Проект агрегатної дiльницi вантажного АТП з розробкою стенду збирання – розбирання V-подiбного двигуна

Проект агрегатної дiльницi вантажного АТП з розробкою стенду збирання — розбирання V-подiбного двигуна

Вступ

Автомобільний транспорт є найбільш масовим видом транспорту, особливо ефективним і зручним під час перевезення вантажів і пасажирів на відносно невелику відстань.

Основною метою транспорту є своєчасне, якісне і повне задоволення потреб народного господарства в перевезеннях, підвищення економічності та ефективності його роботи, що досягається раціональним використанням парку рухомого складу — вантажних і легкових автомобілів, автобусів, причепів і напівпричепів. В даний час значний розвиток одержують усі види транспорту.

Передбачається подальше зміцнення матеріально-технічної бази, концентрація транспортних засобів автомобільних господарств, поліпшення технічного обслуговування і ремонту.

Технічна експлуатація є підсистемою автомобільного транспорту. її розвиток і удосконалення обумовлений низкою причин, серед яких інтенсивний розвиток самого автомобільного транспорту і його місце у транспортній системі країни, необхідність економії трудових, матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів при перевезеннях, забезпечення транспортного, процесу надійно працюючим рухомим складом.

Однієї з найважливіших проблем, що існують перед автомобільним транспортом, є підвищення експлуатаційної надійності автомобілів і зниження витрат на їх утримання.

Рішення цієї проблеми, з одного боку, забезпечується автомобільною промисловістю, за рахунок випуску автомобілів з великою надійністю і технологічністю, з іншого боку — удосконаленням методів технічної експлуатації автомобілів, підвищенням продуктивності праці, зниженням трудомісткості робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів, збільшенням їх міжремонтних пробігів.

Це вимагає створення необхідної виробничої бази для підтримки рухомого складу у справному стані, широкого застосування засобів механізації й автоматизації виробничих процесів, розширення будівництва і поліпшення якості шляхів.

Розвиток виробничої бази підприємств нерозривно пов’язаний з будівництвом нових, розширенням, реконструкцією і технічним переозброєнням діючих підприємств.

Стрімкий розвиток автотранспорту поступово підвищує його частку в співвідношенні з іншими видами транспорту, що також виконують пасажирські перевезення (залізнодорожним, повітрям і водним). За звітними даними від 2005 року Міністерства транспорту України пасажирооборот автотранспорту склав понад 80%.

Такий розвиток багато в чому забезпечується законами, нормами і правилами, які розробляє і упроваджує уряд України: основний, регулюючий діяльність автотранспорту, закон — Закон України «О автотранспорті», що встановлює основні вимоги до автотранспорту, зокрема до пасажирського.

Експлуатація РС супроводжується виникненням різних відмов несправностей, для запобігання яким в Україні в цілому (і на АТП-11 203 зокрема) введена планово-запобіжна система ТО і ремонту [Положення 98], яка встановлює періодичність, зміст і трудомісткість всіх робіт по ТО і ремонту.

Не дивлячись на дестабілізацію економіки країни, система ТО і ремонту все ж таки розвивається, дотримуючись наступних напрямів: повсюдне розповсюдження діагностики будь-яких форм, механізація і автоматизація процесів ТО і ремонту, застосування вузлового і агрегатного методу ремонту, застосування інновацій і наукових розробок, впровадження ЕОМ в процеси ТО і ремонту. Мабуть, основним чинником розвитку системи ТО і ремонту є стрімке ускладнення конструкції автомобілів, унаслідок чого ускладнюється процеси діагностування, ТО і ремонту і, як результат, з’являються нові засоби для контролю, ТО і ремонту (стенди, прилади, інструмент і оснащення) вищого рівня, відповідного новим вимогам і стандартам.

Так само як і автомобіль в цілому, в процесі експлуатації різним видам зносу піддаються і його агрегати. Для усунення виниклих відмов і несправностей на АТП є агрегатна ділянка. Для її планування та переоснащення призначений даний проект.

1. Загальний роздiл

1.1 Загальнi положення

автотранспортний кваліфікаційний трудомісткість агрегатний Автомобільні підприємства (АТП) здійснюють перевезення вантажів і пасажирів і є основною ланкою автомобільного транспорту. Окрім цього, автомобільні підприємства виконують технічне обслуговування й поточний ремонт, забезпечують зберігання рухомого складу, виконують інші допоміжні функції.

До складу автомобільних підприємств належать рухомий склад (автомобілі, напівпричепи, причепи); виробничі та службові приміщення й обладнання; персонал, що займається використанням і обслуговуванням рухомого складу.

Залежно від призначення та характеру діяльності автомобільні підприємства поділяють на підприємства загального користування й відомчі. Підприємства загального користування виконують автомобільні перевезення для всіх організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також обслуговують населення пасажирськими перевезеннями всіх видів. Ці автопідприємства здійснюють централізовані перевезення масових вантажів.

Відомчі автопідприємства виконують перевезення тільки для організацій і установ тих відомств, до складу яких вони входять (наприклад, підприємства швидкої медичної допомоги, комунального обслуговування, технологічного автотранспорту тощо).

Сьогодні доволі поширені автооб'єднання, що складаються з головного автопідприємства й кількох автопідприємств, підпорядкованих головному. Невеликі автопідприємства реорганізуються в автоколони, тоді планування та керівництво перевезеннями здійснює головне підприємство. У головних автомобільних підприємствах організовують централізовані диспетчерські служби, станції з технічного обслуговування й ремонту рухомого складу.

На автомобільному транспорті загального користування вантажні автопідприємства та виробничі об'єднання вантажного автотранспорту підпорядковані транспортним управлінням; пасажирські автопідприємства та їх об'єднання — управлінням пасажирського автомобільного транспорту.

Роботою транспортних управлінь (управлінь пасажирського автомобільного транспорту) керує департамент автомобільного транспорту Міністерства транспорту України.

