Вступ. 
Методика фізичного виховання школярів з ослабленим здоров’ям

Актуальність. Навчання в школі збільшує навантаження на організм дитини. Діти менше рухаються, більше сидять, внаслідок чого виникає дефіцит м’язової активності, і збільшуються статичні напруги. Зростаючий організм особливо має потребу в м’язовій діяльності, тому недостатня активність не компенсується необхідними за обсягом та інтенсивністю фізичними навантаженнями, призводить до розвитку цілого ряду захворювань.

Найбільш поширені серед школярів такі захворювання як неврозоподібні і церебрастичні синдроми, вегето-судинна дистонія, функціональна кардіопатія. Проведені дослідження показали, що близько 25−30% дітей, що приходять у 1-і класи, мають ті чи інші відхилення у стані здоров’я, а серед випускників шкіл вже більше 80% не можна назвати абсолютно здоровими [20].

В останні роки спостерігається виражений ріст нервово-психічних розладів, погіршується стан психічної адаптації дітей та підлітків, що призводить до алкоголізації, тютюнопаління, наркоманії [27]. Збільшується кількість школярів з декількома діагнозами: учні 7−8 років мають в середньому 2,5 діагнозу, школярі 10−14 років — 4 діагнози, а старшокласники — в середньому шість і більше функціональних відхилень і хронічних захворювань.

Причини такого негативного впливу шкільного навчання на стан здоров’я дітей і підлітків можуть носити як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Дійсно, в школах не вистачає певних зручностей, важко створити оптимальний повітряно-теплової та світловий режими, найчастіше неможливо скласти розклад уроків, що відповідають вимогам вікової фізіології та шкільної гігієни. Однак слід відзначити, що досить часто причини погіршення здоров’я дітей та підлітків у процесі їх перебування в школі пов’язані з бездіяльністю при вирішенні завдань охорони здоров’я школярів [20]. У той час як стан здоров’я людини на 50% залежить від способу життя (тобто заняття фізичною культурою і спортом, ведення ЗСЖ), решта 50% припадають: на екологію — 20%, спадковість — 20% та 10% на медицину [7].

За даними статистики можна стверджувати, що оздоровча робота в школі не привертає належної уваги ні керівників шкіл, ні самих вчителів. Фізичне виховання учнів, котрі мають відхилення у стані здоров’я, недостатній фізичний розвиток і слабку фізичну підготовленість, потребують спільних зусиль педагогів і лікарів. Фізіологічно доведено, що рухова активність необхідна в будь-якому віці, найбільш виражена вона у дітей та підлітків. «Рух» сприяє не тільки фізичному розвитку людини, але і є засобом становлення особистості та її особливостей. Для дітей з ослабленим здоров’ям, в більшості випадків, активна рухова діяльність недоступна, тому виникає дефіцит у задоволенні даної потреби. При цьому гіподинамія викликає ще більші функціональні та морфологічні зміни в організмі. Сполучуваність симптомів захворювань особливо наочно проявляється у дітей, у яких відзначалися одночасно порушення постави, сколіоз, плоскостопість, захворювання органів дихання. Виявити первинність захворювання (перша ланка серед інших ланок патології) у хворої дитини в ряді випадків важко: ці поєднані захворювання пов’язані між собою і обтяжують одне одного [5].

Тому, щоб уникнути подальших негативних змін, рухова активність для хворих дітей та підлітків украй необхідна. Але зі своїми особливостями організації занять, особливостями їх проведення, особливостями дозування навантажень. Правильне фізичне виховання дітей зміцнює і загартовує організм, підвищує резистентність до впливу негативних факторів навколишнього середовища, є найбільш ефективним засобом неспецифічної профілактики і найважливішим стимулятором гармонійного росту і розвитку [1].

Об'єкт дослідження: система фізичного виховання дітей шкільного віку з відхиленнями у стані здоров’я.

Предмет дослідження: особливості організації та зміст занять фізичними вправами з дітьми при захворюваннях серцево-судинної системи.

Мета дослідження: виявити та теоретично обґрунтувати сукупність засобів і методичних умов, що дозволяють успішно проводити уроки фізичної культури з дітьми які хворіють на серцево-судинні захворювання.

Гіпотеза: Передбачаємо, що готовність вчителя фізичної культури до роботи з дітьми з ослабленим станом здоров’я буде успішною при правильному плануванні навчально-виховної роботи з урахуванням відхилень у стані здоров’я дітей в конкретному віковому періоді.

Для досягнення поставленої мети нами були визначені наступні завдання:

• 1. На підставі теоретичного аналізу фізіолого-педагогічної та методичної літератури виявити вплив фізичних вправ на організм учнів з ослабленим здоров’ям.
• 2. Визначити зміст занять фізичною культурою в спеціальних медичних групах.
• 3. Розробити методику проведення занять при захворюваннях серцево-судинної системи.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

• — Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури;
• — Педагогічне спостереження;
• — Бесіди з учителями та батьками;
• — Аналіз власної педагогічної діяльності.