Навчально-методичний комплекс вивчення географії Антарктиди

Кафедра географії та краєзнавства

Навчально-методичний комплекс вивчення географії Антарктиди

Зміст

ВСТУП РОЗДІЛ 1. Принципи, методи і прийоми в сучасній освіті

РОЗДІЛ 2. Засоби, які використовуються при вивченні географії Антарктиди

2.1 Візуальні засоби навчання

2.2 Аудальні засоби навчання

2.3 Аудіовізуальні засоби навчання РОЗДІЛ 3. Методика вивчення географії Антарктиди

3.1 Антарктида — льодовий материк планети

3.2 Кліматичні умови. Лід Антарктиди. Підлідний рельєф

3.3 Природа материка та його багатства, їх використання ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми

Науково — методичний комплекс вивчення географії Антарктиди є темою нашого дослідження. У шкільній географії вивчення Антарктиди — це лише одна з складових частин вивчення курсу «Географія материків і океанів», у 7кл. Для учнів дана частина курсу — це ознайомлення за допомогою вчителя з особливостями Антарктиди. А саме з її географічним розташуванням, льодовим покривом, кліматом, рослинним і тваринним світом, господарським використанням. З іншого ж боку, для того аби все це вчителю подати для учнів у цікавій і змістовній формі, йому необхідно володіти відповідними методичними знаннями. Саме для цього і існує відповідний навчально-методичний комплекс.

При вивченні Антарктиди вчителю географії необхідно застосовувати і поєднувати методи, прийоми і засоби навчання. Їх оптимальний і виважений підбір, наприклад поєднання словесних (розповідь, бесіда) і наочних (карта, атлас) методів разом з технічними засобами (мультимедійна дошка, комп’ютер) може дати хороший результат засвоєння матеріалу учнями, певний рівень обізнаності з даної теми. Окрім цього наукова суть методичного комплексу полягає в залученні учнів до самостійної роботи, формуванні в них критичного мислення, роботу з довідковою літературою.

Об'єкт вивчення. Методика викладання географії материків і океанів у 7 класі.

Предмет вивчення. Навчально-методичний комплекс вивчення географії Антарктиди у 7 класі

Мета. Метою даної теми курсової роботи є поглиблення і розширення знань про методику викладання географії. А саме використання методів, засобів навчання, що складають методичний комплекс у вивченні географії Антарктиди, та доцільність їх застосування.

Завдання:

* з`ясувати структуру методики викладання географії;

* розглянути особливості структури методів і засобів у географії

* проаналізувати навчально-методичного комплексу у вивченні географії Антарктиди

Структура курсової роботи. Наша курсова робота складається із вступу; Розділу 1 «Принципи, прийоми і методи навчання в сучасній географії»; розділу 2 «Засоби навчання, які використовуються в навчанні географії» та трьох підрозділів; розділу 3 «Методики вивчення географії Антарктиди», висновків та списку використаних джерел.

Розділ 1. Принципи, методи і прийоми в сучасній освіті

Прогресивна лінія розвитку освіти, як і людини не можлива без врахування всього того складного комплексу змін її параметрів, властивостей і якостей у часі. Саме тому освіта, як процес і результат навчання, виховання і розвитку особистості не можливий без врахування навчально-методичного комплексу. До нього слід віднести: принципи, методи, прийоми, а також засоби навчання.

Принцип навчання — це правило, основне положення якого слід дотримуватися вчителю у професій діяльності. Так Ю. К. Бабанський визначає і характеризує принципи у співвідношенні з основними категоріями і компонентами навчання За ним принципи навчання лежать в основі :

Зміст освіти — принципи: науковості, систематичності, послідовності й доступності;

Методів, прийомів і засобів навчання — принципи: наочності, свідомості, активності навчання, поєднання різних методів. навчання

Результатів навчання — принципи: міцності, свідомості і дієвості.

Перша спроба створення системи дидактичних принципів належить Я. А. Коменському. Значний внесок у розробку та обґрунтування внесли К. Д. Ушинський, В.Є.Гмурман, М. А. Данилов, М.М.Скаткін. На сучасному етапі розвитку освіти принципи мають забезпечити цілісність навчання.

В педагогічній науці досить актуальною залишається проблема методів навчання. Навчання і виховання особистості в наш час повинні спонукати її до саморозвитку і самонавчання, базуватися на принципах диференціації індивідуалізації [1,3].

Метод — це шлях, спосіб діяльності спрямований на досягнення мети. Методом в освіті називають спосіб взаємодії вчителя і учнів, спрямований на вирішення завдань освіти. Методи, прийоми та засоби навчання — це знаряддя роботи вчителя.

Методи визначають як:

— спосіб упорядкованої взаємодії вчителя та учнів спрямованої на вирішення завдань освіти (Ю.К.Бабанський).

— способи спільної діяльності вчителя та учнів, спрямованої на розв’язання завдань навчання (Г.І.Щукіна).

Методи, що застосовує вчитель, — це способи передачі знань учням і управління їх пізнавальною діяльністю. Методи, що застосовує учень , — способи набуття знань, умінь, навичок і розвитку пізнавальних здібностей (І.Т.Огородников).

Як способи взаємодії вчителя й учнів визначає методи (А.М.Бойко).

Оскільки сутність методів навчання не обмежується лише «однобічною діяльністю вчителя, а учень розглядається як суб'єкт педагогічного процесу, то згідно з цим, методи навчання — це способи взаємодії педагога і школяра, спрямовані на вирішення навчально-виховних завдань.

Прийоми навчання — це елементи певного методу чи методів. На цій основі методи нерідко визначають як сукупність методичних прийомів.

В самій дидактиці водночас відсутня єдина класифікація методів навчання, Кожен дидакт вкладає в основу класифікації щось своє. Так К. Д. Ушинський взяв за основу характер мислительної діяльності, до яких відніс: аналіз, синтез, порівняння. Е. Я. Голант і С.І.Петровський у 60-ті роки обґрунтували такі методи навчання: словесні, наочні, практичні. І.Т.Огородников виділяє методи, беручи за основу джерела інформації й передачі знань.

Ю.К.Бабанський на основі цілісного підходу до процесу навчання виокремлює 3 великі групи методів навчання:

1.Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності:

2.Методи стимулювання і мотивації навчання:

3. Методи контролю і самоконтролю учнів:

Остання класифікація методів ураховує всі основні структурні елементи діяльності вчителя і учнів.

Серед методів широке застосування мають словесні в поєднанні з різноманітним ілюстративним матеріалом:

Пояснення — це словесне тлумачення окремих понять, термінів, явищ. Застосовується при вивченні нового матеріалу або коли учням потрібно пояснити щось незрозуміле.

Розповідь — це більш ширша форма розкриття нового матеріалу. Часто вона поєднується з бесідою та поясненням. Розрізняють три типи розповіді: розповідь — вcтyп (використовують перед вивченням нової теми для стимулювання та актуалізації опорних знань), розповідь-викладання (пояснення), розповідь-завершення (проводять після пояснення або вивчення теми з метою узагальнення вивченого, підбиття підсумків).

За особливостями проникнення в явища дійсності розповіді бувають: художні, наукові, науково-популярні, описові. Художня розповідь — образний переказ фактів, вчинків дійових осіб тощо. Науково-популярна розповідь — виклад наукового або взагалі складного питання в загальнодоступній формі. Описова розповідь — послідовний виклад ознак, особливостей предметів і явищ навколишньої дійсності (її історичних пам’яток, внутрішніх переживань героя тощо). Головне завдання полягає в ознайомленні учнів з предметами та явищами. Це потребує від них значного запасу знань, розвиненої уяви, що робить описову розповідь нелегкою для сприймання [3, 18].

Бесіда — це розмова учителя з учнями. Бесіда організовується з допомогою ретельно продуманої системи питань, що поступово підводять учнів до засвоєння системи фактів, нового поняття або закономірності.

Навчальна лекція — це один із словесних методів навчання. Навчальна лекція припускає усне викладення матеріалу, що відрізняється великою ємністю, складністю логічних побудов, образів, доказів і узагальнень. Лекція, як правило, займає все заняття, в той час як розповідь займає лишає його частину.

В ході лекції використовуються прийоми усного викладення інформації, як в розповіді, підтримання уваги протягом тривалого часу, активізації мислення слухачів, прийоми забезпечення логічного запам’ятовування, переконання, аргументації, доказів, класифікації, систематизації і узагальнення. Найкращим прикладом може бути лекція-діалог. Подібним методом легше всього користуватися за допомогою аудіокасет, а також за допомогою відеотехніки, чи супутникового телебачення, хоча лекцію можна ще доповнювати за допомогою конспекту, книги чи комп’ютера.

Практичні методи навчання мають вирішальне значення у формуванні нових знань і умінь. До них належать: метод вправ, лабораторний метод, практично-трудові методи.

Індуктивні та дедуктивні методи — відбивають здатність розкривати логіку руху змісту навчального матеріалу від часткового до загального і навпаки.

Репродуктивні і проблемно-пошукові методи — передбачають активне сприймання навчальної інформації в поєднанні із створенням учителем проблемної ситуації, в ході вирішення якої застосовуються попередньо засвоєні знання і обирається найраціональніший варіант.

Методи самостійної роботи мають місце тоді коли учень виконує навчальне завдання без керівництва педагога. Найпоширенішим її видом є робота з підручником, довідковою та іншою літературою.

В основі цього методу лежить те що учні не тільки слухають на уроці вчителя, а й залучаються зо дій вищого порядку. При інтерактивному навчанні учні як правило працюють в групах, і один учень може навчати інших [15,17].

Окрім словесних методів навчання є також наочні методи навчання.

Наочні методи достатньо важливі для учнів, це є візуальним сприймання дійсності. Суть принципу наочності полягає у створенні образів, конкретних уявлень, на основі яких будується навчально-пізнавальна діяльність учнів, спрямована на оволодіння системою географічних (уявлень, знань і понять).