Залежно від типу автомобілів та характеру перевезень автомобільні підприємства поділяють на вантажні, що мають у своєму складі тільки вантажні автомобілі, автомобілетягачі й причепи; пасажирські, рухомий склад яких становлять автобуси (перевозять пасажирів за визначеними міськими або міжміськими маршрутами за затверджену тарифами оплату), легкові таксомотори та автомобілі службового користування; вантажопасажирські, які виконують пасажирські та вантажні перевезення за допомогою легкових і вантажних автомобілів; спеціальні, які у своєму складі мають автомобілі, призначені для певного виду перевезень (комунального обслуговування, швидкої медичної допомоги тощо).

Залежно від кількості автомобілів автомобільні підприємства поділяють на п’ять категорій: І - понад 800 автомобілів; II — від 501 до 800; III — від 251 до 500; IV — від 101 до 250; V — від 50 до 100.

Для різних груп автомобільних підприємств визначені різні штати й посадові оклади керівних та інженерно-технічних працівників.

За наявності на підприємстві рухомого складу різних типів і вантажності групу визначають, застосовуючи перевідні коефіцієнти.

Здебільшого автомобільне підприємство має такі служби: управління, яке здійснює керівництво, планування, облік, постачання та забезпечує охорону; експлуатаційну, яка відповідає за виконання перевезень; технічну, яка виконує обслуговування, ремонт, забезпечує зберігання рухомого складу. Організацію цих служб визначають розміри автомобільних підприємств.

Керує автомобільним підприємством директор. Технічне керівництво покладається на головного інженера, який є заступником директора з технічної служби. Заступником директора з експлуатації і керівником цієї служби є начальник з експлуатації.

Рис. 1.1 Структурна схема управління автомобільним підприємством (суцільні лінії - безпосереднє підпорядкування; штрихові - при роботі водія на лінії)

Рухомий склад великого автомобільного підприємства поділяється на колони, очолювані начальниками, керівництво якими здійснює начальник гаража.

На автомобільному підприємстві загального користування служби та відділи виконують такі функції:

служба експлуатації, очолювана заступником директора з експлуатації (начальником відділу експлуатації), здійснює оперативне планування і керує перевезеннями, укладає угоди з клієнтами, контролює роботу автомобілів на лінії, організовує вантажно-розвантажувальні роботи, веде облік на підставі дорожніх листів та інших документів транспортної роботи, виконаної рухомим складом;

технічна служба, очолювана головним інженером, забезпечує готовність автомобілів і причепів до роботи, підтримує їх постійну технічну готовність шляхом своєчасного та якісного виконання всіх робіт з технічного обслуговування та ремонту, а також належне зберігання рухомого складу, утримання і розвиток виробничої бази;

адміністративно-господарська служба веде облік особового складу, діловодство, забезпечує збереження і підтримання в належному стані виробничих і службових приміщень;

технічний відділ розробляє документацію з планування технічного обслуговування та ремонту, контролює фактичне виконання запланованих обслуговувань, розробляє та запроваджує технологічні процеси обслуговування, ремонту й діагностики рухомого складу, керує роботою з раціоналізації та винахідництва;

відділ головного механіка відповідає за утримання в справному стані, належну експлуатацію та ремонт усього обладнання, споруд і будівель автопідприємства та забезпечення його всіма видами енергії;

бухгалтерія веде облік фінансових засобів і матеріальних цінностей, здійснює фінансові розрахунки за виконану роботу з клієнтурою і працівниками підприємства, складає відповідні звіти про фінансово-господарську діяльність підприємства;

відділ кадрів приймає і звільняє працівників, веде облік особового складу, проводить роботу з підготовки та підвищення кваліфікації працівників тощо;

відділ технічного контролю стежить за технічним станом рухомого складу, а також якістю технічного обслуговування та ремонту рухомого складу;

плановий відділ здійснює планування, відповідає за статистичний облік роботи автопідприємства, складає транспортний фінансовий план, який є планом всієї виробничої та фінансової діяльності за рік, контролює виконання плану та собівартість перевезень;

відділ безпеки руху організовує роботу з роз’яснення правил дорожнього руху, контролює виконання їх водіями на лінії і на підприємстві, веде облік, аналізує причини дорожньо-транспортних пригод;

відділ постачання забезпечує автопідприємство експлуатаційними матеріалами, запасними частинами, інструментами тощо; контролює облік їх витрат, видачу та зберігання.

На кожному автомобільному підприємстві для забезпечення належної експлуатації рухомого складу є гараж-стоянка, головний виробничий корпус з приміщеннями для виконання технічного обслуговування й ремонту автомобіля та причепів, складські приміщення для зберігання запасних частин і експлуатаційних матеріалів, контрольно-технічний пункт для випуску автомобілів на лінію і прийняття їх з лінії. Для забезпечення побутових потреб робітників і створення необхідних умов праці є відповідні побутові приміщення — душові, гардеробні для зберігання одягу, кімнати для харчування, відпочинку тощо.

У гаражі зберігається рухомий склад, організовується випуск його на лінію, приймання з лінії.

У головному виробничому корпусі виконують роботи з технічного обслуговування і експлуатаційного ремонту рухомого складу. Для цього в корпусі діє зона щоденного обслуговування (ЩО), зона першого технічного обслуговування (ТО-1), зона другого технічного обслуговування (ТО-2) і експлуатаційного (поточного) ремонту (ПР), а також виробничо-допоміжні дільниці.

Розглянемо загальне планування автомобільного підприємства з безгаражним зберіганням автомобілів (рис. 2.2). Автомобіль, повертаючись з лінії, проходить контроль технічного стану на контрольно-технічному пункті 9, заправлення пальним та дозаправлення двигуна маслом на заправному пункті 10 і прямує в зону щоденного обслуговування 5. Після цього автомобіль може прибувати на відкриту стоянку 1 в зону 6 ТО-1 або в зону 7 ТО-2 і поточного ремонту. Звідси автомобіль прямує на стоянку 1. При виїзді на лінію автомобіль проходить контроль на пункті 9.

Стоянка 1 обладнана паропідігрівом від котельної 3, біля якої розміщений склад паливно-мастильних матеріалів і трансформаторна підстанція. Адміністративні та побутові приміщення розміщені в корпусі 8.

