони можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. Зовнішні характеризують міжнародний перерозподіл фінансових ресурсів і можуть формуватися на основі таких методів як:

• — Пряме перерозподіл (наприклад, репарація);
• — Міжнародний кредит;
• — Оподаткування експортно-імпортної діяльності (митні платежі);
• — Валютне регулювання (відхилення встановленого курсу валют від реального їх співвідношення);
• — Ціновий механізм (у світі склався певний масштаб цін на товари, що призводить до міжнародного перерозподілу ресурсів, деяким державам не вигідно виробляти ряд товарів і вони охоче їх купують в інших країнах, де виробництво цих товарів обходиться дешевше).
• 2. Класифікація та структура доходів бюджету України

Система доходів бюджету України відображає методи їх формування.

Податкові надходження включають в себе податки на доходи, податки на прибуток, на збільшення ринкової вартості, платежі за використання природних ресурсів, ввізне мито, плати за ліцензію та інше.

Податкові надходження класифікують на прямі і непрямі; загальнодержавні і місцеві податки.

Прямі податки розраховуються на підприємстві та сплачуються підприємством самостійно. До них належать: податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, єдиний соціальний внесок та інші.

Непрямі податки сплачуються кінцевим споживачем, а підприємством перераховуються до бюджету. Вони включають: податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Неподаткові надходження — це доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій та інші платежі.

Доходи від операцій з капіталу — це доходи від продажу дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, державних запасів з держрезерву та інше.

Трансферти — це кошти одержані від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі.

За умовами формування державні доходи можуть бути:

• а) безповоротні - це власні доходи держави і доходи, які надходять від інших суб'єктів бюджетних відносин;
• б) зворотні - це державні позики, за користування якими потрібно плата і позики в повному обсязі і повинні бути повернуті в призначений угодою термін.

За рівнем централізації державні доходи діляться:

• 1. централізовані - які концентруються в держбюджеті та інших цільових фондах;
• 2. децентралізовані - які використовуються за місцем їх створення на держпідприємствах і в бюджетних організаціях
• (Прибуток і амортизація).

Висновок Державні доходи — це грошові відносини, які складаються між державою і фізичними у процесі вилучення і акумуляції частини вартості ВВП у загальнодержавному фонді з метою їх подальшого використання, тобто для виконання державою своїх функцій.

Доходи бюджету можуть формуватися на основі чотирьох методів централізації грошових коштів:

• — Перший метод: це пряме вилучення доходів з державного сектора.
• — Другий: отримання доходів від державних угідь, майна і послуг.
• — Третій: перерозподіл доходів серед юридичних і фізичних осіб за допомогою податків.
• — Четвертий: залучення позик, кредитів.

Домашнє завдання: підготувати даний матеріал до наступного практичного заняття, засвоїти основні визначення та підготуватись до вирішення практичних задач по даній темі.

План-конспект лекції 2.

Курс: ІІІ.

Група: 31Е Спеціальність: Економіка та підприємство Тип заняття: лекція Тема: Витрати бюджету на економічну діяльність та науку Мета: Розкрити зміст фінансування народного господарства, охарактеризувати витрати на навчання План заняття:

• 1. Склад видатків на народне господарство
• 2. Видатки на освіту та науку

Список літератури:

• 1. Пасічник /О.В. Бюджетна система України та зарубіжних країн: Навч. посіб.— 2-ге, вид. перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2003. — 523 с. — (Вища освіта XXI століття).
• 2. Єпіфанов А.О., Сало I.В., Дґяконова І.І. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посіб. — К.: Наук, думка, 1999. — 301 с
• 3. .Василик ОД., Павлюк К. В. Бюджетна система України: Підручник. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 544 с
• 4. Ковалюк О. М. Методологічні основи фінансового механізму//Фінанси України. — 2003. — № 4.

Хід заняття:

• 1. Організація заняття (привітання, перевірка присутніх, оголошення типу заняття та теми заняття)
• 2. Зміст лекції

Ключові слова: витрати, капіталовкладення, фінансові інвестиції, цільові вклади, операційні витрати.

1. Склад видатків на народне господарство Система видатків бюджету:

• 1) за роллю у відтворенні виробництва:
  • — поточні - характеризують витрати на утримання підприємств, об'єктів, установ і закладів виробничої і соціальної інфраструктури;
  • — капітальні - це видатки на створення нових і розширення діяльності діючих підприємств, установ і закладів.
• 2) за суспільним призначенням видатки відображають функції держави:
  • — економічну — видатки на економічну діяльність і науку;
  • — управлінську — видатки на органи державної влади та управління, правоохоронні органи, судову владу і прокуратуру, митну і податкову службу, зовнішньо політичну діяльність;
  • — оборонну — видатки на оборону;
  • — соціальну — видатки на соціальний захист і соціально-культурну сферу.
• 3) за галузями призначення виокремлюють видатки: на капітальне будівництво. Капітальний ремонт, оплату праці, комунальних послуг та інші витрати.
• 4) за галузями економіки та соціальної сфери видатки бюджету різняться відповідно до різних галузей: промисловість. Будівництво, транспорт, сільське господарство, освіта, охорона здоров’я.
• 5) за рівнем бюджетної системи розрізняються видатки: державного бюджету, АРК і відповідних місцевих бюджетів.
• 6) за формами бюджетного фінансування існують такі види видатків:
  • — проектне фінансування — фінансування з бюджету інвестиційних проектів;
  • — бюджетні кредити — надання фінансової допомоги з бюджету суб'єктам підприємницької діяльності на поворотній основі;
  • — кошторисне фінансування — виділення бюджетних асигнувань на підставі кошторису;
  • — державні трансферти — державні субсидії, субвенції, дотації.

Фінансування капіталовкладень може здійснюватись за двома напрямами:

• 1) у відомчому розрізі;
• 2) у розрізі інвестиційних проектів.

Склад видатків на народне господарство, крім обов’язкової кодифікації розділяють за часом:

• Ш капіталовкладення — фінансування довго тривалих проектів або забезпечення (будівельно-монтажні роботи, пошуково-розвідувальні роботи, видатки пов’язані з ремонтом та оновленням необоротних активів та інші капітальні роботи).
• Ш фінансові інвестиції - це фінансування за певним напрямком з метою отримання грошових коштів в тимчасове володіння або фінансування на перспективу (в цінні папери)
• Ш цільові грошові вклади — метою таких цільових вкладів є інвестиції міжнародного характеру (науково-технічна продукція та інші об'єкти власності).
• Ш операційні витрати — це видатки бюджету на утримання виробничої інфраструктури.

За функціональною класифікацією видатки на народне господарство прийнято поділяти:

• — видатки на житлово-комунальне господарство;
• — видатки на промисловість та енергетику;
• — видатки на будівництво (видатки на соціальне будівництво, житлово-комунальне та архітектурне будівництво);
• — видатки на фінансування заходів ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
• — видатки на охорону навколишнього середовища;
• — видатки на сільське господарство, лісове та рибне господарство;
• — видатки на транспорт, телекомунікацію, дорожнє господарство, зв’язок та інформацію.
• — інші видатки

Відповідно до напрямків народного господарства формуються певні шифри та коди.

Ця класифікація застосовується при формуванні державного бюджету та звіту про використання кошторису держбюджету.

Для обліку коштів використовують економічну класифікацію видатків: поточні, з/п, грошове утримання військовослужбовців, нарахування на з/п, придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг, видатки на відрядження, оплата комунальних послуг, видатки державного регіонального значення, дослідження і розробки, субсидії і поточні трансферти, капітальні видатки, створення державних запасів та резервів, придбання землі і нематеріальних активів, капітальні трансферти та їх види.

2. Видатки на освіту та науку Фінансування освіти та науки розподіляють на:

• — фінансування освіти;
• — на дослідження;
• — на розробки.

Фінансування освіти передбачає класифікацію по групам закладів:

• — дошкільні;
• — загальносередні;
• — позашкільні;
• — професійно-технічні;
• — вищі;
• — післядипломні.

Особливість фінансування освіти — це наявність додаткових джерел фінансування (плата за надання додаткових послуг, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, дотації, спонсорська допомога).

Фінансування формується на основі типових штатних нормативів та типового типу основою для формування витрат є кількість учнів та класів.

Оскільки протягом року кількість учнів змінюється розраховують середню їх кількість для формування кошторису.

К = К₁: 12*8 + К₂: 12*4.

К₁ — кількість учнів на 1 січня;

К₂ — кількість учнів на 1 вересня.

Кількість учнів може також варіюватися на основі закону України «Про загальносередню освіту» та за згодою територіальних громад.

Вищі начальні заклади фінансуються на основі Закону України «Про вищу освіту» за умов, що державне фінансування повинно бути не менше 51%, решта — позабюджетні фонди.

Особливістю є те, що ВНЗ розподіляються по категоріям:

ь І і ІІ рівень акредитації - це коледжі, технікуми, училища;

ь ІІІ і ІV рівень — це інститути, академії, університети.

Окремо виділяють професійно-технічні заклади.

Особливістю є те, що вони мають державне замовлення і учні, крім стипендії мають отримувати заробітну плату.

Фінансування ВНЗ базується в основному на забезпеченні фонду з/п, професорсько-викладацького складу, навчально-допоміжного персоналу і адміністративно — господарського персоналу.

Для визначення витрат на утримання ВНЗ, розраховують середньорічний контингент студентів та аспірантів за формами навчання.

Вагому частку у витратах займає стипендія, яка забезпечує 80% студентів держзамовлення.

Фінансування на науку здійснюється на виконання науково-технічних робіт.

Основним напрямком такого фінансування є фонд оплати праці, який розраховується відповідно зі структури штату та відповідною категорією наукових установ, видатки на дослідження та розробки, які плануються, виходячи з середніх витрат включають: виконання науково-дослідної роботи, створення дослідних зразків, придбання предметів, обладнання і матеріалів для наукових цілей.

Як правило, фінансування на науку та дослідження поглинають бюджетні кошти з неочікуваною віддачею: результати дослідження негативні або навпаки пріоритетні та багатообіцяючі.

Основним напрямком щодо захисту від надмірних витрат є формування наукового, кадрового корпусу, тобто це склад науковців найвищої категорії.

Висновок Склад видатків на народне господарство, крім обов’язкової кодифікації розділяють за часом:

• Ш капіталовкладення;
• Ш фінансові інвестиції;
• Ш цільові грошові вклади;
• Ш операційні витрати;

Особливість фінансування освіти — це наявність додаткових джерел фінансування (плата за надання додаткових послуг, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, дотації, спонсорська допомога).Фінансування формується на основі типових штатних нормативів та типового типу основою для формування витрат є кількість учнів та класів.

Домашнє завдання: підготувати даний матеріал до наступного практичного заняття, засвоїти основні визначення та підготуватись до вирішення практичних задач по даній темі.