Традиційно наочність розглядається у взаємозв'язку з чутливістю, з можливістю спостерігати за предметами і явищами або їх зображеннями, тобто з Тим у, що сприймається органами чуття дитини. Такий підхід звужує можливості використання наочності у процесі навчання географії. Для розкриття методики і реалізації принципу наочності у вивченні географії розглянемо психолого-педагогічні закономірності, на яких він повинен базуватися.

Насамперед слід чітко розрізняти чуттєвість ознак та їх наочність. Чуттєвість ознак об'єкта — це можливість пізнання їх суб'єктом (учнями) безпосереднього сприйняття за допомогою органів чуття.

Потрібно наголосити, що не всі ознаки можуть бути пізнані під час звичайного спостереження. Вони для свого виявлення вимагають певних дій з об'єктами. Тому одні такі ознаки виявляються під час практичних робіт, а інші, особливо властивості, під час проведення дослідів.

Безпосереднє чуттєве сприймання об'єктів навколишнього світу обмежене різними причинами. У зв’язку з цим виникає необхідність в опосередкованому чуттєвому пізнанні. Воно може здійснюватися за допомогою:

а) відповідних приладів, які розширюють можливості відчуття людини (у географії - це компас, термометр, барометр, гігрометр і т.д.);

б) кінофільмів, відеофільмів, звукозаписів, телепередач, фотографій, картин, які дозволяють сприймати об'єкти, що віддалені у часі і просторі;

в) моделей, що відображають зв’язки й відносини у природі, які органами чуття не сприймаються (наприклад: телурій).

Реалізувати принцип наочності у процесі навчання географії - означає створювати нові, доповнювати, збагачувати й розшифровувати існуючі у свідомості учнів чуттєві образи й уявлення об'єктів навколишнього світу шляхом цілеспрямованого безпосереднього і опосередкованого чуттєвого пізнання.

Сучасна дидактика вимагає більш раціональних варіантів застосування методів наочності, що дозволять досягнути більшого освітнього і виховного результату, а також розвиваючого ефекту Дидактика орієнтує педагогів на таке застосування наочних методів навчання, щоб водночас мати можливість розвивати мислення учнів. Особливістю наочних методів навчання є те, що вони обов’язково пропонуються в тій або іншій мірі, сполучаючись зі словесними методами. Тісний взаємозв'язок слова і наочності випливає з того, що діалектичний шлях пізнання об'єктивної реальності припускає застосування в єдності живого споглядання, абстрактного мислення і практики.

Існують різноманітні форми зв’язку слова і наочності. Віддати якійсь з них повну перевагу було б помилково, бо в залежності від особливостей завдань навчання, змісту теми, характеру наявних наочних методів, а також рівня підготовленості навчаємих, необхідно в кожному конкретному випадку обирати найбільш раціональне поєднання [10, ].

Розділ 2. Засоби, які використовуються при вивченні географії Антарктиди

2.1 Візуальні засоби навчання

Засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями, які вони виконують. Одним із засобів навчання при вивченні географії Антарктиди є візуальні засоби. В основі цих засобів лежить принцип створення нових, доповнення, збагачення й розшифровування вже існуючих у свідомості учнів чуттєвих образів й уявлень об'єктів навколишнього світу. Візуальні засоби при вивченні Антарктиди здійснюються через такі прийоми:

1.Натуральні об'єкти:

а) природні об'єкти і предмети господарської діяльності, які можна вивчати в умовах класу (колекції, гербарії і т.п.)

б) природні об'єкти і предмети господарської діяльності у навколишньому середовищі, які вивчаються, їх властивостей, зв’язків, відношеннях.

2.Зображення натуральних географічних об'єктів і явищ:

а) об'ємні моделі (моделі форм земної поверхні, досліджуванні об'єкти і т.п.);

б) плоскі ілюстровані посібники (настінні картини, малюнки, фотографії, портрети, діапозитиви, діафільми, кінофільми, відеофільми, комп’ютерні зображення). Засори навчання цієї групи також сприяють утворенню конкретних уявлень і понять про природні й досліджуванні об'єкти і явища.

3.Опис і відображення предметів і явищ умовними знаками (слова, знаки, цифри):

а) вербальні (підручники, довідники, зошити з друкованою основою, текстові таблиці);

б) картографічні посібники (настінні карти, настільні і контурні карти, карти-схеми і т. п.)

в) графічні схематичні посібники (структурні схеми, класифікаційні схеми, схеми зв’язків і взаємозв'язків природних і економічних об'єктів і явищ);

г) графічні статистичні посібники (графіки, діаграми, таблиці).

Засори навчання цієї групи використовують для формування уявлень, з’ясування змісту і структури об'єктів і явищ, особливостей їх просторово-територіального розміщення, допомагають засвоєнню теоретичних знань.

4. Предмети для відтворення і аналізу явищ природи:

в) прилади для картографічних робіт;

г) прилад для відтворення річного і добового руху Землі.

Призначення цієї групи посібників-формування вмінь і навичок користування приладами, фіксації і обробки матеріалів, аналізу явищ.

Дидактичні цілі використання засобів наочності визначаються загальними цілями кожного з етапів процесу навчання. А саме відповідно до етапів вони використовуються так:

І. Постановка мети і завдань уроку:

* для створення проблемної ситуації щодо всього змісту теми;

* для визначення назви теми і завдань уроку;

* для загальної мотивації діяльності учнів.

ІІ. Засвоєння нових знань, умінь і навичок:

* для актуалізації опорних знань та вмінь;

* для створення проблемної ситуації;

* як джерело нових знань, тобто для створення образів і уявлень про об'єкти і явища природи;

* як основа для запам’ятовування і закріплення засвоєних знань;

* як основа усвідомлення засвоєних знань і умінь у логічно завершеній частині змісту.

ІІІ. Систематизація і узагальнення засвоєних знань, умінь і навичок:

* для актуалізації засвоєних елементів знань;

* як основа систематизації та їх узагальнення;

* як основа осмислення внутрішньо поняттєвих і міжпоняттєвих взаємозв'язків між засвоєними елементами знань;

* як основа усвідомлення сформованих знань, умінь і навичок у процесі оволодіння теми змісту.

ІV. Застосування засвоєних знань та умінь:

* для застосування знань шляхом виконання дій в матеріальній (матеріалізованій) і перцентивній формі;

* для формування практичних умінь.

V. Перевірка засвоєних знань та умінь:

* для актуалізації засвоєних знань;

* як основа для логічної, послідовної розповіді;

* для виконання практичних завдань з метою перевірки уміння застосовувати знання у різних видах практичної діяльності та рівня сформованості практичних умінь.

Таким чином, візуальні засоби використовуються для організації навчально-пізнавальної діяльності школярів у процесі вивчення географії. Ця діяльність буває репродуктивна і творча.

Репродуктивна передбачає використання засобів наочності як джерела готової інформації, що здобувається учнями відомими їм способами діяльності під безпосереднім або опосередкованим керівництвом учителя.

У процесі творчої діяльності засоби наочності застосовуються під час пошуку способів розв’язання проблеми і як джерело нових географічних знань.

Візуальні засоби при вивченні географії Антарктиди завжди поєднується зі словами вчителя:

* Якщо засоби наочності виступають джерелом географічних знань і учні самостійно здобувають знання, працюючи з об'єктом чи його матеріалізованою формою, то слово вчителя спонукає до виконання необхідних дій із засобами наочності та до повідомлення учнями результатів своїх дій;

* Коли інформація надходить від учителя. засоби наочності використовуються для ілюстрації, конкретизації або підтвердження окремих положень розповіді про географічні об'єкти чи явища, їх пояснення;

* Під час встановлення внутріпоняттєвих чи міжпоняттєвих зв’язків у процесі вивчення географії засоби наочності служать основою для осмислення їх суті. У таких ситуаціях учитель керує розумовою діяльністю школярів.

Із візуальними засобами організовується фронтальна, групова (парами) та індивідуальна діяльність учнів. (вимоги до кожної).

Загальні вимоги до методики використання візуальних засобів при вивченні географії Антарктиди

Застосування засобів наочності не слід перетворювати у самоціль.

Важливими є й інші загальні вимоги до використання візуальних засобів на уроках географії. Серед них:

зміст засобу наочності повинен відповідати освітній, розвивальній та виховній цілям. В засобах наочності не повинно бути нічого зайвого. що відволікало б увагу учнів від необхідного;

усі засоби наочності демонструються під час уроку тільки в момент необхідності, а не раніше. Після цього вони можуть залишатися на видних місцях, але у тій послідовності, у якій вивчалися. Надалі вино використовуються для розв’язання інших дидактичних задач і підзадач: усвідомлення, осмислення, запам’ятовування, закріплення і т.д.

якщо засіб наочності не відповідає поставленим цілям і задачам. то на уроці краще ним не користуватися.

Види засобів наочності, які використовуються у процесі навчання географії в школі та методика роботи з ними.

Натуральні засоби наочності. Ця група об'єднує об'єкти неживої і живої природи.

До натуральних об'єктів неживої природи, які вивчаються за програмою географії належать: групи (різні види), корисні копалини, форми рельєфу та ін.

Вони оформляються в тематичні колекції: «Види ґрунтів», «Горючі корисні копалини», «Руди», «Будівельні корисні копалини», «Магнетичні корисні копалини», «Метаморфічні корисні копалини». Цих колекцій потрібно стільки, щоб вистачило для роботи учнів парами під час засвоєння змісту відповідних тем. Також потрібно мати кілька таких колекцій без надписів. Їх використовують для розпізнавання окремих видів корисних копалин і ґрунтів.

У кабінеті географії повинна бути необхідна кількість окремих зразків названих об'єктів для проведення індивідуальних практичних робіт і дослідів.

Натуральні об'єкти живої природи використовуються у процесі навчання як у живому так і у фіксованому вигляді.

При вивченні різних природних зон окремих областей і районів, розповідаючи про рослинність слід широко використовувати гербарії, живі рослини, що є в географічному кабінеті. Під час роботи з гербарним матеріалом необхідно враховувати те, що він дає далеко не повне уявлення про натуральний об'єкт. Тому доцільно використовувати гербарій у комплексі з іншими засобами наочності (аудіовізуальними, образними) Образотворчі засоби наочності: об'ємні і плоскі.