Сьогодні у зв’язку з укрупненням і об'єднанням автомобільних підприємств поширена нова форма централізованого технічного обслуговування та експлуатаційного ремонту рухомого складу. При цьому створюється одноцентральне підприємство, на якому виконують ТО-2, великі експлуатаційні ремонти, і гаражі-філіали, де виконують тільки ЩО, ТО-1 і дрібний поточний ремонт. Якщо центральне підприємство розміщене від філіалів на близькій відстані, то ТО-1 проводять на цьому ж підприємстві, а не у філіалах.

Водночас спостерігається укрупнення та спеціалізація підприємств з ремонту акумуляторних батарей, автомобільних шин, радіаторів, кузовів, електрообладнання тощо. У цьому випадку автомобільні підприємства здають у спеціалізовану майстерню для ремонту ті агрегати та механізми, які вимагають промислових методів ремонту, що забезпечує скорочення трудових і матеріальних витрат.

1.2 Призначення та характеристика АТП і підрозділу, що проектується

АТП виконує вантажні перевезення. АТП проводить: ЩО всіх автомобілів, після їх приїзду з лінії; ТО-1 і ТО-2 залежно від фактичного пробігу автомобілів і нормативної періодичності виконання обслуговувань; двічі в рік проводить З; з потреби незалежно від пробігу ТР. У міжексплуатаційний час РС зберігається на відкритій стоянці, відокремленій лише розділовими лініями (у холодну пору року для поліпшення пуску В деякі двигуни вливають підігріту воду, деякі зі встановленою періодичністю заводить і дає попрацювати механік КТП, решта автомобілів по можливості зберігається в закритих приміщення виробничої зони).

Весь РС експлуатується по дорогах, які відносяться до III категорії умов експлуатації.

1.3 Режим роботи

АТП складений з урахуванням часу роботи РС на лінії і роботи виробничих зон і ділянок. Випуск на лінію автомобілів 1-ої зміни починається в 4.30 і закінчується в 7:00, впускання на АТП автомобілів 1-ої зміни проходить в період з 13:30 до 16:00; випуск на лінію автомобілів 2-ої зміни починається в 11:00 і закінчується в 1330, впускання автомобілів 2-ої зміни на АТП проходить в період з 20:00 до 22:30. Зона ТО-2 працює 252 дні в році з 8:00 до 17:00 з перервою (12:00—13:00).3 она ТР працює 365 днів в році В 2-у — з 15:00 до 23:00 (перерва 19:00—20:00) і 3-ью змін з 23:00 до 8:00 (перерва 3:00−4.00). Всі виробничі ділянки і відділення працюють 252 дні в році в 1-у — з 8:00 до 17:00 з перервою (12:00—13:00) і 2-у зміни — з 15:00 до 23:00 з перервою (19:00—20:00).

На території АТП знаходяться: заправка, їдальня, КТП, стоянка для автомобілів, 1-й виробничий корпус (у якому розміщені малярна і фарбозаготівельна ділянки і компресорна), корпус ЩО, склад ГСМ, виробничий-адміністративний корпус (у якому розміщено відділення діагностики, зону ТО-1, зона ТО-2, котельна, кабінети адміністрації, моторна ділянка, склад, шпалерна ділянка, ділянка ремонту паливної апаратури і ділянка вулканізації), 2-ою виробничий корпус (У якому розміщені агрегатна ділянка, ділянка антикорозійної обробки, ділянка перевірки гальмівної системи, проміжний склад, кабінет начальника виробництва, конференц-зал, кузовне відділення, зона ТО-2 і ковальський-ресорна ділянка), 3-ий виробничий корпус (у якому розміщені ділянка миття вузлів і агрегатів, ділянка обкатки двигунів, ділянка шліфування колiнчастих валів, електроцех, механічне відділення) і 4-йвиробничий корпус (У якому розміщений цех зварних робiт). Зона і ділянки, розташовані В 2-му, 3-ем і 4-му корпусах, розміщені В приміщеннях, пристосованих до визначених Видимий робіт. Решта зон і ділянок розміщена В приміщеннях, побудованих за типовим проектом.

1.4 Характеристика об'єкту проектування

Агрегатна ділянка призначена для Виконання наступних робіт по двигунах: розбирання, дефектація деталей і збірка (з попереднім комплектуванням і підгонкою) двигунів.

Агрегатну ділянку займає площа в 144 м². На території ділянки розташовано наступне устаткування: електротельфер, маленький візок (Зшт.), великий візок, робочий стіл (9 шт.), слюсарний верстак (4 шт.), інструментальна тумба (2 шт.), інструментальна шафа (4 шт.), підставка для колiнчастих валів, свердлувальний верстат, верстат для шліфування клапанів і стелаж.

У агрегатнiй ділянці виконують наступні роботи: розбирання (зняття кришки коромисел, зняття коромисел, зняття головки блоку, зняття приводу вентилятора і водяного насоса, зняття деталей газорозпридiлення (приводу датчика-розподільника, кришки коробки штовхачів і самих штовхачів), зняття піддону і масляного насоса в зборі з маслоприйомником, зняття кришки розподільних шестерень, зняття шестерень розподiльчого вала і колiнчастого вала, зняття розподiльчого вала, зняття шатуново-поршневої групи, зняття колiнчастого вала, виприсування гільз), дефектацiя (блоку циліндрів, головки блоку, шатуново-поршневої групи, розподiльчого вала, колiнчастого вала і маховика), збірка (під збірка колiнчастого вала, розподiльчого вала, шатуново-поршневої групи, головки блоку, а потім монтаж підзібраних вузлів і механізмів на блок циліндрів).

1.5 Вибiр вихідних даних

Проектуєме автотранспортне підприємство призначене для обслуговування вантажними перевезенями наступним рухомим складом КамАЗ-55 111 Асп = 21 од.

МАЗ-9758 Асп = 18 од.

МАЗ-544 008 Асп=58 од.

ЗІЛ 433 100 Асп = 58 од.

Проектуєме підприємство виконує транспортну роботу, робить технічне обслуговування та поточний ремонт рухомого складу, а також рухомого складу сторонніх організацій.

2. Технологiчний роздiл

2.1 Обґрунтування та описання технологічного процесу

В агрегатній дільниці проводяться роботи по ремонту більшості агрегатів автомобіля: двигуна та його вузлів, зчеплення, коробок передач, карданних передач, задніх та передніх мостів, рульового керування, апаратів гальмових систем.

Технологічний процес це певна послідовність робіт або операцій, які виконуються згідно з технічними умовами. Загальним для більшості агрегатів являється наступний технологічний процес: після зовнішньої очистки і мийки відбувається розбирання вузлів і агрегатів згідно технологічної карти на окремі деталі, які потім поступають в зону мийки. Чисті деталі підлягають контролю, в процесі якого виявляється необхідність ремонту або заміни окремих деталей.

На складання поступають придатні і відремонтовані деталі, а також нові, які поступають зі складу запасних частин. Складання вузлів і агрегатів виконується на спеціальних стендах, де здійснюється контроль і необхідне регулювання. Після зборки вузли і агрегати, крім двигунів, направляються на стелажі готової продукції або безпосередньо у зону ПР для установки їх на автомобіль.

Відремонтовані двигуни поступають на холодну і гарячу обкатку. Обкатка виконується на спеціальних стендах, де усуваються виявлені дефекти, коректується установка моменту впорскування палива, виконується регулювання паливної апаратури, натяг ременя вентилятора і зазорів клапанів. В разі виявлення несправностей, які являються причиною неправильного складання, або скритим дефектом деталей двигуни знову встановлюються на стенди для усунення дефектів роботи двигуна.

2.2 Виробнича структура, структура керування і основна документація по організації керування

Виробництво технічного обслуговування і ремонту рухомого складу в автотранспортному підприємстві здійснюється на основі принципів і нормативів викладених в діючому «Положенні».

Підготовка рухомого складу до випуску на лінію в підприємстві, яке проектується здійснюється по схемі приведеній на рисунку 2.1.

Приведена структура визначає необхідний виробничий підрозділ для забезпечення високої технічної готовності парка рухомого складу. Здійснювані за останні роки зміни структури автотранспортних підприємств підвищують необхідність ефективного і якісного виробництва технічного обслуговування і ремонту рухомого складу і вимагають удосконалювання методів організації і зміцнення виробництва ТО і Р на базі найновіших

досягнень в області надійності і довговічності автомобілів, наукової організації праці, економіко-математичних методів обчислювальної і діагностичної техніки, засобів автоматизації і зв’язку.

В підприємстві, яке розробляється в проекті, з урахуванням указаних вимог, прийнята система організації керування виробництвом ТО і Р рухомого складу по методу виробничих комплексів. Цей метод передбачає:

1) централізацію управління роботою виробничих підрозділів відділком управління виробництвом;

2) формування виробничих підрозділів по технологічному процесу, при якому кожен вид технологічного впливу виконується спеціалізованим підрозділом;

3) об" єднання виробничих підрозділів в виробничі комплекси;

4) відновлення працездатності знятих з автомобіля агрегатів, механізмів, вузлів комплексом підготовки виробництва;

5) обмін інформацією між відділком управління і усіма виробничими підрозділами здійснюється на основі двохстороннього диспетчерського зв`язку, використання автоматики і телебачення.

Cхема проведення робiт на агрегатнiй дiльницi приведена в додатку А.

Згідно прийнятої структури технічна служба складається із таких підрозділів:

1) виробничо-технічний відділ — ВТВ (ПТО)

2) відділ керуваня виробництвом — ВУВ (ОУП)

3) відділ головного механіка — ВГМ (ОГМ)

4) відділ матеріально-технічного постачання — ВМТП (ОМТС)

5) відділ технічного контроля — ВТК (ОТК)

6) комплекс ТО і Д автомобілей — ТОД

7) комплекс ПР, виконуючого заявочний ремонт в міжзмінний час і ПР великих об'ємів

8) комплекс підготовки виробництва, виконуючий роботи по підготовці виробництва, ТО та ПР.

2.3 Розрахунок трудомісткості робіт, чисельності і професійно-кваліфікаційного складу працюючих

Загальна трудомісткість робіт становить 15 280 чол-год.

Чисельність виробничого персонала розраховується виходячи із дійсного фонду робочого за рік і трудомісткості робіт, які виконуються в дільниці:

Явочна кількість працівників:

Р_т =Т_заг /Ф_т =15 280/2070=7 чол;

де Ф_т — річний фонд часу штатного працівника;

Т_заг — загальна трудомісткість робіт дільниці.

Штатна кількість працівників:

Р_ш =Т_заг /Ф_ш =15 280/1840=8, чол;

де Ф_ш — річний фонд часу штатного робочого.

Трудомісткість робіт в дільниці розподіляється по агрегатам наступним чином:

— ремонт та складання двигуна та його механізмів — 32%;

Т=Т· 0,32=15 280·0,32=4890 чол. г.

Кількість технологічно — необхідних робітників для виконання робіт по ремонту двигунів та його систем і механізмів.

Р===2,36 чол ремонт та складання зчеплень, карданних передач, рульових керувань — 12%

Т=Т· 0,12=15 280 · 0,12=1833 чол. г.

Кількість технологічно — необхідних робітників для виконання робіт з ремонту та складання зчеплень, карданих передач та рульових керувань.

Р== = 0,88 чол.

— ремонт задніх та передніх мостів — 24%

Т=Т· 0,24=15 280 · 0,24=3667,2 чол. г.

Кількість технологічно — необхідних робітників для виконання робіт з ремонту передніх та задніх мостів автомобілей Р== =1,77 чол.

— ремонт розбирання та складання редукторів задніх мостів та коробок зміни швидкостей — 22%

Т=Т· 0,22=15 280·0,22=3361,6 чол. г.

Кількість технологічно — необхідних робітників для виконання робіт з ремонту редукторів задніх мостів та коробок зміни швидкостей Р== =1,62 чол.

— ремонт гальмових колодок — зняття старих накладок, клепка нових накладок — 10%

Т =Т· 0,1=15 280 · 0,1=1528 чол. г.

Кількість технологічно — необхідних робітників для виконання ремонту гальмових колодок Р== =0,738 чол.

