Сутність керівної діяльності та її ефективна організація

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Склад робіт, які виконуються менеджерами, визначаєтся багатьма обставинами. Це вид підприємницької діяльності, посада та її рівень в ієрархічній системі, кваліфікація управлінського персоналу, наявністъ заступників і помічників, фінансовий стан підприємства і його конкурентноспроможність, ніша, яку займає підприємство на ринках збуту основних видів продукції (послуг), стиль роботи менеджера тощо… Читати ще >

Сутність керівної діяльності та її ефективна організація (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Особливості діяльності керівного складу підприємства

Ефективність діяльності організації в цілому безпосередньо залежить від ефективності роботи колективу. А ефективність роботи колективу залежить не лише від сформованих в ньому стосунків, що забезпечують успішну взаємодію людей у процесі спільної роботи, а й від того, яким чином спрямовується їхня діяльність, які форми впливу використовують для того, щоб спонукати людей до продуктивної праці. Ці питання належать до компетенції керівництва.

Керівництво — це діяльність по управлінню спільною працею людей, особистий вплив на поведінку підлеглих для реалізації поставлених цілей. Воно включає постановку задач, координацію, роботу по створенню колективу, мотивацію і основується не тільки на офіційних положеннях, але і на власному прикладі.

Основною фігурою в системі керівництва є конкретний керівник, який повинен мати певні навички керівної діяльності, повинен ефективно використовувати всі методи і прийому впливу на підлеглих.

Керівником вважається особа, що направляє та координує діяльність виконавців, які в обов’язковому порядку повинні йому підкорятись і в рамках встановлених повноважень виконувати всі його вимоги. Сам керівник може брати на себе функції виконавця лише для того, щоб розібратись в ситуації роботи.

Таким чином, суть діяльності керівника полягає в організаційній роботі. Це особливий вид творчої діяльності, причому по мірі росту посади вимоги до творчості збільшуються.

Основою високої результативності багатьох підприємницьких структур на Заході є професійний характер управлінської діяльності. Професійних керівників тут називають менеджерами (англ. Manager).

Менеджер — це керівник (директор, адміністратор, керуючий і т. п.), що, як правило, має спеціальну управлінську освіту і відповідає за розробку і прийняття рішень з організаційних питань менеджменту. На відміну від спостережних і контрольних органів, менеджер завжди наділяється виконавчою владою і несе повну відповідальність за очолювану ділянку роботи. Менеджер розглядається як професійний керівник, як представник особливої професії, а не просто юрист, економіст чи інженер, що здійснює управлінські функції. Менеджер має не тільки спеціальну управлінську підготовку, але, незалежно від країни, мусить знати англійську мову, як це прийнято для деяких видів морського транспорту, авіалайнерів та ін.

Професіоналізм менеджера полягає в наявності знань і навичок у сфері менеджменту, маркетингу і організації виробництва, здатності до роботи з людьми в умовах конкурентного середовища.

Менеджери здійснюють функції планування, організації, інтеграції, контролю і координації, стимулювання діяльності підлеглих.

Менеджерам належить вирішальна роль у прийнятті управлінських рішень, правильному використанні наявних ресурсів, забезпеченні життєдіяльності підприємства і досягненні поставлених цілей.

Американський учений Г. Мінстуберг, використовуючи метод «структурного спостереження», виділив десять управлінських ролей менеджерів, які потім об'єднав у три основні групи.

І. Міжособові ролі: 1) Номінальний керівник, символ юридичної влади, що наділяється правом представляти дану організацію, підписувати необхідні документи і приймати відвідувачів; 2) Лідер формальний (за посадою) і неформальний (визнається коллективом); 3) Посередник, служить ланкою в горизонтальному і вертикальному обміні інформацією.

ІІ. Інформаційні ролі: 1) Нервовий центр, що збирає усі види несистематизованої інформації; 2) Розповсюджувач (пропонування відібраної інформації підлеглим); 3) Представник: пропонування відібраної інформації зовнішньому світові:

ІІІ. Заключні ролі: 1) Підприємець: проектування і внесення змін усередині організації; 2) Ліквідатор порушень: прийняття коригуючих заходів у нестандартних ситуаціях; 3) Розпорядник ресурсів: прийняття рішень, пов’язаних із розподілом ресурсів; 4) Укладач угод: участь у переговорах (з оптовиками, профспілками та ін.) для захистy інтересів організації.

