Навколосвітня подорож Магеллана

Людиною, під керівництвом якого відбулося перше кругосвітню подорож, став Фернан Магеллан. Ще з самого початку, коли перед відплиттям частина командного складу (в першу чергу матроси) відмовлялася служити португальцю, було очевидним те, що ця навколосвітня подорож виявиться надзвичайно важкою.

«Проект Магеллана базувався, а двох пунктах. По-перше, він вважав, що в південній частині Південноамериканського материка повинен бути прохід з Атлантичного океана в Південне море. По-друге, він думав, що Молуккські острови знаходяться ближче до Південної Америки, ніж вважалось раніше. [30; 57].

10 серпня 1519 року 5 кораблів покинули порт в Севільї і відправилися в плавання, цілі якого спиралися лише на інтуїцію Магеллана. У ті часи ніхто не вірив що Земля кругла, і природно, це викликало сильну стурбованість матросів, адже відходячи від порту все далі і далі, у них міцнішав страх не повернутися додому ніколи. До складу експедиції були включені кораблі: «Тринідад» (під командуванням Магеллана — начальника експедиції), «Санто-Антоніо», «Консепсіон», «Сант-Яго» і каракка «Вікторія» (надалі одне з двох суден, які повернулися назад).

Перша сутичка інтересів сталася недалеко від Канарських островів, коли Магеллан без попередження та узгодження з іншими капітанами, трохи змінив курс. Хуан де Картахена (капітан «Санто-Антоніо») жорстко розкритикував Магеллана, а після відмови Фернана повернутися до колишнього курсу, став підбурювати офіцерів і матросів. Дізнавшись про це, начальник експедиції викликав бунтівника до себе, і при інших офіцерах наказав закувати його в кайдани та кинути в трюм.

Одним з пасажирів першої навколосвітньої подорожі був Антоніо Піфагетта — людина який описував всі пригоди у себе в щоденнику. Саме завдяки йому нам і відомі настільки точні факти експедиції. Треба відзначити, що бунти завжди являли собою сильну небезпеку, так, вітрильник «Баунті» став знаменитим завдяки заколоту проти свого капітана Вільяма Блая. Однак Блаем доля розпорядилася інакше, він ще встиг стати героєм на службі Гораціо Нельсона. Кругосвітнє плавання Магеллана було приблизно на 200 років раніше, ніж рік народження адмірала Нельсона.

Тим часом деякі офіцери і матроси почали висловлювати відкрите невдоволення плаванням, вони скликали бунт з вимогою повернуться назад в Іспанію. Фернан Магеллан був налаштований рішуче і придушив повстання силовим шляхом. Капітан «Вікторії» (один з ініціаторів) був убитий. Побачивши рішучість Магеллана ніхто більше не перечив йому, проте в наступну ніч 2 корабля самовільно спробували відплисти додому. План провалився і обидва капітана, потрапивши на палубу «Тринідад», були віддані під суд і розстріляні.

Перезимовавши, кораблі рушили назад в дорогу за тим же курсом, кругосвітня подорож продовжилася — Магеллан був впевнений, що протока в Південній Америці існує. І він не помилився. 21 жовтня ескадра досягла мису (зараз він називається Мис Кабо-Вирхенес), який виявився протокою. По протоці флот йшов 22 дні. Цього часу вистачило, що б зникнути і піти назад в Іспанію капітану корабля «Санто-Антоніо». Вийшовши з протоки, вітрильники вперше потрапили в Тихий океан. До речі, назва океану придумана Магелланом, так як за 4 місяці важкого переходу з нього, суду жодного разу не потрапили в шторм. Однак, насправді океан не такий уже й тихий, Джеймс Кук, не раз побував у цих водах через 250 років, був від нього не в захваті.

Вийшовши з протоки, ескадра першовідкривачів рушила в невідомому напрямку, де навколосвітня подорож розтягнулася на 4 місяці безперервних поневірянь по океану, при цьому не зустрівши жодного клаптика суші (не рахуючи 2-х островів, які виявилися порожні). На початку березня 1521 року, на горизонті першопрохідці побачили населені острови, які Магелланом згодом були названі Ландронес і Злодійських.

Отже, вперше в історії, матроси перетнули Тихий океан і опинилися на заселених островах. [29; 85] У цьому плані, навколосвітня подорож почала приносити свої плоди. Там були поповнені не тільки запаси прісної води, але і запаси продовольства, на яке моряки обміняли у тубільців всякі дрібниці. Але поведінка жителів племені змусила швидко покинути ці острови. Через 7 днів плавання, Магеллан знайшов нові острови, які сьогодні відомі нам як Філіппінські. [29; 85].

На Архіпелазі Сан-Ласаро (так спочатку називалися Філіппінські острови) мандрівники зустріли тубільців, з якими почали налагоджувати торговельні відносини. Магеллан здружився з раджою племені настільки добре, що вирішив допомогти цьому новому васалові Іспанії у вирішенні однієї проблеми. Як пояснив раджа, на сусідніх островах інший раджа племені відмовився платити данину і той не знає що робити.

Фернандо Магеллан наказав готуватись до бойових дій на сусідньому клаптику землі. Саме цей бій стане для начальника експедиції останнім, навколосвітня подорож закінчиться без нього… На острові Мактан (острів противника) він побудував своїх солдатів в дві колони і почав обстрілювати тубільців. Однак у нього нічого не виходило: кулі пробивали лише щити тубільців і іноді порушували кінцівки. Дивлячись на цю ситуацію, місцеве населення почало захищатися ще бадьоріше і став метати в капітана списи. Тоді Магеллан наказав спалити їх будинки, щоб натиснути на страх, але це ще дужче розлютило тубільців і ті щільніше взялися за свою мету. Близько години всіма силами іспанці відбивалися від списів, поки сильний натиск на капітана не приніс свої плоди: побачивши положення Магеллана тубільці накинулися на нього і миттєво закидали камінням і списами. До останнього подиху він стежив за своїми людьми і чекав доки всі вони покинуть острів на шлюпках. Португальця вбили 27 квітня 1521 року, коли йому був 41 рік, Магеллан своїм навколосвітньою подорожжю довів велику гіпотезу і змінив цим світ.

Отримати тіло іспанцям не вдалося. Крім цього, на острові дружелюбного раджи матросів теж чекав сюрприз. Один із тубільців збрехав своєму господареві і доніс про підготовку атаки на острів. Раджа викликав офіцерів з корабля до себе додому і там жорстоко розправився з 26 членами екіпажу. Дізнавшись про побоїще, виконуючий обов’язки капітана кораблів наказав підійти ближче до селища і розстріляти його гарматами. Через деякий час до кораблів почали наближатися загони тубільців, був даний наказ вирушати в море. Військові мощі кораблів того часу ще не дозволяли одним залпом перетворити все селище в руїни, як це зробив би вітрильник «Вікторі», іспанська Сантісіма Тринідад або корабель 12 апостолів, тому у виконуючого обов’язки капітана вибору не залишалося.

Іспанські кораблі пристали до нового острова, де сталася перерозфасовка екіпажів кораблів: людей було мало і керувати трьома кораблями виявилося неможливо. Тому самий старий і ненадійний іспанці спалили (ним виявився «Консепсіон»), забравши звідти все, що знадобиться для закінчення першої вітрильної навколосвітньої подорожі.

Повертаючись додому, корабель «Трінідад» почав протікати і довелося терміново шукати притулок. Воно було знайдено, ним виявився острів Тимор. Після наради було вирішено залишити «Тринідад» на лагодження, а «Вікторію» відправити плисти на батьківщину. Так було і зроблено. 6 вересня 1522 року «Вікторія» кинула якір в порту Санлукар. З 260 осіб, які вийшли в море на ній в 1519 році повернулися лише 18.

Таким чином «Вікторія» став першим кораблем в світі, який здійснив навколосвітню подорож навколо нашої планети.

Подорож Магеллана вважається однією з найбільших подій XVI ст.: експедиції, що відправилися на захід, повернулися назад зі сходу й довели таким чином, що Земля має форму кулі; уперше європейці перетнули найбільший з океанівТихий, відкривши прохід з Атлантики. Крім того, експедиція з’ясувала, що значно більшу частину поверхні землі займає не суша, як думали Колумб і його сучасники, а океани. Ім'ям Магеллана названі два зоряних скупчення (Більші й Малі Магелланові хмари) і протока. Всі подорожі Магеллана описав історіограф й учасник експедиції Антоніо Пігафетта.