До об'ємних належать муляжі - точна копія натурального об'єкта, в якій відображаються не тільки основні, але й другорядні, незначні, зовнішні ознаки (плоди, овочі, технічні рослини). Муляжі використовують як джерело знань, засіб ілюстрації, основа для згадування і запам’ятовування, матеріал для виконання практичних завдань на різних етапах уроку.

До плоских образотворчих засобів наочності належать: навчальні картини, таблиці, фото. Навчальні картини спеціально створені для окремих тем, та репродукції художніх полотен. Особливість картин:

а) на передньому плані чітко, концентровано зображуються основні ознаки предметів і явищ;

б) їхня величина інформативність;

в) мають емоційний вплив, що сприяє підсиленню гостроти сприймання, яскравості і чіткості образів та уявлень, які створюються у свідомості учнів.

За навчальними картинами учні описують географічні об'єкти, відповідно до поставлених цілей; порівнюють їх між собою та з власними спостереженнями; встановлюють зв’язки, складають тематично розповідь за картиною.

Навчальні таблиці - це засоби наочності на яких інформація про цілісні об'єкти природи або їх частини подається у певній логічній послідовності з допомогою фрагментарних малюнків, текстів, цифрової інформації.

Навчальні таблиці класифікуються за різними ознаками. За формою передачі інформації вони бувають: художньо оформлені, цифрові, графічні, текстові, комбіновані. За змістом і дидактичною метою вони поділяються на: порівняльні, інструктивні, запитальні, контрольні, довідкові.

Зміст таблиць показує їхнє головне призначення у процесі навчання. Одні з них використовуються для здобування нових знань, інші - як джерело додаткової інформації для уточнення, розширення засвоєних знань, окремі як основа встановлення зв’язків і залежностей, як матеріал для організації практичних робіт, виконання пізнавальних завдань.

Вимоги до використання навчальних таблиць при вивченні Антарктиди:

демонстраційні таблиці повинні мати відповідні розміри;

об'єкти, зображені на таблицях, повинні бути достатньої величини;

таблиці повинні представляти монографічні зображення, тобто бажано, щоб на них був зображений один об'єкт або однорідні об'єкти, які пов’язані між собою певними зв’язками;

малюнки, тексти, цифровий матеріал слід розмішувати в певній системі дидактичної послідовності, щоб учні могли легко його «прочитати»;

навчальні таблиці не заміняють натуральних об'єктів, а доповнюють їх і використовуються як основа актуалізації уявлень, сформованих під час спостережень за природою.

Навчальні таблиці використовуються на всіх етапах уроку. Крім статичних є динамічні таблиці. Крім демонстраційних, виготовляються невеликі за розміром таблиці, які є роздавальним матеріалом і учні з ним працюють індивідуально.

Моделі як засоби наочності. Моделі розглядаються як матеріальний чи матеріалізований об'єкт або система об'єктів. За засобами побудови вони поділяються на матеріальні та ідеальні.

Матеріальні бувають динамічні (діючі, розбірні) і статичні (недіючі, рельєфні, нерозбірні).

Динамічні дозволяють вивчати як зовнішній, так і внутрішній зміст об'єктів природи.

Статичні використовуються демонстраційно, як джерело нових знань чи для ілюстрацій пояснень учителя. Не менш ефективні вони при узагальненні, закріпленні й перевірці засвоєних знань, умінь і навичок.

Ідеальні моделі:

а) образні - це моделі. що передають загальну структуру, істотні зв’язки та інші особливості реальних об'єктів в образній формі. До них належать: схематичні малюнки, схеми, карти, плани, діаграми, графіки;

б) знаково-символічні - це моделі, які відображають особливості та закономірності навколишнього світу за допомогою штучної знаково — символічної мови;

в) розумові - це моделі предметів, процесів, що створюються в уяві людини Навчальні моделі у процесі формування географічних знань, умінь і навичок є зовнішньою опорою для використання розумових операцій з метою осмислення внутрішньої суті явищ, предметів природи, тобто теоретичної інтерпретації результатів дослідів, практичних робіт, спостережень та фактів, отриманих з підручника або повідомлених вчителем. Застосування моделей і моделювання сприяє переходу учнів від конкретно — образного до абстрактного мислення, дозволяє підвищити науково — теоретичний рівень знань.

візуальний географія освіта антарктида

2.2 Аудіальні засоби навчання

Аудіальні засоби (звукові) які використовуються при вивченні географії Антарктиди поряд з візуальними засобами —це засоби, які в першу чергу розраховані на сприймання певної інформації учнями на слух, для відтворення звуку й посилення мовлення викладача.

Носіями звукової інформації є грамплатівка, магнітна стрічка. — Апаратурою, за допомогою якої сьогодні записується і відтворюється звукова інформація, є: програвачі, електрофони, магнітофони, радіоприймачі, CD та МРпрогравачі. Звукові технічні засоби навчання бувають різних видів і є досить поширеними, зокрема:

комплекти грамплатівок, об'єднані в фонохрестоматію з різних навчальних дисциплін;

записи програмних художніх творів;

записи музичних творів;

документальні звукозаписи;

звукозаписи для організації самостійної роботи на уроці;

записи з радіо;

спеціальних навчальних і виховних передач для учнів; документальні, драматичні;

фрагменти радіоспектаклів, радіокомпозиції, окремі літературні твори, вірші; радіоінсценівки, радіолекції, радіоекскурсії; музичні передачі - опери, симфонії, народні пісні, тематичні добірки [15,16].