У країнах з розвинутою економікою професійних менеджерів готують сотні коледжів, університетів і шкіл бізнесу. У США підготовка управлінських кадрів як, самостійна галузь освіти виникла ще в 1881 році, і нині мають 80% президентів і віце-президентів компаній закінчили У нашій країні також створено чимало вищих учбових закладів, що займаються підготовкою керівних кадрів для народного roсподарства.

У переважній більшості розвинених країн прийнята двоступенева система вищої освіти для господарських керівників. Перша — навчання за вузівською програмою і друга — підготовка в процесі практичної роботи на виробництві.

В останні роки у зв’язку зі зростанням вимог до господарських керівників у США великої уваги надають спеціальній вузівській підготовці спеціалістів за дворічною программою з присвоєнням випускникам ступеня «магістр діловоrо адміністрування» .

Працівників, зайнятих у сфері керівництва, класифікують за різними ознаками: видом діяльності - працівники розумової праці («білі комірці») та працівники фізичної праці («сині комірці»); за катеroріями — керівники, спеціалісти, службовці, молодший обслуговуючий персонал; за рівнем (ступенем) системи управління — вища, середня, низова ланки; галуззю діяльності - промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля і ін.; за посадою — директор (голова), начальник цеху, завідуючий відділом, економіст, бухгалтер, спеціаліст-технолог, маркетолог, дизайнер, програміст, архіваріyc, кур'єр, секретар і ін.; за кваліфікаційними категоріями спеціалістів — спеціалісти 1, 2, 3-ої категорії і без категорії і ін.

Оскільки на підприємствах, в організаціях і установах будь-якої галузі народного господарства функції управлінського персоналу зводяться до керівництва, розробки рішень і підготовки інформації, прийнято здійснювати їх поділ на 3 категорії: керівники, спеціалісти і технічні виконавці. В свою чергу, кожна з цих категорій поділяється на групи.

Керівники підприємств, служб і підрозділів здійснюють підбір і розстановку кадрів, координацію роботи окремих виконавців, різних ланок апарату управління або виробничих підрозділів, контроль і регулювання процесу виробництва, адміністративно-розпорядчі функції, мобілізацію колективів на виконання програмних завдань.

Спеціалісти керують техніко-економічними і технологічними процесами виробництва. До категорії спеціалістів належать працівники, зайняті інженерно-технічними, економічними, сільськогосподарськими, зоотехнічними, рибницькими, лісовими роботами, медичним обслуговуванням, народною освітою, а також працівники науки, мистецтва й культури, спеціалісти на роботах, пов’язаних з міжнародними зв’язками, спеціалісти юридичної служби.

Технічні виконавці виконують допоміжну роботу, пов’язану з реалізацією управлінських функцій, обліком і контролем, підготовкою і оформленням документації, господарським обслуговуванням.

Отже, найменування посад керівників залежать від об'єкта керівництва, спеціалістів — від характеру функцій або сфери діяльності, а технічних виконавців — від видів робіт. Всередині груп персонал поділяють на посади, кожна з яких передбачае межі компетенції працівника, тобто коло його обов’язків, прав і відповідальності.

Посадові обов’язки провідних спеціалістів встановлюються на основі характеристик їх відповідних посад. Крім того, на них покладаються функції керівника і відповідального виконавця робіт по одному з напрямків діяльності підприємства чи його культурного підрозділу або обов’язки по координації і методичному керівництву групи виконавців, виходячи з раціонального поділу праці в конкретних організаційно-технічних умовах. Вимоги щодо необхідного стажу роботи підвищуються на два-три роки порівняно з передбаченими для спеціалістів першої кваліфікаційної категорії.

До інженерно-технічних працівників державних підприємств належать особи, що займають посади, які потребують кваліфікації агронома, зоотехніка, інженера або техніка, незалежно від того, мають вони вищу, середню спеціальну освіту чи практиками.

До службовців належать працівники, які займають адміністративно-господарські посади, що не відносяться до інженерно-технічних посад, а також економісти; не зв’язані з виробничим плануванням, організацією і оплатою праці, фінансові, обліково-бухгалтерські і юридичні працівники, діловоди, секретарі, товарознавці, приймальники, комірники та ін.

До складу персоналу апаратy управління включають також працівників постачання, збуту, молодший обслуговуючий персонал та ін.

До молодшого обслуговуючого персоналу належать прибиральниці, опалювачі контор, кур'єри, водії легкових автомобілів і службових автобусів та ін.

