Типи і структура уроку французької мови

Основними критеріями класифікації уроків французької мови є цілі уроків та рівень сформованості навичок та вмінь. На цей час в методиці існує поділ уроків на два основних типи. Перший тип — уроки, що спрямовані на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом. На таких уроках має місце ознайомлення з новим матеріалом та тренування з метою його використання в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. Проте тут може мати місце і практика на основі засвоєного матеріалу. Другий тип — це уроки, що спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь. На уроках такого типу переважає практика в мовленнєвій діяльності.

Безумовно описані типи уроків не виступають в абсолютно чистому вигляді. Уроки французької мови реалізуються в різних варіантах, формуючись в різні види уроків в залежності від характеру навчальної діяльності.

Логіка уроків першого типу зумовлена особливостями нового матеріалу і того виду мовленнєвої діяльності, в якому він буде використовуватись. В межах цього типу можна виділити такі види уроків: ознайомлення з новими лексичними одиницями, з новими граматичними структурами та формування рецептивних граматичних навичок.

Побудова другого типу уроку залежить від виду мовленнєвої діяльності, що розвивається, та особливостей його розвитку в учнів. Це можуть бути уроки розвитку умінь аудіювання та говоріння, усного мовлення та читання, говоріння та письма тощо.

Структура уроку визначається змістом і місцем у циклі уроків. Традиційно урок складається з етапів. Поняття «етап» пов’язане з рухом до поставленої мети в рамках певного відрізку часу, тому етап усталений в дидактиці як структурна одиниця уроку. Проте один лише набір етапів уроку, розташований в певній послідовності, не складає його структури. Структура уроку зумовлюється сукупністю закономірностей його внутрішньої організації, згідно яких компонуються його етапи.

Розглянемо внутрішню організацію уроку французької мови[13, с 49]. В цілісній його структурі виділяється початок, основна та заключна частини уроку. До основних компонентів початку уроку відносять організаційний момент та мовленнєву зарядку. Початок уроку виконує дві важливі функції: організацію класу до активної роботи на уроці сприйняття, приведення учнів до готовності співпрацювати та створення іншомовної атмосфери метою переведення учнів на іншомовну мовленнєву діяльність.

Особливу увагу слід приділяти мовленнєвій зарядці. Психологічним обґрунтуванням виділення даного компоненту є необхідність настройки слухового та артикуляційного апарату учнів на уроці французької мови та переведення їх з рідного на іншомовне мовлення. Мовленнєва зарядка найчастіше проводиться у формі бесіди з учнями за певною ситуацією. Вона повинна включати засвоєний матеріал і бути психологічно мотивованою, тобто природною. Приводом для бесіди може бути актуальна подія, випадок чи новина. Стереотипні діалоги про погоду, пори року, що не випливають із ситуації в класі, це дають учням необхідного емоційного настрою для комунікативної практики на уроці.

Окрім бесіди функцією ведення уроку в атмосферу іноземного мовлення може виконувати аудіювання учнями коротких оповідань чи жарту, огляд поточних подій, розучування вірша, прислів'я, фонетична зарядка тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки, бо це притупляє інтерес до французької мови. Новизна її змісту, невимушеність атмосфери, в якій вона проводиться, надає уроку потрібного тону, залучає учнів до подальшої навчально-комунікативної діяльності.

В ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання воно може включати такі компоненти :

подача нового матеріалу;

тренування учнів у вживанні нового матеріалу в мовленні;

практика мовленнєвої діяльності;

систематизація вивченого матеріалу і контроль мовленнєвих навичок та вмінь.

При плануванні введення уроку нового матеріалу, важливо правильно визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення матеріалу та його тренування на користь останнього.

Найбільшу частину уроку займає тренування та практика в мовленнєвій діяльності. Це провідні компоненти. Особливістю навчального процесу з французької мови є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного матеріалу так і раніше викладеного, але ще не засвоєного матеріалу. Отже характер тренування чи практики буде залежати від поставленої учителем мети уроку. При цьому важливо пам’ятати, що мета уроку має бути реалізована в комплексі вправ, до якого органічно входять як умовно — мовленнєві, так і мовленнєві вправи.

Формування міцних навичок та вмінь неможливе без узагальнення вивченого, без приведення в систему засвоєних знань, вмінь та навичок. Тому в урок необхідно включати завдання на узагальнення вивченого. Слід наголосити, що подібні завдання можуть передбачати не тільки систематизацію мовного матеріалу, а також актуалізацією навичок та вмінь у межах вивченого.

Контроль мовленнєвих навичок та вмінь здійснюється або безпосередньо в колі навчального процесу, або на етапі завершення теми чи певного періоду навчання (тематичний та підсумковий контроль). У першому випадку на контроль який залишається самостійним компонентом уроку, не відводиться спеціального часу, як це має місце у другому випадку, коли контроль має займати частину уроку або цілий урок.

Слід окремо зупинитись на питаннях контролю або перевірки виконаного домашнього завдання на уроці. Якщо виконані вправи мають бути перевірені на уроці, то це можна здійснити двома способами, або присвятити цьому окремий етап уроку, що логічно випливає із завдань конкретного уроку, або включити домашню вправу, що актуалізує матеріал домашнього завдання, і в ході якого стає можливим контроль та оцінка виконання домашнього завдання. Обидва способи є ефективними за умови, якщо перевірка домашнього завдання не відокремлюється штучно від етапів уроку, тобто не порушує його логіку.

Кінець уроку повинен підсумувати те, чого було досягнуто на уроці. Його компонентами є повідомлення домашнього завдання та підбиття підсумків уроку. При поясненні домашнього завдання важливо передбачити також його запис на дошці, коротких конструкцій щодо його виконання та оформлення. В окремих випадках доцільно перевірити чи учні зрозуміли завдання, чи зробили відповідні записи до щоденника. Завершуючи урок, учитель підсумовує успіхи учнів, недоліки їх роботи, оголошує оцінки, записує їх до журналу та щоденників учнів, роз’яснює домашнє завдання.

В даній структурі уроку не всі компоненти постійні. Не на кожному уроці має місце подача нового матеріалу, систематизація вивченого, тощо. Певне співвідношення компонентів уроку, їх послідовність та взаємозв'язок залежать від типу уроку.