Темперамент і характер

Темперамент і характер

Кожна людина має свої індивідуальні психологічні властивості, які знаходять свій прояв у її поведінці, спілкуванні, діяльності. Сукупність індивідуальних психологічних особливостей людини називається її темпераментом. А найстійкіші та найважливіші властивості людської психіки, які виражають її відношення до навколишньої дійсності, називаються характером.

Темперамент людини характеризується інтенсивністю, темпом і ритмом її психічних процесів і станів. Залежно, насамперед, від емоційності та активності людини виділяють чотири типи її темпераменту: сангвінічний, холеричний, меланхолічний і флегматичний.

Сангвінічний темперамент — це такий тип нервової діяльності, який характеризується швидкою зміною різноманітних почуттів. Люди, які мають цей темперамент, легко спілкуються і знаходять спільну мову з іншими людьми, швидко пристосовуються до незвичних умов життя, плідно працюють, коли зацікавлені якоюсь справою, але швидко «згасають» і починають нудьгувати, коли такої цікавої справи нема.

Холеричний темперамент відзначається надзвичайною рухливістю, швидкістю, неврівноваженістю, підвищеною збудливістю, поривчастістю. У холерика виразна міміка, швидка мова, стрімкі рухи. Він із захопленням береться за справу, але швидко втрачає до неї інтерес і може покинути її.

Флегматичний темперамент характеризується повільністю, неспішністю, врівноваженістю дій. Флегматик завжди спокійний, урівноважений, наполегливий. Але в певних умовах ці якості можуть перерости в байдужість до усього навколишнього і до самого себе, перетворитися у лінощі та безвілля.

Нарешті, меланхолічний темперамент — це такий тип нервової діяльності, який характеризується повільним перебігом психічних процесів, пасивністю і замкненістю. У той же час почуття меланхоліків відзначаються глибиною, великою силою і тривалістю. Меланхоліки важко переносять невдачі, образи, важко пристосовуються до нових умов життя, схильні до самотності.

Навіть із цих стислих характеристик можна побачити, що кожен із названих типів темпераменту має як позитивні, так і негативні сторони. Враховуючи це, людина повинна обирати для себе такий спосіб діяльності й такі умови життя, які б дали можливість найповніше розкритися її кращим властивостям.

Видатний російський учений І.П. Павлов (1849— 1936) експериментально довів, що індивідуальні психологічні особливості обумовлені характером прояву та співвідношення двох головних нервових процесів — гальмування і збудження, яким і визначається існування головних типів вищої нервової діяльності.

Але слід враховувати, що поряд із ними існує чимало і проміжних, і змішаних типів цієї діяльності. Тому визначити, до якого саме з цих типів належить людина, інколи буває дуже непросто. А робити це необхідно для того, щоб свідомо використовувати сильні (жвавість і рухливість у сангвініка, швидкість реакції та активність у холерика, витриманість і спокій у флегматика, чуйність і чутливість у меланхоліка), або нейтралізувати негативні риси (млявість у флегматика, нестриманість у холерика, нестійкість у сангвініка і замкнутість у меланхоліка), які легко можуть проявлятися за певних умов у різних людей.

Не менш важливе значення для характеристики людини має також її характер. Знаючи характер людини, ми можемо наперед сказати, як вона поведеться у тій чи іншій ситуації, що зробить або що скаже. У характері об'єднуються інтелектуальні, емоційні й чуттєві якості та особливості, які виражають певне ставлення людини до навколишньої дійсності та до самої себе, її спрямованість. Ці якості людини називаються також рисами її характеру. психологічний темперамент характер флегматичний Різноманітних рис характеру існує величезна кількість. Це насамперед риси, що обумовлюють певне ставлення людини до суспільства та до інших людей: чуйність, чесність, доброта, правдивість, патріотизм, відданість та інші. Але ці риси можуть бути також негативними: черствість, лицемірство, егоїзм, нечесність…

Окрему групу утворюють риси, у яких виражено ставлення людини до самої себе. Це скромність, самокритичність, почуття власної гідності, впевненість у собі, або ж, навпаки, нескромність (зазнайство), хвалькуватість, приниженість, невпевненість тощо.

Певні риси характеру визначають також ставлення людини до праці: працелюбність чи лінощі, ініціативність чи безініціативність, відповідальність чи безвідповідальність та багато інших.

Особливе значення мають вольові риси характеру — цілеспрямованість, самостійність, наполегливість, рішучість, витримка, які визначають здатність людини свідомо долати як зовнішні, так і внутрішні труднощі.

Повнота і цільність характеру залежать від поєднання різних рис, а також від умов життя, виховання та розвитку. Тому залежно від цих факторів характер людини може змінюватися протягом усього її життя.

Навіть у найдосконалішої людини можуть бути якісь негативні риси характеру. Але кожна людина може і повинна над собою працювати, займатися самовдосконаленням, розвиваючи позитивні і позбавляючись негативних рис свого характеру. І надзвичайно важливо навчитися робити це у дитячому та підлітковому віці. Від характеру або безхарактерності людини залежать і наслідки її діяльності, її успіхи у праці чи навчанні, її особисте щастя, а часто — і щастя близьких їй людей. Тому людина, яка усвідомила це, не пошкодує зусиль для самовдосконалення.