Взагалі по дільниці професійно-кваліфікований склад робочих розподілений наступним чином:

1) слюсарі 2-го розряду — 2, чол

2) слюсарі 3-го розряду — 3, чол

3) слюсарі 4-го розряду -2, чол

4) слюсарі 5-го розряду — 1, чол

2.4 Підбір технологічного обладнання агрегатно ї дільниці

Підбір технологічного обладнання виконується з урахуванням кількості працівників та переліку робіт, які виконуються в агрегатній дільниці. Перелік технологічного обладнання зведено в табл. 2.1

Таблиця 2.1. Обладнання агрегатної дільниці

Розстановка обладнання на дільниці виконується з урахуванням необхідних умов техніки безпеки, зручності обслуговування і монтажа обладнання при дотриманні нормативних відстаней між обладнанням і елементами будівлі. Агрегатна дільниця призначена для виконання великого обє'му робіт: мийних, контрольно-діагностичних, розбирально-складальних і регулювальних робіт по агрегатам автомобіля.

В даному випадку агрегатна дільниця має три відділення:

1) відділення розбирально-складальних і регулювальних робіт

2) контрольно-діагностувальне відділення

3) відділення для мийки деталей і агрегатів.

2.5 Розрахунок площі агрегатної дільниці

а) Розрахунок площі дільниці за площею, яку займає обладнання

F=f· К=32,46*4,5=144 м Де f — площа, яку займає обладнання, м, Ккоєфіціент щільності розстановки обладнання.

Приймаємо площу агрегатної дільниці за площею, яку займає обладнання.

Виходячи з умови планувальних рішень площу агрегатної дільниці приймаємо:

12?12=144 м Висота приміщення дільниці складає 4 м. Агрегатна дільниця має одну основну стіну товщиною 400 мм, яка одночасно являється стіною виробничого корпусу. Товщина стін між дільницями складає 200 мм.

Стіни на висоту 1,8 м обкладені керамічною плиткою білого кольору, інші стіни та стеля покриті розчином вапна.

2.6 Обґрунтування будівних, санітарно-технічних і електротехнічних вимог агрегатної дільниці

При виконанні робіт на АТП по технічному обслуговуванню та ремонту при недотриманні техпроцесів можуть виникнути небезпечні зони, при контакті з якими робітники можуть отримати виробничі травми.

Небезпечні зони виникають при переміщенні частин машин, конвеєрами, підйомниками, електрообладнанням, станками.

Виробниче середовище з високою або низькою температурою, нерівномірним освітленням, великою вологістю, з шумом та вібрацією шкідливо впливають на організм працюючого, підвищують його втомленість та знижують увагу на виникаючі небезпеки.

Такі виробничі середовища виникають в таких дільницях, зонах та відділеннях АТП як: зварювальному, ковальсько-ресорному, мийному, акумуляторному, малярному відділеннях, дільницях випробування двигунів та агрегатів, в зонах поточного ремонту та технічного обслуговування. Виробничі травми можуть виникнути внаслідок механічної, теплової, електричної та хімічної дії виробничого середовища на людину.

На автотранспортних підприємствах поява пилу зв`язана з щоденним обслуговуванням автомобілів, обробкою металу, фарбуванням, термічною та гальванічною обробкою та іншими технологічними процесами. Пил негативно впливає на організм людини. До основних захворювань відносяться захворювання легенів та очей.

Допустимі концентрації пилу в навколишньому середовищі виробничих приміщень приведені в ДСТУ 12.1.005−95 СС БТ. «Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования». На підприємстві обладнання живиться від мережі напругою 380/220 В трьохфазного току з заземленою нейтраллю.

2.7 Розробка заходів щодо охорони праці та техніки безпеки агрегатної дільниці

Для забезпечення нормальної температури повітря в осінньо-зимовий період відділення обладнано центральним паровим опаленням. Нормальне освітлення досягається шляхом будівлі вікон. Для праці в темний час доби використовується штучне освітлення.

Для видалення забрудненого повітря з відділень використовується примусова проточно-витяжна вентиляція, яка забезпечує обмін повітря згідно вимогам СН-245−71. Температура повітря в зимовий період повинна бути не нижча +15С та не вища +25С.

Озеленіння виробничих приміщень сприяє підвищенню продуктивності праці. Вибір рослин для озеленіння необхідно виконувати з урахуванням температури, освітлення та інших факторів.

Для забезпечення вимог ТБ передбачені слідуючи заходи:

— зберігання обладнання та інструменту у справному стані

— для пожежогасіння у відділеннях є пожежні щити та ящики з піском

— курити дозволяється тільки у спеціально відведених місцях.

Для робочих, зайнятих на роботах з відхиленнями від норм по вимогам праці, передбачені індивідуальні засоби захисту від впливу негативних елементів виробничого середовища.

3. Конструкторський роздiл

3.1 Призначення конструкції. Огляд існуючих аналогів

Призначення: cтенд призначений для збирання-розбирання V-подібних двигунів

Огляд існуючих аналогів

Стенд для розбирання і складання двигунів ЯМЗ. (модель С 152)

Призначений для розбирання і складання V-образних двигунів ЯМЗ, в умовах автотранспортних, авторемонтних підприємств і станцій технічного обслуговування.

Стенд (Рис. 3.1.1) складається зі стаціонарної 3 і пересувний 9 стійок, хрестовини I, редуктора 4, опори 8, траверс б, 7, розсувних опор 11 із пазами, у які входять шпонка, що обмежують переміщення опор по довжині i по розі.

Траверсу б на стаціонарній стійці повертається обертанням ручки редуктора. Положення пересувної стійки фіксується фіксатором 10. Двигун, установлений на стенді, обертанням ручки редуктора повертається в положення, зручне для роботи, і надійно фіксується в будь-якому положенні завдяки редуктору, що самогальмує.

Для зливу олії з що ремонтується двигуна є піддон 2, а у верхній частині стенда змонтовані лотки 5 для інструментів.

Рис. 3.1.1 Стенд для розбирання і складання V — подібних двигунів

Технічна характеристика

Тип стаціонарний двигуни, що обслуговуються ЯМЗ-236, ЯМЗ-238

КамАЗ-740, КамАЗ-741

Засіб повороту вручну через черв’ячний редуктор Кут повороту, град, 360

Зусилля на ручці приводу, Н, не більш 120

Габаритні розміри, мм 1840×1000×1020

Маса, кг. 180

Стенд-кантователь (Рис. 3.1.2) складається з поворотної плити 1, що має подовжні ребра, двох накидних скоб 2 із гвинтами 3, вала 4 і редуктора 5 механізму приводу.

