Методика організації ігрової діяльності як засобу пізнавального розвитку дітей старшого дошкільного віку

Аналіз констатуючого експерименту свідчить про те, що діти з великим задоволенням виконують завдання в іграх, незважаючи на їх складність. Тому наступним етапом дослідження був проведений формуючий експеримент з експериментальною групою в складі 15 дітей.

Мета формуючого експерименту: на підставі теоретичних висновків та результатів констатуючого експерименту була апробована спеціально нами сконструйована методика, метою якої була експериментальна перевірка ефективності ігор в розвитку пізнавальних процесів дітей старшого дошкільного віку.

Як підготовка до формуючого експерименту був підібраний:

Комплекс ігор с послідовним ускладненням завдань на розвиток:

Децентрації мислення (аналізу та порівняння) ;

Логічного запам’ятовування (смислове співвідношення та смислове групування) ;

Уваги (переведення та довільність) ;

Уяви (змістове співвідношення) Внесені в ігри комплексні завдання, які б сприяли об'ємності знань;

У деякі ігри внесені елементи психогімнастики;

Внесені мовленнєві ситуації в іграх;

Внесені в ігри завдання по використанню замінників моделювання;

Створено в групі куточок «Пізнайки»;

Виготовлено наочність до ігор;

Складені конспекти занять де відведено місце «міжпредметним» іграм.

У ході формуючого експерименту проводилися ігри:

На засвоєння мислитель них операцій (класифікація, узагальнення, порівняння, серіації) ;

На розвиток здатності створювати образ предмета, вміння виділяти суттєві ознаки на підставі його тактильного сприймання, словесної характеристики;

На розвиток переведення уваги і довільних процесів;

Ігри загадки.

Дослідження формуючого експерименту проводилось в індивідуальній і колективній формах. Різноманітні ігри проводились на заняттях, я к частина його, а також у відведений час для ігор.

В іграх на розвиток децентрації мислення ми вчили дітей бачити предмети щодо їх форми, змісту та призначення, вміти виділяти схоже та відмінне, порівнювати предмети, відносити до певної групи предметів. При виконанні завдань, діти спочатку знаходили предмети відповідної ознаки, потім виявляли ознаки в різних об'єктах вже по слову з опорою на безпосереднє сприймання ознак у самих предметах, в кінці діти вже виявляли ознаки без сенсорної опори, тільки по слову.

З цією метою були проведені такі ігри: «Знайди вирізані клаптики», «Дослідник», «Порівняй предмети». Перемагав у грі той, хто перший і більше знайшов предметів за заданими ознаками.

Таким чином, при здійсненні завдань на розвиток децентрації мислення послідовність можна представити так — від оволодіння елементарними способами зорового аналізу діти перейшли до операції зворотного мислення.

В іграх на розвиток логічного запам’ятовування ми використали три етапи, з метою оволодіння дітьми прийомами логічного запам’ятовування (смислове співвідношення та смислове групування) :

• 1 етап — практичної дії (діти вчаться групувати предмети) ;
• 2 етап — мовленнєвої дії (після ознайомлення з картинами дитина повинна розповісти, які з них можна віднести до той чи іншої групи) ;
• 3 етап — розумової дії (на цьому етапі групування картинок відбувається подумки, потім дитина називає групу).

Після цього ми перейшли до формування вміння застосовувати групування з метою запам’ятовування. В цьому нам допомогли ігри: «Пригадай «, «Звірята шикуються».

Використовуючи ігри «Послідовні картинки» та «Яка група зникла» ми розвивали такі якості уваги, як довільність та переведення. Дітей вчили порівнювати, докладно аналізувати різноманітні сторони одного предмета (явища) і співвідносити їх з ознаками і властивостями іншого. Під час виконання завдання діти орієнтувалися на вербальну інструкцію дорослого. При виконанні завдань в грі «Послідовні картинки» дітей просили більше висловлювати своїх суджень, з метою тривалого утримання уваги на тому чи іншому явищі, його деталях.

Такі ігри як: «Слово і картинка», «Картинка допомагає картинці «, «Склади казку» допомагали нам розвивати вміння дітей оперувати уявними образами, підпорядковувати власну уяву певному задумові, змістовно співвідносити хоч невеликі і нескладні, але закінчені твори (казки). Послідовність навчання передбачало такі етапи:

Змістове співвідношення двох наочно представлених предметів («малюнок — малюнок» — гра «Картинка допомагає картинці»).

Співвідношення наочно представленого предмета предметом, позначеного словом («малюнок — слово», гра «Слово і картинка»).

Змістове співвідношення предметів та явищ, представлених у вигляді слів («слово — слово» — гра «Склади казку»).

Проводячи кожну гру ми створили умови для вирішення задач в комплексі. Так, в усіх іграх діти не тільки знаходили ознаки предметів чи явищ, групували, аналізували їх, уявляли чи пригадували, а й рахували кількісним та порядковим рахунком, малювали, вирізували предмети, робили звуковий аналіз слів, добирали слова рими, встановлювали взаємо зв’язок живої та неживої природи та інш. Це робило ігри інтегрованими з логіко-математичними, мовленнєвими та творчими завданнями.

Результати проведеного експерименту показані в наступному розділі.