2.3 Аудіовізуальні засоби навчання

Успішність процесу вивчення географії Антарктиди, ефективність використання в ньому розглянутих засобів навчання значною мірою залежать від матеріальних передумов. В більшості це визначається наявністю: карт, атласів, дидактичної географічної літератури. Однак не слід забувати, що досягнення науки й техніки проникають і в освіту. Саме з ними пов’язано використання аудіовізуальних засобів. Їх суть зводиться до задіяння як зорових так і слухових відчуттів учнів. За час їх використання при вивченні Антарктиди вони поступово еволюціонують від діата епіпроекторів до мультимедійних дошок і комп’ютерів, Доцільність їх застосування досить велика, але не визначальна. Інша справа, що не кожна українська школа має відповідне технічне забезпечення. через фінансові проблеми.

Тепер розглянемо більш детальніше. Як відомо слово вчителя є — найістотнішим засобом навчання. За допомогою слова вчитель організовує засвоєння знань учнями, формування в них практичних умінь і навичок. Викладаючи новий матеріал, він спонукає учнів до роздумів над ним. Саме використання слова вчителя при вивченні Антарктиди в поєднанні з аудіовізуальними засобами дає хороший результат, якщо тільки їх використання супроводжуються відповідними завданнями вчителя.

Засоби навчання виконують різноманітні функції: одні заміняють учителя як джерело знань (кінофільми, магнітофон, навчальні пристрої та ін.); другі — конкретизують, уточнюють, поглиблюють відомості, які повідомляє вчитель (картини, карти, таблиці та інший наочний матеріал); треті — є прямими об'єктами вивчення, дослідження (машини, прилади, хімічні речовини, предмети живої природи); четверті — «посередники» між школярем і природою або виробництвом у тих випадках, коли безпосереднє вивчення останніх неможливе або утруднене (препарати, моделі, колекції, гербарії тощо); п’яті використовують переважно для озброєння учнів уміннями та навичками — навчальними і виробничими (прилади, інструменти та ін.); шості — символічні (знакові) засоби (історичні та географічні карти, графіки, діаграми тощо. Спеціальні технічні засоби навчання (ТЗН) — необхідний чинник засвоєння знань. До них належать: дидактична техніка (кіно-, діапроектори, телевізори, відеомагнітофони, електрофони), аудіовізуальні засоби; екранні посібники статичної проекції (діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції), окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагменти та ін.), фонопосібники (грамі магнітофонні записи), відеозаписи, радіоі телевізійні передачі. Необхідно ретельно продумати поєднання слова вчителя з ТЗН, можливості використання різних методичних прийомів: пояснення, установка на сприймання перед демонструванням (простеженням) окремих елементів комплексу чи комплексу загалом, бесіда за їх змістом; пояснення (бесіда) за змістом аудіовізуальних засобів; демонстрування (прослуховування) окремих частин, фрагментів або кадрів, що чергується з розповіддю (поясненням); демонстрування (прослуховування), що супроводжується поясненням (синхронним коментуванням) [24]

Комплексне використання аудіовізуальних засобів навчання на уроках повинно враховувати пізнавальні закономірності навчальної діяльності учнів, їх підготовленість до сприймання і засвоєння навчального змісту за допомогою цих засобів; забезпечувати органічне поєднання їх з розповіддю вчителя, іншими засобами.

У процесі підготовки до проведення уроку з використанням ТЗН слід: детально проаналізувати зміст і мету уроку, зміст і логіку вивчення навчального матеріалу; визначити обсяг і особливості знань, які повинні засвоїти учні (уявлення, факти, закони, гіпотези), необхідність демонстрування предмета, явища або їх зображення; відібрати і проаналізувати аудіовізуальні та інші дидактичні засоби, встановити їх відповідність змістові та меті уроку, можливе дидактичне призначення як окремих посібників, так і комплексу загалом; встановити, на якому попередньому пізнавальному досвіді здійснюватиметься вивчення кожного питання теми; визначити методи і прийоми забезпечення активної пізнавальної діяльності учнів, міцного засвоєння ними знань, набуття умінь і навичок. Учителі часто вдаються до поєднання аудіовізуальних засобів: статичних екранних і звукових посібників; динамічних і статичних екранних; динамічних екранних і звукових; динамічних і статичних, екранних, звукових.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, що передбачає проведення занять з усіх предметів у навчальних кабінетах, обладнаних посібниками, літературою, дидактичними матеріалами, технічними засобами, а також позаурочних занять. Така система сприяє швидкому «проникненню» учнів у предмет, що вивчається на уроці; створює кращі можливості для використання наочності, ТЗН та умови для цікавої організації позаурочної роботи з предмета і позакласної виховної роботи з учнями. Щоправда, вона створює і певні проблеми, пов’язані з труднощами у складанні розкладу занять, підтриманні санітарного стану в класі; зайві пересування в коридорах.

