Вступ. 
Облік нематеріальних активів

Перехід до ринкової економіки в Україні тісно пов’язаний з процесом реформування власності, супроводженням структурною перебудовою економіки, механізму сучасного підприємства, формуванням розвиненої інфраструктури фінансового ринку, який би забезпечував вільний обіг коштів у формі цінних паперів.

Указом Президента України № 142/97 від 14 лютого 1997 р. затверджено Положення про державні комісії з цінних паперів і фондового ринку, яке значно розширює повноваження Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. У попередньому Положенні, затвердженому Указом Президента від 12 червня 1995 р., нараховувалося лише 2 пункти прав. а в новому їх — 26. Комісія стала державним органом, здатним здійснювати державне регулювання ринку цінних паперів, захищати права інвесторів, координувати діяльність державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних. Це можливо шляхом визначення обов’язкових нормативів, призупинення на термін до одного року розміщення й обігу цінних паперів у разі порушення законодавства, звернення до суду і арбітражного суду, проведення перевірок і ревізії фінансово-господарської діяльності суб'єктів фондового ринку, накладання штрафних санкцій, іншими методами.

Цінний папір — це грошовий документ, що засвідчує право володіння або відносини позики і визначає стосунки між особою, що випустила цей документ, і його власником.

До цінних паперів належать акції, облігації, зобов’язання Державної скарбниці, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, національні лотереї.

Цінні папери являють собою засвідчене право володіння грошовими документами, що визначає відносини між юридичною особою, що випустила ці документи від свого імені (емітент), та їх власником (покупцем), і передбачають як правило виплату доходів у вигляді дивідендів відповідно до внесеної суми на розвиток виробництва, а також передавання грошових прав іншим особам.