Двигун, що підлягає розбиранню, установлюється на поворотну плиту за допомогою піднімального механізму таким чином, щоб виступ на плиті ввійшов в отвір, що центрує коробці передач щодо осі колінчатого вала, і шпильки картера зчеплення ввійшли в отвір на плиті. Опорні лапи картера зчеплення при цьому повинні лягти на подовжні ребра. Потім за допомогою двох накидних скоб двигун закріплюється Бинтами за лапи картера зчеплення і провадиться його розбирання.

Рис. 3.1.2 Стенд для розбирання і складання V — подібних двигунів (Модель 6501−72)

Стенд (Рис. 3.1.3) — одномісний, призначений для підрозборки і повного розбирання двигуна ЗиЛ-130 на одним робітником посаді.

Усередині станини 6 стенда розміщений електромеханічний привід, що самогальмує, для повороту вилки 5 навколо горизонтальної осі. Опорна каблучка 2 може повертатися в підшипниках 3 на кінцях вилки. Опорна каблучка 2 складається з двох частин, одна з яких (нерухома) має цапфи, що входять у підшипники вилки, а інша частина 1 (рухлива) може повертатися вручну усередині нерухомої, навколо їхньої загальної осі і стопориться ручним стопором. Двигун кріпиться до рухливої частини опорної каблучки швидкодіючим ручним затискачем байонетного типу і може в процесі розбирання повертатися навколо трьох взаємно перпендикулярних осей.

Консоль 4 для підвіски інструмента може повертатися навколо вертикальної осі для зручності установки двигуна на стенд.

Технічна характеристика

Загальне передатне число механізму повороту…140

Электродвигун: тип… А2−32−6 потужність, Потужність кВт…0.6

швидкість обертання вала, про/мин…930

Час повороту двигуна на 180, сек…5,5

Стенд розроблений ГКБ Главмосавтотранса.

Рис. 3.1.3 Стенд збирання-розбирання V-подібних двигунів.

3.2 Устрій, особливості, проведене удосконалення та робота конструкції

Стенд Мод. АКТБ-163 призначений для для збирання-розбирання V-подібних двигунів.

Стисла технічна характеристика

Стенд виготовлений відповідно до технічних умов, випробуваний і прийнятий відділом технічного контролю.

Устрій стенда Стенд складається з таких основних вузлів, поворотного столу, стійки, черв’ячного редуктора, двох траверс з устроями для кріплення двигуна.

В основі стенда на кульках установлений поворотний стіл із стійкою. Поворотний стіл забезпечує поворот двигуна в горизонтальній площині на 360⁰. Через кожні 90⁰ стіл фіксується стопорними пристроями, вмонтованими в осрову.

На стійці закріплені черв’ячний редуктор і підшипник з траверсами. Черв’ячний редуктор забезпечує легкий поворот двигуна у вертикальній площині на будь-який кут. Стопоріння двигуна здійснюється фіксатором, вмонтованим у редуктор.

Траверси снабжені спеціальними пристроями для кріплення двигуна.

Підшипник снабжений пружинным фіксатором, що не припускає довільного обертання незагруженной траверси.

Робота стенда в експлуатації.

Встановити траверси в горизонтальне положення опорними площадками нагору.

Перед установкою двигуна на стенд на місце зливальних краників увернути дві опори.

Закріпити двигун або блок 2-ма висувними качалками і 2-ма накидними скобами.

У разі потреби повороту двигуна або блока при розбиранні і складанні, натисканням ноги на педаль, звільнити фіксатор, і обертанням ручки редуктора повернути двигун або блок у вертикальній площині, і, відпустив педаль, обертати ручку до стопоріння редуктора.

Для з повороту в горизонтальній площині натиснути педаль стопорного пристрою столу і вручну повернути стійку з установленим на ній двигуном або блоком на потрібний кут і застопорити.

Удосконалення конструкції

Для черв’ячних передач характерні тіж самі види руйнацій зубців, що і для зубчатих передач. Однак наявність дільниць контактних ліній з несприятливими умовами для утворення масляного клина обумовлює підвищену склонність черв’ячних передач до заїдання та зношування. З ціллю зменшення можливості появлення заїдання рекомендовано використовувати для черв’ячних коліс матеріали з високими антифрикційними властивостями.

В якості матеріалів для виготовлення вінців черв’ячних коліс використовують оловянисто-фосфорну та інші види бронз.

Навантажувальна властивість передач з черв’ячними колесами, що виготовлені з матеріалів з високими антифрикційними властивостями, наприклад з оловянисто-фосфорної бронзи, обмежується усталосну мiцнiсть активних поверхонь зубців.

А при використанні замінників бронзи навантажувальна властивість лімітується заїданням.

В редукторі цього стенда черв’ячне колесо виконано зі сталі, але виходячи з вищезгаданого пропонується встановити черв’ячне колесо з оловянисто-фосфорної бронзи для полегшення обертання і усунення заїдання, яке більш можливе при використанні сталі. Слід зазначити, що плавність та легкість руху при цьому буде найліпшою.

3.3 Розрахунок конструкції

Розрахувати черв’ячну передачу з циліндричним черв’яком. Навантаження нереверсивне, малоперемінне по часу. Передача з нижнім розташуванням черв’яка. Приміщення, в якому передбачається робота передачі, добре вентилюється, так що має місце інтенсивна циркуляція повітря.

Вихіднi дані для розрахунку: потужність на черв’ячному колесі кВт, частота обертання черв’яка =1480 об/хв, передавальне число U = 18,5, кут схрещення осей = 90, q = 10, = 2, = 37, матеріал черв’яка — сталь 40Х з твердістю робочих витків черв’яка, колеса — бронза БрОФ10−1, кут тертя = .

Розрахунок Розрахунок на контактну стійкість активних поверхонь зубців.