Комп’ютеру належить чільне місце серед сучасних технічних засобів навчання. Перелік професій, пов’язаних з використанням комп’ютерів, дедалі ширшає. Тому вміти працювати з ними повинен кожний, і школа не може стояти осторонь цієї справи. Узагальнивши сучасні уявлення про можливості комп’ютеризації в царині освіти, можна виявити такі чотири напрями використання комп’ютерів: 1) комп’ютер як об'єкт вивчення; 2) комп’ютер як засіб навчання; 3) комп’ютер як складова частина системи управління народною освітою; 4) комп’ютер як елемент методики наукових досліджень. [2]

Враховуючи потребу в підготовці учнів до життя та діяльності в умовах комп’ютеризації виробничих і управлінських процесів, школа має забезпечити їх комп’ютерну готовність, тобто не лише ознайомити з основними сферами застосування комп’ютерів, їх роллю в розвитку суспільства, знанням будови, принципу їх роботи, з поняттям про алгоритми і алгоритмічну мову, уміння будувати алгоритми для вирішення завдань, а й навчити користуватися комп’ютерними редакторами, складати програми на одній із мов програмування.

За допомогою комп’ютера як засобу навчання можна реалізувати програмоване і проблемне навчання. Комп’ютер використовують для навчального моделювання науково-технічних об'єктів і процесів. Використання комп’ютера в процесі навчання сприяє також підвищенню інтересу й загальної мотивації навчання завдяки новим формам роботи і причетності до пріоритетного напряму науково-технічного прогресу; активізації навчання завдяки використанню привабливих і швидкозмінних форм подання інформації, змаганню учнів з машиною та самих із собою, прагненню отримати вищу оцінку; індивідуалізації навчання — кожен працює в режимі, який його задоволення; розширенню інформаційного і тестового «репертуарів», доступу учнів до «банків інформації», можливості оперативно отримувати необхідні дані в достатньому обсязі; об'єктивності перевірки розділу й оцінювання знань, умінь і навичок[7,14].

РОЗДІЛ 3. Методика вивчення географії Антарктиди

3.1 Антарктида — льодовий материк планети

Вивчення географії Антарктиди проводиться в 7кл. в шкільному курсі «Географія материків і океанів». Ефективне засвоєння самого навчального матеріалу залежить по-перше від того настільки правильно вчителем було побудовано структуру уроку, а по-друге від використання навчально-методичного комплексу. Він відіграє чи не найважливішу роль на уроці географії.

До навчально-методичного комплексу, який використовується як у самій географії, так і при вивченні географії Антарктиди належать:

* Навчальні підручники;

* робочі зошити;

* Зошити для практичних робіт і тематичного оцінювання;

* Карти, атласи, контурні карти;

* Класна дошка;

* Різноманітні схеми, графіки, діаграми;

* Електронні носії інформації;

* Комп’ютерні тестові програми;

При поетапному вивченні Антарктиди навчально-методичний комплекс поєднується із методами та їх прийомами, формами та засобами навчання, для забезпечення відповідного результату. Сам же процес вивчення Антарктиди включає в себе 3 тематичні частини, по одному уроці на кожну тему під час яких відбувається ознайомлення учнів з материком, а також урок контролю і корекції знань і вмінь учнів.

Під час першої тематичної частини «Антарктида — льодовий материк планети. Історія відкриттів та досліджень», основним завданням учителя є - створити в учнів уявлення про Антарктиду як унікальний природний комплекс Землі, більшість компонентів якого залежать насамперед від особливостей його фізико — географічного положення. При цьому вчитель маж неодмінно використовувати навчально-методичний комплекс.

На початку уроку вчитель проводить організацію навчальної діяльності

учнів (організація уваги, налаштування на роботу). За нею слідує перевірка попередніх знань у формі індивідуального і фронтального опитування із задіянням атласів, карт. Вже потім власне йде оголошення теми, плану які учні записують в свої робочі зошити, завдань щодо вивчення нового матеріалу. Далі учитель подає урок у формі розповіді, в поєднанні з бесідою, попередньо поділивши на 2 змістовні частини залучаючи учнів до роботи з атласом, підручником та коротким занотовуванням в зошити. При роботі з картою чи атласом учні мають виконувати певні завдання, аби краще засвоювався навчальний матеріал. Доцільним по мірі навчального забезпечення, є використання мультимедійних дошок, показ слайдів, чи короткого відео фрагменту з відповідним завданням. Однак навіть якщо їх і немає - це не проблема, адже можна замінити використанням сугестопедичних методів (художні чи музичні твори) поєднуючи урок з: дошкою, крейдою і картою. З допомогою них можна не тільки подавати новий матеріал, але й включати учнів в проблемне вирішення завдань.

Неодмінною складовою при вивченні Антарктиди є використання здобутих вмінь на практиці. Тобто використання вчителем практичних методів. Вони передбачають як правило різноманітні форми роботи учнів з контурною картою, і позначенням зазвичай географічних об'єктів.