Номенклатуру посад працівників, фонд оплати праці яких включається до витрат на утримання апарату управління, не входять особи, зайняті технологічною підготовкою виробництва, конструкторськими і проектними роботами.

Керівники можуть класифікуватися за рівнем, який вони займають в ієрархії управління. Ще в 1722 році російський цар Петро І ввів «Табель про ранги», запозичений ним у Візантії. За цим «Табелем» всі чини державної служби ділилися на 14 класів (у військових, наприклад, від фендрика до генералфельдмаршала). Всі привілеї вимірювались близькістю до царського двору: кому дозволялось входити в царські покої, кому дозволялось бути присутнім при розв’язанні ділових питань і т. п.

Нині в США та в переважній більшості інших англомовних країн виділяють три або чотири групи менеджерів (керівників), залежно від того рівня, який вони займають в ієрархії управління: вищий — executives, високий — senior, або uppermiddle managers, середній — middle managers і нижчий — entry level menegers, або supervisors.

Перша група — це управлінська еліта, куди входять президенти, віце-президенти, голови рад директорів великих корпорацій. На цьому рівні формуються цілі, політика і напрямки розвитку корпорації. В їх завдання входить організація стратегічното планування, забезпечення стабільного розвитку, високих прибутків, розширення ринків збуту фірм, що входять в корпорацію.

Менеджери високого і середнього рівня — це керівники відділень, філіалів і окремих служб центрального апарату управління. Їх називають по-різному: керуючі, директори, голови, начальники та ін. Вони відповідають за розвиток і реалізацію поточних планів, розробляють процедуру реалізації тих рішень, які приймаються вищим керівництвом. Відповідно до цієї відповідальності вказані менеджери наділяються правами у використанні ресурсів, прийомі на роботу нових працівників, купівлі і продажу продукції та обладнання.

Менеджери нижчого рівня — це керівники, зайняті оперативним управлінням — майстри, бригадири і ін. Їх завданням є реалізація планів, прийнятих на середньому рівні, здійснення контролю за роботою робітників, усунення збоїв у роботі, простоїв і ін.

Матеріали досліджень і багаторічна практика показують, що ефективність народного господарства лише на третину обумовлюється вкладеннями в матеріально-речові елементи виробництва. Решта залежить від людського фактора — інтелектуального потенціалу, кваліфікаційного рівня і здібностей керівників та спеціалістів.

Загальні вимоги до керівника (менеджера) містяться в законодавстві про працю, правилах внутрішнього розпорядку та інших документах, а спеціальні вимоги викладені в кваліфікаційних довідниках, службових інструюціях та деяких інших нормативних актах. Але ці вимоги мусять бути конкретизовані стосовно певної посади та умов, у яких доведеться працювати менеджеру.

В Національному аграрному університеті України розроблена модель сучасного професійного керівника, яка визначає вимоги до особистих і ділових якостей керівника і його знань з урахуванням виконуваних функцій і вирішуваних задачам, чим він повинен володіти і що вміти.

Серед морально-психологічних якостей найбільш важливими є високі життєві ідеали, чесність і правдивість, справедливість і об'єктивність, розсудлива воля і мужність, розвинуте почутгя обов’язку і відповідальності, інтелігентність і толерантність та ін.

Важливою рисою для керівника є тактовність у взаємовідносинах з вищестоячими керівниками, колегами по роботі і, що особливо важливо, з підлеглими. Керівник повинен постійно демонструвати емоційну стриманість, вічливість і безмежну терпеливість. Ні за яких обставин керівник не може адекватно відреагувати на грубощі підлеглих та інші нетактовні дії.

У керівника повинна бути розвинута комунікативна здібність, яка знаходить свій прояв у налагодженні сприятливих взаємовідносин між працюючими, що забезпечує успішну колективну діяльність та знаходження в ній свого місця кожним учасником трудового процесу. Якщо ж комунікативні здібності індивіда співпадають із здатністю до лідерства, то це є передумовою формування успішного менеджера.

Умовою ефективної діяльності керівника є добре розвинуте стратегічне мислення, уміння заглянути на багато років уперед. Постійне копання лише у сьогоденні веде до втрати перспективи, помітно знецінює роботу будь-якого керівника. Вести по правильному курсу підприємство в морі сучасної економіки може керівник, який пильно дивиться вперед, вивіряючи курс на зміни зовнішнього середовища, кон’юнктyри ринку, політики держави.