Частота обертання черв’ячного колеса:

об/хв Крутний момент черв’ячному колесі:

Нм Коефіцієнт якості:

Допустима контактна напруга при кількості циклів зміни навантаження, що дорівнює МПа:

Коефіцієнт, що враховує кількiсть циклів зміни навантаження:

Допустима контактна напруга:

МПа Коефіцієнт зміщення червяка:

х = 0

Діамтер дiлильної окружності черв’ячного колеса:

см Модуль:

приймаємо стандартне значення m = 6.3 мм.

Геометричні розміри передачі:.

Швидкість ковзання витків черв’яка по зубцях колеса:

м/c

де

Розрахунок на стійкість при згибанні.

Крутний момент черв’ячному колесі:

Нм Кількість зубців еквівалентного колеса:

Коефіцієнт міцності зубців черв’ячного колеса:

Напруга згинання в зубцях черв’ячного колеса:

Виходячи з того, що черв’ячне колесо зроблено з бронзи БрОФ10−1, а черв’як зі сталі 40Х, приймаємо:

МПа Коефіцієнт, що враховує зменшення опору витривалості з ростом кількості циклів навантаження:

Допустима напруга при розрахунку на згинальну витривалість:

МПа Порівняння розрахункового та допустимого напружень:

= 4 МПа < 43.9 МПа, тобто умова міцності виконана.

3.4 Загальна характеристика розробляємого процеса

Призначення збиральнно — розбиральних роыбіт вплив якості їхній виконання на техніко-економічні показники ремонту Початковою і кінцевою операцією ремонту автомобіля є розбиральні і складальні роботи. Питома вага трудових витрат розбирального процесу складає біля 11% загальної трудомісткості КР. Ретельне і якісне розбирання підвищує цілість деталей, зменшує трудомісткість подальших операцій ремонту і, у кінцевому рахунку, впливає на якість і собівартість продукції. При гарній організації розбирального процесу на АТП повторно використовують до 60…70% збережених деталей.

Так, тільки за рахунок удосконалювання розбірно-мийних робіт частка повторного використання підшипників на авторемонтном підприємстві може бути збільшена на 15…20%, кронштейнів до 45%, кріпильних деталей на 25…45%. Ці дані вказують на резерви в підвищенні економічної ефективності ремонту за рахунок розбірно-складальних робіт.

Важливою особливістю складання деталей на АРЗ є використання деталей із ремонтними розмірами або з припустимими зносами.

На етапі виконання складання відбувається остаточне формування якості готової продукції. Трудові витрати на складальні роботи складають біля 28% від усієї трудомісткості КР.

На жаль, у даний час розбірно-складальні роботи залишаються ще трудомісткими і недостатньо оснащені засобами механізації (табл. 3.1.1).

Таблиця 3.1.1. Рівень механізації розбірно-складальних робіт при КР за даними НАМИ

Таким чином, одним з основних напрямків підвищення ефективності КР може бути механізація розбірно-складальних робіт.

Рис. 3.4.1. Поворотний розбірно-складальний стенд для ремонту двигуна:

1 — кріпильна стійка; 2 — поворотний важіль; 3 — фланець центрівки двигуна; 4 — кришка стенда; 5 — корпус стенда; 6 — болт кріплення двигуна до стійки Розбирання.

Розбирання автомобіля можна розділити на два етапи: розбирання на агрегати і розбирання на деталі. Для зняття агрегатів використовують різноманітне підйомно-транспортне устаткування: піднімальні талі з електромеханічним приводом, консольні поворотні крани, кран-балки, мостові крани.

Розбирання на агрегати.

На значних підприємствах агрегати розбирають потоковим методом, а на дрібних — тупиковим засобом на окремих робочих посадах. У випадку застосування потокового методу розбирання може провадитися на візках конвеєра і механізованих естакад; при тупиковому методі - на різноманітного типу стендах (див. Рис. 4.1.1).

Метод розбирання визначається програмою агрегатно — розбирального цеху і його організації. Зняті з рами агрегати шасі подаються в агрегатно — розбирального цех для подальшого розбирання, а інші агрегати і вузли — у відповідні цехи для ремонту.

Розбирання автомобіля на агрегати й агрегати на вузли здійснюються або на візках конвеєра, на стендах, на конвеєрі при переміщенні автомобіля тяговим ланцюгом. При цьому наймаються подушки сидінь, платформа, кабіна, колеса, електроустаткування, крила, підніжки, радіатор, паливний бак, паливоі маслопроводи двигуна. При остаточному розбиранні наймаються: рульове керування, двигун із коробкою передач, агрегати, гальмiна система, задній і передній мости.

Розбирання вузлів на деталі провадяться на спеціальних стендах. Після розбирання деталі вкладають у тару (контейнери) або в металеві сітчасті кошики і по рольгангах або на електрокарах і візках доставляють на мийку. Деталі великих габаритних розмірів (блоки циліндрів, картери і т. п.) подають по рольгангу індивідуально. Біля 70% від усіх з'єднань складають різьбові з'єднання. Трудомісткість їхній розбирання по різноманітних агрегатах коливається від 25 до 64% загальної трудомісткості розбиральних робіт.

Застосування механізованого інструмента підвищує продуктивність праці в 2…3 разу і значно покращує умови праці розборщиків. Тому при розбиранні автомобілів широко застосовують пневматичні й електромеханічні гайковерти, механічні і гідравлічні з'ємники, кантователі і т. п. Друге місце по трудомісткості розбирання після різьбових з'єднань займає розбирання нерухомих з'єднань (із гарантованим натягом). Тут припадає докладати зусиль, у 1,5…2 разу перевищуючі зусилля запресовування (складання). Основним устаткуванням для розбирання таких з'єднань є преси, з'ємники і пристосування.

Заходи по забезпеченню безпечних та здорових умов праці

Стенд повинен експлуатуватися у відповідності з вимогами «Правил техніки безпеки і виробничої санітарії для ремонтних підприємств» та «Правил безпеки при експлуатації електроустановок».

Забороняються роботи по монтажу, ремонту, або технічному обслуговуванню складових частин і електрообладнання стенда без повного відключення від мережі живлення. Безпосередньо після відключення необхідно перевірити відсутність напруги.

Міри пожежної безпеки

Ємкості для зберігання паливно-мастильних матеріалів повинні знаходитися за межами випробувального стенду.

В підрозділі повинно бути протипожежне обладнання в відповідності з нормами пожежної безпеки.

Особи, які обслуговують стенд, зобов’язані знати розташування протипожежного обладнання та вміти ним користуватися.

На випробувальній дільниці забороняється користуватися відкритим вогнем, палити та виконувати зварювальні роботи.

Особи, які обслуговують стенд повинні знати «Правила техніки безпеки», на робочому місці повинен проводитися інструктаж з реєстрацією в журналі.

Виконавці повинні володіти практичними навичками безпечного виконання робіт на стенді.

Підводка напруги до електромашини від мережі виконується через розподільну коробку.

Для виміру витрати палива вагова установка з секундоміром замінена електричним вимірювачем рівня палива з електричним годинником.

4. Охорона праці та екологія виробництва

В розроблюваному автотранспортному підприємстві передбачається експлуатація автомобілів, верстатного парку та діагностичних стендів, які являються основними джерелами, які представляють небезпеку для здоров’я людей. Весь верстатний парк та діагностичні стенди живляться від мережі 380 В, тому при експлуатації, ремонті або обслуговуванні необхідно суворо додержуватися всіх правил електробезпеки.

Зростаюча складність виробництва викликає також збільшення відповідальності за охорону праці на підприємствах.

На АТП питанням охорони праці приділяється значна увага. Багато робиться по покращенню умов праці, зміцненню технічної бази, посиленню контролю за додержанням норм та правил Т.Б.

4.1 Мікроклімат

Серед умов, які вказують великий вплив на працездатність людини найважливішим фактором являється мікроклімат в промислових приміщеннях та на робочих місцях. Мікроклімат включає в себе сукупність діючих на організм людини температури, вологості, рухомості повітря, теплових випромінювань від виробничого обладнання, обігріваючих приладів та інших.

Мікрокліматичні умови підрозділяються на оптимальні та допустимі. Піддержання оптимального температурного режиму в приміщеннях АТП являється важливою умовою забезпечення здоров’я. Оптимальна температура повітряного середовища в приміщеннях для ТО та ПР автомобілів характеризується наступними даними:

— температура повітряного середовища, t°C

тепла пора року — (19…23)°С холодна пора року — (14…17)°С відносна вологість повітря — 40…60%

допустима норма швидкості повітря на робочих місцях — (0,3…0,7) м/с.

Розрахункові температури повітря в приміщеннях для стоянки, обслуговування та ремонту автомобілів, а також деяких складських приміщень приймаються в відповідності з вимогами СНиП II-95−74, табл. 5.1

Таблиця 4.1 Розрахунків температури

Опалення, вентиляція, кондиціювання повітря повинна проектуватися з урахуванням вимог та норм, викладених в наступних документах СНиП II-33−75 «Опалення, вентиляція та кондиціювання повітря». Норми проектування СНиП II-3−79.

Пожежа на підприємстві наносить збитки народному господарству та дуже часто супроводжується небезпечними випадками з людьми.

Основними причинами виникнення пожежі на АТП являється: неправильна будова термічних печей, несправності опалювальних приладів, несправності електрообладнання та освітлення, несправність сховищ мастильних матеріалів, присутність статичної електрики, відсутність блискавковідводів, необережне поводження з вогнем.

На автомобільнім транспорті найбільш пожежонебезпечним являються виробництва, які пов’язані з ремонтом акумуляторних батарей, фарбуванням автомобілів, обробкою деревини, приміненням відкритого вогню (зварювальні, паяльні та інші роботи), а також склади легко запалюючих та горючих рідин, горючого газу, вугілля, торфу.

4.2 Заходи, які направлені на усунення або зниження шкідливої дії виявлених чинників, що засновані на нормативних документах

Нормалізація повітряного середовища

Для розбавлення надлишкового тепла, шкідливих домішок у всіх виробничих приміщеннях передбачена приточно-витяжна вентиляція, природна та механічна.

В`їзні та виїзні ворота зон ТО-1, ТО-2 та ПР обладнанні тепловими завісами. Для зменшення шкідливих викидів відпрацьованих газів на лініях ТО-1, ТО-2 та ПР встановлені відсоси вихлопних газів. У головному виробничому корпусі крiм загальної вентиляції передбачена і місцева. В акумуляторнім, фарбувальнім та інших подібних цехах встановлені місцеві відсоси: де необхідно робітником забезпечуються засобами індивідуального захисту (фарбувальна дільниця). Робітники працюють в спецодязі, очках, распіраторах.

Газову зварку та різку металів можна виконувати тільки при додержанні правил техніки безпеки та промсанітарії.

Виробниче освітлення

Проектом передбачена будова робочого освітлення. Для джерел світла використовуються люмінесцентні лампи та лампи накалювання, а також природне освітлення. Мережа освітлення виконана проводом АПВ в сталевих тонкостінних трубах. Освітленість ремонтних канав виконується люмінесцентними лампами та освітлювачами ПВМ 2×40. Величина фактичної освітленості для ТО та ПР природним світлом не менше 300 Лк, для мийки 45Лк, проїзди в середині приміщення — 10 Лк, проїзди на території АТП не менше 0,5…1Лк. Освітленість на стінах в вологих приміщеннях виконується напругою 36 В, а в канавах 12 В ГОСТ 12.2033;88 ССБТ.

Захист від шуму та вібрацій

Для боротьби з шумом та вібраціями використовуються загальні та індивідуальні засоби захисту. До загальних відносяться:правильна планіровка виробничих приміщень, використання звукоізоляційних матеріалів, раціоналізація технологічних процесів, застосування глушників.

Найбільший ефект досягається заміною шумних робіт менш шумними. Тому на АТП примінені прогресивні методи роботи.

Для зниження вібрацій машини встановлені на фундаментних, які заключні нижче фундаменту стін. При роботі в шумних приміщеннях застосовуються індивідуальні засоби захисту від шуму. Найбільш ефективним, з точки зору гігієни, являються проти шуми.

Вони мають круглу та овальну форми з пресованого паперу, губчастої резини які закріплюють на голові за допомогою гумового налобника. Також застосовуються навушники ВЦНИИОТ-2, які знижують рівень шуму до 120 Дб застосовують шлемофони. Всі перераховані засоби захисту регламентують ГОСТ 12.4011−75.