Для закріплення матеріалу вчитель може провести короткий експрес — тест чи дати невеличке завдання з атласом чи підручником, якщо дозволяє час.

Домашнім завданням для учнів є прочитати відповідний параграф підручника та доопрацювати завдання з контурною картою [14,24].

ВИСНОВКИ

На основі вище викладеного матеріалу, можна сказати про те що розуміння і правильне використання навчально-методичного комплексу в географії є досить складною справою. Це пов’язано по — перше з тим, що вчителю необхідно враховувати вікові і індивідуальні особливості учнів, а по — друге за допомогою методичного комплексу контролювати процес засвоєння знань в учнів. В цілому ж від того настільки правильно використовується методика викладання залежить і якість отриманих знань.

Методика викладання географії включає наступну структуру;

* принципи — осново творчі положення в освіті

* прийоми — елементи певного методу

* методи — називають спосіб взаємодії вчителя і учнів спрямованих на вирішення завдань освіти

* засоби навчання — допоміжні матеріальні засоби школи з їх специфічними дидактичними функціями, які вони виконують Поєднання структурних частин методичного комплексу дає можливість вчителю правильно подати навчальний матеріал, а учням в доступній формі його зрозуміти. Це досягається завдяки правильно підібраному «методичному арсеналу» до якого входять найголовніші частини: методи та засоби навчання До методів відносять:

* cловесні (розповідь, пояснення, бесіда);

* наочні (використання карт, атласів тощо);

* практичні - застосування учнями отриманих знань і вмінь на практиці;

* Індуктивні та дедуктивні методи — відбивають здатність розкривати логіку руху змісту навчального матеріалу від часткового до загального і навпаки;

* самостійна робота — виконання учнями навчального завдання під керівництвом вчителя;

* Репродуктивні і проблемно-пошукові методи — передбачають активне сприймання навчальної інформації в поєднанні з її відтворенням та роботою над проблемними питаннями ;

*Інтерактивний метод — передбачає роботу учнів на занятті у групах;

Засоби навчання також мають складну структуру;

*візуальні (карти, підручники, атласи);

* аудіальні (звуки природи, музичні твори);

* аудіовізуальні (використання комп’ютера, мультимедіа);

Список використаних джерел

1.Алексюк А. М. Загальні методи навчання в школі — К, 1973

2. Андреев А. А. Применение телекоммуникаций в учебном процессе. М.: — 1998.

3. Выбор методов обучения в средней школе. Под ред. Ю. К Бабанского — М 1981

4.Барышеваю. Ю. Г и др. Использования средств обучения в преподавании географии. — М.:Просвещ., 1989. -159с.

5. Ващенко Г. Загальні методи навчання — К, 1997.

6.Вестицкий М. В. Технические средства в обучении географии М.: Просвещение, 1977.

7. Вильямс Р., Маклин К. Компьютеры в школе — М, 1988

8.Голов В. П. Средства обучения географии и условия их эффективного использования Учебное пособие для педагогических институтов М.: Просвещение, 1987. 222с.

9.Даринский А. В. Методика преподавания географи в школе. — М., 1975.

10. Драганов Г. Г. Наочність у викладанні географії. — К.: Рад школа, 1967.

11. Картель. Л. М. Використання малюнка в навчанні географії. посіб. для вчителя. — К.: Рад. Шк., 1990. 96с.:іл.

12.Коберник С. Г. та ін. Методика викладання географії в школі: Науково-методичний посібник. — К., 2000 .

13.Костенко Л. В. Антарктида. 7 клас //Географія. — № 1(29). — 2005.

14.Крылова. О. В. Интересный урок географи.: Кн. Для учителя.:Из опыта работы.- М.: Просвещ, 1989. 94с.

15. Кузьмина Н. В. Способности, одаренность, талант учителя. М.: — 1985.

16.Новые педагогические и информационные технологи в системе образования: Учебное пособие для студентов пед. Вузов и системы повышения квалиф. пед. кадров. Полат Е. С, Бухаркина М. Ю и другие. — М.:Академия, 2002.

17. Махмутов М. И. Организация проблемного обучения в школе. — М.: Просвещение.

18.Муніч. Н — К.: — Методика викладання географії. Збірник для вчителів — практикантів та студ. вузів. Редакції заг. педаг. газет., 2005. — 128с.

19. Дидактика сучасної школи. Під ред. В, А Онищука — К, 1987 Коротяєв Б. Методи навчально — пізнавальної діяльності учнів — К, 1973

20.Панурова.Г. А. Пробл. подход в обучении географи в сред.школе. — М.: Просвещ, 1991. — 191с

21.Пашко.Л.Ф, Коваленко.О.П. Науково-методичні основи змісту сучасної освіти. -Полтава ПОІНПО, 2008. — 216 с.

22.Самойлов И. И. Учебно-наглядные пособия по географии М.: Просвещение, 1975.

23.Серебрій.В. — К.: Карти та робота з ними. Шкіл. світ, 2008. — 128с. (Б — ка «Шкіл. світу»).

24.Сериков В. В. Образования и личность: Теория и практика проэктирования