Оскільки службова діяльність керівників завжди має виховну спрямованість, йому повинні бути властиві певні педагогічні якості: уміння здійснювати навчання підлеглих, розвивати у них потрібні професійні навички; організовувати загальнокультурне, естетичне і фізичне виховання молодих працівників; чітко і логічно формулювати розпорядження, аргументувати свої погляди.

Успішно працюючим керівникам, як правило, притаманні такі риси, як здоровий глузд і певна мудрість. Американський вчений Р. Акофф пише, що мудрість — це здібність передбачати окремі наслідки здійснюваних операцій, готовність пожертвувати негайною вигодою заради великої вигоди в майбутньому. На думку вченого, мудрість завжди звернута до майбутнього, але вона відноситься до майбутнього не як ворожка, яка робить спробу тільки пророкувати його. Мудра людина намагається керувати майбутнім.

Обов’язковою рисою нинішнього керівника є його гуманізм — розвинуте почуття справедливості, людяності, пошани до людей і їх гідності, турбота про добробут людей, постійне здійснення заходів, спрямованих на підвищення задоволеності праці усіх піддеглих.

Не позбавлене інтересу твердження американського психоаналітика Макубі. Він пише про виникнення нового «соціального типу» керівника, якому притаманна вміло контрольована агресивність, гнучкість, холоднокровність при великому напруженні, а головне — здатність оцінювати все в світі конкуренції і завжди прагнути бути переможцем. У практиці закордонних фірм вважається нормальним наявність у керівників таких якостей, як підвищене честолюбство, прагнення реалізувати свої кар'єристські плани.

Слід зазначити, що значення моральних рис, репутації кандидатів на відповідальну посаду помітно підвищується за умов росту корупції та розвитку тіньової економіки в суспільстві.

Для аналізу і оцінки особистості використовується психогеометричний метод, розроблений спеціалістом по соціальнопсихологічній підготовці менеджерів С’юзеном Деллінгером (точність діагностики сягає 85%), методика оцінки діяльності, що базується на застосуванні листа опитування американського психолога Отто Ліпмана, метод узагальнення незалежних характеристик, розроблений К. К. Платоновим та ін. Сучасному менеджеру мусить бути притаманна широка гама ділових якостей: висока ерудиція і професійна компетентність, схильність до лідерства в колективі, підприємництва і здатність ефективно діяти в умовах економічного ризику, практичний розум і здоровий глузд, комунікабельність, заповзятливість, ініціативність і енергійність, вимогливість і дисциплінованість, висока працездатність і воля, цілеспрямованість та ін.

Діловитість насамперед проявляеться у здатності знаходити (в рамках компетентності, наданих повноважень і наявних засобів) оптимальний підхід до ситуацій, що виникають і найкоротшим шляхом досягають мети.

У керівника мусять бути розвинутими організаційні здібності, вміння згуртувати колектив, мобілізувавши його на виконання прийнятих рішень, досягнення поставлених цйей.

Керівник повинен демонструвати самостійність в роботі тa надавати достатню автономність підлеглим, створювати їм умови для успішного виконання службових обов’язків без втручання зверху.

Із самостійністю тісно пов’язана ініціативність у роботі. Дійсно, самостійність тільки тоді правомірна, якщо керівник розв’язує назрілі питання без вказівок і порад зверху, не чекає покращення загальної економічної ситуації в країні, а завзято шукає нетрадиційні засоби вирішення проблем, що постійно виникають.

До керівників ставляться великі вимоги щодо рівня теоретичної підготовки (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1 — Вимоги до знань керівника з урахуванням виконуваних функцій і задач.


Основні функціі і задачі керівника.	Необхідні знання.

Лінійне управління і впровадження ринкового механізму господарювання.	Ринкова економіка та її структyра, основи макроі мікроекономіки, власність, роздержавлення, приватизація і монополізація, комерційний розрахунок, економічні передумови розвитку конкуренції, сучасна теорія менеджменту і мистецтво управління, міжнародний менеджмент.
Прогнозування, визначення цілей і першочергових завдань.	Загальна теорія систем, теорія кооперації, теорія і методи прогнозування, проблеми розвитку агропромислового комплексу.
Організація, мотивація і контроль.	Організаційний механізм господарювання, принципи раціональної побудови організаційних структур, розподілу прав і обов’язків структyр, розподілу прав і обов’язків виконавців, управління новими формуваннями ринкової і етичні аспекти управління, зарубіжний досвід організації управління.
Розпорядництво, регулювання і координація.	Поняття природи управлінських процесів, теорія рішень, основи логіки і мислення керівника, сучасна інформаційна технологія, комп’ютерна техніка, методи оптимізації управлінських рішвнь.
Управління матеріально-технічними і фінансовими ресурсами.	Організаційно-економічні основи матеріально-технічної підготовки виробництва. Раціональна структура і поєднання матеріальних і трудових елементів виробництва, оцінка технічного рівня виробництва, розвиток виробничої інфраструктури, кредитнобанківський і фінансовий механізм ринкової економіки. Податкова система, страхування, основи самофінансування: планування, розподіл прибутку, розрахунки з постачальниками і покупцями, фінансовими органами, організація власних оборотних коштів, фонди економічного стимулювання, фінансування розширеного відтворення і науковотехнічного прогресу, використання фінансів для соціального розвитку колективу.
Управління трудовими ресурсами та мета управління.	Соціологія організацій і основи загальної теорії діяльності, потреби і ціннісні орієнтації людей, формування і етапи розвитку трудових колектив, наукові методи добору і використання кадрів, регулювання відносин між людьми, основи трудового законодавства, правила і норми охорони праці, техніки безпеки, методика конкретних соціологічних досліджень, соціальні норми і нормативи, планування соціального розвитку трудового колективу.
Підприємницька діяльність.	Господарювання, ризик і підприємництво, бізнес, уряд і суспільство, форми організації бізнесу, венчурний бізнес, малий бізнес, основні функції і принципи діяльності бізнесмена (підприємця), правила вибору бізнесу, обов’язки і відповідальність бізнесмена, виживання і невдачі, товаросировинні і фондові біржі і біржова діяльність, здійснення лізингових операцій, участь у аукціонах, закони і етика підприємництва, міжнародний бізнес.
Управління маркетингом.	Ринкова орієнтація екокоміки і маркетинг, ринок і ринкова інфраструктура, принципи, функції і методи маркетингу, управління процесами товароруху, поняття і види конкуренції, забезпечення конкурентоспроможності, реклама в системі маркетингу, організація маркетингy, маркетингові дослідження і система інформації, маркетинг у зовнішньоекономічній діяльності підприємства (організації, об'єднання).
Управління нововведеннями.	Основи теорії інновації, методи, що сприяють виникненню і розробці нововведень, усуненню і подоланню перешкод на шляху реалізації досягнень науки і техніки, новинки в технології, економіці, ортанізації і управлінні, соціальних відносинах, планування і економічне стимулювання нововведень.
Управління природокористуванням.	Інтенсифікація і екологічні аспекти виробництва, кадастрова оцінка земель і природно-ресурсного потенціалу, планування раціонального природокористування, впровадження маловідходних і безвідходних технологій, економічне стимулювання ресурсозбережень.
Управління зовнішньоекономічними зв’язками.	Види співробітництва, лізинг у зовнішньоекономічних зв’язках, основні види угод щодо експорту і імпорту, митна політика і процедури, встановлення валютного курсу, валютний ринок і операції з іноземною валютого, укладення торгових договорів, торгові режими і пільги, створення спільних підприємств, ціноутворення у зовнішньоекономічній діяльності, основи димпломатичного протоколу, психологічні і етичні аспекти ведення переговорів, знання мови контрагента, правові аспекти зовнішньоекономічної діяльності.

Л.М.Толстой писав, що мудрість не в тому, щоб знати якомога більше, а в тому, щоб знати, які знання найпотрібніші, які взагалі не потрібні. Тобто мову треба вести про систему знань.

Сучасний менеджер повинен мати фундаментальні знання з макроі мікроекономіки, наукового менеджменту, теорії розпорядництва і лідерства, соціології, психології і права, інформаційної технології і комп’ютерної техніки.

Добра теоретична підготовка і досвід практичної роботи є передумовою того, щоб менеджер володів:

1) мистецтвом керівництва, навичками роботи з людьми;
2) політичною культурою;
3) комплексним, системним підходом до роботи;
4) здібністю гeнерувати ідеї, трансформувати їх в практичні дії;
5) творчою уявою, сучасним економічним мисленням;
6) комп’ютерною грамотністю;
7) правильним стилем життя і роботи, культурою ділового спілкування;
8) іноземними мовами, насамперед англійською.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою