Світлолікування. 
Найпростіші методи фізіотерапії

Світлолікування — застосування променевої енергії сонця або штучних джерел світла з лікувальною та профілактичною метою. Виділяють інфрачервоне випромінювання (ІЧВ), яке має довжину хвилі від 400 мкм до 760 нм, видиме — з довжиною хвилі 760−400нм і ультрафіолетове — від 400 до 5 нм.

У медицині використовують короткохвильову ділянку ІЧВ, яка має здатність проникати в тканини організму на глибину 3−5 см. Тканини поглинають фізичну енергію інфрачервоних квантів і перетворюють її в теплову, яка спричиняє молекулярні зміни, підвищення температури опроміненої ділянки, прискорення фізико-хімічних реакцій. Місцево виникає судинна реакція — короткочасний спазм з наступним стійким розширенням судин, активною гіперемією і підвищенням місцевого кровопостачання.

При дії ІЧВ виникає почервоніння шкіри (теплова еритема), яка зникає через 30−60 хв. Лікувальна дія ІЧВ проявляється загоєнням ран та виразок, зниженням больової чутливості, розсмоктуванням запального інфільтрату, зменшенням м’язового тонусу. Призначають ІЧВ при підгострих і хронічних негнійних запальних захворюваннях суглобів, при захворюваннях органів диханя, при тривало незагоюваних виразках, опіках, відмороженнях.

Пацієнт під час процедури лежить або сидить. Відстань від опромінювача 35−100см. Тривалість процедури 15−30 хв.

Ультрафіолетове опромінення (УФО) спричиняє при дії на тканини фотоелектричний ефект, який проявляється почервонінням шкіри. Зменшуються прояви запалення, знижується больова чутливість. Загальне УФО у малих дозах має десенсибілізувальну і імуностимулювальну, бактерицидну і бактеріостатичну дії, підсилює процеси регенерації. Призначають загальне УФО при зниженні опірності організму до простудних захворювань, при астенізації нервової системи. Місцеве УФО застосовують при захворюваннях органів дихання, міозиті, радикуліті.

При проведенні процедури очі хворого і персоналу захищають темними захисними окулярами.

Перед опроміненням визначають біодозу УФО — найменший час опромінення, достатній для виникнення еритеми. Для цього користуються біодозиметром. Це металева платівка з 6 прямокутними отворами, розміром 25×7 мм кожен. Отвори перекриваються заслінкою. Привизначенні біодозиметр накладають на ділянку, яку будуть опромінювати, або на нижню частину живота при загальному опромінюванні. Інші ділянки тіла закривають простирадлом. Хворий одягає захисні окуляри. Джерело УФО розміщують на відстані 50 см до ділянки з біодозиметром. Через 10 хв після початку горіння лампи послідовно відкривають отвори з інтервалом 30 с, поки не будуть опромінені всі 6 отворів. Через 24 год на шкірі підраховують кількість червоних смужок. Це дозволяє визначити час опромінення, необхідний для виникнення найслабшого почервоніння шкіри.