Законодавча нормативна база формування обліку праці та заробітної плати
Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Цим Коденксм встановлюються норми оплати праці і гарантії для працівників. Для регулювання питань оплати праці використовують закони, нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, які затверджуються… Читати ще >
Законодавча нормативна база формування обліку праці та заробітної плати (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна платаце винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства [3].
Для регулювання питань оплати праці використовують закони, нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається Конституцією України [1], Кодексом законів про працю [9], міжнародно-правовими актами, Законами України «Про оплату праці» [3], «Про колективні договори й угоди» [5] та іншими законами, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» [12], Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам» [13], Податковим кодексом в частині «Податок на доходи фізичних осіб» [8], Наказом Державного комітету статистики «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» [10], «Про затвердження інструкції зі статистики заробітної плати».
Основним законодавчим актом є Конституція України, на якому базується все законодавство, у тому числі і законодавство про працю. У ст.43−46 Конституції України сказано, що кожен має право на працю, на відпочинок, на соціальний захист, на безпечні і здорові умови праці і на заробітну плату, причому не нижче встановленого мінімуму. Цікаве те, що кожен громадянин має право на своєчасне отримання винагороди за свою працю і це його право захищається законодавством. Держава при цьому повинна створювати умови, необхідні громадянинові для повної реалізації своїх прав [1].
Кодекс законів про працю України визначає правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці. Цим Коденксм встановлюються норми оплати праці і гарантії для працівників [9].
Закон України про оплату праці визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами всіх форм власності та господарювання, і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функції заробітної плати [3].
Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємстві здійснюється: Міністерством праці України та його органами; фінансовими органами; органами Державної податкової інспекції; професійними спілками та іншими органами (організаціями), що представляють інтереси найманих працівників. Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори.