Організаційне забезпечення якості. 
Стандартизація і сертифікація продукції

Управління якістю продукції вимагає реалізації комплексного, системного підходу. Система управління якістю функціонує одночасно з усіма іншими видами діяльності, які впливають на якість продукції (послуг), та взаємодіє з ними.

Концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних етапах життєвого циклу продукції або послуг від визначення потреб до оцінювання, складається з 11 етапів і має вигляд петлі (рис. 1).

Рис. 1. " Петля якості", або етапи, на яких забезпечується якість

Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного комплексного механізму забезпечення якості продукції, який повинен складатися у такій послідовності:

Визначення бажаних для споживача характеристик якості продукції (аналіз ринкової ситуації, вивчення продукції конкурентів тощо).

Визначення стандартів якості (стандарти є відправною точкою при порівнянні того, що вважається еталоном, з тим, що отримано в результаті діяльності).

Розробка програми перевірки якості (процес перевірки повинен бути чітко формалізований і передбачати: перелік методів перевірки якості продукції; на якому етапі технологічного процесу контролюється параметр і хто здійснює цю функцію; коли здійснюється контроль; як проводиться аналіз результатів).

Розробка мотиваційної системи (створення умов для обов’язкового забезпечення якості продукції, вдосконалення професійних навиків тощо).

Розробка системи документації (якісні характеристики сировини, напівфабрикатів, виробничого процесу, кінцевої продукції).

Промислові, торговельні та інші організації виробляють продукцію або надають послуги в розрахунку на задоволення потреб споживачів. Ці вимоги, як правило, входять до технічних умов. Проте самі як такі технічні умови не є гарантом того, що потреби споживачів будуть справді задоволені, оскільки в технічні умови або в організаційну систему, яка охоплює проектування та реалізацію продукції або послуг, можуть потрапити невідповідності. Це привело до необхідності розвитку стандартів і керівних документів по системах якості, які доповнюють вимоги до продукції та послуг, що встановлені в технічних умовах.

Стандарт — це затверджений уповноваженим органом документ, який встановлює загальні правила, інструкції, характеристики певної діяльності, процесів, продукції, послуг, включаючи й ті, дотримання яких не є обов’язковим. Категорії стандартів відрізняються ступенем жорсткості вимог до виробів і сукупністю об'єктів стандартизації. Під стандартизацією розуміють визначення і застосування єдиних правил з метою упорядкування діяльності у певній галузі. Результати стандартизації відображаються у спеціальній нормативно-технічній документації.

Метою стандартизації в Україні є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності об'єктів стандартизації їх функціональному призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної конкурентно-спроможності продукції та торгівлі товаром і послугами.

Об'єктами стандартизації є продукція, процеси, послуги зокрема, матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність, правила, процедури, функції, метод чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Суб'єктами стандартизації є:

• 1) центральний орган виконавчої влади з питань стандартизації;
• 2) рада стандартизації і технічного регулювання;
• 3) технічні комітети стандартизації;
• 4) інші суб'єкти, що займаються стандартизацією.

Стосовно продукції стандартизація охоплює:

• — установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;
• — розвиток уніфікації і агрегатування продукції, як важливої умови спеціалізації і автоматизації виробництва;
• — визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення продукції з метою забезпечення належної якості і недопущення невиправданої різноманітності видів і типорозмірів виробів однакового функціонального призначення;
• — формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю;
• — забезпечення спільності термінів вимірювань і позначень;
• — створення єдиних систем класифікації і кодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Стандарти можуть бути:

Міжнародні стандарти містять найбільш жорсткі вимоги щодо якості продукції. Розробляються Міжнародною організацією стандартизації — ІСО і використовуються для сертифікації виробів, що експортуються у інші країни і реалізуються на світовому ринку. Нині існують міжнародні стандарти — серія стандартів ISO 9000-ISO 9004 (International Standart Organization) раціоналізує досвід, нагромаджений національними організаціями у цій галузі.

Державні стандарти України прийняті центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації і установлюються на:

• 1) вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники, інструменти, деталі кріплення тощо);
• 2) продукцію міжгалузевого призначення;
• 3) продукцію для населення і народного господарства;
• 4) організаційно — методичні та загально-технічні об'єкти (науково-технічна термінологія, класифікація та кодування техніко — економічної та соціальної інформації, організація робіт по стандартизації і метрології, довідкові дані щодо властивостей матеріалів і речовин);
• 5) елементи народногосподарських об'єктів державного значення (транспорт, зв’язок, енергосистема, оборона, оточуюче природне середовище, банківсько-фінансова система тощо);
• 6) методи випробувань. Вони містять обов’язкові і рекомендовані вимоги. До обов’язкових належать вимоги, котрі забезпечують безпеку продукції для життя, здоров’я та майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону.

Галузеві стандарти розробляють на ту продукцію, на яку відсутні державні стандарти, або у випадку необхідності установлення вимог, що доповнюють чи перевищують останні в державних стандартах, а стандарти науково-технічних та інженерних товариств — на випадок потреби розповсюдження результатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів.

Стандарти підприємств виокремлюють у самостійну категорію умовно (без правової основи). Вони розробляються підприємствами за власною ініціативою з метою конкретизації вимог до продукції і самого виробництва.

Кодекс усталеної практики (звіт правил) — документ, що містить практичні правила чи процедури проектування, виготовлення, монтажу, технічного обслуговування, експлуатації обладнання, конструкції чи виробів.

Технічні умови — документ, який встановлює технічні вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником) продукції. Вони регламентують норми і вимоги щодо якості тих видів продукції, для яких державні або галузеві стандарти не розробляються, та які виготовляються на замовлення окремих підприємств, а також нових видів виробів на період їх освоєння виробництвом.

Стандарти і технічні умови — це документи динамічного характеру. Вони повинні періодично переглядатись і уточнюватись з урахуванням інноваційних процесів і нових вимог споживачів до вироблюваної або проектованої продукції. Сучасні напрямки удосконалення стандартизації зводяться до розробки державних і міжнародних стандартів не на кожний конкретний виріб, а групи однорідної продукції, а також включення до них обмеженої кількості показників, що характеризують найбільш суттєві якісні характеристики. Це дасть можливість істотно зменшити кількість одночасно функціонуючих стандартів, спростити їх зміст і здешевити весь процес стандартизації.

В умовах розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств найважливішим елементом системи управління якістю є сертифікація продукції - це процедура, за допомогою якої уповноважений орган документально засвідчує відповідність продукції, системи якості (механізмів, процедур, відповідальних і ресурсів для керівника якістю), системи управління довкіллям, персоналу, встановленим законодавством вимогам.

Сертифікація продукції забезпечується видачею сертифіката — документу, який засвідчує високий рівень якості і відповідність вимогам міжнародних стандартів ISO серії 9000, в яких відображений міжнародний досвід управління якістю продукції на підприємстві.

Сертифікат може видаватися на продукцію, відповідність якої встановлена не лише стандартам, а й технічним регламентам.

Технічний регламент — це закон України або нормативно — правовий акт, прийнятий Кабінетом Міністрів України, який визначає характеристики продукції або пов’язані з нею процеси чи способи виробництва, а також вимоги до послуг, дотримання яких є обов’язковими. Він також може містити вимоги до термінологій, позначень, пакування, маркування, етикетування, які застосовуються до певного процесу, способу виробництва, продукції.

В Україні прийнято розрізняти обов’язкову і добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління господарюючими суб'єктами, охоплює у всіх випадках перевірку і випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та подальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов’язковими, за ініціативою самих суб'єктів господарювання (тих або інших видів суспільної діяльності) на договірних засадах. Вона сприяє зростанню конкурентно-спроможності продукції.

Система управління якістю однієї організації відрізняється від системи управління якістю іншої організації, оскільки її формування залежить від цілей, що стоять перед організацією, її специфіки, видів продукції, що виробляється, її практичного досвіду тощо.

Згідно із стандартом ISO 9000 в галузі управління якістю перед організацією повинні стояти такі три завдання:

організація повинна досягати та підтримувати якість продукції на рівні, який забезпечує постійне задоволення встановлених або передбачених вимог споживача;

організація повинна забезпечити впевненість свого керівництва в тому, що запланована якість досягається та підтримується на заданому рівні;

організація повинна забезпечити впевненість споживача утому, що запланована якість продукції досягається або буде досягнута.